Рішення

від 17.07.2018 по справі 195/623/18

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/623/18

2/195/219/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

17.07.2018 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Томаківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Вищетарасівськой сільської ради про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом про визнання заповіту недійсним.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 02 жовтня 2017 року у с-щі Томаківка, Томаківського району Дніпропетровської області померла його мати ОСОБА_4,

Зі смертю матері відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі і на земельну ділянку площею 4.430 га., що розташована на території ВищетарасІвської сільської ради Томаківського району Вшцетарасівка, вул. Миру, 105, Томаківського району Дніпропетровської області.

При звернені до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, при реєстрації заяви нотаріус повідомив, що мати склала заповіт від 18.05.2010 року, завірений секретарем виконавчого комітету Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, яким належне їй нерухоме майно заповідала йому та ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Позивач стверджує, що за життя його мати не повідомляла його про складення заповіту, так як він залишався єдиним спадкоємцем першої черги і питання щодо спадкування майна в сім'ї ніколи не обговорювалося.

Вважає, що заповіт складено з порушенням вимог, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, спираючись на те, , що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми. Позивач, ОСОБА_1 стверджує, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Відповідач ОСОБА_2 надавши відзив на позов разом зі своїм представником в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог. Пояснила, що разом зі своїм братом ОСОБА_5 росли сиртами, без батьківської опіки та піклування. На підставі рішення виконкому Вищетарасівської сільської ради їх бабу, ОСОБА_6 було призначено опікуном, про що добре було відомо позивачу. Стверджує, що за життя баба хотіла розподілити майно по рівну між своїм сином та ними, своїми онуками. Після смерті своєї баби, отримавши заповіт, вчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У зв'язку з чим було відкрито спадкову справу, під час звернення до нотаріусу жодних зауважень вона не отримала. Вважає, що даний заповіт не може бути визнаний недійсним. Оскільки він повністю відповідає волі ОСОБА_6

Представник відповідача, голова Вищетарасівської сільської ради Томаківського району, ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти позову, надала в судовому засіданні відзив на позовні вимоги, який підтримує. Вважає, що допущена помилка в заповіті є технічною опискою, яка не впливає на саме волевиявлення заповідача. Стверджує, що заповіт посвідчено уповноваженою особою. Пояснила, що покійна ОСОБА_6 після складання заповіту до Вищетарасівської сільської ради про скасування чи складання нового заповіту не зверталась.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила що з 1980 року по 2010 рік працювала секретарем Вищетарасівської сільської ради. Пояснила, що за життя ОСОБА_6 неодноразово зверталася до неї з проханням надати перелік документів, які необхідні для складання заповіту. Після чого звернулася до нею для складання заповіту, бо хвилювалася за своїх онуків. Пояснила, що заповіт ОСОБА_6 складала за власної волі, усвідомлюючи свої дії. Щодо допущеної помилки в заповіті, де зазначено виготовлено нотаріусом то вважає її технічною опискою, яка не впливає на сам заповіт, його дійсність.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що покійна ОСОБА_6 являється їй тіткою, так її батько є братом покійної. Повідомила, що покійна тітка розповідала її батькам про те що, син, ОСОБА_1 після складання нею заповіту був на неї ображений, так як вона поділила своє майно окрім на нього, ще й на онуків.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є кумою покійної ОСОБА_5 Л,П., яка за своє життя повідомляла їй про намір скласти заповіт на свого сина та онуків, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки хвилювалася, що її син залишить онуків з нічим. Після складання заповіту, ОСОБА_6 повідомила їй про це.

Розглянувши матеріали справи. заслухавши учасників справи, суд прийшов до наступного.

Судом, встановлено, що за життя ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла своє майно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що зокрема підтверджується заповітом від 18.05.2010 року, який посвідченим уповноваженою особою, секретарем Вещетарасівської сільської ради,

Відповідно до свідоцтва про народження VI-КИ 273470, І-АВ № 081958 покійні ОСОБА_11 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_1

Свідоцтвом про народження серії VІІ-КИ встановлено, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_13

Згідно рішення Томаківського районного суду від 26.03.2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_13 було позбавлено прав по відношенню до їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області № 6 від 08.04.2004 року ОСОБА_6 було призначено опікуном над неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ЖС № 167743 ОСОБА_2, після укладення шлюбу змінили прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_14.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ 766903 ОСОБА_6 померла 26.09.2017 року у віці 68 років.

Відповідно до копії спадкової справи, та згідно заяв про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_14 прийняли спадщину після померлої ОСОБА_15.

Відповідно до ст. ст. 1247, 1248 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у Цивільному кодексі. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятних технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи написати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Відповідно до розділу ПІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом МЮУ від 11.11.2011 року № 3306/5 посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, у цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос і підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом,

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також Інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК. іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, актам Президента України, постановам Кабінетуміністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влад Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна Із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок ЇЇ смерті, право на складення заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно із загальними правилами правомірності правочинів, зокрема ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-2424цс16, зазначено, що судам відповідно дост. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або Інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду, Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання, оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків Його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний в силу припису закону. Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України, відповідно до ч.і якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Підставою для визнання заповіту недійсним може бути не просто хвороба, навіть, важка, а абсолютна неспроможність заповідача в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (ВССУ, № 343/1571/14-ц, від 26.10.16)

Крім того, Верховний Суд України в п.18 Постанови ПВСУ Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року, зазначив, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Заповіт має бути складеним у письмовій формі із зазначенням дати і часу складання. Відсутність дати або часу є підставою для визнання заповіту нікчемним (ухвала ВСУ від 28.04.2010 № 6-15249св09).

Щодо помилкового зазначення в заповіті, посвідченого секретарем виконкому Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області ОСОБА_8, що зміст ст. ст. 1241, 1254, 1307 Цивільного кодексу України їй нотаріусом роз'яснено, що на її прохання заповіт виготовлено нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, суд вважає це технічно опискою, що зокрема найшло підтвердження в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Так, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. З Конституції України, людина. її життя і здоров'я, честь І гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За усталеною практикою ЄСПЛ особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов'язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів.

Дана обставина також підтверджується правовою позицією вищих судів, згідно якої ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (ВГСУ у справі № 927/709/16 від 22 лютого 2017р.).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справах ОСОБА_10 проти Хорватії проти Хорватії . Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини". "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_10 проти Хорватії").

Потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вказаний недолік у заповіті є несуттєвим, він виник через технічну помилку представника органу влади, уповноваженого на посвідчення заповітів та ця помилка не впливає на загальний зміст заповіту. При цьому скасування ж заповіту внаслідок допущеної неістотної помилки представником влади буде означати необґрунтоване (свавільне) втручання в права та інтереси як заповідача, ОСОБА_6, так і всіх її спадкоємців.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст.3,7-13,76-80,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.203,205, 207,215,1257 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( який проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, Києво - Святошинського району, Київської області, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_14,ІНФОРМАЦІЯ_3( яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2) ОСОБА_3,(останнє відоме місце реєстрації м. Запоріжжя. вул. Уральська.45) Вищетарасівськой сільської ради ( ЄДРПОУ: 04338003, с.Вищетарасівка.вул. Центральна.7, Томаківський район Дніпропетровська область) про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складання повного судового рішення - 25.07.2018.

Суддя: ОСОБА_16