Постанова

від 19.02.2019 по справі 195/623/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1167/19 Справа № 195/623/18 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Вищетарасівської сільської ради про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Вищетарасівської сільської ради про визнання заповіту недійсним.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області померла його мати - ОСОБА_4 Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на земельну ділянку площею 4.430 га., яка розташована на території Вищетарасівської сільської ради Томаківського району АДРЕСА_1. При звернені до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини при реєстрації заяви нотаріус повідомив, що 18 травня 2010 року його мати склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, яким належне їй нерухоме майно заповіла йому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зазначає, що що за життя його мати не повідомляла його про складення заповіту, оскільки він залишався єдиним спадкоємцем першої черги і питання щодо спадкування майна в сім'ї ніколи не обговорювалося. Вважає, що заповіт складено з порушенням вимог закону щодо його форми та посвідчення. У заповіті відсутні дані про місце його складення та підписання, спадкодавцю не роз'яснювалися її права та обв'язки. Просив суд визнати недійсним заповіт від 18 травня 2010 року, складений ОСОБА_4, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, за реєстровим № 76 (а.с.2-6).

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 80-84).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 80-84).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість (а.с.106, 107).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положенням ч.2 ст. 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

З матеріалів справи вбачається позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с.10).

За життя ОСОБА_4 18 травня 2010 року склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своє майно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вказаний заповіт був посвідчений секретарем Вещетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області (а.с.9).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є онуками ОСОБА_4 та згідно рішення Виконавчого комітету Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області від 08 квітня 2004 року, ОСОБА_4 була призначена опікуном над відповідачами - неповнолітніми на той час ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2004 року їх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав (а.с.53, 54).

Відповідач ОСОБА_2, після укладення шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 12 січня 2016 року серії НОМЕР_1 (а.с.39).

Відповідно до копії спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, до приватного нотаріуса Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудого М.Є. звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивач ОСОБА_1 та 09 січня 2018 року - відповідач ОСОБА_2 (а.с.17, 22 зворот).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що за життя його мати не повідомляла його про складення нею заповіту, оскільки він залишався єдиним спадкоємцем першої черги і питання щодо спадкування майна в сім'ї ніколи не обговорювалося. Вважав, що заповіт складено з порушенням вимог закону щодо його форми та посвідчення. У заповіті відсутні дані про місце його складення та підписання, спадкодавцю не роз'яснювались її права та обв'язки (а.с.2-6).

Як було зазначено вище, оспорюваний заповіт було складено 18 травня 2010 року й на той час діяла інструкція "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України", затверджена наказом Міністерства юстиції країни 25 вересня 1994 року № 22/5.

Згідно п. 26 Інструкції посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють

нотаріальні дії, посвідчують заповіти і довіреності, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

Посадові особи виконавчих комітетів зобов'язані роз'яснити громадянам зміст і значення поданих ними проектів заповітів та довіреностей і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону (п.28 Інструкці).

З тексту оспорюваного заповіту вбачається, спадкодавець ОСОБА_4 поставила свій підпис про те, що цей заповіт нею прочитано вголос і власноручно підписаний, зміст ст.ст. 1241, 1254, 1307 ЦК України їй нотаріусом роз'яснено. У заповіті вказано, що на прохання ОСОБА_4 заповіт виготовлено нотаріусом за допомогою загальноприйнятних технічних засобів (а.с.9 зворот).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказане є опискою у найменуванні посадової особи, тобто зазначення "нотаріус" замість "секретар виконкому Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області" не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Окрім того, далі по тексту заповіту значиться, що він посвідчений Гунчак С.С. - секретарем виконкому Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області та записаний останнім зі слів ОСОБА_4 Заповіт скріплений печаткою сільської ради (а.с.9 зворот).

Отже, суд першої інстанції дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати заповіт таким, що не відповідає вимогам закону.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це посадовою особою - секретарем виконкому Вищетарасівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Посилання позивача на те, що за життя його мати не повідомляла його про складення заповіту не є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта стосовно того, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд помилково посилається на Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений Наказом МЮУ від 11.11.2011 року № 3306/5, тоді як на день складення заповіту діяла інструкція "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України", затверджена наказом Міністерства юстиції країни 25 вересня 1994 року № 22/5.

Між тим, вказана обставина не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що всупереч вимогам Інструкції не прокреслені вільні місця у тексті заповіту та незаповнені до кінця рядки колегія суддів не приймає до уваги, оскільки текст заповіту не має незаповнених граф, заповіт складено друкованим текстом.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді