Постанова

від 24.07.2018 по справі 825/2298/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2298/18 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Бабенка К.А.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Будівельник-84 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Будівельник-84 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И Л А

Приватне акціонерне товариство Будівельник-84 звернулося до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить зняти арешти, накладені на все рухоме та нерухоме майно позивача відповідно до постанов: відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції від 20.01.2009 (номер запису в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - 8382822 від 20.01.2009); відділу державної виконавчої служби Сосницького районного управління юстиції від 07.05.2009 № 010535 (номер запису в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - 8706112 від 12.05.2009); підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області № 573С/2 від 07.07.2009 (номер запису в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - 8885741 та 8885745 від 16.07.2009).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить Рішення суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник звертає увагу на тому, що судом не вірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, На виконанні у відповідача перебувало зведене виконавче провадження номер 573С/2 щодо стягнення коштів з ВАТ Будівельник-84 на користь держави, фізичних та юридичних осіб.

07.07.2009 заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області постановою № 573С/2 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 264443,06 грн. та накладено арешт на майно дочірніх підприємств ВАТ Будівельник-84 , а саме: Дочірнє підприємство Постачальник-1 Відкритого акціонерного товариства Будівельник-84 , Дочірнє підприємство Сантехнік-1 Відкритого акціонерного товариства Будівельник-84 , Дочірнє підприємство Будіндустрія Відкритого акціонерного товариства Будівельник-84 .

На підставі вказаної постанови до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідний запис про обтяження нерухомого майна позивача.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження, у зв'язку з відмовою стягувачів залишити за собою майно боржника, головним державним виконавцем Ленько А.М. прийнято постанову від 25.12.2013, якою виведено із зведеного виконавчого провадження № 380А/2 наступні виконавчі документи: наказ № 8/186 виданий 06.01.2009 Господарським судом Чернігівської області, два накази № 12/183 видані 05.01.2009 Господарським судом Чернігівської області, два виконавчі листи № 2а-8785/09/2570 видані 18.05.2009 Чернігівським окружним адміністративним судом, наказ № 6/189/19 виданий 26.01.2010 Господарським судом Чернігівської області, два виконавчі листи № 2а-11089/09/2570 видані 17.12.2009 Чернігівським окружним адміністративним судом, наказ № 2/66 виданий 07.04.2010 Господарським судом Чернігівської області, виконавчий лист № 2а-5304/10/2570 виданий 14.12.2010 Чернігівським окружним адміністративним судом, два виконавчі листи № 2а-3905/10/2570 видані 14.10.2010 Чернігівським окружним адміністративним судом, виконавчий лист № 2а/2570/252/2011 виданий 23.02.2011 Чернігівським окружним адміністративним судом, два виконавчі листи № 2а/2570/3879/2011 видані 18.08.2011 Чернігівським окружним адміністративним судом, виконавчий лист № 2а/2570/5748/2011 виданий 29.12.2011 Чернігівським окружним адміністративним судом, виконавчий лист № 2а/2570/1735/2012 виданий 25.06.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом, виконавчий лист № 2а/2570/2692/2012 виданий 11.10.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом, чотири виконавчі листи № 825/2258/13-а видані 22.08.2013 Чернігівським окружним адміністративним судом, постанову № 37013838 видану 16.01.2013 Відділом ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області, постанову № 37013944 видану 16.01.2013 Відділом ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області.

31.05.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна, накладеного постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 573С/2 від 07.07.2009 (а.с. 25).

Однак, листом від 08.06.2018 № 02.1-09/7375 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для звільнення майна ПрАТ Будівельник-84 (правонаступника ВАТ Будівельник-84 ) з-під арешту, оскільки така підстава зняття арешту, як повернення виконавчого документа стягувачу, Законом України Про виконавче провадження не передбачена

Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження не свідчить про завершення виконавчого провадження, оскільки стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, а тому повернення виконавчого документа стягувачеві не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст.. 50 Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

За змістом статті 30 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 48 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частина п'ята цієї статті встановлює, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За правилами ст.. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Згідно частини першої статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону №606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Аналіз викладених норм свідчить, що наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст.. 50 Закону України Про виконавче провадження .

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.01.2018 у справі № 826/20120/14 (К/9901/1118/18).

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Будівельник-84 - залишити без задоволення , рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді І.О. Лічевецький

К.А. Бабенко