Рішення

від 20.07.2018 по справі п/811/912/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/912/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О., Дигас В.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське» до Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування припису та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 12.01.2018;

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання претензії №07-8/193 від 19.01.2018 та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки (прибережно-захисна смуга р. Інгул) не за цільовим призначенням на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПСП «Седнівське» є юридичною особою, основним видом діяльності є, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. 12.01.2018 р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області, на звернення гр. ОСОБА_5, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині земель водного фонду ПСП «Седнівське» . За наслідками вказаної перевірки складено акт №1 від 12.01.2018 р., а також видано припис №б/н від 12.01.2018 р. Крім того, позивачем також отримано претензію від 19.01.2018 р. за №07-8/193 про визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням на суму 13225,89 грн. Відповідач, як на підставу для складення припису від 12.01.2018 р. та претензії №07-8/193 від 19.01.2018 р. посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3525887800:02:000:9428, поблизу р. Інгул, площею 6,1414 га, належить ПСП «Седнівське» на праві приватної власності. Позаплановою перевіркою встановлено, порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: нецільове використання земельної ділянки із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга р. Інгул) засіяна зерновими культурами загальною площею 5,9 га на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, про що було складено відповідний акт. Також, позивач зазначає, що у приписі від 12.01.2018 р. відповідач вказує на порушення ст.35 Закону України «Про охорону земель» , ст.60, 61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України і приписує: використовувати земельну ділянку водного фонду, а саме прибережну захисну смугу р. Інгул, на території Седнівської сільської ради за цільовим призначенням та привести земельну ділянку до природного стану, шляхом заліснення або залуження до 01.04.2018. Позивач вважає припис від 12.01.2018 р. таким, що підлягає скасуванню, а дії по складанню претензії протиправними, оскільки як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИN №698488, що на праві приватної власності позивачу належить земельна ділянка площею 6,1414 га, яка розташована: Кіровоградська область, Устинівський район, Седнівська сільська рада, за межами населеного пункту. Цільове призначення даної земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з тим, що засіявши власну земельну ділянку зерновими культурами ПСП «Седнівське» виходило з цільового призначення такої земельної ділянки (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), ст.96 Земельного кодексу України та ст.41 Конституції України, а тому в діях позивача відсутні порушення вимог чинного законодавства. Крім того, позивач вказує, що відповідач здійснюючи у своїй претензії №07-8/193 від 19.01.2018 р. розрахунок шкоди, заподіяної нецільовим використанням земельної ділянки водного фонду керувався Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою КМУ від 25.07.2007 р. за №963, проте земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності та цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського призначення. Також, позивач звертає увагу на те, що посадовою особою відповідача не вказано, яким чином було здійснено визначення площі саме 5,9 га та чи всі 5,9 га є прибережною захисною зоною тощо, а також не зазначено чіткі межі прибережних захисних смуг, які мають бути зазначені в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок. Позивачем також подано відповідь на відзив (а.с.96-98).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача подав відзив на позов (а.с.86-91) та у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач посилаючись на те, що під час проведення перевірки було проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9428, що належать на праві приватної власності позивачу та прилеглої до неї території та встановлено нецільове використання земельних ділянок із земель водного фонду, а саме: розорювання та засівання озимими культурами позивачем земельної ділянки в розмірі 5,9 га, що не належить а ні на праві приватної власності, а ні на праві оренди ПСП «Седнівське» , так як знаходиться за межами земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9428 і відноситься до водоохоронної зони прибережно-захисної смуги річки Інгул та належить на праві власності державі Україна. Таким чином, позивач на думку відповідача порушив ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України. Також відповідач вказує, що постановою про накладення адміністративного стягнення директора ПСП «Седнівське» було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП (використання земель не за цільовим призначенням) та накладено штраф в розмірі 510,00 грн., який було сплачено 15.01.2018, отже позивач визнав факт використання земель не за цільовим призначенням. Крім того, згідно змісту п.2 Розпорядження голови Устинівської РДА Кіровоградської області №207-р від 06.05.2008 р. - ПСП «Седнівське» надані у власність земельні ділянки загальною площею 1268,0139 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Седнівської сільської ради, зокрема, пасовища загальною площею 940,402 га, ліси та інші лісовкриті площі 124,8216 га, відкриті заболочені землі загальною площею 34,8554 га, води площею 10,4437 га. Відповідно до Розпорядження голови Устинівської РДА Кіровоградської області №322-р від 15.06.2010 р. «Про внесення змін до Розпорядження №207-р від 06.05.2008 р.» абзац 2 п.2 викладено у новій редакції а саме, доповнено словами «без права розорювання» . Отже, на думку відповідача, з вищевикладеного випливає, що позивач не мав права розорювати навіть власну земельну ділянку з кадастровим номером 3525887800:02:000:9428 загальною площею 6,1414 га, що перебуває у його приватній власності, так як дана земельна ділянка повинна використовуватись лише для залуження та/або заліснення. Також, відповідач вважає, що претензія та розрахунок шкоди не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п.1 ч.1 ст.19 КАС України, оскільки вони не створюють виникнення прав та обов'язків для позивача, а є лише способом досудового врегулювання спору, а тому, вони не можуть бути визнанні протиправними.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

12 січня 2018 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на підставі направлення №8/18 від 11.01.2018 р. (а.с.52) відповідно до наказу №19 від 10.01.2018 р. (а.с.51) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт №1 від 12.01.2018 р. (а.с.54-61).

Так, перевіркою, зокрема, встановлено нецільове використання прибережної захисної смуги загальною площею 5,9 га, чим, на думку відповідача, порушено вимоги ст.35 Закону України «Про охорону земель» (а.с.57).

За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища видано припис від 12.01.2018 р. №б/н, яким ПСП «Седнівське» зобов'язано до 01.04.2018 р. використовувати земельну ділянку водного фонду, а саме прибережну захисну смугу р.Інгул, на території Седнівської сільської ради за цільовим призначенням та привести земельну ділянку до природного стану, шляхом заліснення або залуження (а.с.81).

На підставі акту перевірки від 12.01.2018 р. відповідачем 19.01.2018 р. складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки (прибережно-захисна смуга р. Інгул) не за цільовим призначенням на території Седнівської сільської ради, Устинівського району з огляду на який сума збитків складає 13225,89 грн. (а.с.83).

19.01.2018 р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області виставлено ПСП «Седнівське» претензію №07-8/193 про визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням на суму 13225,89 грн. (а.с.82).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закону №877- V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» , а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. №1264-XII - далі по тексту Закон №1264-XII).

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №1264-XII, державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Також, за змістом частини першої статті 5 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з ч.1 ст.20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про використання та охорону земель.

Відповідно до ст.34 Закону №1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Судом встановлено, що 12.12.2017 року до відповідача надійшло звернення від ОСОБА_5 про те, що вона виявила інформацію про можливе порушення діючого природоохоронного законодавства, що може спричинити шкоду/завдати збитків навколишньому природному середовищу, а саме розорювання прибережно-захисної смуги, кадастровий номер земельної ділянки, де відбулось розорювання ПЗС 3525887800:02:000:9428 (а.с.50).

Відповідно до ч.6 ст.7 Закону №877- V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище,ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону №877- V, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом та дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб'єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Як встановлено судом, з огляду на акт №1 від 12.01.2018 р., перевіркою виявлено, що має місце порушення природоохоронного законодавства, а саме нецільове використання земельної ділянки із земель водного фонду, а саме засівання зерновими, загальною площею 5,9 га, та є порушенням ст.35 Закону України «Про охорону земель» , ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та тягне адміністративне стягнення за ст.53 КУпАП (а.с.55).

Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_6, державний інспектор, яка проводила перевірку, показала, що у зв'язку з надходженням звернення фізичної особи про порушення, що могло спричинити шкоду навколишньому природному середовищу, нею 12.01.2018 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ПСП Седнівське , у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначала, що нею 11.01.2018 здійснено виїзд на земельну ділянку з кадастровим номером 3528887800:02:000:9248 для огляду та обстеження разом із головою сільської ради і землевпорядником. Ними було виявлено порушення природоохоронного законодавства, що полягало у нецільовому використанні земельних ділянок із земель водного фонду. Землевпорядником було зроблено фото земельних ділянок. Крім того, зазначала, що в день перевірки та складання акту, а саме 12.01.2018 на огляд земельних ділянок не виїжджала. Також вказувала, що описовій частині акту перевірки №1 від 12.01.2018 нею було зазначено, що частина земельної ділянки розміром 5,9 га з кадастровим номером 3528887800:02:000:9248 є частиною прибережно-захисної смуги річки Інгул, та частиною земельної ділянки розміром 6,1414 га, що належить позивачу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7С.Г. - голова Седнівської сільської ради та ОСОБА_8 - землевпорядник Седнівської сільської ради, також показали, що вони виїжджали разом з державним інспектором на огляд земельної ділянки. ОСОБА_8 підтвердив, що фотознімки робив він, при цьому вказав, що частина фото зроблена 11.01.2018, а частина через тиждень. Також, пояснювали, що земельна ділянка розміром 6,1414 га належить ПСП Седнівське , а земельна ділянка розміром 5,9 га є прилеглою до неї. Також, вказували, що на їх думку, ПСП Седнівське здійснено самовільне зайняття земельної ділянки прибережно-захисної смуги річки Інгул в розмірі 5,9 га, оскільки земельна ділянка розміром 6,1414 га та земельна ділянка розміром 5,9 га, засіяно єдиним масивом.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ№698488, земельна ділянка площею 6,1414 га розташована Кіровоградська область, Устинівський район, Седнівська сільська рада, за межами населеного пункту належить ПСП «Седнівське» , цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.26).

Судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2007 р. за позивачем визнано право власності на 1456,64 га землі на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.72-75).

Також, відповідно до Розпорядження голови Устинівської РДА Кіровоградської області №207-р від 06.05.2008 року ПСП «Седнівське» надано у власність земельні ділянки загальною площею 1268,0139 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Седнівської сільської ради, в тому числі: пасовища; під господарськими будівлями і дворами; під господарськими шляхами та прогонами; ліси та інші лісовкриті площі; забудовані землі; відкриті заболочені землі; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослиним покривом та води (а.с.76).

Розпорядженням голови Устинівської РДА Кіровоградської області від 15.06.2010 р. №322-р «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.05.2008 р. №207-р» , внесено зміни до абзацу 2 пункту 2 розпорядження викладено в такій редакції «без права розорювання» (а.с.77). При цьому, суд зазначає, що дані зміни стосуються пасовищ.

Таким чином, судом встановлено, що ПСП «Седнівське» належить земельна ділянки 6,1414 га, цільове призначення якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, натомість позивач не є власником земельної ділянки 5,9 га, про яку зазначено в акті перевірки №1 від 12.01.2018 р.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено свідками, земельна ділянка площею 5,9 га є прилеглою до земельної ділянки площею 6,1414 га, яка належить позивачу на праві приватної власності.

В своїх запереченнях відповідач зазначає та підтвердив в судовому засіданні, що стосується акта перевірки, то в ньому помилково вказано, що земельна ділянка 5,9 га є частиною земельної ділянки позивача, хоча фактично в акті йдеться про земельну ділянку 5,9 га, яка є прилеглою до земельної ділянки позивача площею 6,1414 га (а.с.140-141).

Проте, суд зазначає, що акт перевірки повинен бути чітким, містити встановлені обставини та детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Представник відповідача в судовому засіданні посилався на факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 5,9 га, проте такого порушення в акті перевірки №1 від 12.01.2018 р. не зафіксовано та не описано.

До того ж, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт, що у ПСП «Седнівське» у власності чи у користуванні перебуває земельна ділянка загальною площею 5,9 га.

Крім того, суд зазначає, що при складанні акту перевірки інспектором зазначено, що річка Інгул відноситься до великих річок, захисна смуга для яких становить 100 метрів. Натомість, згідно листа Кіровоградського обласного управління водних ресурсів від 04.04.18 №473/01-12 річка Інгул являється середньою річкою (а.с.99).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що у відповідності до ст.88 Водного кодексу України, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється, тому нею на підставі фотографій, зроблених землевпорядником, було вирахувано крутизну схилів земельної ділянки водного фонду прибережної захисної смуги річки Інгул загальною площею 5,9 га, яка перевищувала три градуси, тому мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб'єктом, з дотриманням належної процедури, та є закріпленим у відповідному джерелі.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, судом не приймаються як належні та допустимі докази фотознімки, які містяться в матеріалах справи (а.с.71). Також і покази свідків не є беззаперечним доказом допущення позивачем порушень, зафіксованих в акті перевірки, оскільки свідки не можуть базувати свої свідчення на оціночних судженнях не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач також вказує на те, що позивач визнав факт використання земель не за цільовим призначенням, оскільки ним було сплачено штраф в розмірі 510,00 грн. на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.01.2018 р. №180043*, яка винесена Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області (а.с.79).

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд не приймає до уваги дане посилання, оскільки не доказуються при розгляді іншої справи обставини встановлені саме рішенням суду, а не рішенням відповідного органу.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного припису, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 12.01.2018 підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними дії відповідача по складанню претензії №07-8/193 від 19.01.2018 та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки (прибережно-захисна смуга р. Інгул) не за цільовим призначенням на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, суд зазначає таке.

Згідно п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пп.12, 18 п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Таким чином, за своєю правовою природою розрахунок розміру шкоди та претензія не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, тобто самі по собі не порушують прав свобод та інтересів позивача.

Оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання розрахунку може бути надана судом при вирішенні спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року по справі №398/3581/13-а (адміністративне провадження №К/9901/1935/18).

За таких умов позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо складання претензії №07-8/193 від 19.01.2018 та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки (прибережно-захисна смуга р. Інгул) не за цільовим призначенням на території Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське» (28620, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Седнівка, ЄДРПОУ: 03758476) до Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області ( 25006, м. Кіровоград вул. Віктора Чміленка, 84/37, ЄДРПОУ: 38037110) про визнання протиправним і скасування припису та визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області від 12.01.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Седнівське" (ЄДРПОУ: 03758476) судовий збір у розмірі 1762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (ЄДРПОУ: 38037110).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст постанови складено - 25.07.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_9