Постанова

від 19.07.2018 по справі 227/3833/13-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа № 227/3833/13-к

провадження № 51-1791км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року і прокурора на вирок Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у смт. Олександрівка Донецької області, проживає у АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК засудженому ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 31 травня 2013 року по 06 березня 2014 року включно, що становить 287 днів, з 17 березня 2015 року по 27 жовтня 2016 року включно, що становить 593 дні, а всього 880 днів з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто 1760 днів.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7033,80 грн, моральної шкоди 100000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Добропільської міської ради витрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 кошти у розмірі 1211,77 грн.

Судом вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком, 31 травня 2013 року, ОСОБА_7 знаходячись в гостях у ОСОБА_9 у кв. АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, що виник через відмову ОСОБА_9 вступити з ним у статеві зносини, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання смерті, завдав потерпілій кухонним ножем два удари в шию, два удари у грудну клітину зліва, два удари у правий плечовий суглоб. Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у лікарні.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК засудженому ОСОБА_7 зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 31 травня 2013 року по 06 березня 2014 року включно та з 17 березня 2015 року по 06 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений зазначає про необхідність перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК. Стверджує, що в основу обвинувального вироку покладенні недопустимі докази. Посилається на відсутність та недоведеність у нього умислу на вбивство потерпілої. Крім того, зазначає про відсутність фіксування на технічному носії підготовчого судового засідання від 27.07.2016 року. Вважає, що суд безпідставно не задовольнив заявлений ним відвід судді ОСОБА_10 .

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статтей 370, 420 КПК. Стверджує, що апеляційний суд належним чином не перевірив та не проаналізував доводи апеляційних скарг засудженого та прокурора. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та постановляючи свій вирок, належним чином не обґрунтував прийняте рішення. Також, залишаючи апеляційну скаргу засудженого без задоволення, у вироку не навів переконливих підстав прийняття такого рішення, не надав вичерпної відповіді на всі доводи апеляції.

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від засудженого ОСОБА_7 , у яких він просить касаційну скаргу прокурора задовольнити частково та скасувати вирок апеляційного суду щодо нього.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали доводи касаційної скарги засудженого та частково підтримали доводи касаційної скарги прокурора.

Прокурор у судовому засіданні не підтримала касаційні скарги прокурора та засудженого, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційних скаргах, суд дійшов висновку, що касаційні скарги засудженого та прокурора не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно доч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах.

Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 . Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Твердження засудженого ОСОБА_7 про недоведеність його винуватості у вчинені злочину за який його засуджено та необхідність перекваліфікації його дій, оскільки умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_9 у нього не було, не ґрунтуються надосліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Так, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд першої інстанції обґрунтував, зокрема: показаннями самого засудженого ОСОБА_7 , який підтвердив своє перебування в квартирі потерпілої, а також повідомив, що він порізав нижню білизну потерпілої, а коли проснувся, то побачив, що ОСОБА_9 сидить на підлозі з ножем у шиї, він побіг до сусідів та попросив викликати швидку допомогу; показаннями потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_11 , які повідомили, що в лікарні потерпіла їм сказала, що тілесні ушкодження їй заподіяв ОСОБА_7 ; показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що вона викликала швидку допомогу; показаннями свідка ОСОБА_13 , про те, що прибувши на місце події побачив потерпілу, якій надавалася медична допомога та в її шиї був встромлений ніж, в цей час також в квартирі знаходився ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння; показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що ним було зафіксовано на телефон розповідь потерпілої, про те, що поранення їй завдав ОСОБА_7 , після того як вона відмовила йому вступити з ним в статеві зносини.

Крім того, свій висновок суд першої інстанції обґрунтував об`єктивними доказами, а саме: даними, що містяться: у протоколі огляду місця події від 31 травня 2013 року про вилучення речових доказів зі слідами злочину; у протоколах огляду предметів; у висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 24 від 29 червня 2013 року про те, що сліди папілярних узорів, вилучені при огляді місця події залишені ОСОБА_7 ; у висновку експерта № 154 від 3-6 липня 2013 року про характер, механізм та тяжкість заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Відповідно до вказаного висновку у потерпілої було виявлено колото-різану рану передньої поверхні шиї з ушкодженням трахеї, колото-різану рану задньої поверхні шиї з пошкодженням спинного мозку, дві колото-різані рани лівої передньої поверхні грудної клітини, одна з яких проникає у плевральну порожнину, дві колото-різані рани правого плечового суглоба. Рана передньої поверхні шиї з ушкодженням трахеї, проникаюча рана в плевральну порожнину мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та не перебувають в причинному зв`язку зі смертю потерпілої. Рана шиї з ушкодженням спинного мозку відноситься до тяжких тілесних ушкоджень і перебуває в прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілої; у протоколі перегляду відеозапису диску від 08.07.2013 року, який визнано речовим доказом про те, що потерпіла вказала, що саме ОСОБА_7 заподіяв їй тілесні ушкодження через відмову вступити з ним в статеві зносини; у протоколі огляду мобільного телефону від 27 червня 2013 року, що належить ОСОБА_7 були виявлені фотографії, зроблені 31 травня 2013 року оголеного тіла ОСОБА_9 .

Твердження засудженого ОСОБА_7 у касаційній скарзі про відсутність умислу на вбивство потерпілої спростовується сукупністю всіх встановлених судом обставин вчиненого діяння, зокрема з врахуванням способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

Суд врахував, що ОСОБА_7 використовуючи таке знаряддя злочину, як ніж, завдав потерпілій тілесні ушкодження в життєво важливі ограни, а саме два удари в шию, два удари у грудну клітину зліва та два удари у правий плечовий суглоб, що свідчить про наявність в діях останнього умислу на вбивство потерпілої.

Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в їх сукупності достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував дії останнього за ч. 1 ст. 115 КК.

Апеляційний суд, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 , доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав його доводи про недоведеність вини у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, безпідставними. Свій висновок щодо доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд переконливо мотивував і в цій частині залишив без зміни, а доводи апеляційної скарги засудженого без задоволення, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 щодо відсутності технічного запису фіксації підготовчого судового засідання від 27 липня 2016 року є безпідставними та спростовуються наявністю в матеріалах кримінального провадження аудіо диску із записом вказаного судового засідання (т. 4 а.п. 196).

Необґрунтованими є також доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про відвід судді ОСОБА_10 , оскільки як убачається з матеріалів провадження підстав щодо неможливості брати участь у кримінальному провадженні вказаною суддею, у відповідності з вимогами статей 75-76 КПК, встановлено не було.

Крім того, твердження прокурора про те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок суду першої інстанції апеляцій, на кожний з доводів, що в них містяться, дав достатньо повну відповідь.

Разом з цим, апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, у зв`язку з чим ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_7 більш суворе покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК.

Апеляційний суд при розгляді поданих засудженим та прокурором апеляційних скарг дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК.

Так, згідно зі статтями50,65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій,

їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_7 покарання ґрунтується на наведених вимогах.

Призначене ОСОБА_7 покарання є таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання і є необхіднім і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Під час касаційного розгляду провадження підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та прокурора встановлено не було.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження також не встановлено.

За таких обставин, касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та прокурора не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2016 року та вирок Апеляційного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3