Рішення

від 25.07.2018 по справі 463/6460/17

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/6460/17

Провадження № 2/463/944/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій про стягнення боргу, зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,-

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 285 036 гривень.

Позов мотивує тим, що 15 січня 2016 року між ним і ТОВ УФК Обрій в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір процентної позики грошових коштів, відповідно до якого ним було надано відповідачу позику в розмірі 10000 доларів США на три місяці зі сплатою 3%, що підтверджується розпискою від 15 січня 2016 року. Позика повинна була бути повернена в повному обсязі до 15 квітня 2016 року. В обумовлені строки позика повернена не була. Станом на день подачі позову 10000 доларів США згідно з курсом НБУ становило 271640 гривень. 3% річних становить 13396 гривень. Загальна сума боргу - 285036 гривень. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Ухвалою суду від 9 січня 2018 року позовну заяву було залишено без руху.

19 січня 2018 року, після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Крім того, позивачем була подана заява про забезпечення позову, яка була повернута ухвалою суду від 9 січня 2018 року.

18 січня 2018 року позивачем було повторно подано заяву про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду 19 січня 2018 року. В забезпечення позовних вимог судом накладено арешт в межах суми позовних вимог у розмірі 285 036 (двісті вісімдесят п'ять тисяч тридцять шість) гривень на квартиру, загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 823789146101, що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 1/16, та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю УФК Обрій .

28 лютого 2018 року представником відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 27 лютого 2018 року подано відзив на позов, відповідно до якого в задоволені позову просив відмовити з наступних підстав. Договір позики підписано директором ТОВ Уфк Обрій ОСОБА_5 Відповідно до п. 6.6 статуту ТОВ УФК Обрій в редакції чинній на момент укладення спірного договору позики від 15 січня 2016 року укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг товариством) на суму понад 100000 гривень вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників). Питання про надання згоди на укладення вказаного договору позики на загальні збори учасників товариства не виносилось, відповідно загальні збори своєї згоди не давали. Крім того, вказана сума коштів не була оприбуткована на підприємстві, а згідно даних обліку укладених договорів інформація про укладення договору процентної позики від 15 січня 2016 року з ОСОБА_2 відсутня. 23 листопада 2017 року директор ТОВ УФК Обрій ОСОБА_5 помер і до часу смерті інших учасників товариства про вказаний договір не повідомляв. Відповідно до п. 2.3 договору сплата відсотків здійснюється позичальнику, що суперечить природі договору. Вказує на суперечність п. 4.2 4.3 щодо порядку отримання позики в готівковій чи безготівковій формі. Просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення штрафу в розмірі 8149,2 гривень. Крім того, вказує, що в період укладення спірного договору діяла постанова правління НБУ від 6 червня 2013 року № 210 відповідно до п. 1 якої встановлена гранична сума розрахунків готівкою особи з підприємством протягом одного дня за товари у розмірі 150000 гривень.

Крім того, відповідачем в особі засновника-підписанта ОСОБА_6 подано зустрічний позов, яким просить визнати недійсним договір процентної позики (предметної або грошової) від 15 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ УФК Обрій в особі директора ОСОБА_5 Такий був прийнятий судом у судовому засіданні 2 березня 2018 року.

Зустрічний позов мотивує тим, що в силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Товариство з обмеженою відповідальністю діють на підставі статуту у відповідності до положень ст. 4 Закону України Про господарські товариства . Виконавчим органом ТОВ УФК Обрій на час підписання спірного договору буд директор. Згідно з п. 6.6 статуту товариства чинної на момент укладення договору позики від 15 січня 2016 року укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг товариством) на суму понад 100000 гривень вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників). Питання про надання згоди на укладення вказаного договору позики на загальні збори учасників товариства не виносилось, відповідно загальні збори своєї згоди не давали. Крім того, вказана сума коштів не була оприбуткована на підприємстві, а згідно даних обліку укладених договорів інформація про укладення договору процентної позики від 15 січня 2016 року з ОСОБА_2 відсутня. Таким чином директор не мав повноважень на підписання спірного договору. Підписуючи спірний договір ОСОБА_2 повинен був знати про обмеження в статуті, оскільки з договору вбачається, що директор ТОВ УФК Обрій діяв на підставі статуту, а тому він повинен був ознайомитись з ним і знати про можливі обмеження, оскільки сам є засновником ТОВ ДАГАЗ ДМ . Крім того, спірний договір укладався при свідку, який повідомляв про обмеження щодо підписання договору директором. Крім того, під час укладення спірного договору діяла постанова правління НБУ від 6 червня 2013 року № 210 відповідно до п. 1 якої встановлена гранична сума розрахунків готівкою особи з підприємством протягом одного дня за товари у розмірі 150000 гривень. Як на підставу позову посилається на положення ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України.

2 березня 2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом і відповідно до якої просить стягнути з відповідача 442773,2 гривень, з яких 10000 доларів США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ 271640 гривням, 162984 гривні - проценти за договором, 8149,2 гривень - штраф.

20 березня 2018 року представником позивача по первісному позову ОСОБА_3, який діяв на підставі ордеру серії ЛВ № 089215 від 19 грудня 2017 року подано відзив на зустрічний позов, відповідно до якого в задоволені зустрічного позову просив відмовити з наступних підстав. Обмеження повноважень виконавчого органу юридичної особи можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа. ТОВ УФК Обрій не представлено доказів, що ОСОБА_2 міг знати про обмеження повноважень директора при укладенні спірного договору.

30 березня 2018 року представником відповідача ОСОБА_4 надано відповідь на відзив на зустрічний позов, відповідно до якого зустрічний позов просив задоволити. Вважає, що ОСОБА_2 повинен був знати про обмеження директора при укладені спірного договору, вчиняти дії на отримання копії статуту товариства. Вважає, що ОСОБА_2 не спростував доводи щодо наявності свідка при укладені спірного договору, який повідомляв про наявні обмеження в статуті для підписання спірного договору директором ТОВ УФК Обрій .

4 квітня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_2 позов підтримав з мотивів викладених в ньому, додатково пояснив, що приїхав укладати договір позики зі своїм другом, після підписання договору та передачі коштів, відразу ж отримав відсотки за користування коштами за перший місяць. Вказав, що мав нормальні відносини з директором ТОВ УФК Обрій ОСОБА_5, однак потім він помер. Звертався до дружини ОСОБА_5, як до наступного директора відповідача, яка вказала, що кошти на повернення боргу в неї відсутні. Просив позов задовольнити в частині уточнених позовних вимог. В задоволені зустрічного позову просив відмовити.

Представники позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_7 позов підтримали з мотивів викладених в ньому, просили його задовольнити в частині заяви про уточнення позовних вимог. В задоволені зустрічного просили відмовити з відстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення первісного позову заперечив з підстав викладених у відзиві, зустрічний позов підтримав з мотивів викладених в ньому, просив його задовольнити.

Заслухавши учасників справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

15 січня 2016 року між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ТОВ УФК Обрій , в особі директора ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту укладено договір позики 10000 доларів США. В підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_5 як директор ТОВ УФК Обрій надав розписку (а.с. 4, 5).

Згідно з положеннями ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ст. 97 ЦК України визначено, що управління товариством здійснюють його органи, Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

З урахуванням наведеного та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Правовий аналіз змісту частини першої статті 241 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

З копії статуту ТОВ УФК Обрій чинної на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що учасниками товариства станом на 15 січня 2016 року були ОСОБА_5 з часткою 65% в статутному фонді, ОСОБА_6 - 30%, ОСОБА_8 - 5% (а.с. 81-85). Відповідно до п. 6.6 статуту укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг товариством) на суму понад 100000 гривень вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників).

Судовим розглядом встановлено, що рішення зборів учасників ТОВ УФК Обрій про схвалення спірного договору відсутнє, а тому суд вважає, що при укладені такого директор товариства вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки повинен був отримати згоди інших учасників на укладення вказаного договору.

При цьому, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 проявивши розумну обачність не міг не знати про обмеження повноважень виконавчого органу товариства виходячи з наступного.

Як встановлено судом, контрагентом ОСОБА_2 при укладені спірного договору була юридична особа, від імені якої діяв директор на підставі статуту, що є відображено в самому договорі, що не позбавляло позивача можливості за його проханням ознайомитись з умовами такого, в тому числі щодо повноважень директора.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала покази про те, що була присутня при укладанні спірного договору та передачі коштів позивачем директору товариства ОСОБА_5 При цьому вказала, що питалась в ОСОБА_5 чи інший учасник товариства ОСОБА_6 знає про укладення договору позики з ОСОБА_2, на що отримала відповідь не лізти не в свої справи.

Таким чином, суд вважає, що зустрічний позов підлягає до задоволення, оскільки суд прийшов до висновку, що договір від 15 січня 2016 року підписано директором ТОВ УФК Обрій з перевищенням наданих йому повноважень. Позивач ОСОБА_2 не проявив розумну обачність при укладенні вказаного договору, оскільки на думку суду не був позбавлений можливості ознайомитись з повноваженнями директора товариства, в тому числі і при підписанні договору, які закріплені в статуті товариства, не звернув увагу на зауваження з боку ОСОБА_9 до ОСОБА_5 щодо повноважень на підписання договору.

Задоволення зустрічного повністю виключає задоволення первісного, а тому з цих підстав суд відмовляє в задоволені такого.

Судом не беруться до уваги доводи сторони позивача по первісному позову в частині, що стосуються питання вчинення правочину представником з перевищенням повноважень з подальшим схваленням правочину товариством з наступних підстав.

З довідки ТОВ УФК Обрій від 27 лютого 2018 року № 27/02/18 вбачається, що згідно з первинною фінансово-бухгалтерською документацією сума грошових коштів в розмірі 10000 доларів США не оприбуткована на підприємстві (а.с. 87). З відповіді Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 20 червня 2018 року вбачається, що на момент укладення спірного договору в ТОВ УФК Обрій були відкриті рахунки в ПАТ Кредобанк і ПАТ Полтава-Банк . З листів ПАТ Кредобанк від 14 червня 2018 року вбачається, що в ТОВ УФК Обрій був відкритий валютний рахунок у Євро, рух коштів по якому за січень 2016 року відсутній. На гривневий рахунок в період часу з 15 по 20 січня 2016 року суму коштів еквівалентна 10000 доларів США не поступала. З листа ПАТ Полтава-Банк від 21 червня 2018 року вбачається, що сума еквівалентна 10000 доларів США на рахунки товариства протягом 15-20 січня 2016 року не надходила.

Крім того, під час укладення спірного договору діяла постанова правління НБУ від 6 червня 2013 року № 210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою відповідно до п. 1 якої встановлена гранична сума розрахунків готівкою особи з підприємством протягом одного дня за товари у розмірі 150000 гривень.

Таким чином, отримані кошти по спірному договору оприбутковані товариством не були, а тому останнє не могло вчиняти дій на визнання спірного договору.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що екземпляр договору ТОВ УФК Обрій містить відмітки щодо сплати ОСОБА_2 відсотків по договору позики від 15 січня 2016 року.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що кілька разів, приблизно п'ять, отримував від ОСОБА_5 відсотки в сумі по 300 доларів США по договору від 15 січня 2016 року. Щодо отримання таких від ОСОБА_9 вказав, що не пригадує.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що за дорученням ОСОБА_5 передавала ОСОБА_2 кошти в сумі по 300 доларів США, а якщо не приходив ОСОБА_2, то за його проханням його дружині. За кожну передачу робила відмітку на екземплярі договору. Кошти для передачі отримувала від ОСОБА_5

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що є доведеним факт передачі коштів ОСОБА_2 ОСОБА_5 по договору від 15 січня 2016 року. Однак суд вважає, що вказаний договір не породив зобов'язань для ТОВ УФК Обрій з мотивів з яких суд дійшов до висновку про підставність визнання договору недійсним.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи ТОВ УФК Обрій , що ОСОБА_2 міг ознайомитись з статутом товариства, який був розміщений на сайті товариства, оскільки доказів такого розміщення стороною відповідача не представлено. Також суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості обізнаності ОСОБА_2 щодо можливих обмежень повноважень директора з підстав участі ОСОБА_2 в іншому товаристві, оскільки дана обставина про такі факти не свідчить, так як повноваження виконавчих органів товариств можуть відрізнятись, в тому числі щодо обмежень в частині укладень договорів на певні суми, чи взагалі відсутності таких.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з позивача по первісному позову в користь відповідача по первісному позову слід стягнути судові витрати, які складаються з 1762 гривень судового збору, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову.

У відповідності до ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 19 січня 2018 року, зокрема слід скасувати накладений арешт в межах суми позовних вимог у розмірі 285 036 (двісті вісімдесят п'ять тисяч тридцять шість) гривень на квартиру, загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 823789146101, що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 1/16, та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю УФК Обрій .

Керуючись ст.ст. 83, 141, 158, 263-265 ЦПК України , суд,-

ухвалив:

в задоволені позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій про стягнення боргу - відмовити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним - задовольнити .

Визнати недійсним договір процентної позики (предметної або грошової) від 15 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю УФК Обрій в особі директора ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 19 січня 2018 року, зокрема слід скасувати накладений арешт в межах суми позовних вимог у розмірі 285 036 (двісті вісімдесят п'ять тисяч тридцять шість) гривень на квартиру, загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 823789146101, що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 1/16, та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю УФК Обрій .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2: місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю УФК Обрій : місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 00630729.

Суддя: Стрепко Н.Л.