Постанова

від 22.07.2019 по справі 463/6460/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6460/17 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/1704/18 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Куцика І.Б.;

адвоката Штинди О.В. - представника ТзОВ УФК Обрій ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) УФК Обрій про стягнення з відповідача боргу в розмірі 285 036 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 15 січня 2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ УФК Обрій було укладено договір процентної позики грошових коштів, відповідно до якого ним було надано відповідачу позику в розмірі 10 000 доларів США на три місяці зі сплатою 3 %, що підтверджується розпискою від 15 січня 2016 року, яка мала бути поверненою в повному обсязі до 15 квітня 2016 року (в подальшому - Договір позики ), однак в обумовлені строки поверненою не була. Станом на день подачі позову 10 000 доларів США згідно з курсом НБУ становило 271 640 гривень, а 3 % річних становить 13 396 гривень, що в сумі становить 285 036 гривень. Як на підставу задоволення позовних вимог посилається на ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України (а.с. 2-3).

28 лютого 2018 року відповідач подав до суду позов до ОСОБА_1 , у якому просив визнати недійсним договір процентної позики (предметної або грошової) від 15 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ УФК Обрій .

Позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовувалися тим, що в силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Товариство з обмеженою відповідальністю діють на підставі статуту у відповідності до положень ст. 4 Закону України Про господарські товариства . Виконавчим органом ТОВ УФК Обрій на час підписання спірного договору був директор. Пунктом 6.6 статуту ТОВ УФК Обрій (в редакції чинній на момент укладення договору позики від 15 січня 2016 року) укладення директором угод (крім угод про виконання робіт або надання послуг товариством) на суму понад 100 000 гривень вимагає попереднього схвалення загальними зборами засновників (учасників). Питання про надання згоди на укладення вказаного договору позики на загальні збори учасників товариства не виносилось, відповідно - загальні збори такої згоди не давали. Крім того, вказана сума коштів не була оприбуткованою на підприємстві, а згідно даних обліку укладених договорів інформація про укладення договору процентної позики від 15 січня 2016 року з ОСОБА_1 відсутня і, таким чином, директор не мав повноважень на підписання спірного договору. Підписуючи спірний договір, ОСОБА_1 повинен був знати про обмеження в статуті, оскільки з договору вбачається, що директор ТОВ УФК Обрій діяв на підставі статуту, а тому він повинен був ознайомитись з ним і знати про можливі обмеження, оскільки сам є засновником ТОВ ДАГАЗ ДМ . Крім того, спірний договір укладався при свідку, який повідомляв про обмеження щодо підписання договору директором. Крім того, під час укладення спірного договору діяла постанова правління НБУ від 6 червня 2013 року № 210 відповідно до п. 1 якої встановлена гранична сума розрахунків готівкою особи з підприємством протягом одного дня за товари у розмірі 150 000 гривень. Як на підставу зустрічного позову посилається на положення ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України (а.с. 75-80).

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій про стягнення боргу відмовлено.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір процентної позики (предметної або грошової) від 15 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю УФК Обрій в особі директора ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю УФК Обрій 1 762 гривні судового збору.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 19 січня 2018 року, зокрема - накладений арешт в межах суми позовних вимог у розмірі 285 036 гривень на квартиру, загальною площею 44,1 кв.м., реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 823789146101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю УФК Обрій (а.с. 153-155).

Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги за первісним позовом, а у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що судом „проігноровано вимоги законодавства щодо настання правових наслідків визнання … правочину недійсним, зокрема - передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України" (а.с. 157-159).

08 лютого 2019 року апелянт ОСОБА_1 подав до суду клопотання про перенесення судового засідання, призначеного судом на 11 лютого 2019 року, покликаючись на свою та свого представника зайнятість (а.с. 193-194), у зв`язку з чим апеляційний розгляд справи було відкладено на 15 квітня 2019 року.

Судова повістка з викликом в судове засідання на 15 квітня 2019 року, надіслана апелянту за адресою зазначеною ним у позові та вище згаданому клопотанні, повернулася до суду без вручення - з довідкою пошти за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 199), у зв`язку з чим апеляційний розгляд справи було відкладено на 22 липня 2019 року.

Судова повістка з викликом апелянта в судове засідання на 22 липня 2019 року повторно повернулася до суду без її вручення - з довідкою пошти за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 205, 209), однак, як апелянта, так і його представника - адвоката Бень Б.З., було повідомлено про апеляційний розгляд справи 22 липня 2019 року SMS-повідомленнями на телефони, які були зазначені ними у поданих до суду документах (а.с. 65, 104, 207, 208), але згадані учасники справи до суду не з`явилися і про причини такої неявки суд не повідомили.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності апелянта - на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 2 ст. 356 ЦПК України - що в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення; нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обгрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6).

Як стверджується матеріалами справи, зокрема - змістом зустрічної позовної заяви, ТзОВ УФК Обрій просило визнати Договір позики недійсним з підстав, що передбачені статтями 203 та 215 ЦК України (а.с. 75-80).

Оскаржуваним рішенням суду зустрічний позов було задоволено та визнано Договір позики недійсним з підстав, що передбачені статтями 203 та 215 ЦК України (а.с. 75-80).

Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, її доводи присвячені аналізу підстав та правомірності визнання недійсним правочину з підстав, що передбачені статтею 235 ЦК України ( Правові наслідки удаваного правочину ) та статтею 229 ЦК України ( правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки ) (а.с. 157-159).

А вже в поданих апелянтом до суду апеляційної інстанції письмових Обгрунтуваннях доводів апеляційної скарги наводиться аналіз підстав та правомірності визнання недійсним правочину з підстав, що передбачені статтею 234 ЦК України - Правові наслідки фіктивного правочину (а.с. 200-202).

В той же час, зустрічний позов ТзОВ УФК Обрій не містив вимоги про визнання Договору позики недійсним, ні з підстав його удаваності, ні з підстав його фіктивності, ні як такого, який вчинено під впливом помилки.

Не містить посилання на згадані підстави визнання правочину недійсним і оскаржуване рішення суду.

Відтак, доводи апеляційної скарги та згаданого Обгрунтування … з посиланням на вище згадані підстави є надуманими і до уваги прийматися не можуть.

Визнаючи Договір позики недійсним з підстав, що передбачені статтями 203 та 215 ЦК України, суд прийшов до вірного висновку про те, що вказаний договір не породив жодних зобов`язань для ТзОВ УФК Обрій , що і стало підставою для задоволення зустрічного позову ТзОВ УФК Обрій про визнання цього договору недійсним, оскільки безпосередньо згадане ТзОВ, як юридична особа та ніби-то сторона даного Договору, коштів від позивача по цьому Договору не отримувало .

За вище наведених обставин у суду були відсутніми правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень, які передбачені статтею 216 ЦК України, оскільки безпосередній отримувач коштів, які були предметом позики за Договором позики, ОСОБА_2 помер та не був (і не міг бути) учасником даної справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2018 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 31 липня 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.