Рішення

від 24.07.2018 по справі 925/258/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Черкаси справа № 925/258/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю (участь в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Інжиніринг" (м. Дніпро)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Інвест" (м. Черкаси)

про стягнення 151 062,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням прийнятих до розгляду судом змін до позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 153 713,53 грн. заборгованості за виконані роботи, з яких 99 795,03 грн. залишку основного боргу, 31 442,76 грн. пені, 18 230,10 грн. інфляційних втрат, 4 245,64 грн. як 3% річних за прострочення розрахунків на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016.

В ході розгляду справи представник позивача свої уточнені позовні вимоги підтримував повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, що останній акт виконаних робіт № 3 на суму 399 432,13 грн. по договору між сторонами відповідач не підписав правомірно, оскільки в порушення положень ДСТУ Б.В.2.6.-ххх "Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу" не передав відповідачу разом із Актом виконаних робіт супутні документи на змонтовані конструкції, що унеможливлює здачу побудованого позивачем об'єкта замовнику відповідача та не усунув недоліки робіт. Тому цей Акт відповідач вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і не є підставою для оплати.

В останні засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки не пояснив, що не перешкоджає суду проводити розгляд справи по суті.

У відповідності до ст.13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, які надавалися в ході розгляду справи і дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СКС Інжиніринг" (Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп-Інвест" (Замовник) укладено договір підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій (а.с. 30 том 1 -- далі - Договір).

Відповідно до умов цього Договору позивач зобов'язався виконати за завданням відповідача для об'єкту: "Деревообробний цех з адміністративно-побутовою прибудовою на території земельної ділянки, розміщеною за адресою Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 54" наступне:

- розробити проектну документацію у розділі KM за Технічним завданням (додаток № 1), що надається замовником;

- виготовити з матеріалу підрядника і поставити замовнику металоконструкції Основної будівлі в обсязі 217,0 т;

- виготовити з матеріалу підрядника і поставити замовнику металоконструкції Адміністративного корпусу в обсязі 18,0 т;

- виконати монтаж металоконструкцій Основної будівлі в обсязі 217,0 т;

- виконати монтаж металоконструкцій Адміністративного корпусу в обсязі 18,0 т,

а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію та виконані роботи (п. 1.1 договору).

У вартість виготовлення продукції входять вартість розробки креслень КМД, вартість металопрокату, виготовлення металоконструкцій в заводських умовах, підготовка металевих поверхонь до антикорозійного захисту, антикорозійний захист металоконструкцій, доставка металоконструкцій та ін., що передбачено п. 1.2. договору.

У розділі 2 договору сторонами передбачено, що на дату підписання договору вартість продукції і вартість робіт із монтажу продукції визначаються за договірною ціною у розмірі 7 513 790,00 грн.

При цьому вартість робіт із розробки проектної документації становить 160 000,00 грн.

Вартість продукції (металоконструкцій каркасів Основної будівлі та Адміністративного корпусу) становить 6 608 840,00 грн.

Вартість робіт з монтажу металевих конструкцій становить 744 950,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що договірна ціна може переглядатися сторонами, зокрема, при зміні обсягів і складу продукції і робіт; при підвищення ринкової вартості металопрокату більш ніж на 100.00 грн./т.

Так, 28.10.2016 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 07/06-16 від 07 червня 2016 року (а.с. 16 том. 1), згідно з якою у зв'язку з внесеними змінами стосовно перенесення і збільшення прорізів під ворота в Технічне завдання, відбулося збільшення прорізів під ворота та збільшення ваги металоконструкцій, доповнено договір Договірною ціною № 2 такого змісту: вартість виготовлених зварних гарячекатаних металоконструкцій 3 958.33 грн., вартість демонтажу металоконструкцій 1 708,33 грн., вартість монтажу металоконструкцій 2 458,33 грн.. всього на суму 9 750,00 грн. з ПДВ 20% 1 625,01 грн.

За доводами позивача, вага металоконструкцій збільшилась на 0, 2т, яку за видатковою накладною № 438 від 30 листопада 2016 року у кількості 0,2 т на суму 4 750,00 грн. отримав ТОВ ОЛІМП-ІНВЕСТ .

Сторонами визначено, що розрахунки за договором проводяться у безготівковому порядку на поточний рахунок підрядника-позивача.

Строки і розмір авансових та основних платежів за договором сторонами визначено у пункті 2.7. розділу 2 договору.

Строки виготовлення і поставки продукції та виконання робіт узгоджуються сторонами в додатку № 3 "Графік виконання робіт і фінансування" до Договору ( п. 1.4).

Пунктом 5.5.4. передбачено, що Підрядник-позивач здає Замовнику-відповідачу виконані будівельно-монтажні роботи по Акту приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (форма КБ2в, КБ3) в яких вказується обсяг, вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, обсяг та вартість використаних матеріалів. Такий акт приймання оформляється Підрядником-позивачем у 2х примірниках і передається Замовнику. Не пізніше 3 робочих днів після надання Акту виконаних будівельно-монтажних робіт Замовник-відповідач зобов'язаний у разі належного виконання будівельно-монтажних робіт його підписати або надати в цей же термін вмотивовану відмову від підписання Акту із зазначенням недоліків у виконаних роботах. У разі відсутності з Боку Замовника-відповідача аргументованої відмови від підписання Акту .. протягом 5 робочих днів Акт вважається підписаним обома сторонами і роботи вважаються прийнятими Замовником.

Також згідно п. 4.1.5. Договору Замовник-відповідач зобов'язаний прийняти у Підрядника-позивача виконані роботи протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення про готовність відповідних робіт до приймання та отримання підписаних керівником Підрядника двох примірників Акту приймання-передачі виконаних робіт. Якщо протягом 15 календарних днів Замовник-відповідач не підписує Акт, або не надає мотивовану відмову, Підрядник-позивач зобов'язаний за 5 днів до закінчення терміну письмово повідомити Замовника-відповідача про майбутнє підписання актів і після цього робота вважається прийнятою Замовником-відповідачем з дотриманням всіх умов цього договору.

За своїм правовим змістом укладений між сторонами Договір є договором підряду. У відповідності до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторонами не надано доказів, що договір підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016 визнавався недійсним чи розривався у судовому порядку, даний Договір сторонами виконувався.

У відповідності до ст. 193 ГК та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у відповідності до умов договору між сторонами.

За доводами позивача, викладеними у первісній та в уточненій позовних заявах, 01 вересня 2016 року сторонами договору підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі проектної документації за Договором підряду № 07/06-16 від 07.06.2016 року, згідно з яким представник ТОВ ОЛІМП-ІНВЕСТ ОСОБА_2 прийняв від представника Товариства з обмеженою відповідальністю СКС ІНЖИНІРИНГ ОСОБА_3 креслення KM № 07/06-2016-КМ в 2 примірниках.

02 вересня 2016 року сторонами підписано та скріплено печатками сторін Акт приймання виконаних підрядних робіт до договору підряду № 07/06-16 від 07.06.2016 року , згідно з яким підрядником проведені наступні інжинірингові роботи: розробка проектної документації розділ KM (2 будівлі: основна будівля, адміністративний корпус), вартість робіт з ПДВ 160 000.00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 26 666,67 грн.

Також на виконання умов договору підряду Позивач доставив та передав у власність Відповідачу металеві конструкції в кількості 225,76 т на суму 6 336 120,32 грн. і за додатковою угодою № 1 від 28.10.16 у кількості 0,2 т на суму 4750,00 грн., а всього на суму 6 340 870,32 грн.

Вартість монтажних робіт складає 756 831,18 грн., в т.ч. за актом № 1 від 17.11.2016 р. на суму 231 299,05 грн., за актом № 2 від 30.11.2016 р. на суму 121 100,00 грн., за актом № 3 за грудень 2016 року (не підписаний відповідачем) на суму 399 432,13 грн., за актом № 1 від 04.01.2017 р. до додаткової угоди № 1 на суму 5 000,00 грн.

Отже, на виконання умов Договору підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016 відповідач отримав від позивача товарів і послуг на загальну суму 7 257 701,50 грн., що відповідачем не заперечено.

Суд вважає, що сторонами не надано у справу належних і допустимих доказів того, що між сторонами існує спір з приводу кількості та якості отриманих матеріалів, робіт і послуг по Договору.

Заперечення відповідача про те, що Позивач при виконані умов Договору передав частину металоконструкцій меншої ваги, прокраска металоконструкцій здійснена неналежним чином і маються певні дефекти монтажу металоконструкцій, що є підставою для непроведення між сторонами остаточних розрахунків, суд відхиляє, виходячи з такого:

У відповідності до п. 4.2.1 та 4.2.2. договору Замовник-відповідач має право здійснювати контроль за ходом виконання робіт без втручання в діяльність Підрядника-позивача; при здійсненні контролю має право здійснювати заміри, одержувати від підрядника необхідну інформацію для їх проведення.

У разі виявлення Замовником-відповідачем порушень Підрядником-позивачем умов Договору (у тому числі виконання робіт не відповідно до проектної документації, ДБН, санітарних норм і правил, інших нормативних акті України) у письмовій формі вимагати їх усунення в т.ч. з припиненням виконання робіт до усунення порушень умов цього договору або без такого припинення.

В свою чергу Позивач, як Підрядник, згідно п. 3.1.6. Договору зобов'язується за свій рахунок усунути неякісні та/або виконані з відхиленням від проектної документації та/або кошторису будівельно-монтажні роботи.

Представник відповідача не надав суду доказів, що зафіксовані допущені позивачем порушення та відступи в роботах від умов договору є такими, що унеможливлюють експлуатацію об"єкта. Відповідач письмово не вимагав здійснити їх усунення і не надав доказів, що позивач ухилився від виконання його вимог, зокрема, згідно листів щодо неякісного фарбового покриття, які надані відповідачем до справи.

Посилання відповідача на внесення ним зауважень до Загального журналу виконання робіт суд відхиляє, оскільки такого журналу суду для огляду не надано.

Отже, належних і допустимих доказів істотного відхилення Підрядником-позивачем від умов Договору при здійсненні підрядних робіт по Договору, невиправлення недоліків позивачем, відповідач суду не надав, а тому відповідач зобов'язаний прийняти та повністю оплатити виконані для нього позивачем роботи, надані матеріали та послуги.

За доводами позивача, за період з 13.06.2016 по 14.02.2017 відповідач сплатив на користь позивача у безготівковому порядку лише 7 157 906,47 грн. Залишок боргу таким чином складає 99 795,03 грн. (7 257 701,50 - 7 157 906,47).

З приводу математичного розрахунку залишку суми основного боргу у відповідача заперечень немає.

Позивач вказує, що останній підсумковий Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт на суму 399 432,13 грн. відповідач не підписав і залишок несплачених коштів по основному боргу в розмірі 99 795,03 грн. та нараховані за прострочення розрахунків санкції позивач пов'язує саме із не підписанням відповідачем даного акту.

Як вказує позивач, решту суми по цьому акту було фактично сплачено відповідачем позивачу на підставі кількох рахунків, які позивач вимушений був направляти відповідачу через не підписання тим Акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт. Так, останній оплачений відповідачем рахунок був № 195 від 13.12.2016 року, по якому відповідач 14.02.2017 сплатив на користь позивача 20 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позов (а.с. 9 том 2) вказав, що Акт виконаних робіт на суму 399 432,13 грн., він не підписав, оскільки позивач не усунув зауважень щодо неякісності виконаних робіт та в порушення умов п. 6.1.1 та 6.1.2. Договору Замовник-позивач не передав відповідачу обов'язкової виконавчої документації, що засвідчує якість поставлених металоконструкцій та якість і відповідність проектній документації виконаних монтажних робіт.

Суд зауважує, що пунктів 6.1.1 та 6.1.2. у Договорі підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016 нема. В інших пунктах цього Договору немає ніяких умов про те, що позивач повинен передати відповідачу "виконавчу документацію, що засвідчує якість поставлених металоконструкцій та якість і відповідність проектній документації виконаних монтажних робіт" разом із актами виконаних робіт чи окремо від них і що ненадання цих документів є підставою для відповідача не платити за роботи або затримати оплату.

Також відповідач посилається на п. 11.9. ДСТУ Б.В.2.6.-ххх "Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу" і вказує у відзиві на позов, що позивач повинен був передати, але передав лише частково такі документи на змонтовані конструкції:

а ) робочі креслення КМ, КМД - надано;

б) заводські сертифікати на поставлені сталеві конструкції не надано;

в) документи про узгодження відхилень від робочої технічної документації, які були допущені при виготовленні і монтажі; - не надано;

г) акти на закриття прихованих робіт за формою додатку К ДБН А.3.1 -5 - не надано;

д) документи (сертифікати, паспорти тощо), що засвідчують якість матеріалів (марок сталей, сталевих канатів, металевих виробів, електродів, електродного дроту та інших зварювальних матеріалів, а також фарбувальних матеріалів), що використовувалися під час монтажу і які ввійшли до складу споруди - не надано ;

є) дані про результати геодезичних вимірів при перевірці сітки осей фундаментів і установці конструкцій - не надано;

ж) спеціальні журнали з окремих видів робіт за формою додатку Г ДБН А.3.1-5 - не надано;

к) акти випробування конструкцій - не надано;

л) документи про контроль якості зварних з'єднань - не надано;

м) копії посвідчень (дипломів) про кваліфікацію зварювальників, які виконували зварювання конструкцій під час монтажу - не надано;

н) копії посвідчень про кваліфікацію робітників, які виконували постановку високоміцних болтів -- не надано;

п) додаткова документація, передбачена для попередньо-напружених конструкцій - не надано;

р) акти на фарбування, яке виконувалось під час монтажу - не надано;

Положень про обов'язковість надання таких документів позивачем відповідачу, як істотної умови, Договір між сторонами не містить. І відповідач, як рівноправна сторона договору не ініціював внесення відповідних змін до Договору.

Представник позивача вказав, що відповідач ніколи не вимагав надання таких документів на виконання умов Договору, всі попередні акти виконаних робіт (складені позивачем за єдиною формою) відповідачу передані без цих документів та ним вже підписані і оплачені. Доказів про протилежне відповідач суду не подав.

З приводу неоплаченого акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт на суму 399 432,13 грн., то позивач зазначає, що відповідач не мотивував свою відмову від його підписання та оплати саме ненаданням вище перелічених документів. Тобто, цей аргумент відповідач використав лише у запереченні на заявлений позов.

Суд погоджується із позивачем, що вказані у договорі форми КБ2В і КБ3, яким повинні відповідати Акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (п. 5.5.4. Договору), за своєю офіційно затвердженою формою не передбачають будь-яких додатків.

Це підтверджується Правилами визначення будівництва ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013, які в довідкових додатках Т та У містять примірні форми КБ2В (акт приймання виконаних будівельних робіт) та КБ-3 (форма довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), які судом досліджені в судовому засіданні з обома учасниками справи.

Попередньо ці форми були додатками до наказу Мінрегіонбуду № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (втратив чинність згідно з наказом Мінрегіонбуду від 20.01.2014 № 16).

У справі відсутні письмові вимоги відповідача до позивача або докази про пред'явлення ним позовів про надання позивачем всіх необхідних відповідачу документів (які не передбачені договором між сторонами) із посиланням на необхідність виконання позивачем вимог п. 11.9. ДСТУ Б.В.2.6.-ххх "Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу".

При цьому представник відповідача також вказує, що через ненадання позивачем відповідачу всіх передбачених п. 11.9. ДСТУ Б.В.2.6.-ххх "Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу" документів на змонтовані металоконструкції, ТОВ "Олімп-Інвест" не може передати ці конструкції своєму замовнику.

Зі свого боку позивач подав суду витяг із сайту Держархбудінспекції України про те, що за адресою Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 54 в експлуатацію ДП "Ламелла" здано об'єкт "Будівництво виробничо-побутового комплексу" у травні 2017 року (а.с. 40 том 3) та Інформацію з ДР речових прав на нерухоме майно (а.с. 154 том 3) про реєстрацію за ДП "Ламелла" прав на цей об'єкт у складі виробничо-побутового комплексу, котельні, комунікаційної площадки, насосної, трансформаторної, сушильного модульного обладнання. Отже, на думку позивача, всі змонтовані позивачем металоконструкції на об'єкті за цією ж адресою по Договору між сторонами

відповідають всім вимогам чинного будівельного законодавства та задовольняють особу (ДП "Ламелла"), для якої відповідач будував цей об'єкт. Тому у відповідача немає підстав для відмови в оплаті остаточного акту приймання виконаних робіт № 3, з приводу якого і виник спір.

Оскільки назва зданого ДП "Ламелла" в експлуатацію об'єкта за адресою Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 54 та об'єкта за цією ж адресою за Договором між сторонами відрізняється, суд двома ухвалами зобов'язував ДП "Ламелла" та відповідача надати суду копії всіх договорів відповідача щодо виконання підрядних робіт за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54 і кому відповідач повинен був передати об'єкт під назвою "деревообробний цех з адміністративно-побутовою прибудовою на території земельної ділянки за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54".

ДП "Ламелла" суд зобов'язав надати суду довідку і докази про те, чи було ним здано в експлуатацію (і коли) деревообробний цех з адміністративною-побутовою прибудовою на території земельної ділянки за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54.

На жодну ухвалу суду ДП "Ламелла" відповіді не надав, а відповідач повідомив, що договір із ДП "Ламелла" № 15/05-16 від 30.05.2016 на будівництво об'єкта "деревообробний цех з адміністративною-побутовою прибудовою на території земельної ділянки за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54" відповідач втратив і надати його суду для огляду не може (а.с. 105 том 3). При цьому представник відповідача стверджує, що ТОВ "Олімп-Інвест" ще має намір здати побудований об"єкт за Договором між сторонами своєму замовнику.

Зі свого боку відповідач не звернувся до свого контрагента ДП "Ламелла" за отриманням копії договору від 30.05.2016 та інформації про те, чи було здано в експлуатацію деревообробний цех з адміністративною-побутовою прибудовою на території земельної ділянки за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54 у складі всього виробничо-побутового комплексу за цією адресою для надання її суду.

Також відповідач не надав будь-яких доказів, що ДП "Ламелла" в період після травня 2017 року і на час розгляду справи все ще вимагає від відповідача передати об'єкт "деревообробний цех з адміністративною-побутовою прибудовою на території земельної ділянки за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54" з усіма документами, які відповідач вважає, що йому повинен надати позивач згідно п. 11.9. ДСТУ Б.В.2.6.-ххх "Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу"

Отже, достовірного доказу про те, що контрагент відповідача ДП "Ламелла" не здав в експлуатацію у складі всього виробничо-побутового комплексу об'єкт "деревообробний цех з адміністративною-побутовою прибудовою на території земельної ділянки за адресою Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів вул. Лазівська, 54" і відповідач все ще не може передати цей об'єкт ДП "Ламелла" через ненадання позивачем додатків до Акту приймання виконаних будівельних робіт № 3, у справі немає.

Згідно ст. 74,75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач не заперечує проти існування залишку основного боргу перед позивачем в сумі 99 795,03 грн. та вказує у своїх поясненнях і відзивах на те, що акт № 3 приймання-виконаних будівельних робіт на суму 399 432,13 грн. у нього є, але від підпису акту відповідач відмовляється з певних причин і обставин.

Оцінюючи вищенаведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що за умовами укладеного між сторонами договору підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016 відповідач повинен прийняти виконані позивачем роботи, підписати акт приймання виконаних будівельних робіт і оплатити їх, а умови договору не містять спеціальних умов, що крім актів виконаних робіт позивач повинен передати відповідачу інші документи і не вказано їх перелік, суд вважає, що позивач правомірно вимагає проведення відповідачем остаточного розрахунку за Договором.

Суд зауважує, що умови та підстави виникнення у відповідача обов'язку оплати виконаних робіт передбачені саме Договором між сторонами, а не ДСТУ Б.В.2.6.-ххх "Конструкції металеві будівельні. Вимоги до монтажу", на недотримання яких позивачем вказує відповідач.

За умовами п. 4.1.5, 5.5.4, 2.7.7, 2.7.8. Договору, відповідач зобов'язаний прийняти виконані позивачем роботи, підписати акт виконаних підрядних робіт (або надати вмотивовану відмову від підписання чи зазначити недоліки, які повинен виправити позивач) і провести остаточні розрахунки на протязі 3х банківських днів з моменту підписання акту.

Вмотивовану відмову від підписання останнього акту № 3 відповідач позивачу не направив.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом - ст. 525 ЦК України.

Стягнення залишку основного боргу по акту в сумі 99 795,03 грн. (хоча акт і не підписаний відповідачем) є належним способом захисту порушеного права позивача.

При цьому суд виходить з такого:

Відповідно до ст. 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами, передбаченими законом чи договором. Також зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Зазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання підписання акта приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду.

Тобто, захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. А вимога зобов'язати відповідача підписати акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт за договором підряду сама по собі не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм ефективного виконання такого рішення якщо боржник продовжить ухилятися від підписання акту.

На підставі викладеного, оскільки позивач довів виконання ним тих умов договору підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016, які є підставою для проведення відповідачем остаточної оплати за виконані роботи; відповідач не довів неякісності виконання підрядних робіт з боку позивача, які унеможливлюють прийняття робіт та експлуатацію об"єкта і розрахунок не було проведено у добровільному порядку, то з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути залишок основного боргу в сумі 99 795,03 грн.

Також за збільшеними позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача 31 442,76 грн. пені, 18 230,10 грн. інфляційних втрат, 4 245,64 грн. як 3% річних за прострочення розрахунків за виконі роботи, які позивач нарахував на підставі акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт.

Дані вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з такого:

До первісної позовної заяви позивачем у додатки прикладено акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017 року (а.с. 168 том 1).

Позивач розрахунок пені, інфляційних та 3% річних проводить за період прострочення сплати коштів по акту № 3 урахуванням орієнтовної дати його вручення відповідачу + 15 календарних днів, які передбачені п. 4.1.5. Договору між сторонами.

В ході розгляду справи було з'ясовано, що таких актів № 3 на одну суму 399 432,13 грн. у позивача є два примірники -- за січень 2017 року (а.с. 168 том 1) та за грудень 2016 року (а.с. 119 том 3).

Позивач доводить, що першим відповідачу було надіслано акт № 3 за грудень 2016 року і після його не підписання та неповернення відповідачем позивач направив вже акт № 3 за січень 2017 року.

Позовні вимоги про стягнення залишку основного боргу і нарахування по пені, інфляційних втратах та 3% річних позивач обґрунтовує саме простроченням розрахунків за актом № 3 за грудень 2016 року, що було встановлено судом в засіданні з пояснень позивача.

Позивач доводить, що акт № 3 за грудень 2016 року позивач надіслав відповідачу:

- ОСОБА_4 поштою, про що свідчить рахунок - фактура № НП/3-0170945 від 31.12.2016 року (а.с. 61 том 3) із записом про пересилання Документів ЕН № 59000226805375 від 22.12.2016 (п. 26 у переліку);

- направленням на електронну пошту 16.12.2016 із вкладенням переліку документів (а.с. 192-193 том 1), що містять вказівку на Акт виконаних робіт (АВК) грудень 2013 на суму 399 432,13 (п. 21 переліку на а.с. 193).

З приводу цих доказів суд вважає, що жоден із них не може достовірно свідчити про те, що позивач направив відповідачу саме акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, бо до рахунку - фактури № НП/3-0170945 від 31.12.2016 року з ОСОБА_4 пошти не прикладено опис вкладення до кожного рядка цінностей, що пересилаються, а з направлення на електронну пошту неможливо достовірно встановити який додаток до повідомлення було прикладено.

У справі немає достовірних доказів того, що відповідач фактично отримав акт № 3 за грудень 2016 року, оскільки в переліку документів, оформлених ОСОБА_4 поштою на прийняття до відправлення немає чіткої вказівки на назви і реквізити документів, що пересилаються та як і кому вони були вручені (а.с. 61 том 3). Наявні у справі копії Експрес накладних ОСОБА_4 пошти також не дають такої інформації.

Суд не приймає і аргумент позивача про те, що доказом направлення відповідачу акту № 3 за грудень 2016 є оплата відповідачем акту також за грудень 2016 року на суму 5000,00 грн., який вказано у рядку 22 реєстру документів, які ніби-то були вкладенням у повідомлення електронною поштою на адресу відповідача (а.с. 193 том 1). Суд вже вказав, що чіткого доказу, що цей реєстр документів і був додатком до повідомлення електронною поштою, а самі документи реально надіслані та вручені відповідачу ОСОБА_4 поштою - немає.

Представник відповідача визнає наявність у нього акту № 3 прийняття виконаних робіт на суму 399 432,13 грн., про що вказано у відзиві на позов та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Але в жодному документі справи та в жодному судовому засіданні відповідач не вказав, який саме акт № 3 (за грудень 2016 чи за січень 2017) у відповідача мається на руках і коли саме та яким способом він його отримав від позивача.

Представник відповідача також заперечив достовірність вищевказаних доказів, які надав суду позивач на підтвердження направлення відповідачу акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

Отже на основі зібраних у справі доказів у суду немає підстав достовірно стверджувати, який з двох актів (чи обидва акти) № 3 приймання виконаних будівельних робіт відповідач отримав від позивача і коли це сталося.

Судом з пояснень представника позивача в засіданні встановлено, що у розрахунках позовних вимог (позовна заява уточнена - а.с. 167 том 2) позивач нарахування пені, 3% річних та інфляційних розраховує за період з 07.01.2017 року, вирахувавши орієнтовну дату вручення відповідачу саме акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (а не іншого документу) і додавши 15 календарних днів на підписання акту по п. 4.1.5 Договору.

При цьому суд за наданими позивачем доказами не може достовірно встановити дату вручення цього акту відповідачу і відповідно, підтвердити правильність визначення позивачем стартової дати нарахування для пені, 3% річних та інфляційних, що відповідно унеможливлює підтвердження судом правильності нарахування цих платежів.

Крім того, пеня позивачем розрахована за період з 07 січня 2017 по 28 лютого 2018, тобто за період понад шість місяців, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, яким визначено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач не довів, що умовами Договору між сторонами чи положеннями чинного законодавства передбачено можливість для позивача у правовідносинах із відповідачем нарахування пені проводити у строк понад шість місяців з моменту прострочення зобов'язання.

Отже, з викладених підстав у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних позивачу слід відмовити.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, при частковому задоволенні позову і присудженні до стягнення лише 99 795,03 грн., з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 1 496,93 грн. (1,5% від стягуваної суми). Решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Інвест" (ідентифікаційний код 35091382, м. Черкаси, вул. Василини, 138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Інжиніринг" (ідентифікаційний код 39775013, м. Дніпро, вул. Осіння, 3 оф.2) - 99 795,03 грн. залишку основного боргу за виконані роботи на підставі договору підряду № 07/06-16 на виготовлення, поставку та монтаж металоконструкцій від 07.06.2016 року та 1496,93 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року

Суддя Н.М. Спаських