Постанова

від 10.07.2018 по справі 910/23229/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. Справа№ 910/23229/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 10.07.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 (повний текст складено 23.03.2018)

у справі №910/23229/17 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ротенбергер-Центр"

до приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 809 170,19 грн.

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ротенбергер-Центр" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 520 465,64 грн. пені, 61 304,55 грн. 3% річних, 227 400,00 грн. інфляційних втрат за період з 10.06.2017 року по 21.11.2017 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором поставки №45/06/16-17 від 26.01.2017 року. При цьому, рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року у справі №910/12464/17 за позовом ТОВ "Ротенбергер-Центр" до ПрАТ "АК "Київводоканал" про стягнення 4 548 000, 00 грн., що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 року позовні вимоги задоволено та вирішено стягнути з ПрАТ "АК "Київводоканал" на користь ТОВ "Ротенбергер-Центр" 4 548 000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 45/06/16-17 від 25.04.2017 року.

У свою чергу відповідач заперечив проти позову вказавши на те, стягнення пені 3% річних та інфляційні втрати можуть бути лише невід'ємною частиною вимоги про сплату основного боргу. Крім того, просив суд прийняти рішення в частині стягнення пені з урахуванням поданого ним клопотання про зменшення розміру пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/23229/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "АК "Київводоканал" на користь ТОВ "Ротенбергер-Центр" 520 465 грн. 64 коп. пені, 61 304 грн. 55 коп. 3% річних, 227 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 137 грн. 55 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/23229/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/23229/17, справу призначено до розгляду, запропоновано учасникам справи до 11.05.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).

У зв'язку з перебуванням суддів у відпустці та на навчанні (підвищення кваліфікації) склад колегії суддів неодноразово змінювався. Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 у справі №910/23229/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Скрипка І.М., Тарасенко К.В., справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Ротенбергер-Центр" вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПрАТ "АК "Київводоканал" надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники ТОВ "Ротенбергер-Центр" у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представники вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.01.2017 року між приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ротенбергер-Центр" (постачальник) укладено договір поставки № 45/06/16-17 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю комплекс для телеінспекції трубопроводів Д=100-2000мм, за найменуванням, в асортименті та за цінами, вказаними в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, згідно письмових заявок покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складає 7 548 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 258 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 договору постачання товару здійснюється за рахунок постачальника до структурного підрозділу покупця - Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПрАТ "АК "Київводоканал" за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, буд. 1.

Пунктом 3.5 договору обумовлено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, актом приймання-передачі товару, в яких зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціна товару та загальна вартість товару.

Пунктом 3.6 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній та акті приймання-передачі товару.

Пунктом 3.7 договору погоджено, що у разі поставки постачальником неякісного товару, такий товар або партія товару підлягає заміні на товар належної якості, визначеної у договорі, протягом 10-ти календарних днів з дати отримання постачальником відповідної вимоги (претензії) покупця. Всі витрати, пов'язані із заміною неякісного товару на якісний, здійснюються за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1 договору датою поставки товару вважається дата отримання, відповідно до чинного законодавства, товару уповноваженим представником покупця та підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акту приймання-передачі товару, підписи яких скріплюються печатками сторін.

Згідно п.4.2 договору строк поставки товару - протягом трьох місяців з дати укладення цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на підставі рахунку-фактури постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця. Покупець здійснює оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За додатковою домовленістю сторін може здійснюватися попередня оплата (часткова або повна) окремої партії товару.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє по 31.01.2017 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, визначеного згідно з п. 6.2 договору.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року у справі №910/12464/17 за позовом ТОВ "Ротенбергер-Центр" до ПрАТ "АК "Київводоканал" про стягнення 4 548 000, 00 грн., що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 року у справі та набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Ротенбергер-Центр" задоволено. Стягнути з ПрАТ "АК "Київводоканал" 4 548 000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 45/06/16-17 від 25.04.2017 року.

Вказаним рішенням суду у справі №910/12464/17 встановлено, що з 10.06.2017 року відбулося прострочення виконання зазначеного вище грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 4 548 000,00 грн.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд в силу ч. 4 ст. 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок № 1167 від 21.11.2017 року та № 1177 від 22.11.2017 року, вбачається, що відповідач погасив основний борг 21.11.2017 року в сумі 2 000 000,00 грн. та 22.11.2017 року в сумі 2 548 000,00 грн.

Згідно розрахунку доданого до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 61 304,55 грн. 3% річних та 227 400,00 грн. інфляційних втрат за період з 10.06.2017 року по 21.11.2017 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача 3% річних у розмірі 61 304,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 227 400,00 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №45/06/16-17 від 26.01.2017 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи скаржника, про те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат можуть бути лише невід'ємною частиною вимог про сплату основного боргу. Прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Крім того, на підставі п. 7.2 договору позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 520 465,64 грн. пені, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару згідно умов договору поставки №45/06/16-17 від 26.01.2017 року за період з 10.06.2017 року по 21.11.2017 року.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В статті 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

За приписом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня у розмірі 520 465,64 грн. у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару згідно умов договору поставки №45/06/16-17 від 26.01.2017 року за період з 10.06.2017 року по 21.11.2017 року .

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 1000, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так само згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК в редакції, що була чинною на час розгляду справи у суді першої інстанції), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що порушення зобов'язання з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, і даний випадок не є винятковим. Скаржник, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів вжиття відповідачем заходів до виконання свого зобов'язання, щодо добровільного погашення заборгованості перед позивачем, як з моменту поставки йому товару так і взагалі з моменту прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/12464/17.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення пені, судом враховано, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, розмір пені - 520 465,64 грн. не перевищує розміру заборгованості ПрАТ "АК "Київводоканал" перед ТОВ "Ротенбергер-Центр" за поставлений товар (4 548 000, 00 грн.). При цьому, скаржник, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду докази та не довів, що порушення його зобов'язання сталося випадково з незалежних від нього причин та цей випадок є винятковим. При цьому, вирішуючи питання щодо зменшення пені судом апеляційної інстанції враховано інтереси обох сторін.

Колегія суддів критично відноситься до доводів скаржника щодо зменшення пені з тих підстав, що до тарифів на послуги відповідача з централізованого водопостачання та водовідведення не можуть включатися суми штрафних санкцій, а враховуючи незадовільний стан розрахунків споживачів з відповідачем за вказані послуги, стягнення пені може призвести до негативних наслідків для відповідача. Як зазначалося вище, не вважається випадком у розумінні ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача 520 465 грн. 64 коп. пені, 61 304 грн. 55 коп. 3% річних та 227 400 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року по справі № 910/23229/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року по справі № 910/23229/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

4. Матеріали справи № 910/23229/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.М. Скрипка

Дата складання повного тексту постанови 20.07.2018 року