Постанова

від 17.07.2018 по справі 911/35/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа№ 911/35/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Іванові О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Котовський В.М. довіреність № 50 від 19.12.17;

від відповідача : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 (повне рішення складено 25.04.2018)

у справі №911/35/18 (головуючий суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківський завод продтоварів"

про розірвання договору оренди, стягнення суми боргу та пені, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківський завод продтоварів" (далі - відповідач), у якому просило: розірвати договір оренди №153 від 05.12.2003; стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованість з орендної плати - 95894,73 грн., пеня - 1523,55 грн.; витребувати у відповідача державне окреме визначене майно будівлі, споруди, обладнання, зазначені в акті приймання-передачі №1 до Договору, площею 2 274 кв.м., розміщені за адресою: Київська область, м.Васильків, вул.Шевченка, 15 та передати його позивачу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі №911/35/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області 14.05.2018 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині розірвання договору та повернення державного майна, а у частині стягнення заборгованості - провадження припинити.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем істотно порушені умови договору оренди в частині страхування майна та проведення його оцінки, що є підставою для розірвання договору і повернення майна.

Крім цього, у апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке мотивоване фінансуванням скаржника з Державного бюджету і недостатністю фінансування.

17.05.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі №911/35/18 - залишено без руху. Надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору в сумі 7200,00 грн. Відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

07.06.2018 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області надійшла заява про продовження процесуальних строків, у якій він просить продовжити строк для усунення недоліків до 18.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2018 задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про продовження процесуальних строків. Продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №911/35/18, до 18.06.2018.

18.06.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим платіжним дорученням №141 від 11.06.2018 про сплату 7200 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 17.07.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/35/18.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/35/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Сітайло Л.Г., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, ухвали суду, які направлялись за адресою його державної реєстрації, повернуті без вручення, з довідками "за закінченням терміну зберігання", "виїхали" тощо.

У разі відсутності сторін за адресою державної реєстрації, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.12.2003 між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем, та відповідачепм - Товариством з обмеженою відповідальністю "Васильківський завод продтоварів", як орендарем, було укладено договір оренди №153 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно будівлі, споруди, обладнання (надалі - майно), зазначені в акті приймання-передачі по Договору, площею 2274 кв.м., розміщені за адресою: Київська область, м.Васильків, вул. Шевченка, 15, вартість якого визначена експертним шляхом і становить без ПДВ 301396 грн. Майно передається в оренду з метою виробництва (п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 Договору цей договір є підставою для виникнення у разі приватизації державного майна пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщене державне майно, з наступним викупом цієї ділянки відповідно до законодавства.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 09.06.2008) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, без ПБДВ за січень 2007 року становить 5409,75 грн., орендна ставка 15%.

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця до державного бюджету.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до розділу 5 Договору орендар зобов'язується, у тому числі: своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату (п.5.2); застрахувати орендоване майно не менші ніж на його балансову вартість у користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством (п.5.5).

Згідно з п.8.2 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

Відповідно до п.10.1 Договору цей Договір укладено строком на десять років, що діє з 05 грудня 2003 року до 05 грудня 2013 року.

Пунктом 10.2 передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно з п.10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

У пункті 10.6 Договору сторони домовились, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно було передано відповідачу згідно акту приймання-передачі державного майна №1 від 05.12.2003.

Звертаючись із даним позовом про розірвання договору оренди, стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованість з орендної плати - 95894,73 грн., пеня - 1523,55 грн.; витребування у відповідача державне окреме визначене майно будівлі, споруди, обладнання, зазначені в акті приймання-передачі №1 до Договору, площею 2 274 кв.м., розміщені за адресою: Київська область, м.Васильків, вул.Шевченка, 15 та передати його позивачу, позивач посилався на наступні обставини:

- у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором оренди №153 від 05.12.2003 за відповідачем, станом на 24.11.2017 утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 95894,73 грн, на яку нарахована пеня за період з 31.07.2017 по 24.11.2017 у сумі 1523,55 грн, які підлягають стягненню з відповідача, а факт несплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди та повернення майна орендодавцю;

- позивачем неодноразово надсилались листи-вимоги щодо погашення боргу №14-09-1553 від 22.03.2017, №14-09-2251 від 26.04.2017, №14-09-5120 від 23.06.2017, №14-09-3331 від 07.07.2017, №14-09-3808 від 03.08.2017, №14-09-5120 від 24.10.2017, проте, вимоги були проігноровані;

- орендарем, в порушення умов п. 5.5 договору та ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не укладено договір страхування, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення майна орендодавцю;

- орендар відмовився від проведення незалежної оцінки майна, що впливає на розмір орендної плати, що у відповідності до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є істотною умовою договору, а тому вказані дії відповідача є підставою для розірвання договору оренди та повернення майна орендодавцю;

- заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення ст.ст. 549, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 10, ч.2 ст.18, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. п. 3.3, 3.5, 5.2, 5.5 договору оренди від 05.12.2003 №153;

В обґрунтування позовних вимог, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем були надані наступні докази:

1) копія договору оренди №153 від 05.12.2003, копію акту приймання-передачі державного майна №1 від 05.12.2003, додаткову угоду від б/н 09.06.2008 до договору оренди №153 від 05.12.2003 - як доказ існування орендних правовідносин;

2) довідка - "Стан надходження орендної плати по договору оренди від 05.12.03 № 153 (додаткова угода від 09.06.08 №1) укладеним РВ ФДМУ по Київській області станом на 24.11.17" та довідку - "Стан надходження орендної плати по договору оренди від 05.12.03 № 153 (додаткова угода від 09.06.08 №1) укладеним РВ ФДМУ по Київській області станом на 24.11.17" підписану начальником відділу орендних відносин Кучмійчук Р.В. - як доказ наявності заборгованості з орендних платежів.

3) розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 31.07.17 по 24.11.17. підписану начальником відділу орендних відносин Кучмійчук Р.В. - як доказ наявності заборгованості з орендних платежів та підставності заявлення вимог про стягнення пені.

4) копії вимог про погашення боргу з орендної плати №14-09-1553 від 22.03.2017, №14-09-2251 від 26.04.2017, №14-09-5120 від 23.06.2017, №14-09-3331 від 07.07.2017, №14-09-3808 від 03.08.2017, №14-09-5120 від 24.10.2017 з копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення - як доказ наявності заборгованості.

5) копію листа до відповідача №14-09-3162 від 23.06.2017 з вимогою надати докази укладення договору страхування об'єкта оренди - як доказ не укладення відповідачем договору страхування.

6) копію листа ТОВ "Васильківський завод продтоварів" №1/8 від 18.04.16 з проханням провести грошову оцінку майна, лист-відповід РВ ФДМУ по Київській області №14-09-1852 від 05.05.16, копію листа РВ ФДМУ по Київській області без номеру та дати "Щодо проведення оцінки об'єкту оренди"(адресований ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" та ТОВ "Васильківський завод продтоварів" та копію листа ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" №164 від 19.07.2016 про неможливість виконати оцінку об'єкту у зв'язку з не укладенням відповідачем договору про проведення незалежної оцінки майна, проект якого був направлений на його адресу - як доказ не проведення оцінки майна з вини відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх безпідставності, необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права і обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди №153 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності від 05.12.2003, який за правовою природою є договором оренди державного майна.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних зобов'язань, в тому числі грошових, а спірні правовідносини виникли з договору оренди державного майна, до них відповідно застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як спеціального закону, та положення глави 47-53, 58 Цивільного кодексу України, глави 19-20, 26, 30 Господарського кодексу України.

При укладенні договору сторонами було погоджено всі істотні умови, які визначались законодавством для даного виду договорів та необхідні для його дійсності, він відповідає вимогам законодавства, що до нього ставляться станом на момент його укладення, у зв'язку з чим він є укладеним, дійсним та діючим.

Факт того, що договір є діючим, місцевий господарський суд вірно встановив виходячи з того, що відповідно до положень п. 10.6 договору, після закінчення 05.12.2013 строку, на який його було укладено договір, його дія продовжилась на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, оскільки жодна із сторін протягом одного місяця після закінчення строку його чинності не заявила про його припинення або зміну, що також кореспондується з положеннями ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. 764 Цивільного кодексу України. Вказана обставина була також підтверджена позивачем у судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями ст. 783 Цивільного кодексу України визначено перелік підстав за яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найму.

Відповідно до ч 2 ст. 651 Цивільного кодексу, якою врегульовано загальні підстави зміни та розірвання договорів і яка, відповідно, застосовується в комплексі з положеннями спеціальних норм законодавства, що регулюють відповідні види договірних правовідносин таких як - ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 783 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Як зазначено вище, пунктом 10.4 договору встановлено право сторони ініціювати у суді розірвання даного договору у випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому, згідно з п.8.2 Договору, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

Право односторонньої відмови від договору сторони в договорі не передбачили.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що питання наявності підстав для розірвання договору потрібно розглядати виходячи з системного аналізу положень ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 651 та ст. 783 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у разі, якщо в договорі сторони не визначили чіткого переліку підстав, які надають право орендодавцю на розірвання договору, то встановлюючи наявність підстав для розірвання договору оренди державного майна на вимогу наймодавця, суду необхідно виходити з того, що сам лише факт наявності певних порушень зобов'язань за договором не може бути безумовною підставою для розірвання договору, за винятком випадків визначених в ст. 783 Цивільного кодексу України, оскільки вказані наслідки набувають ознак безумовних лише у разі, коли вони призводять істотного порушення договору. При цьому, положення вказаних статей не ототожнюють факт істотності порушення лише з самим фактом порушення умови договору, яка в силу вимог закону належить до істотних умов договору.

Водночас, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України тлумачить зміст поняття істотного порушення договору, відповідно до якої, істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, позивач звертаючись до суду повинен був довести факт істотності тих порушень договору відповідачем, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог про розірвання договору та відповідно факт завдання цими порушеннями такої шкоди, яка позбавила його того, на що він розраховував при укладенні договору.

Встановлення факту наявності заборгованості, на яку посилається позивач та її стягнення є одним із способів доведення істотності порушення відповідачем умов договору, оскільки неотримання орендодавцем орендної плати безпосередньо свідчить про те, що він, як сторона договору, значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки основною метою оренди для орендодавця є отримання прибутку від орендованого майна у вигляді орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує про істотне порушення умов п 3.3 договору в частині сплати орендної плати, оскільки, за твердженням позивача, орендна плата відповідачем не сплачується і станом на 24.11.2017 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 95894,73 грн. Наявність вказаної заборгованості позивач обґрунтовує поданням довідки - "Стан надходження орендної плати по договору оренди від 05.12.03 № 153 (додаткова угода від 09.06.08 №1) укладеним РВ ФДМУ по Київській області станом на 24.11.17" та копіями вимог про погашення боргу з орендної плати №14-09-1553 від 22.03.2017, №14-09-2251 від 26.04.2017, №14-09-5120 від 23.06.2017, №14-09-3331 від 07.07.2017, №14-09-3808 від 03.08.2017, №14-09-5120 від 24.10.2017 з копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Однак, у додаткових поясненнях поданих суду першої інстанції 21.03.18 позивач зазначив, що на адресу регіонального відділення надійшла інформація щодо сплати відповідачем заборгованості заявленої до стягнення в позові на підтвердження чого подав довідку - "Стан надходження орендної плати по договору оренди від 05.12.03 № 153 (додаткова угода від 09.06.08 №1) укладеним РВ ФДМУ по Київській області станом на 24.11.17" підписаної начальником відділу орендних відносин Кучмійчук Р.В.

При цьому, зі змісту вказаної довідки вбачається, що відповідачем був здійснений платіж в сумі 100 000 грн. 18.12.2017, що перевищує суму заборгованості згідно попередньої довідки, отже на час подання даного позову (29.12.2017) заборгованість у відповідача була відсутня.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на вказані документи, як на доказ, що підтверджує факт наявності боргу та факт істотного порушення умов договору відповідачем, судом до уваги братись не може, оскільки вказані документи підписані начальником відділу орендних відносин Кучмійчук Р.В. та є внутрішніми документами заінтересованої особи (позивача) та не можуть бути визнані належними та допустимими доказами наявності боргу чи його відсутності в розумінні положень ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, належним та допустимим доказом здійснення чи нездійснення господарської операції пов'язаної з зарахуванням грошових коштів на рахунок контрагента в розумінні є виписки з особових рахунків клієнтів здійснені банківською установою, або довідки банківських установ, які містять інформацію про рух коштів на рахунку у спірний період та станом на час розгляду справи в суді.

Однак, належних доказів на підтвердження наявності чи відсутності боргу позивач суду першої інстанції не надав, так само як і не скористався наданим йому ст. 81 Господарського процесуального кодексу України правом на витребування доказів з банківської установи, яка здійснює обслуговування рахунку, на який повинні надходити грошові кошти, що сплачуються відповідачем за оренду майна за договором.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що, з огляду на положення ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд не може закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу позаяк відсутні належні та допустимі докази сплати боргу відповідачем або клопотання позивача у формі та порядку визначеному положеннями ст. ст. 169, 170 та 231 Господарського процесуального кодексу про відмову від позову, у зв'язку з чим суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення боргу та пені з підстав недоведеності.

Як зазначалось вище, як на істотність порушення відповідачем зобов'язань за договором позивач посилається також на порушення п. 5.5 Договору оренди, оскільки відповідачем не застраховано орендоване майно.

Так, відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є однією з істотних умов договору оренди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач стверджуючи, що факт не укладення відповідачем договору страхування об'єкту оренди підтверджується залишенням без відповіді його вимоги про надання копій договору страхування та платіжного доручення про сплату страхового внеску, викладеної в листі №14-09-3162 від 23.06.2017, копія якого подана разом з позовною заявою, не надав доказів того, що вказаний лист було направлено відповідачу, а саме - відповідний опис вкладення поштового відправлення, з якого можна встановити зміст кореспонденції та відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Отже, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та недоведеними доказами, з аналізу яких суд міг би зробити висновок про факт не укладення договору страхування об'єкту оренди відповідачем.

Окрім цього, в якості підстави для розірвання договору оренди позивач вказував на те, що істотністю його порушення є факт не проведення чергової оцінки орендованого майна відповідачем, у зв'язку з чим позивач недоотримує належний розмір орендної плати.

Так, відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. 764 Цивільного кодексу України та п. 10.6 договору, після закінчення 05.12.2013 строку, на який було укладено договір, його дія продовжилась на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, оскільки жодна із сторін протягом одного місяця після закінчення строку його чинності не заявила про його припинення або зміну чи то про не продовження останнього з підстав не проведення оцінки орендованого майна.

Позивачем не було подано суду доказів на підтвердження відомостей про дату проведення останньої оцінки орендованого майна, що позбавляє суд можливості зробити висновок про підставність доводів позивача в цій частині вимог.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, стосовно обов'язкового проведення переоцінки об'єкта оренди, як підстави для продовження договору оренди державного майна не передбачено, що така оцінка повинна проводитися саме орендарем. Навпаки, відповідно до Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.08.2011 року №1270, замовниками незалежної оцінки майна визначені саме регіонального відділення Фонду державного майна України. Відтак, відповідач жодним чином не міг впливати на процедуру та строки цієї оцінки.

Так, стверджуючи, що доказом ухилення позивача від проведення оцінки орендованого майна є копія листа ТОВ "Васильківський завод продтоварів" №1/8 від 18.04.16 з проханням провести грошову оцінку майна, лист-відповідь РВ ФДМУ по Київській області №14-09-1852 від 05.05.16, копія листа РВ ФДМУ по Київській області без номеру та дати "Щодо проведення оцінки об'єкту оренди"(адресований ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" та ТОВ "Васильківський завод продтоварів" та копія листа ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" №164 від 19.07.2016 про неможливість виконати оцінку об'єкту у зв'язку з не укладенням відповідачем договору про проведення незалежної оцінки майна, проект якого був направлений на його адресу, позивач не надав суду першої інстанції доказів того, що документи, які стосуються проведення оцінки майна були дійсно надіслані на адресу відповідача.

Вказане б свідчило про факт відмови відповідача від підписання договору про проведення незалежної оцінки майна. Однак, копія листа №164 від 19.07.2016 цього факту не підтверджує.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, подана позивачем копія листа РВ ФДМУ по Київській області без номеру та дати "Щодо проведення оцінки об'єкту оренди", який адресований ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" та ТОВ "Васильківський завод продтоварів" не підтверджує факту повідомлення відповідача про обраного переможцем конкурсного відбору суб'єкта оціночної діяльності, оскільки позивач також не надав суду доказів вручення чи відправлення вказаного листа відповідачу.

Таким чином, позивачем не доведено факт наявності обставин, які є підставами для розірвання договору, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та повернення майна також задоволенню не підлягають.

Зазначені висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі 920/132/16.

При цьому, з метою захисту своїх прав на оренду позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом про спонукання орендодавця до укладення додаткової угоди до спірного договору оренди щодо продовження дії останнього, але на інших умовах, з урахуванням необхідності здійснення нової оцінки об'єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі №911/35/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у справі №911/35/18 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/35/18.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.07.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Л.Г. Сітайло