Постанова

від 23.07.2018 по справі 925/1048/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1048/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ" в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Агрикова О.В., Чорногуза М.Г., Мальченко А.О.

від 19.03.2018 року

за заявами Приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С.

про звернення стягнення на грошові кошти у порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур"

про стягнення 457445,22 грн. заборгованості та санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. подано до Господарського суду Черкаської області заяву про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" 331664,80 грн.

18.01.2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу Черкаської області подано до Господарського суду Черкаської області Плесюк О.С. заяву про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з громадянина ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" 487375 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року у справі №925/1048/17 заяви приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та громадянина ОСОБА_7 - задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" (м. Полтава, вул. Тевелєва, 2, код ЄДРПОУ 39416696), що має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2, код ЄДРПОУ 39570100) на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 у справі №925/1048/17 - 331 664,80 грн. Звернуто стягнення на грошові кошти, належні гр. ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2, код ЄДРПОУ 39570100) на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 у справі №925/1048/17 - 386673,68 грн. з урахуванням судового збору.

Дана ухвала мотивована тим, що приватним виконавцем з посиланням на належні докази обґрунтована наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та гр. ОСОБА_7 перед боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур", суд дійшов висновку про задоволення заяв приватного виконавця шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та гр. ОСОБА_7, що мають заборгованість перед боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур". Загальна сума стягнення коштів не може перевищувати суми стягнення 386673,68 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙПІС ХОЛДИНГ .

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 року та відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 у справі №925/1048/17 задоволено. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 у справі №925/1048/17 скасовано повністю. Відмовлено у задоволенні заяв приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, належні боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" - від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та гр. ОСОБА_7 в повному обсязі. Стягнуто з приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, будинок 31, офіс 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" (36002, м. Полтава, вул. Тевелєва, будинок 2, ідентифікаційний код 39416696) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручено Господарському суду Черкаської області. Матеріали справи №925/1048/17 повернуто до Господарського суду Черкаської області.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість ТОВ "Агромир Центр" перед боржником у даній справі. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення про дату та час судового засідання ТОВ "Агромир Центр", відтак й неможливо суду першої інстанції встановити чи оспорює вказану суму апелянт. Тобто, під час прийняття оспорюваної ухвали була відсутня основна складова підстава для задоволення заяв приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме неоспорення заборгованості зазначеною особою. Щодо доказів стосовно заборгованості гр. ОСОБА_7 колегія суддів зазначала, що місцевий господарський суд також помилково встановив безпідставне отримання гр. ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 487375 грн., оскільки як вбачається з витягу з банківського реєстру про рух коштів по рахунку боржника вказана сума грошей була перерахована на підставі договору №0234000295 від 02.04.2015 року. Також, приватним виконавцем не здійснювались відповідні дії, що передбачені ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", для встановлення факту наявності заборгованості ОСОБА_7 перед ТОВ "Агромир Центр", чим позбавив останнього, як надати відповідні відомості щодо наявності майна чи коштів, що належать боржнику або висловити свої заперечення щодо вимог приватного виконавця. При цьому, доказів направлення вимоги (запиту) про повернення коштів №31 від 04.01.2018 року приватним виконавцем суду не надано. В зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що дана вимога не надсилалась ОСОБА_7 приватним виконавцем, що є грубим порушенням вимог ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року у справі №925/1048/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року у справі №925/1048/17. Залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2018 у справі №925/1048/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року є незаконною, прийнятою з порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В порушення процесуальної норми ч. 3 ст. 281 ГПК України, судом апеляційної інстанції надіслано TOB ЕЙПІС ХОЛДИНГ постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 підписано лише одним із суддів, а саме наявний підпис лише павпроти тексту суддя А.О. Мальченко. В оскаржуваній постанові апеляційний суд у порушення ч. 4 ст. 269 ГПК України не зазначає у чому полягають порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, допущені судом першої інстанції про вирішенні питання щодо гр. ОСОБА_7, і як такі порушення вплинули на рішення апеляційного суду вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначення апеляційним судом твердження, що ОСОБА_7 та TOB "Агромир Центр" неналежним чином повідомлялись про дату та час розгляду справи не підкріплено жодним доказом. Судом апеляційної інстанції не перераховані докази, які можуть підтвердити неналежне повідомлення учасників справи про розгляд справи, не надано правової оцінки доказам, які свідчать про протилежне. Звернення стягнення на майно боржника є правом виконавця, а не обов'язком. Застосування такої процедури, як витребування інформації про наявне майно чи грошові кошти у готівці, які перебувають у TOB "Агромир Центр" не застосовувалась, оскільки відповідно до інформації, яку отримав приватний виконавець Плесюк О.С. від державних органів - у боржника було відсутнє будь-яке майно. Судом апеляційної інстанції не застосовано норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Касаційного господарського суду від 21.05.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ" строк на подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №925/1048/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №925/1048/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №925/1048/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Ткача І.В. для розгляду справи №925/1048/17 визначено наступний колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як було вірно зазначено судом апеляційної інстанції рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС Холдинг" 154428 грн основного боргу, 200000 грн відсотків за користування товарним кредитом, 4309 грн - 3% річних за користування коштами, 22222,29 грн інфляційних втрат, 5 714, 39 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 року видано відповідний наказ від 01.11.2017.

12.01.2018 до суду першої інстанції надійшла заява Приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" 331664,80 грн.

В обґрунтування поданої заяви приватний виконавець посилається на те, що боржник відпустив за плату майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр".

Крім того, 18.01.2018 до суду першої інстанції надійшла заява приватного виконавця Виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, в якій заявник просить стягнути з гр. ОСОБА_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Агро Культур" 487375 грн.

В обґрунтування поданої заяви приватний виконавець посилається на те, що боржник зняв з банківського рахунку підприємства готівкові кошти в сумі через директора - гр. ОСОБА_7.

В якості доказів своїх доводів, приватний виконавець надав витяги з банківського реєстр про рух коштів по рахунку боржника та звіти про результати господарської діяльності, а також податкову декларацію. Крім того, як зазначає приватний виконавець, керівник боржника протягом березня-серпня 2017, маючи доступ до рахунку №26003000000855 підприємства в АТ "Укрексімбанк", отримав 487375 грн без зазначення підстав їх отримання.

Відповідні заяви подані приватним виконавцем у порядку ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовані обставинами невиконання боржником рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017 у справі №911/1048/17.

Задовольняючи заяви про звернення стягнення на грошові кошти, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "Агромир Центр" та гр. ОСОБА_7 не оспорюють свою заборгованість перед боржником в даній справі. Також, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир Центр" та гр. ОСОБА_7 перед боржником ТОВ "Нові Технології Агро Культур".

Відповідно до ч. 1, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 4, ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ТОВ "Агромир Центр" та ОСОБА_7 перед ТОВ "Нові Технології Агро Культур" не підтверджена судовим рішенням.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб визначений ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження". Так, ч. 1 згаданої статті зазначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Тобто, звернення до суду виконавця, передує конкретній дії, а саме останній зобов`язаний здійснити певні дії, направити відповідні запити, встановити строк для надання відповіді та отримати відомості про належне боржнику майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.

Метою запитів є встановлення факту безспірності заборгованості та збирання доказів на підтвердження цього.

Матеріали справи містять вимогу (запит) про повернення коштів №34 від 04.01.2018 року зі змісту якої вбачається, що приватним виконавцем в порушення вимог ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" не витребовувались ніякі відомості та не надавався строк для подачі відповідних пояснень.

Крім цього, як вбачається із списку згрупованих поштових відправлень листів №15 вказана вимога надсилалась 04.01.2018, четвер. Відповідно до нормативних строків пересилання поштових відправлень (пп.4, п.1 Наказу від 28.11.2013 №958 Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень") нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України становить 5 днів (без врахування вихідних днів). Тобто, з врахуванням вихідних днів у січні 2018 року, вказана кореспонденція могла бути отримана ТОВ "Агромир Центр" не раніше 12.01.2018. Однак, вже 10.01.2018 приватний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до доказів, наданих приватним виконавцем, зокрема з податкової декларації з податку на додану вартість неможливо встановити, що саме ТОВ "Агромир Центр" має заборгованість перед боржником у даній справі. Так, в розділі 1 вказано обсяг постачання продукції в сумі 431664,80 грн (без ПДВ), проте, яким чином суд першої інстанції встановив, що дана сума є заборгованість саме ТОВ "Агромир Центр" неможливо встановити.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість ТОВ "Агромир Центр" перед боржником у даній справі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення про дату та час судового засідання ТОВ "Агромир Центр", відтак й неможливо суду першої інстанції встановити чи оспорює вказану суму апелянт. Тобто, під час прийняття оспорюваної ухвали була відсутня основна складова підстава для задоволення заяв приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а саме не оспорення заборгованості зазначеною особою.

Як вбачається з витягу з банківського реєстру про рух коштів по рахунку боржника вказана сума грошей була перерахована на підставі договору №0234000295 від 02.04.2015.

Приватним виконавцем не здійснювались відповідні дії, що передбачені ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" для встановлення факту наявності заборгованості гр. ОСОБА_7 перед ТОВ "Агромир Центр" чим позбавив останнього, як надати відповідні відомості щодо наявності майна чи коштів, що належать боржнику або висловити свої заперечення щодо вимог приватного виконавця.

Доказів направлення вимоги (запиту) про повернення коштів №31 від 04.01.2018 приватним виконавцем не надано. Отже, дана вимога не надсилалась гр. ОСОБА_7 приватним виконавцем, що є грубим порушенням вимог ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення про дату та час судового засідання ОСОБА_7, відтак й неможливо суду першої інстанції встановити чи оспорює вказану суму гр. ОСОБА_7

Приватним виконавцем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості перед боржником у осіб, на грошові кошти яких, приватний виконавець просить звернути стягнення, отже суд апеляційної інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що в задоволенні вищезазначених заяв приватного виконавця слід відмовити.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами постанова апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙПІС ХОЛДИНГ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №925/1048/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко