Рішення

від 23.07.2018 по справі 910/6134/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2018Справа №910/6134/18

За позовомОСОБА_1 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" 2. ОСОБА_2 3. ОСОБА_3 прозобов'язання вчинити дії Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І. Представники учасників справи: від позивача:ОСОБА_4 від відповідача-1:не з'явився від відповідача-2:ОСОБА_3 від відповідача-3:ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8", ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якій просила:

- визнати протиправною відмову (бездіяльність) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести збори спадкоємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та відмову (бездіяльність) внести зміни до статуних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та провести реєстрацію таких статутних документів;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" провести збори спадкоємців та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018;

- спонукати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняти участь у зборах спадкоємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та ОСОБА_2 внести зміни до статутних документів відповідача-1;

- зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішити питання по заяві позивача від 278.06.2017 щодо виплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" у грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу відповідача-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті засновника та єдиного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" позивачем було успадковано 1/6 частку статутного капіталу товариства, проте реалізація ОСОБА_1 своїх корпоративних прав є унеможливленою у зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідачів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі №910/6134/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 11.06.2018.

05.06.2018 через відділ діловодства суду надійшов спільний відзив відповідача-2 та відповідача-3 на позов з доказами його направлення позивачу та відповідачу-1, за змістом якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують проти позовних вимог з тих підстав, що:

- відповідач-2 та відповідач-3, як спадкоємці частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8", не бажають реалізовувати своє право на вступ до складу товариства та не є учасниками відповідача-1, а тому правові підстави для зобов'язання їх провести загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" відсутні;

- ОСОБА_2 звільнилась з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" ще у січні 2017 року, про що повідомила орган податкової служби, в той час як положення Кодексу законів про працю України не передбачають обов'язку нотаріального посвідчення заяви про звільнення;

- законодавством не передбачено такої форми управління товариством як збори спадкоємців товариства, а тому вимоги позивача про зобов'язання їх провести є неправомірними та фактично зумовлюють втручання суду в діяльність товариства;

- заявлений позивачем орієнтовний розмір витрат на оплату правової допомоги є документально не підтвердженим, в той час як позивач вправі була як інвалід 2-ї групи скористатись безоплатною правовою допомогою, а відтак дані витрати не можуть вважатись неминучими, а їх розмір є необґрунтованим.

Крім того, відповідачі 2 та 3 у своєму відзиві на позов вказують, що ними в рівних частинах було понесено витрати, пов'язані із розглядом даної справи, у загальному розмірі 291,00 грн., які просять покласти на позивача.

Підготовче засідання 05.06.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. на комп'ютерному тестуванні в межах кваліфікаційного оцінювання.

Учасників справи було повідомлено про наступне підготовче засідання у справі №910/6134/18, призначене на 18.06.2018, шляхом направлення ухвали про повідомлення про дату, час та місце судового засідання від 05.06.2018 у даній справі.

13.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-2 та відповідача-3 надійшло спільне клопотання про здійснення розгляду даної справи без їхньої участі.

В підготовчому засіданні 18.06.2018 ОСОБА_3, який також здійснює представництво ОСОБА_2 згідно довіреності, надано суду для долучення до матеріалів справи копій касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 01.03.2018 у справі №761/27538/17 та ухвали Верховного Суду від 29.05.2018 про відкриття касаційного провадження.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2018 у справі №910/6131/18 відкладено підготовче засідання на 09.07.2018 у зв'язку з необхідністю надання часу для вивчення представником позивача матеріалів справи та підготовки відповіді на відзив.

02.07.2018 через відділ діловодства суду від позивач надійшла заява до позовної заяви з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій ОСОБА_1 фактично пронумеровано та систематизовано долучені до позову документи, а також долучено до матеріалів справи додаткові докази, зокрема ті, що на момент подачі не могли бути долучені до матеріалів справи, оскільки створені після відкриття провадження у даній справі.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2018 закінчено підготовче засідання у даній справі та призначено її розгляд по суті на 23.07.2018 без визначення часу, оскільки засідання у даній справі проводяться судом в режимі відеоконференції та наявна необхідність погодження їх часу із іншим судом, який забезпечує проведення розгляду даної справи в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання 23.07.2018 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач3-, який також являється представником відповідача-2 за довіреністю, в судове засідання 23.07.2018 з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позивних вимог заперечував та просив відмовити у позові.

Відповідач-1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала господарського суду міста Києва від 10.07.2018 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (із зазначенням у ній місця, дати та часу судового засідання, призначеного на 23.07.2018) була надіслана відповідачу 12.07.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04111, м. Київ, вул. 04073, м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 160.

Однак, за інформацією з пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет поштове відправлення не було вручене відповідачу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про призначене на 23.07.2018 судове засідання.

Приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача-1 про причини неявки його представника в судове засідання 23.07.2018, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/6134/18 за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8".

В судовому засіданні 23.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача-3 та представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 єдиний засновник та учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" (який значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником та засновником відповідача-1 в тому числі станом на дату розгляду даного спору) ОСОБА_5 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013, посвідченого державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Дашко Ю.О., ОСОБА_1 успадковано право на 1/6 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8", ОСОБА_2 успадковано право на 1/6 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та ОСОБА_3 успадковано право на 1/6 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8".

17.01.2017 ОСОБА_2 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" із заявою на звільнення за власним бажанням з посади директора.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" від 17.01.2017 ОСОБА_2 було звільнено з посади директора відповідача-1.

Як вбачається із заяви про звільнення відповідача-2, підприємство фактично перебуває без власника, оскільки відповідно до Статуту підприємства від 13.09.2010 жоден із спадкоємців не є учасником товариства, а лише мають право на вступ до учасників товариства, через важкі сімейні стосунки вони не можуть скликати збори учасників для ухвалення нової редакції статуту та вирішення питання про вступ до товариства.

Апеляційним судом міста Києва у своїй постанові від 01.03.2018 (на даний час переглядається у касаційному порядку), прийнятій за наслідками перегляду рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №761/27538/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8".

Статтею 384 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Тобто, постановою загального апеляційного суду в цивільній справі, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8".

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні приписи законодавства також містяться у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, постанова Апеляційного суду міста Києва від 01.03.2018 у справі №761/27538/17 в силу приписів ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України набрала законної сили, а відтак, встановлені нею обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8"), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судового рішення у справі №761/27538/17, що є недопустимим як в силу законодавства, так і міжнародного національного.

До того ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як учасникам відповідного спору (позивачу та відповідачу-2 відповідно) у справі №761/27538/17 було достеменно відомо про дані обставини.

Викладені Апеляційним судом міста Києва у постанові від 01.03.2018 у справі №761/27538/17 висновки щодо наведених обставин обґрунтовані наступним.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Пункт 9.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" дублює положення цієї норми Закону.

Абзацом 1 частини 5 статті 147 Цивільного кодексу України передбачено, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Тобто, загальним правилом є перехід частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до спадкоємця (чи спадкоємців) фізичної особи.

Конструкція товариства однієї особи апріорі виключає допустимість існування інших учасників, відтак, як наслідок, спадкоємець (спадкоємці) єдиного учасника ТОВ обов'язково набувають статус учасника ТОВ, що зумовлює виникнення у них корпоративних прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" мало єдиного учасника, який помер, то питання прийняття спадкоємців в учасники товариства не потребує отримання будь-якого погодження. Спадкоємці, які за таких обставин не відмовились від вступу до товариства і не отримали компенсації, що належала спадкодавцю, вважаються його учасниками.

Відтак, загальний апеляційний суд вказує, що оскільки відсутні відомості про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від вступу до товариства як його учасників, то в силу факту прийняття ними спадщини вони вважаються учасниками товариства.

Зважаючи, що відповідач-3 перебуває у аналогічному правовому статусі у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" як і ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то відповідно ОСОБА_3 також є учасником відповідача-1.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" провести збори спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018.

У відповідності до положень ст.ст. 58, 62, 63 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників (вищий орган товариства), дирекція або директор (виконавчий орган) та ревізійна комісія (контролюючий орган).

Пунктом 10.1 статті 10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" в редакції від 14.09.2010 (надалі - Статут) встановлено, що управління Товариством здійснюється загальними зборами учасників товариства та директором товариства.

У пункті 11.1 статті 11 Статуту передбачено, що перевірка фінансово-господарської діяльності товариства здійснюється ревізійною комісією (ревізором), яка обирається загальними зборами учасників товариства у кількості визначеній чинним законодавством, строком на 3 роки з числа учасників або призначених ними представників.

Тобто, ні положеннями законодавства, ні положеннями Статуту не передбачено такого органу товариства як збори спадкоємців, а отже відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 провести збори спадкоємців.

З аналогічних підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною відмову (бездіяльність) відповідача-2 та відповідача-3 провести збори спадкоємців відповідача-1.

Щодо вимог позивача про спонукання відповідачів 2 та 3 прийняти участь у зборах спадкоємців відповідача-1 та розглянути питання порядку денного, запропонованого ОСОБА_1

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено права учасників господарського товариства, якими є: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Натомість статтею 117 Цивільного кодексу України встановлено обов'язки учасників господарського товариства, якими є: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Слід відзначити, що Статут відповідача-1 не містить положень щодо прав та обов'язків учасників товариства.

Тобто, положеннями законодавства України та Статуту не встановлено обов'язку учасника товариства приймати участь у загальних зборах товариства, а тим більше у зборах спадкоємців, проведення яких взагалі не передбачено ні законодавством, ні Статутом.

Більше того, положеннями ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 своєї постанови "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 зазначає, що участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а не обов'язком акціонера. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У зв'язку з цим суди не вправі зобов'язати акціонера (учасника) товариства взяти участь чи зареєструватися для участі у загальних зборах.

Отже, вимога ОСОБА_1 про спонукання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняти участь у зборах спадкоємців відповідача-1 та розглянути питання порядку денного є неправомірною, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги до відповідача-1 та відповідача-2 про зобов'язання внести зміни до статутних документів відповідача-1.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що збори товариства наділені також повноваженнями, визначеними у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до пункту б) частини 5 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

Пунктом 10.4 Статуту визначено, що внесення змін і доповнень до Статуту товариства належить виключно до компетенції загальних зборів.

Отже, внесення змін до статутних документів товариства може бути здійснене виключно на підставі відповідного рішення загальних зборів відповідача-1, а оскільки у даному випадку таке рішення не приймалось, то і внесення відповідних змін є неможливим.

Щодо зобов'язання відповідача-2 та відповідача-3 вирішити питання по заяві ОСОБА_1 щодо виплати відповідачем-1 у грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8".

Частиною 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Тобто, згідно даної норми учасник товариства набуває право на виплату йому у грошовій формі частки статутного капіталу товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, лише у випадку його виходу з відповідного товариства.

Порядок виходу учасника з господарського товариства регламентовано статтями 126, 148 Цивільного кодексу України та статтею 54 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до зазначених нормативних актів, учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у листі "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.2007, а також у п. 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016.

Отже, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Позивачем на підтвердження свого права на виплату у грошовій формі частки статутного капіталу було долучено до матеріалів справи заяви про вихід із числа засновників ТОВ "Спецпродторг ММ" та ТОВ "Таурас 8" від 29.06.2017, які за наданими у судовому засіданні поясненнями представника позивача, є заяви про вихід позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8".

Проте, як вбачається із вказаних документів вказані заяви були адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та були направлені позивачем саме відповідачу-2 та відповідачу-3 згідно описів вкладення від 30.06.2018 та фіскальних чеків від 30.06.2018, натомість матеріали справи не містять доказів направлення вказаних заяв Товариству з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" (його посадовим особам), а представником позивача підтверджено, що вказані заяви відповідачу-1 позивачем не направлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Таким чином, у відповідності до Статуту посадовими особами відповідача-1 є директор товариства та голова ревізійної комісії (ревізор).

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України засновником відповідача-1 є ОСОБА_5, керівником товариства з 22.02.2012 року є ОСОБА_2

17.01.2017 ОСОБА_2 звернулась до відповідача-1 із заявою на звільнення за власним бажанням з посади директора.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" №01 від 17.01.2017 ОСОБА_2 було звільнено з посади директора відповідача-1.

Копію заяви про звільнення та наказ про звільнення ОСОБА_2 направила на адреси ДПІ Оболонського району, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації. Адресати, як вбачається із повідомлень, отримали вказані листи в січні 2017 року.

Відтак, відповідач-2 не є керівником (директором) відповідача-1 з січня 2017 року, а тому направлені на його адресу заяви позивача про вихід з числа засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" від 29.06.2017 не можуть вважатись такими, що надіслані посадовій особі відповідача-1.

З огляду на наведене та зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів направлення ОСОБА_1 заяв про вихід із числа засновників відповідачу-1 (його посадовим особам), суд приходить до висновку, що позивачем не вчинено правочин виходу з числа засновників відповідача-1.

Окремо суд звертає увагу позивача, що суди не наділені компетенцією зобов'язання учасників товариства вирішувати ті чи інші питання, які віднесені до компетенції загальних зборів товариства, оскільки такі дії є втручанням в здійснення господарської діяльності товариства.

Слід також зазначити, що належним способом захисту права позивача на виплату йому у грошовій формі частки статутного капіталу відповідача-1, пропорційної його частці у статутному капіталі, є направлення вказаної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" та, у випадку відмови від проведення виплати або не здійснення виплати у встановлені законодавством та статтею 9 Статуту порядку та строки , звернення до суду із позовом про стягнення такої частки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Таким чином, судовий збір у розмірі 8 810,00 грн. (5 немайнових вимог х 1 762,00 грн.), який підлягав сплаті за подання даного позову до господарського суду, покладається на позивача, проте останній звільнений від його сплати згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Що стосується заявлених відповідачами 2 та 3 витрат, пов'язаних із розглядом даного спору, у загальному розмірі 291,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідачі 2 та 3 вказують, що ними було понесено витрати на ксерокопіювання документів для долучення їх до спільного відзиву у розмірі 231,00 грн., на підтвердження чого до відзиву долучено оригінал товарного чеку №66 від 04.06.2018, а також витрати на оплату послуг поштового зв'язку з пересилання спільного відзиву на адресу позивача та суду у загальному розмірі 60,00 грн., на підтвердження чого до відзиву долучено оригінали фіскальних чеків від 05.06.2018.

У своєму відзиві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять суд стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 відшкодування понесених ними судових витрат.

Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені відповідачами 2 та 3 витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

З системного аналізу ст.ст. 2, 13, 74, 165 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, - в тому числі подання до суду відзиву та долучення до такого відзиву доказів, є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, які відносяться до складу судових витрат.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі наведеної норми, суд приходить до висновку про необхідність покладення на ОСОБА_1 обов'язку з відшкодування в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат, понесених ними для вчинення такої процесуальної дії, як подання до суду відзиву та доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 15, 74, 120, 121, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (23100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурус 8" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), буд. 160; ідентифікаційний код 33782905), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3) про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (23100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (23100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3) відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 26.07.2018.

Суддя Р.В.Бойко