Постанова

від 15.01.2019 по справі 910/6134/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа№ 910/6134/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.07.2018 (повне рішення складено 26.07.2018)

у справі № 910/6134/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус 8

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус 8 (далі - ТОВ Таурус 8 , відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_4 (далі - відповідач-3) про:

- визнання протиправною відмов (бездіяльність) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 провести збори спадкоємців ТОВ Таурус 8 та відмову (бездіяльність) внести зміни до статутних документів ТОВ Таурус 8 та провести реєстрацію таких статутних документів;

- зобов'язання ТОВ Таурус 8 провести збори спадкоємців та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018;

- спонукання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняти участь у зборах спадкоємців ТОВ Таурус 8 та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані позивачем листом від 12.03.2018;

- зобов'язання ТОВ Таурус 8 та ОСОБА_3 внести зміни до статутних документів відповідача-1;

- зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішити питання по заяві позивача від 28.06.2017 щодо виплати ТОВ Таурус 8 у грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу відповідача-1.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що після смерті засновника та єдиного власника ТОВ Таурус 8 позивачем було успадковано 1/6 частку статутного капіталу товариства, проте реалізація ОСОБА_2 своїх корпоративних прав є унеможливленою в зв'язку із протиправною бездіяльністю відповідачів.

Заперечуючи проти позову, відповідачі 2 та 3 подали спільний відзив, в якому стверджуввали, що вони, як спадкоємці частки у статутному капіталі ТОВ Таурус 8 , не бажають реалізовувати своє право на вступ до складу товариства та не є учасниками відповідача-1, а тому правові підстави для зобов'язання їх провести загальні збори учасників ТОВ Таурус 8 відсутні. За твердженнями відповідачів 2 та 3, ОСОБА_3 звільнилась з посади директора Товариства ТОВ Таурус 8 ще у січні 2017 року, про що повідомила орган податкової служби, в той час як положення Кодексу законів про працю України не передбачають обов'язку нотаріального посвідчення заяви про звільнення. На переконання відповідачів 2 та 3, законодавством не передбачено такої форми управління товариством як збори спадкоємців товариства, а тому вимоги позивача про зобов'язання їх провести є неправомірними та фактично зумовлюють втручання суду в діяльність товариства. Крім цього, Відповідачі 2 та 3 стверджують, що заявлений позивачем орієнтовний розмір витрат на оплату правової допомоги є документально не підтвердженим, в той час як позивач вправі була як інвалід 2-ї групи скористатись безоплатною правовою допомогою, а відтак згадані витрати не можуть вважатись неминучими, а їх розмір є необґрунтованим. А також зазначали, що ними в рівних частинах було понесено витрати, пов'язані із розглядом даної справи, в загальному розмірі 291,00 грн, які просили покласти на позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 910/6134/18 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Таурус 8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 145, 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 145, 50 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 18.08.2018, в якій просила рішення скасувати та прийняти нове, яким:

- визнати протиправною відмову (бездіяльність) відповідача-2 та відповідача-3 щодо того, щоб провести збори спадкоємців ТОВ Таурус 8 та щодо внесення змін до статутних документів ТОВ Таурус 8 , провести реєстрацію таких статутних документів ТОВ Таурус 8 у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ;

- зобов'язати відповідачів провести збори спадкоємців ТОВ Таурус 8 та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, які нею подані листом від 12.03.2018;

- спонукати відповідача-2 та відповідача-3 прийняти участь у зборах спадкоємців ТОВ Таурус 8 та розглянути питання порядку денного зборів спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, поданих нею листом від 12.03.2018;

- зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 внести зміни до статутних документів відповідача-1;

- зобов'язати відповідачів вирішити питання по заяві позивача від 28.06.2017 щодо виплати ТОВ Таурус 8 у грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу відповідача-1;

- зобов'язати відповідача-2 та відповідача-3 після виплати в грошовій формі 1/6 частки статутного капіталу відповідача-1, яка належить ОСОБА_2, внести зміни до статуту ТОВ Таурус 8 про зменшення статутного капіталу ТОВ Таурус 8 та провести відповідну реєстрацію правовстановлюючих документів ТОВ Таурус 8 в органах реєстрації України.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, які в більшій частині збігаються з доводами позовної заяви, після смерті засновника та єдиного власника ТОВ Таурус 8 позивачем було успадковано 1/6 частку статутного капіталу товариства, проте реалізація ОСОБА_2 своїх корпоративних прав унеможливлена протиправною бездіяльністю відповідачів. На переконання апелянта, протизаконне судове рішення у даній справі фактично в подальшому санкціонувало діяльність ТОВ Таурус 8 , як юридичної особи, відомості про яку в належний спосіб не внесено до відповідного державного реєстру. За твердженнями апелянта, відповідачі 2 та 3 в повному обсязі прийняли спадщину від свого покійного чоловіка та батька, а тому не повинні чинити будь-яких інших перешкод у праві ОСОБА_2 отримати частку із статутного капіталу ТОВ Таурус 8 , що не було взято до уваги судом першої інстанції. На думку апелянта, відповідачі 2 та 3 безпідставно не здійснили відповідні дії щодо проведення зборів спадкоємців по даному ТОВ, а тому ОСОБА_2 не може отримати в грошовій формі свою частку спадщини її померлого сина тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідачі 2 та 3 подали відзив та стверджували про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначили, що існує систематичне намагання апелянта ввести суд в оману, надаючи завідома неправдиві свідчення. Відповідачі 2 та 3 вважають, що апелянт не наводить жодних юридичних обґрунтувань своїх вимог, текст апеляційної скарги зводиться до викладення своїх бажань щодо отримання частки у товаристві, що взагалі не було включено до позовних вимог в суді першої інстанції. За твердженнями відповідачів 2 та 3, ні положеннями чинного законодавства, ні статутом ТОВ Таурус 8 не встановлено обов'язку учасників товариства брати участь у загальних зборах товариства, при цьому апелянт вимагає провести збори спадкоємців товариства, що взагалі не передбачено чинним законодавством, й про це вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Крім цього, на переконання відповідачів 2 та 3, участь або відмова в участі у товаристві цілком залежить виключно від волевиявлення фізичної особи, з огляду на що фізична особа не може бути примушена до вступу в товариство, в тому числі до проведення загальних зборів учасників тощо. Також відповідачі 2 та 3, вважають правомірним покладення на позивача судових витрат, понесених ними при розгляді справи в суді першої інстанції, а також просили суд покласти на позивача понесені ними витрати в суді апеляційної інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.01.2018, яке відбувалось в режимі відеоконференції, в Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області з'явився представник позивача (апелянта), в приміщення Північного апеляційного господарського суду з'явився представник відповідачів 2 та 3, представник відповідача-1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, який задовольнити його вимоги.

Представник відповідачів 2 і 3 в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги як безпідставні й необгрунтовані, а оскаржене судове рішення як законне залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити.

Як встановлено матеріалами справи, 26.11.2012 єдиний засновник та учасник ТОВ Таурус 8 , який значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником та засновником відповідача-1, в тому числі станом на дату розгляду даного спору, ОСОБА_5 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013, посвідченого державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори Дашко Ю.О., ОСОБА_2 успадковано право на 1/6 частки в статутному капіталі ТОВ Таурус 8 , ОСОБА_3 успадковано право на 1/6 частки в статутному капіталі ТОВ Таурус 8 та ОСОБА_4 успадковано право на 1/6 частки в статутному капіталі ТОВ Таурус 8 .

17.01.2017 ОСОБА_3 звернулася до ТОВ Таурус 8 із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням.

Наказом ТОВ Таурус 8 від 17.01.2017 ОСОБА_3 було звільнено з посади директора відповідача-1.

Як вбачається із тексту заяви про звільнення відповідача-2, підприємство фактично перебуває без власника, оскільки відповідно до Статуту підприємства від 13.09.2010 жоден із спадкоємців не є учасником товариства, а лише мають право на вступ до учасників товариства, через важкі сімейні стосунки вони не можуть скликати збори учасників для ухвалення нової редакції Статуту та вирішення питання про вступ до товариства.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 01.03.2018, яка на даний час переглядається в касаційному порядку, прийнятою за наслідками перегляду рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №761/27538/17 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Таурус 8 та ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є учасниками ТОВ Таурус 8 .

За приписами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Однією з основних засад судочинства згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України є обов'язковість рішень суду.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (ч. ч. 1 ст. 129-1 Конституції України)

За змістом ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки судове рішення у справі № №761/27538/17, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є учасниками ТОВ Таурус 8 .

До того ж, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як учасникам відповідного спору (позивачу та відповідачу-2 відповідно) у справі №761/27538/17, було достеменно відомо про дані обставини.

Так, викладені Апеляційним судом міста Києва в постанові від 01.03.2018 у справі №761/27538/17 висновки щодо наведених обставин обґрунтовано наступним.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про господарські товариства при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Положення п. 9.4 Статуту ТОВ Таурус 8 дублюють приписи цієї норми Закону.

За змістом абз. 1 ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Тобто, загальним правилом є перехід частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до спадкоємця (чи спадкоємців) фізичної особи.

Конструкція товариства однієї особи апріорі виключає допустимість існування інших учасників, відтак, як наслідок, спадкоємець (спадкоємці) єдиного учасника ТОВ обов'язково набувають статус учасника ТОВ, що зумовлює виникнення у них корпоративних прав.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ Таурус 8 мало єдиного учасника, який помер, отже питання прийняття спадкоємців в учасники товариства не потребує отримання будь-якого погодження. Спадкоємці, які за таких обставин не відмовились від вступу до товариства і не отримали компенсації, що належала спадкодавцю, вважаються його учасниками.

За висновками Апеляційного суду міста Києва, оскільки відсутні відомості про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від вступу до товариства як його учасників, то в силу факту прийняття ними спадщини вони вважаються учасниками товариства. Аналогічно й стосовно

Оскільки відповідач-3 перебуває в аналогічному правовому статусі як і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то відповідно ОСОБА_4 також є учасником відповідача-1.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 заявлено вимоги про зобов'язання ТОВ Таурус 8 провести збори спадкоємців відповідача-1 згідно пропозицій, що подані нею листом від 12.03.2018.

За змістом ст.ст. 58, 62, 63 Закону України Про господарські товариства органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників (вищий орган товариства), дирекція або директор (виконавчий орган) та ревізійна комісія (контролюючий орган).

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Статуту ТОВ Таурус 8 в редакції від 14.09.2010 управління Товариством здійснюється загальними зборами учасників товариства та директором товариства.

Перевірка фінансово-господарської діяльності товариства здійснюється згідно п. 11.1 ст. 11 Статуту ревізійною комісією (ревізором), яка обирається загальними зборами учасників товариства у визначеній чинним законодавством кількості строком на 3 роки з числа учасників або призначених ними представників.

Таким чином, положеннями чинного законодавства та Статуту не передбачено такого органу товариства як збори спадкоємців, відтак відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 провести збори спадкоємців.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною відмову (бездіяльність) відповідача-2 та відповідача-3 провести збори спадкоємців відповідача-1.

З приводу вимог позивача про спонукання відповідачів 2 та 3 прийняти участь у зборах спадкоємців відповідача-1 та розглянути питання запропонованого ОСОБА_2 порядку денного, судом першої інстанції зазначено, що на підставі 116 ЦК України визначено права учасників господарського товариства, якими є: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Натомість, згідно ст. 117 ЦК України встановлено обов'язки учасників господарського товариства, якими є: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Статут відповідача-1 не містить положень щодо прав та обов'язків учасників товариства.

Тобто, серед наведеного вище немає обов'язку учасника товариства приймати участь у загальних зборах товариства, а тим більше у зборах спадкоємців, проведення яких взагалі не передбачено жодним нормативним актом.

Більше того, за змістом ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів №13 від 24.10.2008 участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а не обов'язком акціонера. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. В зв'язку з цим суди не вправі зобов'язати акціонера (учасника) товариства взяти участь чи зареєструватися для участі у загальних зборах.

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про спонукання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняти участь у зборах спадкоємців відповідача-1 та розглянути питання порядку денного є неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 внести зміни до статутних документів відповідача-1.

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах а , б , г - ж , и - й ст. 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що збори товариства наділено також повноваженнями, визначеними у пунктах а , б , г - ж , и - й ст. 41 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до п. б) ч. 5 ст. 41 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, в тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

Внесення змін і доповнень до Статуту товариства належить згідно п. 10.4 Статуту виключно до компетенції загальних зборів.

Отже, внесення змін до статутних документів товариства може бути здійснене виключно на підставі відповідного рішення загальних зборів відповідача-1, а оскільки у даному випадку таке рішення не приймалось, то і внесення відповідних змін є неможливим. Відповідно вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно зобов'язання відповідача-2 та відповідача-3 вирішити питання по заяві ОСОБА_2 щодо виплати відповідачем-1 1/6 частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус 8 в грошовій формі, то на підставі ч. 1 ст. 54 Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Тобто, за даними приписами закону учасник товариства набуває право на виплату йому частки статутного капіталу товариства в грошовій формі, пропорційної його частці у статутному капіталі, лише у випадку його виходу з відповідного товариства.

Порядок виходу учасника з господарського товариства регламентовано ст.ст. 126, 148 ЦК України та ст. 54 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до зазначених нормативних актів, учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, відтак моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України в листі Практика розгляду судами корпоративних спорів від 01.08.2007, а також в п. 4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин № 4 від 25.02.2016.

З огляду на наведене, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Позивачем на підтвердження свого права на виплату в грошовій формі частки статутного капіталу долучено до матеріалів справи заяви про вихід із числа засновників ТОВ Спецпродторг ММ та ТОВ Таурус 8 від 29.06.2017, які за наданими в судовому засіданні першої інстанції поясненнями представника позивача (про що зазначено в оскаржуваному рішенні), є заяви про вихід позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус 8 .

Проте, як вбачається із вищезгаданих документів, їх було адресовано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та надіслано позивачем саме відповідачу-2 та відповідачу-3 згідно описів вкладення від 30.06.2018 та фіскальних чеків від 30.06.2018, натомість матеріали справи не містять доказів направлення вказаних заяв ТОВ Таурус 8 (його посадовим особам).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Таким чином, відповідно до Статуту посадовими особами відповідача-1 є директор товариства та голова ревізійної комісії (ревізор).

Як встановлено матеріалами справи, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, засновником відповідача-1 є ОСОБА_5, керівником товариства з 22.02.2012 року - ОСОБА_3

Як вище згадувалось, 17.01.2017 ОСОБА_3 звернулась до відповідача-1 із заявою на звільнення з посади директора за власним бажанням.

Наказом ТОВ Таурус 8 №01 від 17.01.2017 ОСОБА_3 було звільнено з посади директора відповідача-1.

Копію заяви про звільнення та наказ про звільнення ОСОБА_3 направила на адреси ДПІ Оболонського району, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації. Адресати згідно повідомлень отримали згадані листи в січні 2017.

Відтак, відповідач-2 не є керівником (директором) відповідача-1 з січня 2017, а тому направлені на його адресу заяви позивача про вихід з числа засновників ТОВ Таурус 8 від 29.06.2017 не можуть вважатись такими, що надіслані посадовій особі відповідача-1.

З огляду на наведене та відсутність в матеріалах справи доказів надіслання ОСОБА_2 заяв про вихід із числа засновників відповідачу-1 (його посадовим особам), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не вчинено правочин щодо виходу з числа засновників відповідача-1.

Разом з цим, чинним законодавством суди не наділено компетенцією щодо зобов'язань учасників товариства вирішувати ті чи інші питання, які віднесено до компетенції загальних зборів товариства, оскільки такі дії є втручанням у здійснення господарської діяльності товариства.

При цьому, належним способом захисту права позивача на виплату йому частки статутного капіталу відповідача-1 в грошовій формі, пропорційної його частці у статутному капіталі, є направлення вказаної заяви ТОВ Таурус 8 та, у випадку відмови від проведення виплати або не здійснення виплати у встановлені законом та ст. 9 Статуту порядку та строки, звернення до суду із позовом про стягнення частки в судовому порядку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, які позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Заявлені відповідачами 2 та 3 витрати, пов'язані із розглядом даного спору в загальному розмірі 291,00 грн, які судом першої інстанції стягнуто з позивача на їх користь, потребують корегування.

Як стверджував апеляційному суду ОСОБА_4 (відповідач-3), який одночасно є представником відповідача-2, ними в рівних частинах понесено витрати на ксерокопіювання документів для долучення їх до спільного відзиву в розмірі 231,00 грн, на підтвердження чого до відзиву долучено оригінал товарного чеку №66 від 04.06.2018, а також витрати на оплату послуг поштового зв'язку з пересилання спільного відзиву на адресу позивача та суду в загальному розмірі 60,00 грн, на підтвердження чого до відзиву долучено оригінали фіскальних чеків від 05.06.2018, відповідно вказані витрати відповідачі 2 та 3 просили стягнути з ОСОБА_2 на їх користь в рівних частках.

За змістом ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені відповідачами 2 та 3 витрати не віднесено до п.п. 1-3 ч. 3 ст.123 ГПК України, аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, визначеним п. 4 цієї частини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії витрат, пов'язаних з розглядом справи , відтак й до категорії судових витрат - їх пов'язаність з вчиненням інших процесуальних дій .

Згідно системного аналізу положень ст.ст. 2, 13, 74, 165 ГПК України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, - в тому числі подання до суду відзиву та додання до відзиву доказів, є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, тому витрати понесені такою стороною відносяться до складу судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність покладення на ОСОБА_2 (позивача) обов'язку з відшкодування цих витрат, проте не врахував, що матеріали справи не містять доказів понесення цих витрат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 (відповідач-3), який одночасно є представником ОСОБА_3 (відповдіача-2), здійснював представництво в суді як себе, так і матері, ОСОБА_3, тобто вчиняв всі процесуальні дії як від свого імені, так і від імені ОСОБА_3, а отже саме він одноособово поніс витрати на ксерокопіювання документів для долучення їх до спільного відзиву та на оплату послуг поштового зв'язку з пересилання спільного відзиву на адресу позивача та суду, тим більше, що доказів понесення таких витрат ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вищезгадані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача-3 в розмірі 291, 00 грн.

За аналогічних підстав з позивача на користь ОСОБА_4 підлягають стягнення витрати, понесені ним в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції в розмірі 120, 00 грн.

Тому оскаржуване рішення в частині стягнення судових витрат підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача-3.

Керуючись ст.ст. 129, 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 910/6134/18 скасувати в частині розподілу судових витрат та постановити в цій частині нове рішення

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 291, 00 грн відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 120, 00 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/6134/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.01.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко