Постанова
від 24.07.2018 по справі 826/12413/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12413/17 Головуючий у І інстанції - Федорчук А.Б. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зевс ЛТД" до Головного управління ДФС України у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Компанія ЗЕВС ЛТД звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Рівненській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати:

1) податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Рівненській області:

від 14 липня 2017 року № 0004471404 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 25 990 293,00 грн. за основним платежем та в сумі 4 062 706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 14 липня 2017 року № 0012451202 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 41 558,00 грн.;

від 14 липня 2017 року № 0012461202 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 14 липня 2017 року № 0012471202 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 630 205, грн.. та застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн.;

від 14 липня 2017 року № 0004461404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132 929 755, 47 грн.;

від 17 липня 2017 року № 0001231310про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 612 574,44грнза основним платежем повністю, у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 709 440,88 грн., у частині нарахування пені в сумі 4 942 704,43грн;

від 17 липня 2017 року №0001241310 про визначення грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1 887 649,94 грн. повністю, у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 415 510,02 грн., нарахування пені в сумі 382 546,62 грн.;

2) рішення Державної фіскальної служби України від 19 вересня 2017 року про результати розгляду скарги ТОВ Компанія ЗЕВС ЛТД № 20880/6/99-99-11-01-01-25.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення за результатом розгляду скарги є протиправними, оскільки прийняті без врахування усіх первинних документів та даних бухгалтерського обліку позивача та в результаті неправильного застосування норм податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Стягнуто з позивача на користь Окружного адміністративного суду міста Києва судові витрати в сумі 2 885 195,06 грн, сплата яких була відстрочена ухвалою цього суду від 11 листопада 2017 року до прийняття рішення у справі (2 885 195,06 грн. частина несплаченого судового збору за подання позову).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ Компанія ЗЕВС ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004471404; від 14 липня 2017 року № 0012451202;від 14 липня 2017 року № 0012461202;від 14 липня 2017 року № 0012471202; від 14 липня 2017 року № 0004461404; від 17 липня 2017 року № 0001231310; від 17 липня 2017 року № 0001241310, стягнути з Головного управління ДФС України у Рівненській області на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 322 355,00 грн та стягнути з Головного управління ДФС України у Рівненській області в доход Державного бюджету України судовий збір, не сплачений при поданні позову та апеляційної скарги.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, в результаті чого дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДФС України у Рівненській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив такі обставини.

Головне управління ДФС у Рівненській області провело документальну планову перевірку ТОВ Компанія ЗЕВС ЛТД з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2017 року, за результатом якої склало акт від 29 червня 2017 року№414/17-00-14-01/03362061.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у Рівненській області склало податкові повідомлення-рішення:

від 14 липня 2017 року № 0004471404 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 25 990 293,00 грн. за основним платежем та в сумі 4 062 706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 14 липня 2017 року № 0012451202 про зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 41 558 грн.;

від 14 липня 2017 року № 0012461202 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 14 липня 2017 року № 0012471202 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування в сумі 630 205,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн.;

від 14 липня 2017 року № 0004461404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132 929 756, 47 грн.;

від 17 липня 2017 року № 0001231310 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 612 574,44 грн. за основним платежем, в сумі 17 712 512,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та в сумі 4 943 098,87 грн. за пенею (це податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду у частині визначення основного платежу повністю, у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 709 440,88 грн. та у частині нарахування пені в сумі 4 942 704,43 грн.);

від 17 липня 2017 року № 0001241310 про визначення грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1 887 649,94 грн. за основним платежем, в сумі 1 415 925,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та в сумі 382 608,43 грн. за пенею (це податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду у частині визначення основного платежу повністю, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 415 510,02 грн. та у частині нарахування пені в сумі 382 546,62 грн.).

Позивач на зазначені податкові повідомлення-рішення подав до Державної фіскальної служби України скаргу, за результатами якої прийнято рішення від 19 вересня 2017 року № 20880/6/99-99-11-01-01-25 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень.

І. Підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004471404 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 25 990 293,00 грн. за основним платежем та в сумі 4 062 706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки (пункт 3.1.1), про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012451202 від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 41 558 грн., визначення за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012461202 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012471202 бюджетного відшкодування в сумі 630 205 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн. є висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки (пункт 3.1.1 акта), про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.1,198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 201.10 статті 200 Податкового кодексу України.

За змістом акту перевірки суть зазначених порушень полягає у тому, що позивач занизив об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 144 390 523 грн. в результаті заниження ним прибутку шляхом безпідставного зменшення фінансового результату до оподаткування через:

невключення до складу інших операційних доходів дохід від безоплатно одержаних активів в загальній сумі 19 486 927 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 3 507 646,8 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 732 340,00 грн.;

безпідставне врахування при визначенні фінансового результату до оподаткування вартості товарів (великої рогатої худоби (ВРХ)), яка включена до собівартості виготовленої продукції на суму 124 903 596,00 грн. за відсутності її документального підтвердження, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 22 482 647,28 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 340 366 грн.;

неправомірне сформування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а відповідно, від'ємного значення з цього податку та бюджетного відшкодування за операціями з безоплатно отриманих товарів.

Досліджуючи зазначені висновки контролюючого органу, колегія суддів установила такі обставини.

1). Згідно з пунктом 3.1.1 акта перевірки контролюючий орган вважає, що позивач не включив до складу інших доходів дохід від безоплатно одержаних активів в загальній сумі 19 486 927 грн. При цьому безоплатно одержаними активами контролюючий орган вважає товари, що придбані позивачем у постачальників за господарськими операціями з поставки таких товарів, які, за висновками контролюючого органу, є нереальними, а фактично наявний товар в обіг позивача введено фіктивно.

Контролюючий орган зазначену позицію обґрунтовує тим, що рух активів від постачальників до покупця (позивача) не відбувся, однак у позивача наявні ідентичні активи (товарно-матеріальні цінності), які оприбутковані у бухгалтерському обліку та використані ним в господарській діяльності (позивач реалізував товар та відобразив у рядку 01 Декларації з податку на прибуток підприємств Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку ), на підставі недостовірно оформлених контрагентами документів. Надходження таких активів призвело до зростання власного капіталу позивача, тому безоплатно отримані активи є доходом позивача у розумінні пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами). Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, операції з безоплатно отриманих активів підлягали відображенню в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Дт 20 Виробничі запаси - Кт 718 Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів .

При цьому контролюючий орган вважає нереальними такі господарські операції позивача з придбання товару (м'яса яловичого) та наводить цьому такі аргументи.

А) Господарські операції з придбання позивачем у лютому 2017 року ТОВ Еверклаз м'яса яловичого 1 категорії за договором від 01 лютого 2017 року № 1-ПК на суму 4 180 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 696 666,99 грн. (з цього податку до податкового кредиту за лютий 2017 року позивач відніс 263 333,00 грн.).

Контролюючий орган вважає, що надані до перевірки первинні документи не мають сили первинних документів, оскілки зазначені господарській операції є нереальними. Обґрунтовуючи висновок про нереальність господарських операцій, контролюючий орган зазначає, що ТОВ Еверклаз задекларувало поставку товару позивачу без відповідного його придбання, оскільки неможливо установити походження товару реалізованого цим підприємством позивачу (покупцю). Так, до перевірки не надано посвідчення якості, видане виробником. ТОВ Еверклаз не подало за 2016 рік та 1 квартал 2017 року декларацій з податку на прибуток підприємств та фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, що, на переконання контролюючого органу, свідчить про відсутність у підприємства активів, необхідних для здійснення господарської діяльності. У поданій за січень 2017 року ТОВ Еверклаз декларації з податку на прибуток підприємств дохід від операцій з продажу товару не задекларовано. За аналізом Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Еверклаз здійснювало придбання та реалізацію товару різної номенклатури. У декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року та додатків до неї ТОВ Еверклаз не декларувало придбання товарів у платників податку на додану вартість; у ТОВ Еверклаз відсутня матеріально-технічна можливість для самостійного здійснення основного виду діяльності - виробництво продуктів, виробництво м'яса, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля живими тваринами та реалізація товарів.

У зв'язку з наведеним за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004471404 позивачу у відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 627 000,00 грн. за основним платежем (3 483 333,34 х 18%) та у відповідності до пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу в сумі 156 750 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (627 000 х 25%).

Б). Господарські операції з придбання позивачем у ІІІ кварталі 2016 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м'яса яловичого на суму 12 568 656 грн. (без податку на додану вартість).

Контролюючий орган вважає, що надані до перевірки первинні документи не мають сили первинних документів, оскілки зазначені господарські операції є нереальними. Обґрунтовуючи висновок про нереальність господарських операцій, контролюючий орган зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 задекларував поставку товару позивачу без відповідного його придбання, оскільки неможливо установити походження такого товару. Так,фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований платником податку на додану вартість з 01 серпня 2013 року по 01 листопада 2016 року, податкова декларація з цього податку подана лише за період лютий-червень 2016 року з нульовими показниками. Дохід від операцій з реалізації товарів покупцям, у тому числі позивачу, не задекларовано. За аналізом Єдиного реєстру податкових накладних і за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не здійснював операцій з реалізації та придбання товару - м'ясо яловиче 1 категорії охолоджене. Згідно з базою даних ІС Податковий блок фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не подавав розрахунок форми 1-ДФ за періоди: 2015, 2016 та 2017 року, в нього відсутні наймані працівники, основні засоби та виробничі потужності, відсутній факт заготівлі ВРХ. У фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутня матеріально-технічна можливість для самостійного здійснення основного виду діяльності - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та реалізація товарів.

У зв'язку з наведеним за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004471404 позивачу у відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2 262 358,00 грн за основним платежем (12 568 656 х 18%) та у відповідності до пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу в сумі 565 590,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (2 262 358,00 х 25%).

В)Господарські операції з придбання позивачем у жовтні, листопаді 2015 року у ТОВ КрафтТрейд м'яса яловичого 1 категорії в сумі 4 121 926 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 686 988 грн.

Контролюючий орган вважає, що надані до перевірки первинні документи не мають сили первинних документів, оскільки зазначені господарській операції є нереальними.

Обґрунтовуючи висновок про нереальність господарських операцій, контролюючий орган зазначає, що ТОВ КрафтТрейд задекларувало поставку товару позивачу без відповідного його придбання, оскільки неможливо установити походження такого товару. Так, за аналізом Єдиного реєстру податкових накладних і за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України ТОВ КрафтТрейд не здійснювало операції з придбання товару - м'яса яловичини 1 категорії, встановлено невідповідність кількості придбаної продукції кількості, реалізованій позивачу. Згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік у ТОВ КрафтТрейд відсутні основні засоби, запаси, необхідні для здійснення господарської діяльності; згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1 ДФ за 4 квартал 2015 року, кількість працюючих 2 особи, тобто у підприємства відсутня матеріально-технічна можливість для самостійного здійснення виробництва та реалізації м'яса. Виробники продукції - ТОВ Фірма КВБ та ФОП ОСОБА_3, зазначені у наданих до перевірки деклараціях виробників продукції. Однак згідно з інформацією, наданою ДП Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин , ці виробники в Єдиному державному реєстрі тварин не зареєстровані, що не дає змоги встановити виробника продукції.

У зв'язку з наведеним за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004471404 позивачу у відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 618 289,00 грн. за основним платежем (3 434 938 х 18%). Штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за наслідками діяльності у 2015 році не застосовані.

Зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012451202 від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 41 558 грн., визначення за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012461202 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012471202 бюджетного відшкодування в сумі 630 205 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн. здійснено за висновками контролюючого органу щодо господарський операцій позивача з ТОВ Еверклаз , за якою позивач сформував податковий кредит за лютий 2017 року частково на суму податку на додану вартість - 263 333,00 грн., та щодо господарських операцій позивача з ТОВ КрафтТрейд , за якими позивач сформував податковий кредит за жовтень 2015 року на суму податку на додану вартість - 337 900,00 грн. та за листопад 2015 року на суму цього податку - 349 088,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на обставини, зафіксовані в акті перевірки, та наголосив на відсутності банківських виписок, які підтверджують оплату товару позивачем, а також на тому, що на господарську операцію з поставки товару ТОВ Еверклаз надано податкову накладну від 1 лютого 2017 № 1 на суму поставки 1 316 666,67 грн (у т.ч. податок на додану вартість в сумі 263 333,00 грн.), тоді як загальна сума поставки становить 4 180 000,00 грн., що не дало суду можливості встановити, який товар та в якому обсязі поставлено позивачу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які суперечать фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині. При цьому колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Отже, під час збільшення активу підприємства, що зумовлює зростання власного капіталу,за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, визнається дохід такого підприємства.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186,операції з безоплатно отриманих активів відображаються в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Дт 20 Виробничі запаси - Кт 718 Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів .

Враховуючи наведене, у разі збільшення активу підприємства на суму безоплатно отриманих оборотних активів, що зумовлює зростання його власного капіталу, підприємство зобов'язане віднести до складу інших доходів дохід від безоплатного отримання оборотних активів (товарів), відображаючи його кореспонденцією: Дт 718 Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів - Кт 793 Результат іншої звичайної діяльності та у рядку 2240 Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) (форма № 2).

Відповідно до пункту 14.1.13 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів (пункт а ); товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею (пункт в ).

Отже, умовою для віднесення товарів до безоплатно отриманих платником. На чому наполягає контролюючий орган, є передача таких товарів, яка не передбачає грошову або іншу компенсацію їх вартості.

Відповідно до пункту 198.1статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджуючи аргументи сторін щодо реального/нереального здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару - м'яса яловичого у зазначених постачальників, колегія суддів виходить з такого.

Показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у бухгалтерському обліку та звітності.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на порушення та недоліки, допущені контрагентами, при веденні господарської діяльності, як то: не звітування перед контролюючими органами; допущення порушень в бухгалтерському та податковому обліках господарських операцій; неточне відображення чи невідображення походження товару, що реалізується.

Звичайно, платник податків (покупець) має бути обачним при вчиненні господарських операції з придбання товарів, водночас господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку (підприємництво), є складною самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик діяльністю, здійснюючи яку підприємство (покупець) не має повноважень та повних можливостей дослідити, перевірити і врахувати повністю всі обставини, пов'язані з походженням товару, що ним придбається. У разі якщо постачальник товару виготовив його або придбав, не відобразивши дійсне його походження у власному обліку, покупець не може зазнавати від цього негативних наслідків у вигляді збільшення його грошових зобов'язань. Позивач як покупець не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентами та усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства та вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності. Окрім того, зазначені порушення постачальника не можуть свідчити про невиконання договірних зобов'язань з поставки товару покупцю. Так само факт недостатності матеріальних і трудових ресурсів у постачальника сам по собі не може свідчити про неможливість виконання поставки товару покупцю, адже постачальник не позбавлений права використовувати можливості залучення певних ресурсів для виконання таких зобов'язань або здійснювати посередницькі операції, які не вимагають наявність великого персоналу, основних фондів тощо.

У підпункті 47.1.1 пункту 47 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, якщо контрагент позивача веде податковий облік з порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для нього.

Враховуючи наведене, з метою дослідження фактичного придбання товару дослідженню підлягають усі наявні докази в їх сукупності, що стосуються цієї господарської операції, перш за все: первинні документи, умови поставки товару, мета придбання.

Колегія суддів з'ясувала, що господарські операції з придбання позивачем товару (м'яса яловичого) у постачальника - ТОВ Еверклаз в сумі 4 180 000,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість 696 666,66 грн.) відбулися в результаті виконання зобов'язань за договором від 01 лютого 2017 року № 1-ПК.

Згідно з пунктами 1.1, 2.2 договору від 01 лютого 2017 року №1-ПК відповідно до замовлень покупця продавець зобов'язався передати у визначений цим договором строк м'ясо яловиче на кості охолоджене заморожене, м'ясо блочне охолоджене заморожене покупцю, а продавець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього в повному обсязі та на умовах договору. Продавець зобов'язався надати разом із кожною партією товару, яка замовлена покупцем, такі документи: специфікацію, видаткову накладну, податкову накладну; посвідчення про якість, видане виробником; ветеринарне свідоцтво - Форма № 2; сертифікат відповідності органу з сертифікації Україні; висновок/протокол на радіологічні дослідження товару; експертний висновок на кожну партію товару; акти вибіркового дослідження на вміст левоміцетина (хлорамфеніколу).

Поставка товару підтверджується видатковими накладними від 01 лютого 2017 року № 00000001 в сумі 1 580 000,00 грн (в т.ч. податок на додану вартість) та № 00000002 в сумі 2 600 000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість). Доставка товару у відповідності до умов пункту 3.2 договору відбулася силами та за рахунок продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 01 лютого 2017 року №№ 17, 19, в яких вказані пункт навантаження та розвантаження товару, номер автомобіля, прізвище водія.

Копії цих первинних документів наявні в матеріалах справи, були надані позивачем до перевірки та відображені в акті перевірки. У колегії суддів відсутні зауваження щодо відповідності їх вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , контролюючий орган також в акті перевірки відповідних зауважень не наводить.

Розрахунки позивача з ТОВ Еверклаз проведені у безготівковій формі в сумі 4 180 000,00 грн., про що зазначено в акті перевірки. В акті перевірки контролюючий орган також зазначив, що станом на 31 березня 2017 року згідно з карткою по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з постачальниками щодо ТОВ Еверклаз дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Отже, факт оплати зазначеного товару в сумі 4 180 000,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість в сумі 696 666,66 грн.) відбувся, що виключає висновок про безоплатність отриманого позивачем товару з метою використання в господарській діяльності.

Посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи банківських виписок про оплату товару, з огляду на те, що контролюючий орган встановив факт такої оплати,є необґрунтованим.

До того ж позивач надав суду апеляційної інстанції додаткові докази оплати товару - банківські виписки від 01 лютого 2017 року та від 03 лютого 2017 року, ненадання яких суду першої інстанції обґрунтував тим, що факт такої оплати визнавався контролюючим органом і питання щодо фактичних розрахунків за товар не було спірним. Колегія визнає обґрунтованими причини ненадання цих доказів суду першої інстанції та бере їх до уваги.

В акті перевірки контролюючий орган також зазначив наявні у ТОВ Еверклаз транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення товару до позивача.

Контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що до перевірки не було надано документів на посвідчення якості, виданих виробником, на м'ясо яловиче.

Колегія суддів зазначає, що наявні докази у їх сукупності - первинні документи, на підставі яких визначаються показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, свідчать про фактичну поставку товару позивачу постачальником ТОВ Еверклаз . Документ, що підтверджує якість продукції, виданий виробником, - декларація виробника (якісне посвідчення), є документом, що підтверджує відповідність якості продукції, категорії вгодованості м'яса показникам, зазначеним у документах постачальника; відповідності товару встановленим вимогам, правильності та чіткості нанесення клейма на м'ясі вимогам нормативних документів, що випливає з положень Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску охолодженого м'яса і м'ясних продуктів державного резерву, призначених для здійснення заходів стабілізації на ринку. Цей документ не є первинним документом, на підставі якого визначаються показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. Тому його відсутність, за наявності первинних документів, сама собою не свідчить про нереальність поставки товару.

Колегія суддів також встановила, що придбаний позивачем у ТОВ Еверклаз товар використано ним у господарській діяльності шляхом реалізації, від якої позивач отримав доход та задекларував його. Обставини щодо наявності у позивача товару, його реалізації та продажу зафіксовані також контролюючим органом в акті перевірки.

Окрім того, колегія суддів установила, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача, визначеним на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, є діяльність за кодом КВЕД 10.11 Виробництво м'яса.

ТОВ Еверклаз (ідентифікаційний код 40553993) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09 червня 2016 року і не перебуває в процесі припинення. Здійснює такі види діяльності: код КВЕД 10.11 Виробництво м'яса; код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний).

Таким чином, господарські операції з поставки товару позивачу - м'яса яловичого узгоджується з видами господарської діяльності позивача та ТОВ Еверклаз .

ТОВ Еверклаз є платником податку на додану вартість, що перебуває в реєстрі платників податку на додану вартість, тому у відповідності до вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України має право на нарахування податку на додану вартість, складання і реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ Еверклаз зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо операції з поставки товару в загальній сумі 4 180 000,00 грн. одну податкову накладну від 01 лютого 2017 № 1 на суму 1 316 666,67 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 263 333,00 грн. Тому позивач, діючи у відповідності до положень пунктів 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, які забороняють відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, відніс до складу податкового кредиту звітного періоду лише податок на додану вартість в сумі 263 333,00 грн. Ця обставина також зафіксована контролюючим органом в акті перевірки. Не реєстрація постачальником товару - платником податку позивачу податкових накладних на решту суми сплаченого позивачем податку на додану вартість є порушенням цим постачальником вимог податкового законодавства, проте не може свідчити про невиконання договірних зобов'язань постачальника з поставки товару.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам та відповідним доказам позивача, не навів мотивів, з яких він ці докази відхиляє, та необґрунтовано зазначив про неможливість ідентифікації та обсягу поставленого товару, незважаючи навіть на те, що контролюючий орган встановив наявність у позивача цього товару, його оприбуткування та використання в господарській діяльності та обґрунтовував свою позицію щодо заниження позивачем іншого доходу лише тим, що товар є безоплатно отриманим з огляду на не встановлення його походження.

Колегія суддів безпосередньо дослідила усі зазначені нею докази щодо господарських операцій позивача з придбання товару у ТОВ Еверклаз , які є у справі, кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. На підставі досліджених належних, допустимих, достовірних доказів колегія суддів дійшла висновку про документальне підтвердження реального придбання позивачем у ТОВ Еверклаз товару та недоведеність відповідачем вчинення позивачем господарської операції з безоплатного отримання цього товару.

Колегія суддів з'ясувала, що позивач придбав у постачальника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 товар (м'ясо яловиче 1 категорії) в сумі 12 568 656,00 грн. (сума без податку на додану вартість).

Поставка товару підтверджується видатковими накладними від 02 вересня 2016 року № 02/09 в сумі 1 104000,00 грн. з ПДВ, від 05 вересня 2016 року № 05/09 в сумі 1104 000,00 грн. з ПДВ, від 13 вересня 2016 року №13/09 в сумі 1 180 128,00 грн. з ПДВ, від 15 вересня 2016 року №15/09 в сумі 1 087 056,00 грн. з ПДВ, від 16 вересня 2016 року № 16/09 в сумі 1325 760,00 грн. з ПДВ, від 21 вересня 2016 року №21/09 в сумі 2500 944,00 грн. з ПДВ, від 23 вересня 2016 року №23/09 в сумі 1 186 080,00 грн. з ПДВ, від 27 вересня 2016 року №27/09 в сумі 1353 648,00 грн. з ПДВ, від 28 вересня 2016 року№28/09 в сумі 1040 640,00 грн. з ПДВ, від 30 вересня 2016 року №30/09 в сумі 1680000,00 грн. з ПДВ.

Доставка товару до позивача відбулася, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 02 вересня 2016 року №02/09, від 02 вересня 2016 року №02/09/01, від 05 вересня 2016 року №05/09, від 13 вересня 2016 року № 13/09, від 13 вересня 2016 року №13/09/01, від 15 вересня 2016 року №15/09, від 16 вересня 2016 року №16/09, від 16 вересня 2016 року №16/09/01, від 21 вересня 2016 року №21/09, від 21 вересня 2016 року №21/09/01, від 21 вересня 2016 року №21/09/02, від 23 вересня 2016 року №23/09,від 23 вересня 2016 року №23/09/01, від 27 вересня 2016 року №27/09, від 27 вересня 2016 року №27/09/01, від 28 вересня 2016 року №28/09, від 30 вересня 2016 року №30/09, від 30 вересня 2016 року №30/09/01. У цих товарно-транспортних накладних вказані пункт навантаження та розвантаження товару, номер автомобіля, прізвище водія.

Копії зазначених первинних документів наявні в матеріалах справи, були надані позивачем до перевірки. У колегії суддів відсутні зауваження щодо відповідності їх вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , контролюючий орган також в акті перевірки відповідних зауважень не наводить.

Розрахунки позивача з фізичною особою-підприємцем проведені у безготівковій формі. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що станом на 31 березня 2017 року згідно з карткою по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з постачальниками щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Отже, факт оплати зазначеного товару відбувся, що виключає висновок про безоплатність отриманого позивачем товару з метою використання в господарській діяльності.

Посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи банківських виписок про оплату товару, за наявності в матеріалах справи копій розрахункових документів про оплату та фіксування оплати в акті перевірки контролюючим органом, є безпідставним.

Колегія суддів також встановила, що придбаний позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 товар використано ним у господарській діяльності шляхом реалізації, від якої позивач отримав доход та задекларував його. Обставини щодо наявності у позивача товару, його реалізації та продажу зафіксовані також контролюючим органом в акті перевірки.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що отриманий позивачем товар оприбутковано на дебет рахунку 20, використання цього товару позивачем у бухгалтерському обліку проведено кореспонденцією: Дт 90 Кт 26 (Дт 26 Кт 20).

Окрім того, колегія суддів установила, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код 2654416619) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 травня 2013 року та не перебуває в процесі припинення. Здійснює такі види діяльності: код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, господарські операції з поставки товару позивачу - м'яса яловичого узгоджується з видом господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Колегія суддів зазначає, що наявні докази у їх сукупності - первинні документи, на підставі яких визначаються показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, свідчать про фактичну поставку товару позивачу постачальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам та відповідним доказам позивача та не навів мотивів, з яких він ці докази відхиляє.

Колегія суддів безпосередньо дослідила усі зазначені нею докази реальному вчиненню позивачем господарських операцій з придбання товару у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які є у справі, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі досліджених належних, допустимих, достовірних доказів колегія суддів дійшла висновку про документальне підтвердження реального вчинення цих господарських операцій позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та недоведеність відповідачем вчинення позивачем господарської операції з безоплатного отримання товарів.

За цими господарськими операціями позивач не формував податковий кредит з податку на додану вартість та, відповідно, від'ємне значення та бюджетне відшкодування з цього податку. Тому за цими операціями податок на додану вартість позивачу не визначався.

Також колегія суддів з'ясувала, що господарські операції з придбання позивачем у листопаді, жовтні 2015 року товару (м'яса яловичого на кості охолодженого) у постачальника - ТОВ Крафт-Трейд в сумі 4 121 928,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість в сумі 686 988,00 грн.) відбулися в результаті виконання зобов'язань за договором від 20 вересня 2015 року № 20/09/15-ПМ-9.

У відповідності до пунктів 1.1, 2.2 зазначеного договору відповідно до замовлень покупця продавець зобов'язується передати покупцю у визначений цим договором строк м'ясо яловиче на кості охолоджене, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі та на умовах договору. Продавець зобов'язався надати разом із кожною партією товару, яка замовлена покупцем, такі документи: специфікацію, видаткову накладну, податкову накладну; посвідчення про якість, видане виробником; ветеринарне свідоцтво - Форма № 2; сертифікат відповідності органу з сертифікації Україні; висновок/протокол на радіологічні дослідження товару; експертний висновок на кожну партію товару; акти вибіркового дослідження на вміст левоміцетина (хлорамфеніколу). Отже, умовами договору передбачено оплата за придбаний товар, тобто поставка товару передбачала компенсацію його вартості.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними від 20 вересня 2015 року №1 в сумі 2 091 686,40 грн. з ПДВ, від 19 жовтня 2015 року № 3 в сумі 2 027 400,00 грн. з ПДВ, від 30 листопада 2015 року №9 в сумі з ПДВ 685 944,00 грн., від 30 листопада 2015 року №10 в сумі 518 667,65 грн. з ПДВ.

Доставка товару до позивача відбулася, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 20 вересня 2015 року № 1, від 20 жовтня 2015 року №4, від 19 жовтня 2015 року №3, від 29 листопада 2015 року №7, від 30 листопада 2015 року №8, від 30.11.2015 року №9. У цих товарно-транспортних накладних вказані пункт навантаження та розвантаження товару, номер автомобіля, прізвище водія.

Продавець надав покупцю декларації виробника від 15 жовтня 2015 року №62, декларацію про відповідність готової м'ясної продукції, паспорта великої рогатої худоби.

Копії зазначених первинних документів та копії документів про посвідчення якості товару наявні в матеріалах справи.

Розрахунки позивача з ТОВ Крафт-Трейд проведені взаємозаліком, що зафіксовано в акті перевірки на підставі даних бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів дослідила умови договору щодо розрахунків за поставлений позивачу товар і встановила, що умовами договору передбачено оплата за придбаний товар, тобто поставка товару передбачала компенсацію його вартості.

Припинення зобов'язань за договором щодо здійснення оплати придбаного товару зарахуванням зустрічних однорідних вимог не може розглядатися як підстава для визначення поставленого за договором товару, який передбачав компенсацію його вартості, як безоплатно отриманого, адже законом (стаття 601 Цивільного кодексу України) передбачено такий спосіб припинення зобов'язань і у такому разі компенсація вартості поставленого товару відбувається за рахунок зарахування однорідних вимог позивача до такого постачальника.

Позивач надав суду апеляційної інстанції додаткові докази компенсації позивачем постачальнику товару їх вартості - копії акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 10 грудня 2015 року, податкової накладної від 20 вересня 2015 року № 1, від 19 жовтня 2015 року,від 29 листопада 2015 року № 11, від 30 листопада 2015 року № 12, від 30 листопада 2015 року № 13, розрахунку коригування від 17 листопада 2015 № 8 тощо, ненадання яких суду першої інстанції обґрунтував тим, що факт такої оплати визнавався контролюючим органом і питання щодо фактичних взаєморозрахунків за товар не було спірним.

Колегія визнає обґрунтованими причини ненадання цих доказів суду першої інстанції та бере такі докази щодо факту постачання позивачу товару за компенсацію до уваги.

Враховуючи наведене, висновок про безоплатність отриманого позивачем товару з метою використання в господарській діяльності є безпідставним.

Посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи банківських виписок про оплату товару, за наявності факту припинення зобов'язань за договором щодо здійснення оплати придбаного товару зарахуванням зустрічних однорідних вимог є безпідставним.

Контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що до перевірки були надані документи декларації виробників продукції - ТОВ Фірма КВБ та фізична особа-підприємець ОСОБА_4, які за даними Державного підприємства Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі тварин.

Колегія суддів зазначає, що наявні докази у їх сукупності - первинні документи, на підставі яких визначаються показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, свідчать про фактичну поставку товару позивачу постачальником ТОВ Крафт-Трейд . Документ, що підтверджує якість продукції, виданий виробником, - декларація виробника (якісне посвідчення), є документом, що підтверджує відповідність якості продукції, категорії вгодованості м'яса показникам, зазначеним у документах постачальника; відповідності товару встановленим вимогам, правильності та чіткості нанесення клейма на м'ясі вимогам нормативних документів, що випливає з положень Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску охолодженого м'яса і м'ясних продуктів державного резерву, призначених для здійснення заходів стабілізації на ринку. Цей документ не є первинним документом, на підставі якого визначаються показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань. Тому зазначення в ньому виробника, який не зареєструвався в Єдиному державному реєстрі тварин саме собою не свідчить про нереальність поставки товару.

Колегія суддів також встановила, що придбаний позивачем у ТОВ Крафт-Трейд товар використано ним у господарській діяльності шляхом реалізації, від якої позивач отримав доход та задекларував його. Обставини щодо наявності у позивача товару, його реалізації та продажу з отриманим задекларованим доходом зафіксовані також контролюючим органом в акті перевірки.

Окрім того, колегія суддів установила, що ТОВ КрафтТрейд (ідентифікаційний код 40638237) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і не перебуває в процесі припинення. Здійснює такі види діяльності, зокрема: код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний).

Таким чином, господарські операції з поставки товару позивачу - м'яса узгоджується з видом господарської діяльності позивача та ТОВ КрафтТрейд .

ТОВ КрафтТрейд є платником податку на додану вартість, що перебуває в реєстрі платників податку на додану вартість, тому у відповідності до вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України має право на нарахування податку, складання податкових накладних і їх реєстрацію в Єдиному державному реєстрі накладних.

ТОВ КрафтТрейд склало і надало позивачу щодо операції з поставки товару в загальній сумі 3 434 940,00 грн податкові накладні за жовтень 2015 року в сумі 337 900,00 грн та за листопад 2015 року в сумі 349 088,00 грн.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам та відповідним доказам позивача та не навів мотивів, з яких він ці докази відхиляє.

Колегія суддів безпосередньо дослідила усі зазначені нею докази щодо господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ КрафтТрейд , які є у справі, кожний доказ, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі досліджених належних, допустимих, достовірних доказів колегія дійшла висновку про документальне підтвердження реального вчинення цих господарських операцій позивачем з ТОВ Еверклаз та недоведеність відповідачем вчинення позивачем господарської операції з безоплатного отримання товарів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в сумі 19 486 927 грн. та протиправність визначення у зв'язку з цим за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004471404 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 507 646,80 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 732 340 грн. (в т.ч. в сумі 156 750, грн. нараховані за операціями з ТОВ Еверклаз та в сумі 565 590 грн. за операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.).

Відповідно, є протиправним зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012451202 від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 41 558 грн., визначення за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012461202 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0012471202 бюджетного відшкодування в сумі 630 205 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн.

2). Згідно з пунктом 3.1.2 акта перевірки контролюючий орган вважає, що позивач занизив фінансовий результат до оподаткування в результаті безпідставного врахування вартості товарів (ВРХ), закуплених у населення, яка включена до собівартості виготовленої продукції, на суму 124 903 596 грн., за відсутності її документального підтвердження, у т.ч. за 2015 рік в сумі 50 673 231,00 грн., за І квартал 2016 року в сумі 621 051,00 грн., за 2 квартал 2016 року в сумі 213 935,00 грн., за 3 квартал 2016 року в сумі 2 614 400,00 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 38 989 628,00 грн. та за 1 квартал 2017 року в сумі 31 791 351,00 грн. Це призвело до заниження податку на прибуток в сумі 22 482 647,28 грн.

Контролюючий орган зазначену позицію обґрунтовує таким.

Для підтвердження операцій з придбання ВРХ у фізичних осіб позивач надав звіти про закупку у населення ВРХ, видаткові касові ордери, авансові звіти, приймальні квитанції, паспорти ВРХ. При перевірці встановлено, що станом на час здійснення господарських операцій фізичні особи, зазначені у приймальних квитанціях не могли бути власниками ВРХ, оскільки:

на час реалізації ВРХ - 2015 та 2016 роки фізичні особи, які зазначені в приймальних квитанціях форми ПК-2, згідно з даними ДФС та ЗАГСУ були померлими (перелік зазначено у додатках до акта перевірки Перелік корінців приймальних квитанцій (типова форма № ПК-2) , тому фізичні особи не могли бути власниками ВРХ, а витрати в сумі 4 629 877,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 2 201 462,00 грн. та за 2016 рік в сумі 2428415, є непідтвердженими;

зазначені у приймальних квитанціях коди фізичних осіб є недійсними відповідно до даних баз ДФС за 2016 та 2017 роки та сума придбання в яких перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня звітного податкового року, тому фізичні особи не могли бути власниками ВРХ, а витрати в сумі 3 842 683,00 грн за 2015 рік та в сумі 37 710 825,00 грн є непідтвердженими (перелік зазначено у додатках до акта перевірки Перелік корінців приймальних квитанцій (типова форма № ПК-2) ;

фізичні особи, зазначені у приймальних квитанціях, стосовно яких наявні скарги щодо непроведення ними реалізації ВРХ за 2015 рік в сумі 922 122,00 грн. (перелік наведено у додатках до акта перевірки Перелік фізичних осіб (продавців ВРХ), по яких наявні скарги щодо непроведення реалізації ВРХ);

фізичні особи, стосовно яких відсутні довідки про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва - ВРХ, сума придбання у яких перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня звітного податкового року за 2015 та 2016 роки, тому витрати в сумі 43 706 964,00 грн. за 2015 рік та в сумі 2 299 775,00 грн. за 2016 рік документально не підтверджені.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на зазначені в акті перевірки обставини та висновки контролюючого органу.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині, виходить з такого.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, зміст яких раніше наводився колегією суддів, свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами) (далі Положення № 318),витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 10 розділу Склад витрат цього Положення № 318 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідно до пункту 11 розділу Склад витрат цього Положення№ 318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: - прямі матеріальні витрати;- прямі витрати на оплату праці;- інші прямі витрати;- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У пункті 11 розділу Склад витрат цього Положення передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 1.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого Постановою правління Укоопспілки від 29 травня 2000 року № 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок № 118), закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини від їх товаровиробників - сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та громадян, продуктів переробки (цукру, олії, круп, борошна тощо) від переробних підприємств і громадян оформлюється приймальними квитанціями, затвердженими правлінням Укоопспілки від 29 травня 2000 року № 118, за погодженням з Держкомстатом України, зокрема: спеціалізованою формою № ПК-2 УКС - Приймальна квитанція на закупівлю худоби, птиці та кролів в особистих підсобних господарствах громадян (фізичних осіб).

У пункті 2.1 Порядку № 118 визначено, що приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 118 облік закупівель сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини ведеться на момент фактичного приймання продукції підприємством. Приймальні квитанції та відомості складаються в присутності здавальника.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 118 приймальні квитанції виписуються приймальниками (заготівельниками) на підставі даних супровідних документів (товарно-транспортних накладних) та приймання продукції (зважування, підрахунку, виміру, визначення якості). Здавальники сільськогосподарської продукції повинні мати відповідні супровідні документи, які підтверджують якість продукції і придатність до споживання: сертифікат якості, сертифікат відповідності (для продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації), ветеринарний дозвіл для сировини тваринницького походження, меду тощо, видані відповідними службами.

У пункті 2.6 Порядку № 118 визначено, що приймальні квитанції та відомості, оформлені в установленому порядку, підтверджують закупівлю та є основою для обліку сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 118 реквізити приймальних квитанцій відповідають установленим правилам приймання окремих видів продукції за кількістю і якістю, порядку розрахунків, транспортування та іншим вимогам, зокрема: дата виписки квитанції для обліку обсягів закупівлі сільськогосподарської продукції за певний звітний період; назва господарства; у разі приймання продукції від громадян: прізвище, ім'я та по батькові індивідуального здавальника, його адреса - для обліку обсягів продажу за адміністративно-територіальною ознакою, а також визначення належності продукції, як виробникові; найменування продукції, фізична маса (кількість); якісні показники: сорт, жирність, категорія тощо - для визначення передбачених надбавок (знижок) з фізичної маси та розрахунків із здавальниками.

Згідно з пунктом 3.2 Порядку № 118 за умови закупівлі продукції в населення в приймальних квитанціях заповнюються: прізвище, ім'я, по батькові здавальника (продавця), його ідентифікаційний код(*) і місце проживання (місто, район, сільрада, населений пункт, вулиця, N будинку);отримання здавальником (продавцем) оплати готівкою за продану продукцію фіксується в квитанції в рядку Гроші в сумі , де проставляється сума літерами, в рядку отримав - виплатив відповідно підписи одержувача грошей і особи, що їх виплатила. Після здачі приймальником (заготівельником) звіту приймальні квитанції підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, від імені якого здійснюється операція закупівель. Виплата грошей за здану продукцію через касу підприємства проводиться за видатковим касовим ордером на підставі приймальної квитанції та паспорта здавальника (продавця).

Таким чином, приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами, оформленими в установленому порядку, та підтверджують закупівлю, є основою для обліку сільськогосподарської продукції. Доказами зазначених операцій також є звіти приймальника (заготівельника), авансові звіти, видаткові касові ордери, паспорти ВРХ. Приймальні квитанції та відомості складаються в присутності здавальника. Виплата грошей за здану продукцію через касу підприємства проводиться за видатковим касовим ордером на підставі приймальної квитанції та паспорта здавальника (продавця).

Водночас силу первинних для обліку витрат за зазначеними операціями мають тільки ті документи, які відображають реальні господарські операції та підтверджують такі витрати, що складаються із виплачених грошових коштів фізичним особам - продавцям ВРХ.

А). Контролюючий орган зафіксував в акті перевірки те, що у приймальних квитанціях щодо операцій із закупівлі ВРХ зазначені здавальниками фізичні особи, які на час такої реалізації були померлими. Перелік осіб наведено у додатках до акта перевірки Перелік корінців приймальних квитанцій (типова форма № ПК-2), відповідно до яких проведено закупівлю ВРХ у громадян, які відповідно до даних баз ДФС та ЗАГСУ померли на момент проведення реалізації ВРХ за 2016 та 2015 роки, у тому числі за 2015 рік в сумі 2 201 462,00 грн та за 2016 рік в сумі 2 428 415 грн .

У підтвердження цих обставин відповідач надав суду копії листів Дубенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 09 червня 2017 року № 629/849/15.2-04-32 та від 24 червня 2017 року № 705/15.2-04-32 щодо померлих осіб, зазначених у додатках до листів Головного управління ДФС у Рівненській області, та копії додатків Дубенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області до зазначених листів з відомостями щодо померлих осіб.

Копія цього переліку та зазначених доказів наявна в матеріалах справи та безпосередньо досліджена колегією суддів.

Позивач не спростовує доказів щодо смерті фізичних осіб, зазначених відповідачем у відповідному додатку до акта перевірки, на спростування фактів смерті фізичних осіб, зазначених в переліку, доказів суду не надає.

Враховуючи наведене, відповідач довів обставини щодо смерті фізичних осіб, а відповідно його доводи про те, що ВРХ не була закуплена у цих фізичних осіб та цим особам не було виплачено кошти є обґрунтованими.

Колегія суддів дослідила доводи позивача та надані у їх підтвердження докази щодо реального придбання ВРХ, зокрема доводи щодо здійснення закупівель через посередника зі складанням останнім відповідного звіту, щодо всього виробничого циклу від прийомки худоби, який передбачає забій, заморозку, обвалку, реалізацію, який відбувається під контролем лікаря ветеринарної медицини, процедуру ідентифікації та реєстрації ВРХ, яка передбачає після забою тварин зняття вушних бирок та передачу паспорта агентству з питань ідентифікації тварин та встановлення власників ВРХ за ідентифікаційними номерами тварин, вказаних у ветеринарних свідоцтвах, а також доводи щодо наявності інформації з Агенства з питань реєстрації та ідентифікації тварин, яка міститься на диску, з якої випливає, що дані приймальних квитанцій, виписаних при здачі ВРХ, співпадають з даними власників, занесених в реєстр тварин.

Колегія суддів також дослідила надані позивачем копії звітів по худобі, актів на забій скота, актів передачі продукції на холодильник, актів визначення середніх норм виходу при забої ВРХ, книг обліку тварин, ветеринарних свідоцтв, паспортів тварин, актів зняття вушних бирок та відправлення паспортів ВРХ і ветеринарних карток, витягу з реєстру тварин, і встановила, що дані в цих документах співпадають з даними Агентства з питань реєстрації та ідентифікації тварин.

Водночас колегія суддів зазначає, що достовірно встановлений факт смерті вказаних у ідентифікаційних документах власників ФРХ фізичних осіб та факт використання ВРХ, зазначеної у приймальних квитанціях в господарській діяльності, не дає підстав для висновку про підтвердження витрат позивача з оплати ВРХ саме на користь фізичних осіб, які значаться у приймальних квитанціях як продавці, з огляду на підтверджений факт їх смерті на час оформлення квитанцій. Значення у приймальних квитанціях та інших документах продавцями осіб, які померли, не надають таким документам сили документів, якими підтверджуються саме витрати в бухгалтерському обліку.

Щодо доводів позивача про продаж ВРХ спадкоємцями померлих осіб, то позивач не надав доказів тому, що продаж ВРХ здійснювали спадкоємці. Відсутність можливості внесення до паспортів тварин змін щодо спадкоємців померлих володільців тварин, на чому наполягає позивач, сама по собі не свідчить про продаж ВРХ спадкоємцями померлих осіб за відсутності цьому будь-яких інших доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що витрати в сумі 4 629 877,00грн, у тому числі за 2015 рік в сумі 2 201 462,00 грн. та за 2016 рік в сумі 2428415 грн, є документально непідтвердженими, а відтак, завищеними.

Висновки контролюючого органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в результаті завищення витрат за цими операціями в сумі 4 629 877,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 2 201 462,00 грн., за 1 квартал 2016 року в сумі 621 051,00 грн., за 2 квартал 2016 року в сумі 38 215,00 грн., за 3 квартал 2016 року в сумі 490 346,00 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 1 278 803,00 грн., включених до собівартості товару, є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004471404 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 833 377,66 грн. за основним платежем та в сумі 109 279,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - правомірним.

Б). Контролюючий орган зафіксував в акті перевірки те, що зазначені у приймальних квитанціях коди фізичних осіб є недійсними відповідно до даних баз ДФС за 2016 та 2017 роки та сума придбання в яких перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня звітного податкового року, тому, на його переконання, фізичні особи не могли бути власниками ВРХ, а витрати в сумі 3 842 683,00 грн. за 2015 рік та в сумі 37 710 825,00 грн. є непідтвердженими (перелік зазначено у додатках до акта перевірки Перелік корінців приймальних квитанцій (типова форма № ПК-2) . Який наявний в матеріалах справи і досліджений колегією суддів.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку № 118 за умови закупівлі продукції в населення в приймальних квитанціях заповнюються: прізвище, ім'я, по батькові здавальника (продавця), його ідентифікаційний код(*) і місце проживання (місто, район, сільрада, населений пункт, вулиця, N будинку).

Колегія суддів вже зазначала, що приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами, що підтверджують закупівлю, та є основою для обліку сільськогосподарської продукції. Ці приймальні квитанції мають бути оформлені в установленому порядку. Водночас певні дефекти таких документів не можуть свідчити про невчинення господарської операції із закупівлі ВРХ у фізичної особи у разі, якщо такі недоліки не позбавляють можливості ідентифікувати операції, тварин, приймальника (заготівельника) та продавця (здавальника).

Прізвище, ім'я, по батькові здавальника (продавця) і місце проживання (місто, район, сільрада, населений пункт, вулиця, № будинку) дозволяють ідентифікувати особу продавця.

Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року № 342 (у редакції наказу від 29 червня 2005 року № 289, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2003 року за № 909/8230 (було чинним до 04 грудня 2017 року):

ідентифікаційний номер - індивідуальний номер, що присвоюється тварині, не змінюється протягом її життя та є унікальним у межах одного виду тварин;

бирка - вушний знак установленого зразка з нанесеним ідентифікаційним номером, що використовується виключно для ідентифікації визначеного виду тварин;

ідентифікація тварини - процес (робота) з ототожнювання тварини, що включає присвоєння їй ідентифікаційного номера шляхом прикріплення бирок на кожне вухо тварини, унесення інформації до книги обліку тварин господарства, видачу паспорта великої рогатої худоби;

реєстрація - унесення до Реєстру тварин інформації про ідентифікованих тварин, їх переміщення, власників/утримувачів, господарства та їх ветеринарно-санітарний стан тощо, що здійснюється адміністратором Реєстру тварин;

паспорт великої рогатої худоби (далі - паспорт тварини) - документ, що містить дані стосовно тварини, її переміщення, власників/утримувачів, місцезнаходження, засвідчує дані стосовно ветеринарно-санітарного стану господарства, де перебуває тварина, факт проведення вакцинацій, діагностичних досліджень і профілактичних обробок та є супровідним документом при будь-якому переміщенні тварини;

Реєстр тварин - автоматизована інформаційно-аналітична система збору, накопичення та обробки даних про ідентифікованих тварин, їх переміщення, власників/утримувачів, господарства та їх ветеринарно-санітарний стан тощо, яка забезпечує зберігання інформації про тварин, надання такої інформації та її захист від несанкціонованого доступу.

Позивач надав суду пояснення, згідно з якими при постачанні повіреним на підставі договору доручення, за яким здійснюється заготівля худоби від населення, повірений довірителю надає пакет документів на ВРХ - корінці приймальних квитанцій, ветеринарні свідоцтва, паспорта тварин (в паспортах зазначається ідентифікаційний код здавача, відомості переміщення тварин, в яких вказуються ідентифікаційні номера тварин в реєстрі тварин). За ідентифікаційними номерами тварин, зазначених у ветеринарних свідоцтвах, ним було встановлено власників ВРХ, які вказані в реєстрі тварин, при внесенні даних про забій в реєстр розбіжностей не виявлено.

З огляду на наведені норми Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року № 342 (у редакції наказу від 29 червня 2005 року № 289), на процедуру ідентифікації тварин, на докази, надані позивачем, колегія суддів погоджується з такими доводами позивача та бере їх до уваги.

Враховуючи наведене та зважаючи на те, що відсутність достовірного ідентифікаційного коду фізичних осіб у приймальних квитанціях не позбавляє можливості ідентифікувати операції, тварин, приймальника (заготівельника) та продавця (здавальника) за його ПІБ та місцем проживання, зазначеними у приймальних квитанціях, та за іншими реквізитами, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені дефекти приймальних квитанцій не позбавляють їх сили первинних документів, що підтверджують витрати позивача.

Відтак, висновки контролюючого органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в сумі 73 344 859,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 3 842 683,00 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 37 710 825,00 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 31 791 351,00 грн. є необґрунтованими, а визначення у зв'язку з цим позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004471404 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 13 202 075,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 127 598,00 грн. - протиправним.

В) Контролюючий орган зафіксував в акті те, що згідно з відомостями з ЦБД Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів у 4 кварталі 2015 року позивач провів нарахування доходів за 179 ознакою доходів продаж продукції тваринництва громадянам, які зазначені у приймальних квитанціях щодо операцій із закупівлі ВРХ, які заперечують факт продажу ними ВРХ.

Перелік осіб наведено у додатках до акта перевірки Перелік фізичних осіб (продавців ВРХ), по яких наявні скарги щодо непроведення реалізації ВРХ за 2015 рік на суму 922 122,00 грн. , які досліджені судом. Громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20 подали до Кременчуцької місцевої прокуратури заяви про безпідставне відображення виплати їм доходів та закупівлі в них продукції тваринництва. У заявах вони зазначили, що не здавали ВРХ для позивача та коштів від нього не отримували. До заяв громадяни додали довідки сільських рад про те, що рух ВРХ не відбувався.

Згідно з ухвалою слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 05 травня 2017 року у справі № 451/34417 до Радехівської місцевої прокуратури надійшло колективне звернення жителів с. Стоянів та с. ЗбоївськаРадехівського району ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_64 щодо підробки документів, а саме: використання їхніх особистих даних при формуванні списків здавачів ВРХ за 2015, 2016 роки.

Відповідач також надав суду копії протоколів допиту та пояснень громадян щодо спростування факту реалізації ВРХ позивачу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_20, отриманих в ході досудового розслідування кримінального провадження № 320161800000000 за фактом вчинення службовими особами ТОВ Компанія ЗЕВС ЛТД злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України (внесення службовими особами завідомо неправдивих відомостей до звітів форми № 1 ДФ).

Колегія суддів дослідила копії цих протоколів і встановила, що згідно з цими протоколами зазначені особи заперечують факт продажу ними у 4 кварталі 2015 року ВРХ позивачу та факт отримання за це коштів.

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, на підставі яких в бухгалтерському обліку відображені операції з продажу ВРХ та виплата доходів фізичним особам-продавцям, які заперечують факти такого продажу та отримання коштів, не можуть вважатися документами, які містять дійсні відомості про операції. Установлений судом факт заперечення фізичними особами, які зазначені продавцями ВРХ, факту продажу ними ВРХ та отримання від покупця виплат, виключає висновок про вчинення операцій з придбання ВРХ саме у цих осіб і понесення позивачем витрат з оплати коштів цим особам.

Щодо доводів позивача про те, що операції здійснені ним через посередника і надані відповідачем докази, зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження, не можуть братися судом до уваги, оскільки в кримінальному провадженні не ухвалювався вирок, колегія суддів зазначає, що зазначені докази фіксують факти заперечення фізичних осіб операцій з продажу ВРХ позивачу та отримання коштів від такого продажу. При цьому для суду немає значення факт вчинення/невчинення службовими особами позивача кримінального правопорушення, що розслідується в рамках зазначеного кримінального провадження, який може бути встановлений вироком суду, а має значення лише факт підтвердження витрат, сплачених саме фізичним особам, зазначеним у приймальних квитанціях. Проте такий факт самими фізичними особами заперечується, про що вони проінформували відповідні контролюючі та правоохоронні органи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що витрати в сумі 922 122,00 грн. за 2015 рік є документально непідтвердженими, а відтак, завищеними.

Висновки контролюючого органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в результаті завищення витрат за цими в сумі 922 122,00 грн., включених до собівартості товару, є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004471404 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 165 982,00 грн. за основним платежем (без нарахування штрафних санкцій) - правомірним.

Г). Контролюючий орган вважає, що витрати позивача із заготівлі ВРХ у фізичних осіб за 2015 рік в сумі 43 706 964,00 грн., за 2 квартал 2016 року в сумі 175 720,00 грн. та за 3 квартал 2016 року в сумі 2 124 054,00 грн. документально непідтверджені через відсутність у позивача довідок про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, а саме ВРХ, сума придбання у яких перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (поточного) року.

Перелік осіб наведено у додатках до акта перевірки Перелік громадян, у яких проведена заготівля ВРХ,сума придбання у яких перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (поточного) року за 2015 та 2016 роки , копія якого наявна в матеріалах справи та досліджена колегією суддів.

Оцінюючі такі доводи контролюючого органу, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 165 Податкового кодексу України визначено, в яких випадках доходи від продажу власної сільгосппродукції (продукції тваринництва) підлягають оподаткуванню, а в яких - звільняються.

Так, при продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов'язана падати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

Таким чином, довідка про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва такому власнику, є обов'язковим документом для оподаткування доходу, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за спеціальним режимом оподаткування.

Така довідка подається контролюючому органу фізичною особою, яка отримала доход від продажу продукції тваринництва зазначених груп УКТ ЗЕД, з метою підтвердження застосування нею пільгового режиму оподаткування до такого отриманого доходу.

Тому, за наявності у покупця ВРХ обов'язкових первинних документів для обліку операцій із заготівлі ВРХ у фізичних осіб, така підстава для невизнання витрат покупця як відсутність у нього чи у фізичної особи довідки про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою власнику продукції тваринництва за місцем його податкової адреси (місцем проживання), з метою підтвердження застосування пільгового режиму оподаткування платником податку з доходів фізичних осіб - фізичною особо, яка одержала такі доходи, є необґрунтованою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування в сумі 460 06 738,00 грн., в тому числі в сумі 43 706 964,00 грн. за 2015 рік та в сумі 2 299 774,00 грн. за 2016 рік, та протиправність визначення у зв'язку з цим позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004471404 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8 281 212,00 грн. за основним платежем та в сумі 103 489,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004471404 у частині визначення податку на прибуток підприємств в сумі 24 990 933,80 грн. за основним платежем (3 507 646,80 + 13 202 075 + 8 281 212) та в сумі 3 963 427 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (732 340 +3 127 598 + 103 489) та щодо податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2017 року № 0012461202 про визначення податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 14 липня 2017 року № 0012451202 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) в сумі 41 558 грн. та від 14 липня 2017 року № 0012471202 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 630 205 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн., належить скасувати та задовольнити позов в цій частині.

ІІ. Підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004461404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132 929 755, 47 грн. є висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пунктів 2.8,2.9, 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі Положення № 637).

Згідно з пунктом 3.3.1 акта перевірки порушення позивачем вимог пунктів 2.8, 2.9 Положення №637 полягало у тому, що позивач перевищив встановлений ліміт каси (20 000 грн.) на загальну суму 66 386 972,24 грн. За перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі до позивача на підставі абзацу другого статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 застосовано штрафні санкцій у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, в сумі 132 773 944,48 грн.

Порушення позивачем вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення № 637 полягало у тому, що позивач провів готівкові розрахунки в сумі 17 611,00 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. За це порушення до позивача на підставі абзацу шостого статті 1 зазначено Указу Президента України застосовано штрафні санкції у розмірі сплачених коштів, в сумі 17 611,00 грн.

Порушення позивачем вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення № 637 полягало у тому, що позивач видав готівкові кошти в загальній сумі 552 799,49 грн. без повного звітування щодо раніше виданих коштів. За видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі до позивача на підставі абзацу 5 статті 1 зазначеного Указу Президента України застосовано штрафні санкції в розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, в сумі 138 199,88 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на обставини, викладені в акті перевірки, та погодився з висновками відповідача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які суперечать фактичним обставинам справи ті зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

При цьому, колегія суддів виходить з такого.

1)Контролюючий орган вважає, що позивач порушив вимоги пунктів 2.8, 2.9 Положення № 637, оскільки перевищив встановлений ліміт каси (20 000 грн.) на загальну суму 66 386 972,24 грн.

За актом перевірки перевищення встановленого ліміту каси контролюючим органом пов'язано з тим, що позивач не проводив виплату грошей з каси підприємства за видатковим касовим ордером та/або відомостями закупівлі товару сільськогосподарської продукції на підставі приймальної квитанції та паспорта здавальника фізичним особам, які зазначені в приймальних квитанціях як здавальники (продавці) та:

відповідно до баз даних Державної реєстрації актів цивільного стану фізичні особи є померлими (перелік наведено в таблиці 2);

щодо фізичних осіб зазначені ідентифікаційні коди, які відповідно до баз даних ДФС системи АІС (податковий блок) є недійсними (перелік кодів наведено в таблиці 2);

згідно з листами Головного управління ДФС у Тернопільській області Кременецька міська прокуратура повідомила про наявність від громадян заяв про те, що вони не здавали ВРХ та не отримували коштів від позивача (перелік громадян наведено в таблиці 2 акта).

Оцінюючи такі доводи відповідача, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Згідно з пунктом 2.9 Положення № 637 готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

У пункті 1.2 глави 1 Положення № 637 визначено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Колегія суддів з'ясувала, що установлений ліміт каси затверджений наказом підприємства від 01 серпня 2014 року № 119 і становить 200 000,00 грн.

Оцінюючи аргументи відповідача про те, що позивач фактично перевищив ліміт каси з огляду на те, що відповідач заперечує фактичне отримання коштів від позивача фізичними особами, які зазначені у приймальних квитанціях як здавальники (продавці) ВРХ та є померлими або щодо яких зазначено неправильні ідентифікаційні коди чи є скарги від таких фізичних осіб про нездійснення ними продажу ВРХ позивачу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637:

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;

касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Документом установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі є касова книга. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів) (пункти 1.2, 4.2 Положення № 637).

Відповідно до пункту 4.3 Положення № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення. Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Таким чином, підприємство може тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки або у разі відсутності банків - до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Документом установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі є касова книга, в якій відображаються усі надходження і видача готівки. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Колегія суддів дослідила записи у наданих позивачем копіях витягів з касової книги за період з 24 березня 2015 року по 28 лютого 2017 року і встановила, що щоденний залишок готівки позивача не перевищував ліміту каси в 200 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

У пункті 3.4 Положення № 637 визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями.

Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Колегія суддів установила, що заготівля підприємством худоби від населення проводиться на підставі договору доручення через повіреного.

Позивач видає готівкові кошти на закупівлю ВРХ під звіт своїм працівникам та фізичним особам, з якими уклав договори:

ОСОБА_22 - повірений за договором-доручення від 28 травня 2015 року № б/н на заготівлю худоби від сільхозвиробника;

ОСОБА_23 - повірений за договором-доручення від 01 вересня2016 року № 4 на заготівлю худоби від сільхозвиробника.

Обставини щодо видачі коштів на закупівлю під звіт повіреним зафіксовані також в акті перевірки контролюючим органом.

Відповідно до пункту 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Позивач у підтвердження видачі з каси готівки на заготівлю ВРХ надав суду копії видаткових касових ордерів, згідно якими видача з каси готівкових коштів на закупівлю ВРХ проводиться за видатковими касовими ордерами провіреному згідно з договорами доручення.

Суд дослідив копії видаткових касових ордерів і встановив, що кошти видавалися повіреному на закупку худоби.

Колегія суддів дослідила усі зазначені нею належні докази щодо залишку коштів в касі підприємства за підсумками операцій за день, які є у справі, , кожний доказ, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. На підставі досліджених належних, допустимих, достовірних доказів, зокрема, в результаті дослідження касової книги, колегія установила факт відсутності перевищення позивачем ліміту каси в загальній сумі 66 386 972,24 грн.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що відсутнє документальне підтвердження виплати коштів фізичним особам-заготівельникам з огляду на недостовірні відомості у приймальних квитанціях щодо таких осіб, то суд зазначає, що таке порушення як перевищення ліміту каси може бути установлено лише за наявності належних, допустимих і достатніх доказів факту наявності в касі підприємства готівки понад установлений ліміт.

Колегія суддів достовірно установила фактичне зменшення наявних в касі коштів на суму коштів, виданих повіреним на закупівлю ВРХ, тому відсутність передачі таких коштів фізичним особам-заготівельникам, зазначеним у приймальних квитанціях, не спростовує вибуття цих коштів з каси підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність застосування до позивача на підставі абзацу 2 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004461404 штрафних санкцій в сумі 132 773 944,48 грн.

2) В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що вибірковою перевіркою розрахункових документів, що додані до авансових звітів про використання коштів на відрядження та інші потреби, встановлено проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного чека, касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплачу покупцем готівкових коштів в загальній сумі 17 611,11 грн, що є порушенням вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення № 637.

Контролюючий орган зазначає в акті перевірки підзвітних осіб, які отримали кошти з кас підприємства за видатковими касовими ордерами, однак не долучили до авансових звітів всіх первинних документів, який би підтверджував сплату готівкових коштів за придбаний товар/послугу:

підзвітна особа ОСОБА_24 з каси підприємства згідно з видаткового касового ордера від 06 травня 2015 року № 628 отримав кошти під звіт в сумі 7000,00 грн, однак до авансового звіту від 06 травня 2015 року № 383 не долучив всіх первинних документів: розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу. Під час проведення перевірки до авансового звіту долучено документ від 05 травня 2015 року Дубенського відділення Центральне Рівненвської філії. В якому зазначено, що платником цієї суми є ОСОБА_25;

підзвітна особа ОСОБА_24 з каси підприємства згідно з видаткового касового ордера від 05 травня 2015 року № 623 отримав кошти під звіт в сумі 5500,00 грн, однак до авансового звіту не долучив всіх первинних документів: розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу. Під час проведення перевірки до авансового звіту долучено документ від 05 травня 2015 року Дубенського відділення Центральне Рівненвської філії. В якому зазначено, що платником цієї суми є ОСОБА_25;

підзвітна особа ОСОБА_26 з каси підприємства отримав кошти під звіт в сумі 72,50 грн, однак до авансового звіту не долучив всіх первинних документів: розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу. Під час проведення перевірки до авансового звіту долучено розхідні накладні з одним номером Р000052945 від 20 травня 2015 року на суми 25,00 грн. та 47,50 грн. ФОП ОСОБА_27;

підзвітна особа ОСОБА_28 з каси підприємства отримав кошти під звіт в сумі 35,00 грн, однак до авансового звіту не долучив всіх первинних документів: розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу. Під час проведення перевірки до авансового звіту долучено експрес-накладну від 29 травня 2015 року № 59000111690825 на суму 35,00 грн.;

підзвітна особа ОСОБА_28 з каси підприємства отримав кошти під звіт в сумі 330,72 грн., однак до авансового звіту не долучив всіх первинних документів: розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу. Під час проведення перевірки до авансового звіту долучено не фіскальний чек від 22 травня 2015 року в сумі 330,72 грн. ФОП ОСОБА_29, в якому не зазначено реквізити: податковий номер або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта;

підзвітна особа ОСОБА_30 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 303,60 грн. (долучено рахунок на оплату № 48 в сумі 303,60 грн. ФОП ОСОБА_31

підзвітна особа ОСОБА_28 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумах 20,00 грн., 35,00 грн., 40,00 грн., 20,00 грн. (долучено експрес-накладні Нова пошта від 26 жовтня 2015 № 59000139326214, від 20 жовтня 2015 № 59000137792589, від 19 жовтня 2015 року № 59000137253697, від 09 жовтня 2015 року № 59000135694295 відповідно);

підзвітна особа ОСОБА_28 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 34,45 грн (долучено чек від 19 жовтня 2015 року № 34,45 грн., в якому не зазначено реквізити: податковий номер або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта;

підзвітна особа ОСОБА_26 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 175,50 грн. (долучено видаткову накладну від 09 жовтня 2015 року на суму 175,50 грн. ФОП ОСОБА_32;

підзвітна особа ОСОБА_33 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 20,00 грн., 120,00 грн., 20 грн. (долучено експрес накладні Нова пошта від 12 жовтня 2015 року № 59000136344659, від 09 жовтня 2015 року №№ 59000136053170, 59000136052198, № 59000136051309, № 59000136049680, № 59000136048686, № 5900136047422, від 19 жовтня 2015 року № 59000137475920 кожна на 20,00 грн.);

підзвітна особа ОСОБА_34 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 130,00 грн. (долучено накладну від 15 жовтня 2015 року № 15);

підзвітна особа ОСОБА_35 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 43,00 грн. (долучено накладну від 01 жовтня 2015 року в сумі 43,00 грн.;

підзвітна особа ОСОБА_36 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 300,00 грн (долучено квитанцію від 19 вересня 2016 року в сумі 390 грн шиномонтажа Рамона , в якій відсутні назва або ПІБ суб'єкта господарювання, податковий номер або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта;

підзвітна особа ОСОБА_37 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 46,00 грн., в сумі 49,15 грн., 134,53 грн., 26,15 грн., 60,00 грн. (долучено фіскальний чеки з недоліками);

підзвітна особа ОСОБА_33 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумах 58,10 грн., в сумі 61,13 грн., 75,49 грн. (долучено чеки від 31 березня 2016 року № 163 в сумі 58,10 грн., від 10 березня 2016 року № 8 в сумі 61,13 грн., від 23 березня 2016 року № 294);

підзвітна особа ОСОБА_38 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумах 823,70 грн., 35,00 грн., 150 грн. (долучено фіскальний чек та експрес накладні Нова пошта );

підзвітна особа ОСОБА_39 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 308,00 грн. (долучено видаткову накладну від 6 вересня 2016 № 89768);

підзвітна особа ОСОБА_40 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумах 179,20 грн., 89,60 грн., 179,20 грн., 110,69 грн., 748,00 грн., 100,00 грн., 179,20 грн., 40,00 грн., 270 грн. 179,20 грн. (долучено видаткові накладні та декларацію про прийняття вантажу);

підзвітна особа ОСОБА_41 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі 60,00 грн. (долучено накладу);

підзвітна особа ОСОБА_42 - не долучено розрахункового документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів за отриманий товар/послугу в сумі (долучено квитанції).

Відповідно до пункту 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

В абзаці 6 статі 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, визнається порушенням, за яке застосовується штраф у розмірі сплачених коштів.

З'ясовуючи, чи є додані до авансових звітів документи (чек, рахунок на оплату, видаткова накладна, накладна, квитанція, експрес-накладна ТОВ НОВА ПОШТА ) платіжними документами, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з пунктом 15 статті 3 цього Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція) розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Враховуючи вищевикладене, чеки, накладні платників єдиного податку з відміткою про оплату та експрес-накладні ТОВ Нова пошта є документами первинного обліку та платіжними документами, які засвідчують передачу товару/послуги покупцю, його вартість та оплату.

Колегія суддів також зазначає, що певні дефекти в платіжних документах, зокрема відсутність в них інформації про податковий номер або серію та номер паспорта для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, не позбавляє ці документи сили платіжних документів, оскільки такі дефекти не позбавляють можливості ідентифікувати операції та особу, яка здійснила оплату.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність застосування до позивача на підставі абзацу 6 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004461404 штрафних санкцій в сумі 17 611,00 грн.

3).В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що вибірковою перевіркою встановлено видачу готівкових коштів підзвітним особам в загальній сумі 552 799,00 грн, які не відзвітувалися за попередньо одержані кошти, що є порушенням вимог пунктів 2.11, 3.1 Положення № 637, а саме: підзвітним особам видано під звіт кошти без повного звітування щодо раніше виданих коштів: ОСОБА_39 в сумі 10 506,68 грн. за період з квітня по липень 2016 року; ОСОБА_43 в сумі 95 681,24 грн (за період з жовтня 2015 року по червень 2016 року); ОСОБА_38 (ОСОБА_44 - змінила прізвище) в сумі 33 149,13 грн. (за період з червня 2015 року по червень 2016 року); ОСОБА_26 в сумі 26095,61 грн. за період з листопада 2015 року по березень 2017 року; ОСОБА_24 в сумі 11 294,00 грн. за період з липня 2015 року по лютий 2016 ОСОБА_45 в сумі 245,00 грн за період з березня 2016 року по липень 2016 року; ОСОБА_35 в сумі 106,50 грн. за грудень 2015 року; ОСОБА_33 в сумі 263 240,91 грн. за період з листопада 2015 року по березень 2017 року; ОСОБА_36 в сумі 90 847,00 грн. за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року; ОСОБА_46 в сумі 13 346,77 грн. за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року; ОСОБА_37 в сумі 8 286,54 грн. за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року.

Контролюючий орган наполягає на тому, що доданих до авансових звітів документів недостатньо для звітування про використання коштів підзвітними особами, тому звітування є неповним.

Колегія суддів вважає, що така позиція контролюючого органу є безпідставною, оскільки до авансових звітів додано накладні з відміткою Оплачено і цими документами підтверджено використання коштів підзвітними особами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність застосування до позивача на підставі абзацу 5 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 за податковим повідомленням-рішенням від 14 липня 2017 року № 0004461404 штрафних санкцій в сумі 138 199,88 грн.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004461404 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 1 зазначеного Указу Президента України в сумі 132 929 756,47 грн. (в т.ч. 132 773 944,48 + 17 611,11 + 138 199,88) належить скасувати та задовольнити позов в цій частині.

У податковому повідомленні-рішенні від 14.07.2017 № 0004461404 є також посилання на застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Разом з тим колегія суддів установила, що згідно з розрахунком визначених грошових зобов'язань зі штрафних санкцій відповідача штрафні санкції на підставі цього Закону за його порушення фактично не застосовані, тому зафіксоване в акті перевірки порушення вимог цього Закону не є предметом доказування у цій справі.

ІІІ. Підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0001231310 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 612 574,44 грн. за основним платежем, яке оскаржується позивачем повністю, в оскаржуваній частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 709 440,88 грн. та в оскаржуваній частині нарахування пені в сумі 4 942 704,43 грн., є висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.156, 14.1.175, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, пункту 161.1 статті 161, пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165, підпункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пунктів 170.2, 170.9 статті 170, пункту 171.1, підпункту а пункту 171.2 статті 171, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на обставини, зазначені в акті перевірки, та погодився з висновками відповідача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які суперечать фактичним обставинам справи ті зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

При цьому, колегія суддів виходить з такого.

1). Згідно з розділом 3.5.2.2 акту перевірки контролюючий орган вважає, що позивач порушив вимоги пункту 163.1 статті 163, підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165, підпункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 171.2 статті 171, підпункту а пункту 176.2 статті 176, підпункту14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, оскільки не утримав податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 9 090 798,1 грн., у тому числі у 2015 році в сумі 8 676 838,8 грн. (обраховано за ставкою 20%, виплачений доход у 2015 році - 43 706 964 ) та у 2016 році в сумі 413 959,3 грн. (обраховано за ставкою 18%,виплачений доход у 2016 році 2 299 744 грн.), та не сплатив такий податок до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу фізичним особам за закупівлю в них ВРХ, на суму, яка перевищує протягом звітного року 100 мінімальних заробітних плат, затверджених станом на 1 січня звітних років(121 800 грн. у 2015 році (1218 х 100) та 137 800 грн. у 2016 році (1378 х 100)).

Контролюючий орган виходить з того, що оскільки позивач не надав довідки про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною, міською радою або радою об'єднаних територіальних громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва, то самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва фізичними особами не підтверджено, тому виплачені фізичним особам доходи оподатковуються на загальних підставах у повному обсязі. Позивач за відсутності зазначених довідок не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми виплаченого фізичним особам доходів.

Перелік фізичних осіб, стосовно яких позивач виступав,за позицією контролюючого органу,податковим агентом, наведено у таблиці 1 розділу 3.5.2.2 акта перевірки.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі Кодексу) встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - це, зокрема, будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підпункт 162.1.1), і податковий агент (підпункт 162.1.3).

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.20 пункту164.2 статті 164 Податкового кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.4 пункту 168 статті 168 Кодексу якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 1 пункту 167.1 статті 167 Кодексу (у відповідних редакціях) ставка податку становить 15 (у 2015 році) і 18 (у 2016 році) відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Абзацом 2 пункту 167.1 статті 167 Кодексу визначено, що у 2015 році, якщо база оподаткування, яка встановлена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164цього Кодексу, щодо визначених доходів у календарному місяці перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати 12 180,00 грн. (1 218 х 10), до суми такого перевищення застосовується ставка 20%.

Підпунктом 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Кодексу визначено особливості оподаткування доходів, отриманих платниками податку від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, а саме: отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2015 році: 1218 грн. х 100 = 121 800 грн.; у 2016 році:1378,00 грн. х 100 = 137 800,00 грн.). Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.(Примітка: за УКТ ЗЕД: Розділ I. Живі тварини; продукти тваринного походження, Група 01 Живі тварини).

У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений розмір, визначений підпунктом 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Кодексу, фізична особа зобов'язана надати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

З наведених норм Кодексу випливає, що режим оподаткування отриманого фізичною особою доходу від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, залежить від наявності у такої фізичної особи довідки про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. При цьому така довідка до контролюючого органу у підтвердження застосування нею пільгового режиму оподаткування надається фізичною особою.

Зважаючи на наведене, у разі якщо фізична особа - платник податку, яка протягом звітного податкового року продавала власну продукцію тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, повинна самостійно обрахувати суму отриманого доходу від такого продажу. Якщо така сума перевищить 100 розмірів мінімальної зар плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року (у 2016 році - 137 800,00 грн.), то відповідно до підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 179.1 статті 179 та з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу така фізична особа - платник податку зобов'язана надати контролюючому органу довідку в довільній формі про самостійне вирощування, розведення, відгодовування цією особою продукції тваринництва, видану сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва, і якщо такою довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає дохід, що перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Фізична особа - платник податку має включити до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) до 1 травня року, що настає за звітним, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року. Крім того, вказаний дохід оподатковується військовим збором. Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах з відповідним звітуванням перед контролюючим органом.

Таким чином, підприємство, яке купує у фізичної особи - платника податку з доходів фізичних осіб зазначену продукцію тваринництва, не є податковим агентом і податок на доходи фізичних осіб і військовий збір при нарахуванні (виплаті) таких доходів не утримує і не перераховує.

Позивач надав також пояснення, що деякі фізичні особи із наведеного контролюючим органом у таблиці 1 розділу 3.5.2.2 акта перевірки переліку здійснювали продаж ВРХ у межах власної господарської діяльності як суб'єкти господарювання - фізичні особи-підприємці, що виключає висновок про те, що позивач при здійсненні виплат таким особам діяв як податковий агент з виплати доходів фізичним особам - платникам податку з доходів фізичних осіб, зокрема: у 2015 році здали худобу в загальній сумі 9 281 337 грн. як фізичні особи-підприємці: ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60; у 2016 році здали худобу в загальній сумі 1 275 615 грн. як фізичні особи-підприємці: ОСОБА_53, ОСОБА_61, ОСОБА_2

Колегія суддів дослідила зазначені доводи позивача і на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановила, що у переліку, наведеному відповідачем в таблиці 1 пункту 3.5.2.2 акта перевірки, наявні фізичні особи, які на час продажу ними ВРХ позивачу були суб'єктами господарської діяльності і реалізували позивачу ВРХ в загальній сумі 9 028 990 грн., зокрема:

у 2015 році реалізували продавцю ВРХ фізичні особи-підприємці в загальній сумі 7 753 375 грн.:

ОСОБА_48, який до 08 червня 2015 року здійснював підприємницьку діяльність і до цього періоду отримав доходи від продажу ВРХ саме як суб'єкт господарювання в сумі 758 451,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 151 690,20 грн.;

ОСОБА_50, доход - 794 561,00 грн., сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб - 158 912 грн.; тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 158 912,20 грн.;

ОСОБА_51, доход - 1 193 703,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 238 740,06 грн.;

ОСОБА_52, доход - 624 125,00 грн., тому сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20 % становить 124 825,00 грн.;

ОСОБА_53, доход - 1 405 824,00 грн., тому сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20 % становить 281 164,80 грн.;

ОСОБА_56, доход - 767 739, тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 153 547,80 грн.;

ОСОБА_62, доход - 776 634,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 155 326,8 грн.;

ОСОБА_58, доход - 133 128,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 26 625,60 грн.;

ОСОБА_60, доход - 1 299 210,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20% становить 259 842,00 грн.

у 2016 році реалізували продавцю ВРХ фізичні особи-підприємці в загальній сумі 1 275 615,00 грн:

ОСОБА_53, доход - 337 769,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18% становить 60 798,42,00 грн.;

ОСОБА_61, доход - 175 720,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18% становить 31 629,60 грн.;

ОСОБА_2, доход - 762 126,00 грн., тому сума протиправно нарахованого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18% становить 137 182,68 грн.

Отже, щодо суб'єктів господарювання (продавців) підприємство (покупець), що здійснює на користь цих суб'єктів за господарськими операціями з придбання ВРХ грошові виплати, не є податковим агентом у розумінні пункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, контролюючий орган протиправно визначив позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 17 липня 2017 року № 0001231310 податок з доходів фізичних осіб в сумі 9 090 798,10 грн. за основним платежем та відповідні штрафні санкції, пеню.

2) Згідно з пунктом 3.5.2.2 акта перевірки контролюючий орган вважає, що позивач порушив вимоги пункту 163.1 статті 163, підпункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 171.2 статті 171, абзацу а пункту 176.2 статті 176, підпункту 14.1.180 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, в результаті чого неутримав та неперерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 15 112 897,21 грн в наслідок недійсності господарських операцій зі закупівлі ВРХ у громадян, коди яких в приймальних квитанціях є недійсними чи які є померлими.

Колегія суддів надавала оцінку зазначеним аргументам позивача при вирішенні справи в частині визначення позивачу податку на прибуток підприємств і дійшла висновку про те, що зазначення неправильних ідентифікаційних кодів фізичних осіб - продавців ВРХ не позбавляє приймальні квитанції сили первинних документів, оскільки ці недоліки не позбавляють можливості ідентифікувати продавця (здавальника) за його ПІБ та місцем проживання, зазначеними у приймальних квитанціях, та за іншими реквізитами. Тому ці аргументи контролюючого органу визнаються необґрунтованими.

Щодо приймальних квитанцій, в яких продавцями вказані померлі особи, то колегія суддів зазначає, що ці обставини виключають висновок про здійснення померлим особам виплат, а відтак база для нарахування податку на доходи фізичних осіб відсутня.

Таким чином, контролюючий орган протиправно визначив позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 17 липня 2017 року № 0001231310 податок з доходів фізичних осіб, штрафні санкції та пеню за цим епізодом.

3). Згідно з розділом 3.5.2.2 акту перевірки контролюючий орган вважає, що позивач порушив вимоги підпункту 14 пункту статті 180. Пункту 163.4 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пункту 170.9 статті 170, пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, оскільки не утримав і не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 276,35 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 2 441,29 грн., у 2016 році в сумі 835,05 грн., які, як вважає контролюючий орган, виплачені підзвітним особам, які отримали з каси готівку, але не відзвітували про витрачання коштів. Йдеться про деяких фізичних осіб із переліку, щодо яких контролюючий орган встановлював порушення, пов'язані зі звітуванням за одержані з каси підприємства кошти.

Колегія надавала оцінку зазначеним аргументам позивача при вирішенні справи в частині застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , за результатами якої дійшла висновку про підтвердження підзвітними особами платіжними документами витрачання коштів, отриманих з каси підприємства під звіт.

Наведене виключає висновок про те, що позивач виплатив підзвітним особам оподатковуваний податком з доходів фізичних осіб дохід, та занизив податок з цього доходу в сумі 3 276,35 грн.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0001231310 про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 612 574,44 грн. за основним платежем, в оскаржуваних частинах штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 709 440,88 грн. та пені в сумі 4 942 704,43 грн. належить скасувати та задовольнити позов в цій частині, з урахуванням меж заявленим позивачем позовних вимог.

IV. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0001241310 про визначення позивачу грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1 887 649,94 грн. за основним платежем, в оскаржуваних частинах застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 415 510,02 грн. та пені в сумі 382 546,62 грн., є висновки перевірки про порушення позивачем вимог підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Суть порушення викладено у пункті 3.5.2.2 акта перевірки ( Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб ), про помилковість висновків якого щодо заниження податку з доходів фізичних осіб колегія суддів дійшла висновку.

Підпунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема податкові агенти.

Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу визначено, що ставка збору становить 1,5 % об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу (підпункт 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), відповідальним за що є особи, зазначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, податковий агент, окрім податку з доходів фізичних осіб, має утримати і перерахувати до бюджету військовий збір.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про протиправність визначення позивачу контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб, зокрема визнала, що позивач не є податковим агентом при виплаті частини доходів фізичним особам та фізичним особам-підприємцям, та щодо частини фізичних осіб визнала відсутність виплати їм такого доходу, то відповідно нарахування військового збору є протиправним.

Враховуючи наведене, постанову суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову щодо податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0001241310 про визначення грошових зобов'язань з військового збору в сумі 1 887 649,94 грн. за основним платежем та в оскаржуваних частинах штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 415 510,02 грн. та пені в сумі 382 546,62грн, належить скасувати та задовольнити позов в цій частині, враховуючи межі заявлених позивачем позовних вимог.

У решті відмови в задоволенні адміністративного позову рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

У частині шостій статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 цього Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на положення підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову у вересні 2017 року) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене, при поданні позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 3 198 096,63 грн (213 206 442,06 грн сума майнових вимог х 1,5%).

Сума задоволених позовних вимог судом апеляційної інстанції становить 212 734 065,35 грн (1,5 % від цієї суми становить 3 191 010,98 грн).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір частково в сумі 322 355,00 грн.

Враховуючи наведене, судові витрати зі сплату судового збору в сумі 322 355,00 грн, оплачені позивачем за подання позовної заяви, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Рівненській області на користь позивача.

Позивач також оплатив судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 799 544,95 грн за подання апеляційної скарги.

Розмір судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 99,77%, відповідно сума судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Рівненській області, становить 4 788 505,99 грн (4 799 544,95 х 99,77%).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Рівненській області на користь позивача належить стягнути судовий збір в загальній сумі 5 110 860,99 грн (322 355 + 4 788 505,99).

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь Окружного адміністративного суду міста Києва судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2 885 195,06 грн (сплата була відстрочена за ухвалою цього суду 01 листопада 2017 року до прийняття рішення у справі) належить скасувати.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зі змісту ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року скасувати у частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо: податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004471404 у частині визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 24 990 933,80 грн. за основним платежем і в сумі 3 963 427 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0012461202 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0012451202 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 41 558 грн.; податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0012471202 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 630 205 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн.; податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року № 0004461404 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132 929 756 ,47 грн.; податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0001231310 в частині визначення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 612 574,44 грн. за основним платежем, в сумі 17 709 440,88 грн. та пені в сумі 4 942 704,43 грн.; податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0001241310 в частині визначення грошових зобов'язань з військового збору в сумі 1 887 649,94 грн. за основним платежем, в сумі 1 415 510,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за пенею в сумі 382 546,62грн.

У цій частині ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області:

від 14 липня 2017 року № 0004471404 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 24 990 933,80 грн. за основним платежем і в сумі 3 963 427 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 14 липня 2017 року № 0012461202 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 46 805,00 грн. за основним платежем та в сумі 23 402,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 14 липня 2017 року № 0012451202 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 41 558 грн.;

від 14 липня 2017 року № 0012471202 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 630 205 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 157 551,25 грн.;

від 14 липня 2017 року № 0004461404 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132 929 756,47 грн.;

від 17 липня 2017 року № 0001231310 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 612 574,44 грн. за основним платежем, в сумі 17 709 440,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та в сумі 4 942 704,43 грн. за пенею;

від 17 липня 2017 року № 0001241310 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Зевс ЛТД грошових зобов'язань з військового збору в сумі 1 887 649,94 грн. за основним платежем, в сумі 1 415 510,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та в сумі 382 546,62 грн. за пенею.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2018 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зевс ЛТД" на користь Окружного адміністративного суду міста Києва судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2 885 195,06 грн., яка була відстрочена ухвалою цього суду від 11 листопада 2017 року до прийняття рішення у справі.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС України у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Зевс ЛТД" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Клима Савура, 6; код ЄДРПОУ 30362061) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 110 860,99 грн (п'ять мільйонів сто десять тисяч вісімсот шістдесят гривень дев'яносто дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.07.2018 року.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення24.07.2018
Оприлюднено28.07.2018
Номер документу75541737
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/12413/17

Ухвала від 05.12.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Федорчук А.Б.

Ухвала від 26.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 23.11.2018

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Губська Людмила Вікторівна

Ухвала від 17.10.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Ухвала від 05.09.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Постанова від 24.07.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Ухвала від 07.06.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Ухвала від 10.04.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Ухвала від 10.04.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Ухвала від 10.04.2018

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні