Рішення

від 27.07.2018 по справі 591/365/18

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/365/18

Провадження № 2/591/1021/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

секретаря судового засідання Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/365/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради, третя особа: директор Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП Центр реінтеграції бездомних осіб , третя особа: директор Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу та свої вимоги мотивує наступним. Наказом від 15 травня 2017 року № 12-к позивача було прийнято на роботу до КУ Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради та призначено на посаду завідувача відділенням нічного перебування установи. Наказом директора установи від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто за перебування на робочому місці в нетверезому стані чи стані наркотичного сп'яніння. Позивач вважає, що його звільнення було проведено за відсутності на те достатніх правових підстав та з грубим порушенням чинного трудового законодавства. Вказує, що в порушення вимог ст.ст. 149, 47, 116 КЗпП України не було проведено його медичного огляду, не відібрано у нього письмові пояснення, в день звільнення йому не було видано трудову книжку, не проведено розрахунок при звільненні. В день звільнення за вказівкою директора позивача не було допущено до робочого місця. Директор установи ОСОБА_3 особисто висловив погрози в адресу позивача щодо перебування його на території установи. Копія наказу про звільнення була видана позивачу 12 січня 2018 року лише після спілкування адвоката з керівництвом закладу в телефонному режимі. Позивач вказує, що його звільнення відбулося без отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Посилаючись на вимоги ст. 235 КЗпП України ОСОБА_1 просить визнати незаконним та скасувати наказ №4-к від 11 січня 2018 року, поновити його на роботі на посаді завідувача відділенням нічного перебування Центру реінтеграції бездомних осіб, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі та пояснили суду, що відповідач КУ Центр реінтеграції бездомних осіб та третя особа по справі - директор установи ОСОБА_3 грубо порушили трудове законодавство при звільненні позивача.

Позивач пояснив, що 11 січня 2018 року його не було допущено на територію установи охоронцем за вказівкою директора ОСОБА_3 Крім того, позивач вказав, що наказ про звільнення, трудову книжку та розрахунок він не отримав в день звільнення. На запитання головуючого позивача пояснив, що в Центрі не створено первинної профспілкової організації і він не є членом будь-якої іншої профспілкової організації.

На запитання головуючого позивач пояснив, що не зважаючи на те, що він працював на посаді нічного завідувача відділенням нічного перебування, у нього був нормований робочий час та восьмигодинний робочий день, про що зазначалося в табелі обліку робочого часу установи.

У судовому засіданні 18 липня 2018 року представник відповідача за дорученням ОСОБА_4 своє відношення до позову суду не висловив, розгляд справи було відкладено за його клопотанням, надано час для ознайомлення з матеріалами справи до 19 липня 2018 року.

19 липня 2018 року представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, направив клопотання про відсторонення його від участі в справі за станом здоров'я, без надання будь-яких підтверджуючих документів.

Третя особа директор КУ Центр реінтеграції бездомних осіб ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з'явився, неодноразово подавав заяви про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи заяви тим, що установі необхідний час для звернення за правовою допомогою.

Однак суд вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає. Суд зазначає, що вже неодноразово відкладав розгляд справи з вказаної причини. При цьому суд вважає, що неявка представника відповідача та третьої особи вчетверте з причин хвороби представника, відсутності юрисконсульта на підприємстві, надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, тощо - не є поважними причинами, і не є підставою для повторного відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача та третя особа протягом всього часу розгляду справи не були позбавлені можливості подати письмовий відзив на позов та письмові докази. Суд звертає увагу і на той факт, що ухвала про витребування доказів, яка двічі направлялась відповідачу, була двічі проігнорована та не виконана відповідачем. Такі дії по справі відповідача та третьої особи як керівника установи - суд вважає зловживанням процесуальними правами, в зв'язку з чим судом було застосовано до керівника установи відповідача заходи процесуального примусу у виді штрафу за невиконання процесуальних обов'язків, що полягає в ухиленні від вчинення дій, покладених на нього судом.

Враховуючи викладене, суд вважає чергове клопотання про відкладення розгляду справи - необґрунтованим, та проводить судовий розгляд у відсутність представника відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Від відповідача та третьої особи відзиву на позовну заяву не надходило.

Ухвалою суду від 29 березня 2018 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, суд витребував у відповідача письмові докази: довідку про заробітну плату ОСОБА_1В за листопад, грудень 2017 року; довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток ОСОБА_1 за встановленою законом формою.

Ухвалу не було виконано відповідачем, в наступне судове засідання представник відповідача, третя особа не з'явилися, натомість направили до суду клопотання про перенесення місця розгляду справи до іншого суду, в задоволенні даного клопотання було відмовлено.

Ухвалою суду від 08 травня 2018 року витребувано від відповідача письмові докази: довідку про заробітну плату ОСОБА_1В за листопад, грудень 2017 року; довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток ОСОБА_1 за встановленою законом формою.

08 травня 2018 року на ім'я директора КУ Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_3 направлена окрема ухвала для вжиття відповідних заходів.

05 липня 2018 року на Сумську міську раду та на ім'я Сумського міського голови направлена окрема ухвала для вжиття відповідних заходів відносно Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради, оскільки ухвала суду від 08 травня 2018 року про витребування доказів та окрема ухвала виконані не були.

05 липня 2018 року ухвалою суду було застосовано заходи процесуального примусу: стягнуто з директора КУ Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_3 в дохід державного бюджету України штраф у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3554,00 грн.

У задоволенні клопотання директора КУ Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_3 про скасування ухвали про застосування процесуального примусу від 05 липня 2018 року протокольною ухвалою суду 19 липня 2018 року відмовлено, оскільки ухвала суду про витребування письмових доказів від 29 березня 2018 року та від 08 травня 2018 року виконані не були, тобто процесуальні порушення не були усунуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 84 ЦПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, що стороною відповідача зроблено не було.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. У даному випадку суд вважає за потрібне здійснити розгляд справи за наявними в справі доказами.

Як унормовано приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, що в свою чергу стороною відповідача зроблено не було.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, що в даній справі було встановлено судом та застосовано до директора установи, третьої особи по справі заходи процесуального примусу.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, вивчивши надані позивачем письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами ст.ст. 40, 47, 147-149 КЗпП України.

Судом встановлено, що 16 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду завідувача відділення нічного перебування КУ Центр реорганізації бездомних осіб СМР (а.с.11).

Із наданої копії посадової інструкції завідувача відділення нічного перебування Центру реінтеграції бездомних осіб, затвердженої 16 травня 2017 року, вбачається, що завідувач відділення призначається та звільняється з посади директором Центру, за погодженням з директором Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (п.1.2 Інструкції) (а.с.12-13).

Наказом №4-к від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади завідуючого відділенням нічного перебування 11 січня 2018 року за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.8).

Як встановлено з наданої суду копії наказу про звільнення ОСОБА_1, підставою для видачі наказу були письмові пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 10.01.2018 року. Наказ виданий та підписаний директором КУ Центр реорганізації бездомних осіб СМР ОСОБА_3

Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 12 січня 2018 року о 10-55 год., про що мається особистий підпис позивача.

Стороною відповідача надано суду копію постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 за керування транспортним засобом 29 грудня о 15-20 год. в м. Суми по вул. Робітниче селище, біля будинку 8 в стані алкогольного сп'яніння притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України (а.с.70).

Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Судом встановлено, що позивач з 16 травня 2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом №4-к від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади завідуючого відділенням нічного перебування 11 січня 2018 року за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що з самого наказу неможливо встановити, в який день та в який період часу позивач перебував на робочому місці в стані сп'яніння, чи підтверджено нетверезий стан позивача медичним висновком або будь-якими іншими доказами.

Як встановлено з наданої суду копії наказу, підставою для видачі наказу були письмові пояснення працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 10.01.2018 року.

Однак письмові пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 10.01.2018 року - суду не надані, а тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку.

Як вбачається із копії наказу, при прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 за п. 7 ст. 40 КЗпП України, пояснення самого ОСОБА_1 не враховувалися.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України - суд не бере до уваги в якості доказу, оскільки вказана постанова не підтверджує перебування ОСОБА_8 у нетверезому стані на робочому місці в робочий час в Центрі реінтеграції бездомних осіб.

Із аналізу п. 7 ст. 40 КЗпП України та Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року вбачається, що підставою для звільнення працівника є сам факт появи на роботі в нетверезому стані. Поява на роботі в нетверезому стані - це означає появу в такому вигляді на території підприємства в робочий час. Не може бути підставою для звільнення працівника поява в нетверезому вигляді на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки тощо.

Будь-яких допустимих та належних доказів на підтвердження перебування позивача на своєму робочому місці в стані алкогольного сп'яніння - відповідач суду не надав.

Щодо порядку застосування до позивача ОСОБА_1 такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення, суд зазначає наступне.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, яке застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (ст. 147-1 КЗпП України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 147 КЗпП України заходами стягнення є догана і звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як встановлено судом, на підтвердження факту появи позивача на роботі в нетверезому стані жодного документу не складалося, позивачу не було запропоновано надати письмові пояснення з даного приводу, відсутні висновки комісії, яка в даному випадку повинна була зібрати докази та надати висновок.

Суд вважає, що при обранні заходу дисциплінарного стягнення керівник установи не дотримався вимог ст. 149 КЗпП України, якими визначено правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема: не складався документ на підтвердження факту появи на роботі в нетверезому стані ОСОБА_1, не запропоновувалося порушнику надати письмові пояснення, не з'ясовувалося, чи вже застосовувалось за цей проступок дисциплінарне стягнення, не враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем у порушення вимог п. 1.2 Посадової інструкції завідувача нічного перебування КУ Центр реінтеграції бездомних осіб проведено звільнення ОСОБА_1 без погодження з Директором департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради.

Доказів погодження звільнення позивача з директором Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради - суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦПК України, на роботодавця покладено обов'язок вручити особі в день звільнення копію наказу про звільнення.

Судом встановлено, що копія наказу про звільнення була вручена ОСОБА_1 на наступний день після звільнення, що в свою чергу стороною відповідача не спростовано.

Діючим КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця довести вину працівника у випадку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов'язків доказування, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що його звільнено без належних правових підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та з грубим порушенням вимог, передбачених ст.ст. 47,147-179 КЗпП України.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу № 4-к від 11 січня 2018 року незаконним, скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з 11 січня 2018 року за п. 7 ст. 40 КЗПП України та поновлення позивача на посаді завідувача відділення нічного перебування Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради.

Крім того, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно довідки, наданої стороною позивача, середньоденна заробітна плата позивача складає 220,79 грн. (а.с.89), у зв'язку з чим суд приймає такі дані до уваги при проведенні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати , приймаючи до уваги, що день наступний за днем звільнення - 12 січня 2018 року, середній заробіток, який підлягає сплаті в зв'язку з вимушеним прогулом складає:

220,79 грн. (середньоденна заробітна плата) х 128 дні (кількість робочих днів з дня після звільнення тобто з 12 січня 2018 року по день винесення рішення 19 липня 2018 року) = 28 261,12 грн.

Отже, з Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 261,12 грн., з утриманням з вказаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових платежів.

При цьому, на виконання вимог ст. 235 КЗпП України необхідно допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути 1409,60 грн. судового збору за дві позовні вимоги, так як позивач при зверненні до суду з позовом за даною категорією справи (поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку) був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України Про судовий збір . Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (а.с.14-15).

На підставі ст. 40, 47, 147-149, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ( код ЄДРПОУ 33079051, місце знаходження: м. Суми, Робітниче селище, 14), третя особа: директор Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради ОСОБА_3 (місце знаходження: м. Суми, Робітниче селище, 14), про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради від 11 січня 2018 року № 4-к Про звільнення ОСОБА_1В.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділення нічного перебування Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради.

Стягнути з Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28261,12 грн. з утриманням з вказаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових платежів, та понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Стягнути з Комунальної установи Центр реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини - в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 27 липня 2018 року.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зарічного районного суд м. Суми Г.В. Кривцова