Рішення

від 27.07.2018 по справі 910/2822/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2018Справа № 910/2822/16 За заявою Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі

За позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі

уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

Оберемка Р.А.

до Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

про визнання договору недійсним

Головуючий суддя Усатенко І.В.

Судді: Шкурдова Л.М.

Ярмак О.М.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від заявника - ОСОБА_20, Кулик С.С.

від позивача - Нужненко Ю.І., Ушканенко Е.О.

від третіх осіб - не з'явились

В судовому засіданні 27.07.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемка Р.А. (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (надалі по тексту - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 08.05.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 08.05.2014, укладений між ПАТ "Єврогазбанк" та ПП "ЮБ "Аквітанс". Стягнуто з ПП "ЮБ "Аквітанс" на користь ПАТ "Єврогазбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. за розгляд позовних вимог та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/2822/16 від 26.04.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 28.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/2822/16 залишити без змін.

26.04.2018 до відділу канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" надійшла заява про перегляд Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/2822/16 за нововиявленими обставинами. Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 мотивовано наявністю попередньої згоди Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" на вчинення спірного договору купівлі-продажу автомобілів, що підтверджується рішенням № 12/1 Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" від 28.04.2014. Обставину щодо наявності згоди наглядової ради позивача на укладення спірного правочину встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17. Встановлена обставина є істотною, оскільки саме відсутність рішення наглядової ради з приводу укладення правочину зацікавленою особою покладено в основу рішення, яке переглядається.

Ухвалою суду від 04.05.2018 відкладено вирішення питання про прийняття заяви про перегляд Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/2822/16 за нововиявленими обставинами до повернення матеріалів справи № 910/2822/16 до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/2822/16 надійшли до Господарського суду міста Києва 14.06.2018.

Ухвалою суду від 20.06.2018 заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків заявнику.

26.06.2018 від заявника надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2018.

Ухвалою суду від 27.06.2018 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за правилами спрощеного позовного провадження на 19.07.2018.

Ухвалою суду від 19.07.2018 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи для можливості подати пояснення по суті заяви; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування у заявника оригіналу Протоколу № 12/1 засідання Спостережної ради ПАТ "Європейський газовий банк" від 28.04.2014, оскільки оригінал протоколу оглядався при розгляді справи № 910/6975/17 та його автентичність була встановлена, а підставою для перегляду рішення за ново виявленими обставинами є істотні обставини, а не нові докази. Розгляд заяви відкладено на 27.07.2018.

В судове засідання 27.07.2018 представники третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Неявка третіх осіб не перешкоджає розгляду заяви відповідача по суті.

В судовому засіданні 27.07.2018 представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 910/6975/17 у Верховному суді.

Відповідач проти задоволення клопотання заперечував.

Відповідно до ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 5) надходження заяви про відвід судді; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до статті 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17 згідно норм чинного законодавства набрала законної сили, а тому встановлені в ній обставини мають преюдиційне значення. Крім того, позивачем не надано доказів відкриття касаційного провадження по справі № 910/6975/17 Верховним судом, отже у суду відсутні підстави, передбачені ст. 228 ГПК України для зупинення провадження у даній справі. З огляду на вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Представником позивача подано письмові пояснення, в яких він зазначає, що ОСОБА_20 як члену ревізійної комісії було відомо про прийняття рішення наглядовою радою щодо спірного правочину, а тому вказана обставина не є нововиявленою.

В судовому засіданні представники відповідача (Заявника) підтримали вимоги та доводи Заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16, просив суд її задовольнити. Представники позивача заперечували проти задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 р. необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/2822/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та постановою Верховного суду від 28.02.2018 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 16; ідентифікаційний код 34693790) до Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 37; ідентифікаційний код 34821740) про визнання недійсним договір купівлі - продажу від 08.05.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" та Приватним підприємством "Юридичне бюро "АКВІТАНС" задоволено повністю.

Предметом спірного правочину була купівля-продаж 3 автомобілів: НОМЕР_1, тип ТЗ - легковий, 2012 року випуску, колір - коричневий, об'єм двигуна - 2993, номер кузова НОМЕР_2; - автомобіль НОМЕР_3, тип ТЗ - легковий, 2011 року випуску, колір - чорний, об'єм двигуна - 4999, номер кузова НОМЕР_10;автомобіль Toyota Land Cruiser 150 реєстраційний № НОМЕР_4, тип ТЗ - легковий, 2013 року випуску, колір - чорний, об'єм двигуна - 2982, номер кузова НОМЕР_5, на умовах, в порядку та на строк передбачений договору.

В основу судового рішення від 11.05.2017 року по справі №910/2822/16 Господарським судом міста Києва було покладено факти, що ОСОБА_20 на момент укладання спірного правочину був особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством - позивачем спірного правочину, в силу положень ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки був призначений Головою ревізійної комісії позивача, рішенням позачергових загальних зборів позивача, оформлених протоколом № 2 від 29.10.2012, і перебував на вказаній посаді станом на момент укладання спірного договору, та займав посаду директора відповідача. Відповідно ОСОБА_20 був зобов'язаний поінформувати виконавчий орган товариства про наявність у нього такої заінтересованості, який в свою чергу був зобов'язаний надати наглядовій раді інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, а остання була зобов'язана протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення. Доказів прийняття спостережною (наглядовою) радою позивача рішення щодо вчинення спірного правочину позивачем матеріали справи не містять. При цьому, факт вчинення позивачем спірного правочину без відповідного рішення спостережної (наглядової) ради не заперечувався відповідачем. Як встановлено судом, спірний договір був укладений за рішенням виконавчого органу - правління відповідача від 25.04.2014, оформленим протоколом № 16 від 25.04.2014. Отже, спірний правочин був укладений без відповідного рішення спостережної ради, що суперечить положенням ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 9.13 статуту позивача.

Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 мотивовано наявністю попередньої згоди Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" на вчинення спірного договору купівлі-продажу автомобілів, що підтверджується рішенням № 12/1 Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" від 28.04.2014. Обставину щодо наявності згоди наглядової ради позивача на укладення спірного правочину встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17. Встановлена обставина є істотною, оскільки саме відсутність рішення наглядової ради з приводу укладення правочину зацікавленою особою покладено в основу рішення, яке переглядається.

Судом встановлено, що в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17 зазначено, що в судове засідання 03.04.2018 прибув свідок - ОСОБА_10, який надав свідчення. Судом при розгляді справи № 9106575/17 встановлено, що у заяві ОСОБА_10, посвідченій нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. 07.03.2018 за № 1947, вказано, у 2014р. ОСОБА_10 був головою Спостережної ради АТ "Єврогазбанк". Правлінням АТ "Єврогазбанк" було надано Спостережній раді інформацію стосовно вчинення правочинів щодо яких є заінтересованість, а саме укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів, з ПП "ЮБ "Аквітанс", де директором та одноосібним власником був ОСОБА_20, який одночасно являвся головою Ревізійної комісії АТ "Єврогазбанк", і в даному випадку є особою, заінтересованою у вчиненні таких правочинів. 28.04.2014 на засіданні Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" було розглянуте дане питання та прийнято рішення про вчинення АТ "Єврогазбанк" правочинів щодо яких є заінтересованість, а саме надано згоду на укладення АТ "Єврогазбанк" договорів купівлі-продажу транспортних засобів з ПП "ЮБ "Аквітанс", де директором та одноосібним власником був ОСОБА_20, який одночасно являвся головою Ревізійної комісії АТ "Єврогазбанк" і в даному випадку є особою заінтересованою у вчиненні таких правочинів. В матеріалах справи наявний лист від 02.06.2017 (а.с. 117), в якому ОСОБА_10 вказував на те, що питання про відчуження транспортних засобів розглядалось Спостережною радою АТ "Єврогазбанк" в червні 2014р. при затвердженні звіту правління банку щодо виконання рішення Спостережної ради № 11 від 14.04.2014. Головою Правління було прозвітовано про роботу правління, в тому числі було зазначено, з метою скорочення витрат та реалізації непрофільних активів банку, було укладено 2 договори купівлі-продажу транспортних засобів з ПП "ЮБ "Аквітанс" на загальну суму 2 918 000,00 грн. Спостережна рада була проінформована, що директором ПП "ЮБ "Аквітанс" був ОСОБА_20, який одночасно був головою Ревізійної комісії АТ "Єврогазбанк", і в даному випадку була його заінтересованість. Оригінали протоколів Спостережної ради були передані по акту ОСОБА_12, який був уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ "Єврогазбанк" (згідно із рішенням ФГВФО № 57 від 16.07.2014). Крім того, на адресу ПП "ЮБ "Аквітанс" було направлено відповідного листа щодо погодження договорів про відчуження даних транспортних засобів. Відповідно Спостережною радою АТ "Єврогазбанк" було погоджено укладання договорів, які були укладені між АТ "Єврогазбанк" та ПП "ЮБ "Аквітанс" щодо продажу транспортних засобів. У листі від 11.07.2017 (а.с. 178) ОСОБА_13 щодо укладення договорів купівлі-продажу зазначив, що Спостережна рада була повідомлена (проінформована) про відчуження автомобілів та укладення даних договорів та схвалила їх укладення, затвердивши звіт про стан виконання плану заходів щодо усунення недоліків та порушень від 13.06.2014 згідно із протоколом засідання Спостережної ради від 13.06.2014 № 20.

Також суд у справі № 910/6975/17 дійшов висновку про наявність підстав для долучення до матеріалів справи протоколу Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" № 12/1 від 28.04.2014, враховуючи те, що відповідач дізнався про наявність такого доказу лише зі слів свідка - ОСОБА_10 у судовому засіданні 03.04.2018, а також те, що зазначений доказ - примірник протоколу Спостережної ради АТ "Єврогазбанк" № 12/1 від 28.04.2014 має також зберігатись у позивача, однак, позивач, який є заінтересованою особою, не надав зазначеного доказу ані до господарського суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду, вказуючи на те, що такий доказ йому не було передано.

В постанові суду від 03.04.2018 № 910/6975/17 встановлено, "що відповідно до протоколу № 12/1 Засідання Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" від 28.04.2014 вирішено надати згоду на вчинення АТ "Єврогазбанк" договорів купівлі-продажу транспортних засобів за ціною не нижче ринкової вартості (Range Rover Sport НОМЕР_11, Range Rover Sport НОМЕР_12, Range Rover НОМЕР_13, Range Rover Sport НОМЕР_6, Toyota Land Cruiser 150НОМЕР_4, Range Rover Autobiography НОМЕР_3) з ПП "ЮБ "Аквітанс" щодо вчинення яких є заінтересованість ОСОБА_20, який одночасно є головою ревізійної комісії АТ "Єврогазбанк" та власником і директором ПП "ЮБ "Аквітанс". Уповноважено Голову Правління ОСОБА_13 забезпечити виконання прийнятого рішення та укласти з ПП "ЮБ "Аквітанс" відповідні договори купівлі-продажу транспортних засобів. Проаналізувавши долучені до матеріалів справи документи, враховуючи те, що відповідно до протоколу № 12/1 Засідання Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" від 28.04.2014 була надана згода на вчинення АТ "Єврогазбанк" спірного договору від 14.05.2014 із ПП "ЮБ "Аквітанс", колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав, зазначених позивачем, за яких спірний договір може бути визнано недійсним".

З зазначеного вище, вбачається та обставина, що наглядовою радою АТ "Єврогазбанк" було прийнято рішення щодо укладення договору купівлі-продажу автомобілів, які були відчужені за спірним правочином.

Відповідно до статті 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Суд приходить до висновку, що відповідно до п.3 ч. 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/2822/16 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами з в зв'язку з встановленням в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17 обставин щодо прийняття наглядовою радою рішення з приводу спірного правочину, оскільки підставою для ухвалення рішення, яке підлягає перегляду, була відсутність прийнятого наглядовою радою позивача рішення щодо укладення спірного правочину.

Також, суд зазначає, що на час прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16, Приватному підприємству "Юридичне бюро "АКВІТАНС" не були відомі вищезазначені обставини, якими останній обґрунтовує Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16, а тому є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення позивача з того приводу, що відповідач міг знати про існування рішення спостережної ради не підтверджено жодними доказами та не приймаються судом, оскільки, звернення з відповідною заявою про укладення спірного договору та документами до правління банку не підтверджує обставину щодо подальшого звернення правління з приводу прийняття рішення наглядовою радою щодо спірного правочину. Відповідач не входив до складу спостережної ради, а про прийняття вказаного рішення банк його не повідомляв. Крім того при здійсненні первісного розгляду вказаної справи позивач, як особа обізнана у наявності відповідного рішення, його суду не надав, навпаки обґрунтував свої позовні вимоги відсутністю рішення спостережної ради з приводу укладення спірного правочину.

Як підтверджено матеріалами справи, 08.05.2014 між позивачем, в особі голови правління ОСОБА_13, як продавцем та відповідачем, в особі директора ОСОБА_20, як покупцем було укладено договір купівлі - продажу (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору на умовах договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належний йому на праві власності наступні транспортні засоби (автомобілі) (надалі по тексту - товар): автомобіль НОМЕР_6, тип ТЗ - легковий, 2012 року випуску, колір - коричневий, об'єм двигуна - 2993, номер кузова НОМЕР_2; автомобіль НОМЕР_3, тип ТЗ - легковий, 2011 року випуску, колір - чорний, об'єм двигуна - 4999, номер кузова НОМЕР_10; автомобіль НОМЕР_7, тип ТЗ - легковий, 2013 року випуску, колір - чорний, об'єм двигуна - 2982, номер кузова НОМЕР_5, на умовах, в порядку та на строк передбачений договору.

Згідно з п. 1.2. договору покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та оплатити його як визначено в договорі.

Ціна на товар, відповідно до п. 2.1. договору встановлюється в гривнях за одиницю товару (кожен автомобіль): Range Rover Sport реєстраційний № НОМЕР_8 - 351000, 00 грн з ПДВ, Range Rover Autobiography реєстраційний № НОМЕР_9 - 598000, 00 грн з ПДВ, Toyota Land Cruiser 150 реєстраційний № НОМЕР_4 - 318000, 00 грн з ПДВ. Разом до оплати - 1267000, 00 грн з ПДВ.

Покупець зобов'язується оплатити товар протягом 2 (двох) робочих днів з моменту передачі товару, оплата товару здійснюється на основі договору або акту прийому - передачі товару (п. 2.2., 2.3. договору).

Згідно з п. 6.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідачем його зобов'язання за договором щодо оплати товару були виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 08.05.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.

Транспортні засоби обумовлені договором були передані продавцем покупцю за актами приймання - передачі автотранспортного засобу від 30.05.2014.

Рішення про відчуження автомобілів обумовлених договором, як вбачається із матеріалів справи, було прийняте правлінням позивача 25.04.2014. Так, згідно протоколу № 16 засідання правління від 25.04.2014 було вирішено виставити на продаж перелічені в протоколі автомобілі (в тому числі, що в подальшому стали предметом спірного договору), що не використовуються в господарській діяльності товариства, орієнтованою вартістю не нижче ринкової. За вказане рішення присутні члени правління, а саме: ОСОБА_13 (голова правління), ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, голосували "за" одноголосно.

Судом встановлено, що від імені позивача спірний договір був укладений його посадовою особою головою правління ОСОБА_13, а від імені відповідача спірний договір був укладений посадовою особою останнього - директором ОСОБА_20 (є керівником відповідача з 30.08.2012).

Із матеріалів справи, а саме із копії протоколу № 2 позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" від 29.10.2012 також вбачається, що ОСОБА_20 на вказаних зборах позивача був обраний головою Ревізійної комісії позивача. Повноваження голови Ревізійної комісії Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" ОСОБА_20 були припинені достроково з 18.11.2014, у зв'язку з призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 № 121 "Про початок процедури ліквідації АТ "Єврогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Згідно наявної у матеріалах справи копії листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вих. № 12/03/8310 від 08.04.2016 адресованого позивачу станом на 04.03.2016 в інформаційному масиві даних системи моніторингу фондового ринку наявні квартальні інформації ПАТ "Єврогазбанк" за ІІ та ІІІ квартал 2014 року, в складі яких емітентом зазначено, що ОСОБА_20 є посадовою особою - Головою Ревізійної комісії ПАТ "Єврогазбанк".

Наявними матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в 2015 році зверталося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" про застосування наслідків недійсності правочину - договору б/н від 08.05.2014 купівлі - продажу, зобов'язання повернути майно, визнання права власності, з тих підстав, що договір б/н від 08.05.2014 купівлі - продажу є нікчемним в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (банк здійснив відчуження майна за ціною, що на 20 % нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна), та що вказаним правочином відчужене майно пов'язаній особі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/7845/15-г Публічному акціонерному товариству "Європейський газовий банк" було відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог, оскільки твердження Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про нікчемність договору б/н від 08.05.2014 купівлі - продажу з підстав, наведених у п. 3. ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є доказово необґрунтованими та юридично неспроможними. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/7845/15-г за результатами його перегляду в апеляційному та касаційному порядку було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015.

Також, із матеріалів справи вбачається, що в 2016 році ОСОБА_19 зверталася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про визнання частково недійсним рішення позачергових зборів останнього, оформленого протоколом № 2 від 29.10.2012, в частині обрання ОСОБА_20 членом та головою ревізійної комісії Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк". Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26.07.2016 у справі № 756/4995/16-ц відповідний позов ОСОБА_19 був задоволений та було визнано недійсним з моменту прийняття рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", оформлене протоколом позачергових зборів акціонерів № 2 від 29.10.2012, в частині обрання ОСОБА_20 членом та головою ревізійної комісії Акціонерного товариства "Європейський газовий банк". В подальшому, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 756/4995/16-ц рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26.07.2016 було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_19 було відмовлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_20 на момент укладання спірного договору був посадовою особою як позивача, так і відповідача, такий договір в розумінні ст. 71 Закону України "Про акціонерні правочини" (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) є правочином, щодо вчинення якого є заінтересованість, і відповідно рішення щодо його укладання віднесено до компетенції Наглядової ради товариства. Оскільки Наглядовою радою позивача рішення щодо укладання спірного договору не приймалося, при його вчиненні не були дотримані вимоги діючого законодавства, що у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Матеріали справи містять докази, із яких вбачається, що придбані відповідачем у позивача автомобілі в подальшому були відчужені відповідачем третім особам.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача заявлена до відповідача про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 08.05.2014.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 ЦК України, на яку посилається позивач, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно із ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що правовідносини між відповідачами виникли на підставі договору купівлі - продажу, і відповідно підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Спір у справі виник стосовно питання дотримання сторонами вимог чинного законодавства при укладенні ними 08.05.2014 договору купівлі - продажу, а також щодо того чи є факт вчинення правочину щодо якого є заінтересованість без дотримання вимог ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Закон України "Про акціонерні товариства" визначає порядок створення, діяльності , припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства").

Пунктом 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) визначено, що посадові особи органів акціонерного товариства - це фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії , ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, зокрема щодо зайняття ОСОБА_20 у ІІ та ІІІ кварталах 2014 року посади голови ревізійної комісії Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", суд дійшов висновку, що на момент укладання спірного договору ОСОБА_20 являвся посадовою особою позивача.

Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу (ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства").

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом (ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства").

У відповідності до положень ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

Статтею 71 Закону України "Про акціонерні товариства" внормовано наступне.

Особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;

2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

3) внаслідок такого правочину придбаває майно;

4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).

Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.

Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про: 1) предмет правочину; 2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином; 3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг; 4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.

У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.

Наглядова рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.

Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.

Пунктом 9.3 статуту позивача визначено, що до компетенції спостережної ради належить вирішення питань, передбачених законодавством, статутом, а також переданих на вирішення спостережної ради загальними зборами. До виключної компетенції спостережної ради належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є зацікавленість, крім випадків, встановлених внутрішніми нормативними документами банку статутом та чинним законодавством України (пп. 14) п. 9.3. статуту позивача).

Згідно з п. 9.13 статуту позивача всі договори та документи, що укладаються (видаються) та підписуються від імені банку, які потребують схвалення чи відповідного рішення спостережної ради, можуть укладатися (видаватися) та підписуватись лише після надання відповідного попереднього дозволу спостережною радою .

Отже, положеннями ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору) та статутом позивача на момент укладання спірного договору прийняття рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є зацікавленість було віднесено до виключної компетенції спостережної ради товариства.

При цьому, діючим законодавством визначений саме обов'язок спостережної ради товариства прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення, а не право. Водночас чинним законодавством визначений обов'язок особи, заінтересована у вчиненні правочину поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості, а також обов'язок виконавчого органу товариства надати наглядовій раді товариства інформацію про правочин щодо якого є заінтересованість.

Статтею 72 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.

Враховуючи положення ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", факт призначення ОСОБА_20 головою ревізійної комісії позивача, рішенням позачергових загальних зборів позивача, оформлених протоколом № 2 від 29.10.2012, факт перебування ОСОБА_20 на вказаній посаді станом на момент укладання спірного договору, та факт зайняття ОСОБА_20 посади директора відповідача, в силу положень ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" ОСОБА_20 на момент укладання спірного правочину був особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством - позивачем спірного правочину.

Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17, яка набрала законної сили, відповідно до протоколу № 12/1 Засідання Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" від 28.04.2014 була надана згода на вчинення АТ "Єврогазбанк" в тому числі договору купівлі-продажу від 08.05.2014 із ПП "ЮБ "Аквітанс".

Отже спостережною (наглядовою) радою позивача було прийнято рішення щодо вчинення спірного правочину позивачем (протокол № 12/1 від 28.04.2014).

Отже, спірний правочин був укладений з прийняттям відповідного рішення спостережною радою згідно з положенням ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 9.13 статуту позивача.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже підстава, якою позивач обґрунтовував недійсність спірного правочину була спростована обставиною, встановленою судом при розгляді справ № 910/6975/17 щодо наявності рішення спостережної ради позивача щодо можливості укладення спірного договору з заінтересованою в правочині особою.

За таких умов відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу автомобілів від 08.05.2014 недійсним.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/6975/17 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому обставина наявності рішення наглядової ради позивача щодо можливості укладення спірного правочину підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року у справі № 910/6975/17, яка набрала законної сили.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" про визнання недійсним договір купівлі - продажу від 08.05.2014 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 р. прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до ст.325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16, суд зазначає, що на підставі положень ст.ст.320, 325 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин, Суд приходить до висновку, що Заява Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 320-325, 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Юридичне бюро "Аквітанс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі №910/2822/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 16; ідентифікаційний код 34693790) до Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 37; ідентифікаційний код 34821740) про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 08.05.2014 - відмовити повністю.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 16; ідентифікаційний код 34693790) на користь Приватного підприємства "Юридичне бюро "АКВІТАНС" (03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 37; ідентифікаційний код 34821740) судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у розмірі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 00 коп.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя І.В.Усатенко

Судді Л.М. Шкурдова

О.М. Ярмак