Рішення

від 19.07.2018 по справі 805/2766/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р. Справа№805/2766/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Геворгян Т.В.,

за участю:

представника позивача Сороки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Артемсіль до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В СТ А Н О В И В

У квітні 2018 року Державне підприємство Артемсіль звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000534708 від 19 січня 2018 року та № 0000524708 грн. від 19 січня 2018 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 133/28-10-47-08/00379790 від 29 лютого 2018 року про порушення позивачем ст.ст. п.44.1 ст.44 п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року на суму 803 330,00 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січня 2015 року на суму 803 330,00 грн.; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 722 997 грн.

Прийнятими на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 19 січня 2018 року податковими повідомленнями-рішеннями № 0000534708 позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 803 330,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200 832, 50 грн. та № 000524708 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 722 997 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 180 749,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Лідербуд плюс , оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб'єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Також зазначає, що порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 05 червня 2018 року.

Ухвалою від 05 червня 2018 року вирішено відкласти підготовче засідання до 22 червня 2018 року за ініціативою суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 12 липня 2018 року.

12 липня у судовому засіданні було об'явлено перерву до 19 червня 2018 року для підготовки додаткових пояснень сторонами.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини ( т.1 а.с.199-202).

Вказав, що адміністративний позов - безпідставний та зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення винесено в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті був встановлений факт здійснення фінансово - господарської діяльності позивачем та ТОВ Лідербуд-плюс поза межами правового поля, що підтверджується вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.205 КК України. Крім того, податкові накладні не містять коду УКТ ЗЕД, тоді як копії документів, надані позивачем до перевірки свідчать про імпортне походження товару. Сертифікаті якості товару - йоад калія виданий ТОВ Лідербуд-плюс , який не має повноважень видавати сертифікати. У висновку санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.12.2014 року зазначено, що замовник експертизи ТОВ Експохім-олтіг груп , контракт на постачання об'єкта експертизи в Україну GAEO-14/01-12 від 03.11.2014 року, з яким у ТОВ Лідербуд-плюс були відсутні взаємовідносини, товар за кодом УКТ ЗЕД ТОВ Експохім-олтіг до України не завозився. Крім того, в товарно-транспортній накладної № 000072 від 24.12.2014 року зазначено, що товар до ДП Артемсіль перевозився автомобілем НОМЕР_3. Втім за даним держ. номером зареєстровано легковий автомобіль ВАЗ 2110. З перевізником, який зазначений в товарно-транспортної накладної ТОВ Лідербуд-плюс в податковій звітності не задекларовано податковий кредит по операціям з придбання послуг автоперевезення.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Державне підприємство Артемсіль є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 84545.

Фахівцями державної податкової інспекції у м.Слов'янськ Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства Артемсіль з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства операцій по взаємовідносинам з ТОВ Лідербуд-плюс за грудень 2014 року.

Згідно висновків акта перевірки № 133/28-10-47-08/00379790 від 29 лютого 2018 року встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. п.44.1 ст.44 п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року на суму 803 330,00 грн.;

- завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2015 року на суму 803 330 грн.

- ст.ст. п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 722 997 грн.

На підставі акта перевірки Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби прийняв повідомлення - рішення № 0000534708 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 803 330,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200 832, 50 гривень та № 000524708 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 722 997 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 180 749,25 грн. (том 1 а.с. 23-26).

Позивач надав суду докази на підтвердження використання свого права на оскарження спірного податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України, а саме 12.01.2018 було направлено заперечення на акт перевірки, а також скаргу від 01.2018 року до Державної фіскальної служби на спірні податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду заперечення та скарга залишені без задоволення, а прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Як вбачається з матеріалів справи 02 грудня 2014 року між Державним підприємством Артемсіль та ТОВ Лідербуд-плюс укладений договір №12/01-06-381, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар - йодат калію(том 1 а.с. 27-30).

Виконання умов договору підтверджене:

- сертифікатом якості без дати та номера;

- видатковою накладною: від 24 грудня 2014 року № 241263;

- товарно-транспортною накладною: від 24.12.2014 року №000072;

- протоколом дослідження № 388 від 23 грудня 2014 року;

- виписками з робочого журналу про отримання 5000 кг калію йодноватокислого;

- виписками з рахунку від 04.12.2014 року про перерахування 1 272 994,00 грн.; від 05.12.2014 року про перерахування 1 445 094,00 грн., від 08.12.2014 про перерахування 1000000 грн., від 09.12.2014 року про перерахування 400 000, 00 грн., від 10.12.2014 року про перерахування 701 892,00 грн. ТОВ Лідербуд-плюс за калій йодноватокислий;

- платіжними дорученнями : № 3265 від 04.12.2014 року про перерахування 1 272 994,00 грн.; № 3364 від 05.12.2014 року про перерахування 1 445 094,00 грн., № 3377 від 08.12.2014 про перерахування 1000000 грн., № 3396 від 09.12.2014 року про перерахування 400 000, 00 грн., № 3400 від 10.12.2014 року про перерахування 701 892,00 грн.

- податковими накладними: від 04.12 2014 року №86; від 05.12 2014 року №93 від 08.12 2014 року №95, від 09.12 2014 року №97, від 10.12 2014 року №98;

- рахунок - фактура від 02.12.2014;

- журналом обліку ввезених товаро - матеріальних цінностей;

- прибутковим ордером № 36 від 24.12.2014 року;

- реєстр проводок (списання зі складу) з 01 січня 2015 по 31 травня 2016;

- специфікація від 02.12.2014 (том 1 а.с. 308-84).

Як було зазначено представником позивача підприємство в ході перевірки надало всі первинні документи, які підтверджуються здійснення господарської операції з ТОВ Лідербуд-плюс .

Разом з тим, в ході вивчення наданих документів суд дійшов висновку, що вони не можуть бути належними доказами з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Суд бере до уваги посилання відповідача, щодо недоліків, первинних документів, а саме податкові накладні не містять коду УКТ ЗЕД, тоді як згідно наданих копій документів товар має імпортне походження, сертифікаті якості товару виданий ТОВ Лідербуд-плюс , який не має повноважень видавати сертифікати, у висновку санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.12.2014 року зазначено, що замовник експертизи ТОВ Експохім-олтіг груп , контракт на постачання об'єкта експертизи в Україну GAEO-14/01-12 від 03.11.2014 року, з яким у ТОВ Лідербуд-плюс були відсутні взаємовідносини, товар за кодом УКТ ЗЕД ТОВ Експохім-олтіг до України не завозився. Крім того, в товарно-транспортній накладної № 000072 від 24.12.2014 року зазначено, що товар до ДП Артемсіль перевозився автомобілем НОМЕР_3, за яким зареєстровано легковий автомобіль ВАЗ 2110. З перевізником, який зазначений в товарно-транспортной накладной ТОВ Лідербуд-плюс в податковій звітності не задекларовано податковий кредит по операціям з придбання послуг автоперевезення.

Зазначені обставини позивачем не були спростовані, будь яких доказів, які б їх спростували надано не було.

Крім того, в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що надані до перевірки документи не можуть вважатись первинними, посилаючись на наявність вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року №646/2543/16-к.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 20.05.2016 по справі № 646/2543/16-к (№ провадження 1-кп/646/256/2016), яка набрала законної сили 15.07.2016 року, угоду від 11 травня 2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції ОСОБА_3 та обвинувачем Слєпцовою Інною Валеріївною у кримінальному провадженні № 42016051110000032 від 24 лютого 2016 року про визнання винуватості за ч. 2 ст. 205 КК України - затверджено. Визнано ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України та призначити їй покаранні у вигляді один рік 4 місяці позбавлення волі зі штрафом семи тисяч семисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 131 750 гривень.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказаним вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 по справі № 646/2543/16-к (№ провадження 1-кп/646/256/2016), встановлено, що у період 2014-2015 років ОСОБА_4, діючи групою осіб разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні ними від сплати податків шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, створили та придбали на території м. Харкова та області низку суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, приблизно на початку травня 2014 року, ОСОБА_6, реалізуючи свою частину плану злочинних дій, шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди, запропонував своєму знайомому ОСОБА_8 вчинити фіктивне підприємництво, для чого зареєструвати в органах державної влади на його паспортні дані суб'єкт господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю, з метою його подальшого використання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 для прикриття незаконної діяльності. При цьому ОСОБА_9 не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність як засновник та директор новоутвореного підприємства, погодився на пропозицію ОСОБА_6 та на початку травня 2014 року надав ОСОБА_6 свої паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру для виготовлення статуту фіктивного підприємства, про що ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 і передав надані ОСОБА_9 особисті документи ОСОБА_10 з метою підготовки необхідних документів для здійснення державної реєстрації фіктивного підприємства.

Після цього, приблизно у травні 2014 року, ОСОБА_7 діючи згідно з вказівкою ОСОБА_4 та на виконання спільного умислу групи, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підготував рішення загальних зборів засновника від 21.05.2014 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" та затвердження на посаду директора товариства ОСОБА_9, а також три екземпляри Статуту та інші документи, необхідні для його створення і державної реєстрації, зазначивши у статуті, що загальна сума статутного капіталу товариства становить 250000,00 грн. та те, що він сформований за рахунок ОСОБА_9 з 100% часткою у формі грошових коштів, хоча останній грошових коштів до статутного капіталу товариства не вносив.

Після цього ОСОБА_9, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підписав вищевказані документи, тим самим виконавши дії, спрямовані на створення фіктивного підприємства - ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС".

Далі ОСОБА_6 зустрівся зі знайомим ОСОБА_5 - ОСОБА_11, який за грошову винагороду надав згоду на надання допомоги в реєстрації товариства, та після того як 27.05.2014 року приватний нотаріус ОСОБА_12 посвідчив підписи ОСОБА_9 у трьох екземплярах статуту ТОВ та довіреність від його імені на ім'я ОСОБА_11, останній 29.05.2014 року надав до Реєстраційної служби Харківського міського Управління юстиції необхідні документи для здійснення реєстрації. На підставі чого 29.05.2014 року Реєстраційною службою Харківського міського Управління юстиції, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 96а, було здійснено державну реєстрацію ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12 та цьому товариству присвоєно ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності ЄДРПОУ 39230993.

30.05.2014року ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" взято на облік як платник податків у Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (номер взяття на облік 203814065825) та автоматично у ГУ Казначейської служби у Харківській області було відкрито електронний рахунок платника ПДВ 37513000195404.

На початку травня 2014 року ОСОБА_13 передав ОСОБА_9 виготовлену печатку ТОВ та екземпляр статуту з відміткою про державну реєстрацію, які останній, знаходячись за адресою: м Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, передав ОСОБА_6, а той - ОСОБА_4 Після чого у кінці травня 2014 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 2000 грн., які він отримав від ОСОБА_4, як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС". Після того, як ОСОБА_9 набув право власності на ТОВ та став його формальним засновником і директором, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 набули можливість використовувати реквізити та поточні рахунки фіктивного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

За змістом статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 12.01.2016 у справі за позовом науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1,4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною третьої цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ "Лідербуд Плюс" як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а отже господарські операції цього підприємства з Державним підприємством Артемсіль " не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Крім того, суд погоджується з позицією податкового органу про те, що встановлені перевіркою факти не спростовують використання ДП Артемсіль калію йодноватокислого в якості сировини у виробництві, проте вказують на внесення підприємством недостовірних даних до бухгалтерського обліку щодо постачальника - ТОВ Лідербуд-плюс . Тобто калій отримано від неустановленої особи, та у порушенні пп.135.5.4 п.135. 5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України позивач занизив свій дохід, що враховується при визначені об'єкта оподаткування.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень наданими доказами довів правомірність висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування.

Вказане свідчить про обґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган прийшов до правомірного висновку про те, що господарська операції по договору, що укладені між позивачем та ТОВ Лідербуд-плюс , не мали реального характеру, та про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Вказане призвело до винесення податкових повідомлень-рішень, яким правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та з податку на прибуток за відповідний період.

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення суд вважає законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Артемсіль до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000534708 від 19.01.2018 року та № 000524708 від 19.01.2018 року - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 липня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 27 липня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.