Рішення

від 30.07.2018 по справі 826/16715/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 30 липня 2018 року                                                    №826/16715/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовомтовариство з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” до проДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову): - визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення та розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161; - зобов'язати відповідача поновити дію договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Позивач мотивує свої вимоги тим, що у відповідача були відсутні підстави для призупинення/розірвання договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161 в односторонньому порядку, відтак вбачає такі дії відповідача такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву суду також не надав. Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з 10.02.2016. Так, 12.08.2016 між позивачем та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів №080820161. З метою подання в електронному виді податкової звітності та реєстрації податкових накладних, товариство з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” звернулось до відповідача. Проте, листом від 12.01.2017 контролюючий орган повідомив позивача про виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та запропонував позивачеві надати додаткові пояснення та документи. За посиланням позивача, у відповідь на вимоги контролюючого органу, викладені в листі від 12.01.2017, директором товариства з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” було прийнято участь у засіданні робочих груп з розгляду спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та подано всі підтверджуючі документи, що стосуються спірних електронних документів. Проте, відповідачем не було зареєстровано податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” та було призупинено дію договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161, а в подальшому його розірвано в односторонньому порядку. Вважаючи призупинення та подальше розірвання вказаного договору протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (підпункт “в”). Відповідно до норм статті 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №0320/15011) затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі – Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з частинами першою та другою розділу II Інструкції №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі. Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №233 передбачено, що з метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору. Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пункту 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач листом від 30.11.2017 №6209/Х/26-36-08-04-05 повідомив, що за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, контролюючим органом встановлено факт пересорту (підміни) товару при здійсненні позивачем господарської діяльності, враховуючи зазначене, на електронну адресу товариства з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” надсилались повідомлення про виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та про необхідність укладання додаткової угоди до договору про визнання електронних документів. Тобто, з аналізу вказаного, можна зробити висновок, що підставою для призупинення та подальшого розірвання договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161 став, на думку контролюючого органу, факт підміни товару позивача при здійсненні господарської діяльності.           Надаючи оцінку діям державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, суд бере до уваги наступне. Як зазначалось вище, відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Частиною першою статті 15 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. За змістом норм статті 16 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суб'єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов'язки, які встановлено для них законодавством. Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов'язків суб'єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов'язки можуть встановлюватися цими суб'єктами на договірних засадах. Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов'язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актів та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами. Водночас, суд звертає увагу, що право контролюючого органу на призупинення дії договору про визнання електронних документів, нормами чинного законодавства та затвердженою у встановленому законом порядку типовою формою договору про визнання електронних документів контролюючому органу не передбачено, а лише визначено, право розірвання договору, виключно, з підстав ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміни платником податків місця реєстрації. При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було змінено місце реєстрації чи скасовано сертифікат відкритого ключа, тобто умови договору, недодержання яких могло б призвести до його розірвання, позивачем не порушено, зворотного відповідачем не доведено. Крім того, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів укладання додаткової угоди між позивачем та контролюючим органом, умовами якої передбачалось би зупинення дії договору про визнання електронних документів, а лише містять посилання відповідача в листі від 30.11.2017 №6209/Х/26-36-08-04-05 про необхідність укладання такої угоди. Тобто, з аналізу вказаного, вбачається, що  відповідач не мав жодних обґрунтованих та законних підстав для вчинення оскаржуваних дій. Так, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.”. Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо зупинення та подальшого розірвання договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161, жодних письмових пояснень чи заперечень по суті заявлених позивачем вимог контролюючим органом надано не було, крім того, в судове засідання явку свого законного представника суб'єкт владних повноважень також не забезпечив. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано призупинено дію договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №6209/Х/26-36-08-04-05, а в подальшому розірвано відповідний договір, оскільки відповідач не надав суду нормативно та документально обґрунтованих пояснень з приводу наявності у нього правових повноважень на призупинення дії договору про визнання електронних документів та, як наслідок, діяв поза межами наданої йому чинним законодавством і договором компетенції, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та піддягають задоволенню.           Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.           Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.           Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ:           Позов задовольнити.           Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо призупинення та розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві поновити дію договору про визнання електронних документів від 12.08.2016 №080820161, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві  (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) на користь товариство з обмеженою відповідальністю “МОВІТЕК” (04208, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, буд. 11, оф. 88, код ЄДРПОУ 40267771) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3      200, 00 грн. (три тисячі двісті гривень). Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                           Літвінова А.В.