Постанова

від 23.07.2018 по справі 904/10123/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.07.2018 року                                                                       Справа №  904/10123/17 м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511     Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,                     суддів – Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В., при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О., розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018р. у справі №904/10123/17 (суддя Красота О.І., рішення підписано  27.03.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд", м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіптех", м.Дніпро про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 325 067грн.20коп. за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіптех", м.Дніпро до товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд", м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 152100грн.04коп. та зобов'язання прийняти виготовлену продукцію ВСТАНОВИВ: - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018р. у справі №904/10123/17 товариству з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Наяда Гранд" відмовлено в задоволенні позову про стягнення з ТОВ"Еквіптех" помилково перерахованих коштів в сумі 325067грн.20коп., зустрічний позов ТОВ"Еквіптех", з урахуванням заяви про уточнення зустрічних позовних вимог від 07.02.2018, про стягнення з ТОВ"Наяда Гранд" заборгованості в сумі 145028грн.80коп. задоволено; - приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову, господарський суд виходив з обставин щодо виникнення між сторонами господарських відносин з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а також щодо порушення ТОВ"Наяда Гранд" зобов"язань в частині повної оплати вартості товару; - рішення господарського суду в частині задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що ТОВ"Наяда Гранд" виготовлений ТОВ"Еквіптех" товар не оплатило в повному обсязі та відмовилося отримати останній; - не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"Еквіптех" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне дослідження господарським судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування ним норм матеріального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та стягнути з ТОВ"Еквіптех" оплачену суму в розмірі 305067грн.20коп. та відмовити в задоволенні зустрічного позову; - у поданій скарзі йдеться про неприйняття господарським судом до уваги, що під час помилкової оплати виставлених відповідачем за первісним позовом рахунків не було волевиявлення отримати відповідний товар у власність, оскільки не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору; товар, вказаний у рахунках як перевантажувач мав бути виготовлений згідно з узгоджених технічних документів замовника, потім виготовлений за замовленням і поставлений покупцю, про відсутність в матеріалах справи доказів витрачання відповідачем отриманих коштів на виробництво товару, затвердження технічної документації по виготовленню перевантажувача, про те, що відносно оплати редуктора існують підстави для погодження з рішенням суду в частині укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, оскільки наявна  модель редуктора є товаром, який має родові ознаки, про те, що в договорі поставки, на якому наполягає відповідач за первісним позовом йдеться не тільки про умови, строки та ціну поставки, а ще й про виготовлення товару, про те, що однією з умов,  які стали підставою для відмови в укладенні договору поставки став пункт договору, в якому вся відповідальність за товар, у тому числі, за моделювання, проектування креслень, несе ТОВ"Наяда Гранд", про те, що сам один тільки факт виставлення рахунку без зазначення родових ознак товару, марки, моделі не є доказом укладення договору поставки, про те, що оплата виставлених відповідачем рахунків є помилкою головного бухгалтера, в матеріалах справи відсутні докази, зі змісту яких можливо встановити вірогідний намір укласти договір, істотні умови, адресатів відповідної пропозиції та її прийняття, сторони не укладали договір про визнання електронного цифрового підпису, про те, що 13.03.2018 після судового засідання представником позивача було здійснено огляд перевантажувача, за наслідками дослідження інструкції з експлуатації відповідачу направлено лист, що вказаний товар не підходить та не відповідає завданню споживача і зазначені обставини тягнуть за собою відповідні юридичні наслідки, які викладені в первісному позові – стягнення помилково перерахованих коштів в частині оплати рахунку ЭК-000053 від 06.06.2017; - відповідач за первісним позовом вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити  апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на порушення позивачем за первісним позовом обов"язку по оплаті вартості перевантажувача, а також на те, що факт наявності недоліків у виготовленому перевантажувачі встановлено некомпетентною особою під час візуального огляду, відповідна експертиза не проводилася. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню в силу наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2017р. ТОВ"Еквіптех" для оплати вартості перевантажувача зерна шнекового з автотранспорту в залізничні вагони ТОВ"Наяда Гранд" виставлено рахунок № ЭК-000053 від 06.06.2017 на суму 450096грн.. На підставі платіжного доручення №831 від 12.06.2017 виставлений рахунок оплачено ТОВ"Наяда Гранд" в сумі 305067грн.20коп. з призначенням платежу : "плата за перевантажувач зерна згідно з рахунком Р-Ф №53 від 06.06.2017". Також ТОВ"Еквіптех", як постачальником направлено ТОВ"Наяда Гранд" як покупцю проект договору №53 від 06.06.2017, згідно з яким постачальник зобов"язується виготовити та поставити експериментальне обладнання (перевантажувач зерна шнековий з автотранспорту в залізничні вагони), а  покупець – прийняти та оплатити це обладнання. Технічним завданням покупця визначено – "згідно з підписаними кресленнями". Відповідно  до п.п.2.2, 2.3 договору загальна сума договору складає 450096грн.. Оплата продукції здійснюється шляхом попередньої оплати в сумі 315067грн.20коп. протягом 15 банківських днів з моменту виставлення рахунку, остаточний розрахунок в сумі 135028грн.80коп. – по факту готовності продукції до відвантаження. 09.10.2017 ТОВ"Наяда Гранд" звернулося до ТОВ"Еквіптех" з листом №06/10/17 від 06.10.2017, в якому повідомило про те, що договір не був укладений внаслідок наявності в ньому умов, які суперечать принципам ведення господарської діяльності, за спливом значного часу необхідність у перевантажувачі зерна відпала, про відсутність намірів прийняти будь-які перевантажувачі без укладення договору з обов"язковим випробуванням товару та відповідальність за якість товару, про помилкову сплату грошових коштів в сумі 305067грн.20коп. безготівковим платежем "06.06.2017". З посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України у вказаному листі висловлена пропозиція ТОВ"Наяда Гранд" до ТОВ"Еквіптех" про повернення в п"ятиденний термін з дня отримання цього листа грошових коштів у вказаній вище сумі. У відповіді №0056-2017 від 24.10.2017 на отриманий лист ТОВ"Еквіптех" зазначено, що креслення з виготовлення експериментального обладнання узгоджені, що на його оплату товариством виставлені рахунки, відповідні грошові кошти були витрачені на закупівлю сировини та виготовлення обладнання, а також що 26.09.2017 ТОВ"Наяда Гранд" було повідомлено про виготовлення продукції та готовність до відвантаження. Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ"Наяда Гранд" з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ"Еквіптех" помилково сплачених коштів. Як правові підстави для звернення з позовом ТОВ"Наяда Гранд" визначені положення ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України. В процесі розгляду справи господарським судом ТОВ"Еквіптех" подало зустрічний позов до ТОВ"Наяда Гранд", а в подальшому заяву про уточнення позовних вимог про стягнення з останнього 145028грн.80коп, які складають заборгованість по оплаті вартості перевантажувача. В обґрунтування зустрічного позову покладені обставини щодо повідомлення ТОВ"Наяда Гранд" про готовність продукції 26.09.2017 та 24.01.2018, неможливість відвантажити товар без повної оплати, виникнення між сторонами відносин поставки товару та щодо порушення ТОВ"Наяда Гранд" обов"язку по оплаті вартості перевантажувача. Таким чином, обставини виставлення відповідачем за первісним позовом рахунку №ЭК-000053 від 06.06.2017 та оплату цього рахунку позивачем в сумі 305067грн.20коп сторонами не спростовуються. При цьому позивач заперечує проти обставин отримання від відповідача листа №0048-2017 від 26.09.2017 про готовність продукції до відвантаження, направлення відповідачу креслення та укладення сторонами договору у спрощений спосіб. Відповідач спростовує обставини щодо помилкового перерахування йому позивачем грошових коштів на підставі платіжного доручення №831 від 12.06.2017. Відповідно до     ст.11 Цивільного кодексу  України     підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. У відповідності до норм ст.ст.     202,     205 Кодексу     правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Ст.639 Кодексу           передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до     ст.638 Кодексу      договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч.1 ст.640 Кодексу    договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За приписами ч.1 ст.641 Кодексу     пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Ч.1    ст.642 Кодексу     встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Згідно з    ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. За приписами ч.8 ст.181 Кодексу      якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами     ЦК України. Відповідно до     ст.180 Кодексу           зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: здійснення позивачем за первісним позовом оплати згідно з виставленим відповідачем рахунком № ЭК-000053 від 06.06.2017 платіжним дорученням №831 від 12.06.2017 за призначенням платежу: "оплата за перевантажувач", грошові кошти в сумі 305067грн. є такими, що були сплачені позивачем на виконання договірних зобов"язань. Тобто, ці обставини підтверджують схвалення позивачем своїми діями укладення договору у спрощений спосіб та здійснення його часткового виконання. Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами     гл.83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Ст.1212 Цивільного кодексу України     регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Відповідно до     вказаної статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, застосування     ст.1212 Кодексу     має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,     ст.1212 Кодексу     може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). За змістом положень    ст.1212 Цивільного кодексу України цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі     ст.1212 Кодексу як безпідставне збагачення. З огляду на викладене та за наслідками дослідження поданих сторонами доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що грошові кошти в сумі 305067грн.20коп. набуто відповідачем за первісним позовом за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно. У цьому зв"язку вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відмовляючи в задоволенні первісного позову, господарський суд послався на порушення позивачем обов"язку щодо оплати вартості перевантажувача та положення ст.ст.193, 525 Цивільного кодексу України. Такі висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки предметом спору за цим позовом є стягнення помилково перерахованих коштів, а не стягнення заборгованості по оплаті вартості товару. Однак, ці висновки не вплинули на правильність вирішення спору по суті. Отже, рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову слід залишити без змін. Стосовно зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне. Вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що фактично між сторонами виникли господарські відносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, що листами від 26.09.2017 та від 24.01.2018 відповідача було повідомлено про готовність продукції та необхідність доплатити 145028грн.80коп. за несплачену в повному обсязі вартість перевантажувача, а також тим, що відповідачем було порушено обов"язок щодо оплати такої вартості. У даному випадку, вищезазначені фактичні обставини справи свідчать про укладення сторонами договору у спрощений спосіб. При цьому такий договір містить умови, які надають підстави для визначення правової природи останнього як договору підряду так і договору поставки. Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч.2 ст.846 Кодексу якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.849 Кодексу якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Ч.1 ст.853 Кодексу встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі Ч.1 ст.712 Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами абз.2 ч.1 ст.693 Кодексу у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Відповідно до ст.538 Кодексу виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Отже, наведені положення надають постачальнику право вимагати від покупця сплати попередньої оплати в повному обсязі лише у разі виконання постачальником зобов"язань за договором. Враховуючи, що рахунок ЭК-000053 від 06.06.2017 на суму 450096грн., виставлений позивачем за зустрічним позовом, оплачено відповідачем частково, а саме в сумі 305067грн., відповідача проінформовано позивачем про готовність продукції, зокрема шляхом направлення на його адресу листів №0048-2017 від 16.09.2017, №0056-2017 від 24.10.2017 зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача 145028грн.80коп. (450096грн. – 305067грн.), які складають заборгованість по оплаті вартості перевантажувача, визначеної у вказаному рахунку слід визнати обґрунтованими. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що задовольняючи зустрічні позовні вимоги господарський суд неповно дослідив обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Поза увагою господарським судом були залишені обставини щодо здійснення позивачем поставки товару на умовах попередньої оплати, у зв"язку з цим, до спірних правовідносин неправильно застосовані положення ст.692 Цивільного кодексу України. Однак такі порушення норм процесуального та матеріального права не вплинули на правильність висновків по вирішенню спору. З огляду на викладене рішення господарського суду в частині задоволення зустрічного позову також слід залишити без змін. Доводи скаржника про помилкову оплату грошових коштів в сумі 305067грн. колегією суддів визнані безпідставними з огляду на наведені вище висновки, покладені в обґрунтування відмови в задоволенні первісного позову. Посилання скаржника на відсутність доказів витрачення відповідачем за первісним позовом вказаної суми на виробництво перевантажувача колегією суддів не прийняті до уваги тому, що матеріалами справи підтверджуються обставини по виготовленню відповідачем останнього, що не спростовується самим скаржником. Стосовно відсутності згоди між сторонами по технічних характеристиках перевантажувача слід зазначити, що мотивованої відмови від прийняття цієї продукції з переліком виявлених недоліків скаржником відповідачу не надано. При цьому в порядку, встановленому ст.74 Господарського процесуального кодексу України скаржником не спростовані обставини відносно узгодження з відповідачем креслень шляхом проставлення підпису уповноваженої особи на цих кресленнях, завіреною печаткою товариства. Доводи про незгоду з деякими умовами запропонованого для підписання відповідачем проекту договору є безпідставними, оскільки взагалі не свідчать про помилкове перерахування коштів. Обставини з неотримання скаржником від відповідача листа №0048-2017 від 26.09.2017 про готовність продукції до відвантаження також не впливають на підстави первісного позову, яким є помилкове перерахування коштів. Щодо зустрічного позову, то факт направлення позивачем за цим позовом вказаного листа підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, представленого скаржником. В даному реєстрі зазначено, що відповідне відправлення 11.10.2017 не вручене під час доставки, причини невручення не з"ясовані та скаржником не доведені. Крім того, про готовність продукції до відвантаження скаржника було повідомлено і листом позивача за зустрічним позовом №0056-2017 від 24.10.2017, тобто станом на момент звернення з позовом скаржник був обізнаний про таку готовність, але мотивована відмова від прийняття продукції ним не надана. Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 – 284 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:      - рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018р. у справі №904/10123/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення; - постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови; - повна постанова складена 30.07.2018 Головуючий суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова Суддя                                                                                                          Е.В.Орєшкіна                                                                                       Суддя                                                                                                         І.М.Подобєд