Постанова

від 23.07.2018 по справі 920/23/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа № 920/23/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі :

прокурора - Ногіна О.М., посвідчення від 11.02.2015 № 032167;

представника позивача - Рудік А.А., довіреність від 1 2.01.2018 № 9-18-0.6-13/62-18 (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Сумської області);

представника 1-го відповідача - не з'явився;

представника 2-го відповідача - Литвин О.В., ордер Серія СМ № 1 від 02.07.2018 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія СМ № 000527 від 05.06.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області (вх. № 939С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 12 квітня 2018 року по справі № 920/23/18

за позовом Керівника Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, м. Суми;

до :

1) Об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради, с. Чернеччина Охтирського району Сумської області;

2) Приватного акціонерного товариства "Сад", с. Високе Охтирського району Сумської області;

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року керівник Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Об'єднаної територіальної громади Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області та ПрАТ "Сад", в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 08.11.2011 "Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки площею 13,8503 га (рілля) та 9,0610 га (рілля) та передачі в користування (оренду) ПрАТ "Сад" земельних ділянок загальною площею 23.6548 га (рілля); 2) визнати недійсним договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за № 592030004002631, в частині передачі в оренду ПрАТ "Сад" земельних ділянок загальною площею 23,6548 га (кадастровий номер 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939 га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі № 920/23/18 (суддя В.Л. Котельницька) у позові відмовлено.

Заступник прокурора Сумської області 07.05.2018, тобто в межах передбаченого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі № 920/23/18 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що уповноваженим державним органом у спірних правовідносинах на час прийняття оспорюваного рішення Височанської сільської ради та державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі була Державна інспекція сільського господарства в Сумській області, як орган, який здійснював державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель, повноваження якого передано до ГУ Держгеокадастру в Сумській області.

Відділ Держкомзему в Охтирському районі відповідно до Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, яке затверджене наказом Держкомзему від 17.06.2008 №123, (в редакції чинній на момент державної реєстрації оспорюваного договору) не виконував функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель на території Охтирського району, не був власником переданих земельних ділянок, які належали територіальній громаді Височанської сільської ради, а тому не був тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Також прокурор зазначає, що Головному управлінню Держгеокадастру в Сумській області, як органу, що здійснює державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель, як органу державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто Позивачу, стало відомо про оспорюване рішення та договір оренди землі з повідомлення Охтирської місцевої прокуратури від 04.01.2018 № 92-94 вих-І8 про пред'явлення позову.

За таких обставин, як вважають прокурор та позивач, висновки суду про те, що початок перебігу строк позовної давності необхідно вираховувати з моменту державної реєстрації договору оренди землі - 28.05.2012, є помилковими.

Окрім цього, як вказує прокурор, відділ Держкомзему в Охтирському районі на час прийняття Височанською сільською радою оспорюваного рішення та державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі не здійснював державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель на території району, не

проводив перевірки діяльності сільських рад щодо дотримання земельного законодавства, а лише вчиняв технічні дії щодо реєстрації земельної ділянки та договору оренди землі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 920/23/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Сумської області та встановлено позивачу, 1-му відповідачу та 2-му відповідачу строк для надання відзивів на апеляційну скаргу та доказів надсилання їх копій іншим учасникам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 у справі № 920/23/18 за клопотанням Головного управління Держгеокадастру у Сумській області призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні 03.07.2018 об 11:30 год. , викликано в судове засідання представників учасників справи, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції та Доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 повідомлено учасників процесу про проведення судового засідання 19.07.2018 об 11:00 год. та доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 оголошено в судовому засіданні перерву до 23.07.2018 о 12:30 год.

Прокурор у судових засіданнях 19.07.2018 та 23.07.2018 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Другий відповідач -ПрАТ "Сад" у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№4361 від 08.06.2018) та його представник у судових засіданнях 19.07,2018 та 23.07.2018 не погоджується з доводами прокурора, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що органи, які є попередниками позивача, зокрема і відділ Держкомзему у Охтирському районі Сумської області, не були позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

В той же час саме у відділі Держкомзему у Охтирському районі Сумської області було зареєстровано спірний договір про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.05.2012 року за № 592030004002631. Зазначені обставини свідчить про те, що відділ Держкомзему у Охтирському районі Сумської області, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства, про наявність договору був обізнаний ще в 2012 році.

Також другий позивач зазначає, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства

Крім того, звертає увагу на те, що накази Генерального прокурора України від 18.10.2010 № 3гн, від 12.04.2011 № 3гн, від 07.11.2012 № 3гн, окрім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким чином, за висновком другого відповідача, позивачем було пропущено строк позовної давності, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області у письмових поясненнях (вх. № 4289 від 05.06.2018 та № 4317 від 06.06.2018) та його представник у судових засіданнях 19.07.2018 та 23.07.2018 підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.04.2018 у справі № 920/23/18 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Свою правову позицію обґрунтовує тим, що уповноваженим державним органом у спірних правовідносинах на час прийняття оспорюваного рішення Височанської сільської ради та державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі була Державна інспекція сільського господарства в Сумській області як орган, який здійснював державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель, повноваження якого передано до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області.

При цьому, Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області про існування рішення Височанської сільської ради від 08.11.2011 Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ Сад під будівлями на час прийняття такого рішення та укладення договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за № 592030004002631, відомо не було.

До того ж, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не знало та не могло дізнатися в межах визначених законодавством повноважень про порушення інтересів держави, оскільки планових та позапланових перевірок Височанської сільської ради не проводила.

Перший відповідач - Об'єднана територіальна громада Чернеччинської сільської ради свого представника в судове засідання 19.07.2018 не направила, 18.07.2018 на електронну поштову скриньку суду надіслав клопотання, в якому просить провести судове засідання без участі його представника.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника першого відповідача відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора, представників позивача та другого відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях доводи прокурора, а також позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, Охтирською місцевою прокуратурою у ході вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення на території Охтирського району Сумської області було встановлено, що Височанською сільською радою Охтирського району на тридцять восьмій сесії п'ятого скликання 18.05.2010 прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки для перезаключення договору оренди ЗАТ "Сад" (на даний час змінено найменування юридичної особи на ПрАТ "Сад"), яким останньому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок площею 24,3744 га, в тому числі 13,8503 га та 9,061 га ріллі, 1,4631 га господарські двори, які знаходяться в межах села на території Височанської сільської ради.

Рішенням Височанської сільської ради другої сесії шостого скликання від 06.01.2011 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на перезаключення договору оренди ЗАТ "Сад" (на даний час ПрАТ "Сад"), внесено зміни до рішення від 18.05.2010 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки для перезаключення договору оренди ЗАТ "Сад", а саме : надано другому відповідачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,3245 га (угіддя - сільськогосподарські землі під господарськими будівлями та дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду терміном на 25 років на території населених пунктів Височанської сільської ради, із рішення виключено положення про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки площею 1,4631 га під господарськими дворами.

В подальшому Височанська сільська рада на восьмій сесії шостого скликання 08.11.2011 прийняла рішення "Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями", яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПрАТ "Сад" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які надаються останньому в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Другому відповідачеві надано в користування строком на 10 років земельні ділянки загальною площею 25,9788 га, в тому числі рілля - 23,6548 га, господарські двори - 2,324 га, які знаходяться в межах населених пунктів Височанської сільської ради.

На підставі вищезазначеного рішення між Височанською сільською радою та Приватним акціонерним товариством "Сад" укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за №592030004002631 (надалі - договір). Відповідно до умов зазначеного договору Височанська сільська рада, в особі голови Іваха О.М., передала, а Приватне акціонерне товариство "Сад", в особі директора Сугака О.В., прийняло в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Височанської сільської ради, загальною площею 25,9788 га, з них під господарськими будівлями і дворами - 2,324 га, рілля - 23,6548 га. На земельних ділянках площею 2,324 га знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності, інші земельні ділянки передаються в оренду без споруд. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 1603211,97 грн.

Згідно пункту 8 договору останній укладається строком на 10 років.

Актами приймання-передачі земельних ділянок від 28.05.2012 підтверджується факт передачі Височанською сільською радою, в особі голови Іваха О.М., ПрАТ "Сад", в особі директора Сугака О.В., в оренду на 10 років земельних ділянок загальною площею 25,9788 га (під господарськими будівлями та дворами - 2,324 га, рілля - 23,6548 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з листа відділу в Охтирському районі ГУ Держгеокадастру в Сумській області № 922/101-17від 05.09.2017, передані земельні ділянки мають такі кадастрові номери: під господарськими будівлями та дворами 5920381200:04:001:5052 площею 0,7835га, 5920381200:04:001:5051 площею 0,0774га та 5920381200:03:001:5096 площею 1,4631га, рілля - 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га.

При цьому, з листа Височанської сільської ради від 23.11.2017 за № 738/02-35 вбачається, що остання попередньо, до укладення оспорюваного прокурором та позивачем договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за № 592030004002631, шляхом укладення цивільно-правових угод земельні ділянки загальною площею 25,9788 га в користування (оренду) ПрАТ "Сад" не надавала, відповідні рішення не приймала.

У листі від 04.12.2017 за № 1483/101-17 відділ в Охтирському районі ГУ Держгеокадастру в Сумській області вказує, що земельні ділянки кадастрові номери 5920381200:04:001:5052, 5920381200:04:001:5051 та 5920381200:03:001:5096 (господарські двори), 5920381200:04:001:5079, 5920381200:02:001:5015 (рілля) були сформовані за землевпорядною документацією, затвердженою рішенням Височанської сільської ради від 08.11.2011 "Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПрАТ "Сад" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які надаються ПрАТ "Сад" в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, статтею 210 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) передбачено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 207 Господарського кодексу встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обгрунтування позову посилається на те, що, що рішення Височанської сільської ради "Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями" від 08.11.2011 прийнято з порушенням земельного законодавства і перевищенням органом місцевого самоврядування своїх повноважень та підлягає скасуванню в частині передачі в оренду двох земельних ділянок (рілля) кадастрові номери 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939 га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га, а договір оренди землі - визнанню недійсним в частині передачі в оренду двох земельних ділянок (рілля) загальною площею 23,6548 га. Крім того, за твердженням прокурора, договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за № 592030004002631, підлягає визнанню недійсним в частині передачі в оренду земельних ділянок загальною площею 23,6548 га (рілля) (кадастрові номери 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939 га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га), оскільки укладений за наслідками прийняття його стороною рішення з перевищенням наданих повноважень

При цьому, прокурор виходив з того, що, враховуючи вимоги статті 19 Конституції України, статей 116, 122, 124, 134, 135, 136 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації), підлягали передачі в оренду за результатами проведення земельних торгів (аукціону) і підстави звільнення від обов'язку проведення земельних торгів, передбачені ч. 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України, у даному випадку відсутні. В той же час, як вказує прокурор, відповідно до листа Височанської сільської ради від 04.09.2017 за № 501 інформація про проведення земельних торгів щодо передачі вищевказаних земельних ділянок в оренду в сільській раді відсутня, оскільки земельні торги не проводилися.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, погодився із доводами прокурора про те, що рішення Височанської сільської ради "Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями" від 08.11.2011 прийнято з порушенням земельного законодавства і перевищенням повноважень органом місцевого самоврядування та що договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за № 592030004002631, підлягає визнанню недійсним в частині передачі в оренду земельних ділянок загальною площею 23,6548 га (рілля) (кадастрові номери 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939 га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га), оскільки укладений за наслідками прийняття його стороною рішення з перевищенням наданих повноважень.

Проте, місцевий господарський суд врахував подану другим відповідачем у підготовчому провадженню заяву про застосуванню строків позовної давності, та заначив, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Разом з цим, як зазначив суд першої інстанції, оспорюване рішення Височанської сільської ради було прийнято 08.11.2011, а оспорюваний договір оренди землі укладений 28.05.2012 (дата його державної реєстрації), тоді як позов про скасування вищевказаного рішення та визнання договору оренди землі недійсними було подано до суду керівником Охтирської місцевої прокуратури тільки у січні 2018 року, тобто з пропуском встановленого статтею 257 Цивільного кодексу трирічного строку позовної давності.

В той же час, господарський суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання керівника Охтирської місцевої прокуратури послався на те, що про порушення законодавства при винесенні оскаржуваного рішення та укладанні оспорюваного договору оренди землі стало відомо під час вивчення у 2017 році стану законності використання земель сільськогосподарського призначення на території Охтирського району, а тому, з урахуванням положень частина 1 статті 261 ЦК України, саме з цього моменту підлягає обчислення початку перебігу строку позовної давності.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач як правонаступник Держземагенства України, яке, у свою чергу було правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів (який до того ж проводив державну реєстрацію оспорюваного договору оренди землі) мав би довідатись про прийняте Височанською сільською радою рішення та про укладання договору оренди землі ще з 2012 року. Отже, норми, встановлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем надані необхідні документи в обґрунтування позовних вимог, однак у даному випадку, з урахуванням частин 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що позов не підлягає задоволенню саме з підстав пропуску прокурором строку на звернення до суду.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З вимогами статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Як встановлено статтею 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той же час, як правильно вказував суд першої інстанції, частина 2 ст. 134 ЗК України не передбачає звільнення від необхідності проведення земельних торгів у разі передачі земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення в оренду юридичній особі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом ст. 135 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) земельні торги проводяться у формі аукціону.

Відповідно до статті 136 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) документація із землеустрою, необхідна для підготовки земельної ділянки до аукціону, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи державних органів приватизації, відповідно до їх повноважень щодо продажу земель, та після укладення договору купівлі-продажу об'єкта продажу (лота) передається безоплатно покупцю цього об'єкта продажу (лота).

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) кадастрові номери 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939 га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га, підлягали передачі в оренду за результатами проведення земельних торгів (аукціону). Підстави звільнення від обов'язку проведення земельних торгів, передбачені ч. 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України, у даному випадку відсутні.

Відповідно до листа Височанської сільської ради від 04.09.2017 за № 501 інформація про проведення земельних торгів щодо передачі вищевказаних земельних ділянок в оренду в сільській раді відсутня, оскільки земельні торги не проводилися.

Отже рішення Височанської сільської ради від 08.11.2011 "Про затвердження технічної документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями" в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки площею 14,5939 га (рілля) та 9,0610 га (рілля) та передачі в користування (оренду) ПрАТ "Сад" земельних ділянок загальною площею 23,6548 га є таким, що прийняте з порушенням вимог земельного законодавства та з перевищенням наданих органам виконавчої влади та місцевого самоврядування повноважень.

Разом з цим, слід зазначити, що у разі проведення торгів з продажу права оренди в порядку статей 124, 134,135 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) в момент оголошення переможця фактично укладається попередній договір.

Однак, на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації процедура проведення торгів з продажу права оренди законодавством була передбачена лише у загальних рисах.

Частина 5 статті 137 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації) вимагала визначення порядку проведення торгів законом, який на той час не був прийнятий.

У 2008 році Кабінет Міністрів України двічі затверджував порядки проведення земельних торгів (Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 №90 Про деякі питання проведення земельних аукціонів та Постанова Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 394 Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів), однак обидва рази вони були зупинені указами Президента України.

На підставі положень статті 80 Закону України Про державний бюджет України на 2010 рік у 2010 році кілька місяців діяла нова Постанова Кабінету міністрів України від 02.09.2010 №805 Про затвердження порядку продажу у 2010 році земельних ділянок несільськогосподарського призначення на земельних торгах , яка не стосувалась земель сільськогосподарського призначення. У Законі України Про державний бюджет на 2011 рік положення про продаж земельних ділянок взагалі не було відтворене.

Таким чином, на час прийняття сільською радою рішення про надання дозволу на розробку землевпорядної документації та передачі спірної землі в оренду другому відповідачу, а також укладення спірного договору оренди процедура отримання права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на земельних торгах фактично на законодавчому рівні розроблена не була.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому провадженні від другого відповідача до суду надійшла заява про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Як свідчать матеріали справи, оспорюване рішення Височанської сільської ради було прийнято 08.11.2011, а оспорюваний договір оренди землі укладений 28.05.2012 (дата його державної реєстрації).

При цьому, позов про скасування вищевказаного рішення та визнання договору оренди землі недійсними було подано до суду керівником Охтирської місцевої прокуратури тільки у січні 2018 року, тобто з порушенням встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

У позовній заяві керівник Охтирської місцевої прокуратури вказує на те, що про порушення законодавства при винесенні оскаржуваного рішення та укладанні оспорюваного договору оренди землі стало відомо під час вивчення у 2017 році стану законності використання земель сільськогосподарського призначення на території Охтирського району.

Однак, таке посилання не може вважатися обгрунтованим, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

З матеріалів справи вбачається пропущення позивачем - ГУ Держгеокадастру строку позовної давності. В той же час клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності із наведенням поважних причин такого пропуску позивачем місцевому господарському суду не подавалось.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у позові через пропущення позивачем строку позовної давності.

Прокурор в апеляційній скарзі та позивач у письмових поясненнях вказували на те, що уповноваженим державним органом у спірних правовідносинах на час прийняття оспорюваного рішення Височанської сільської ради та державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі була Державна інспекція сільського господарства в Сумській області, як орган, який здійснював державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель, повноваження якого передано до ГУ Держгеокадастру в Сумській області.

Відділ Держкомзему в Охтирському районі відповідно до Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, яке затверджене наказом Держкомзему від 17.06.2008 №123, (в редакції чинній на момент державної реєстрації оспорюваного договору) не виконував функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель на території Охтирського району, не був власником переданих земельних ділянок, які належали територіальній громаді Височанської сільської ради, а тому не був тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

За таких обставин, як вважають прокурор та позивач, висновки суду про те, що початок перебігу строк позовної давності необхідно вираховувати з моменту державної реєстрації договору оренди землі -28.05.2012, є помилковими.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями, зважаючи на таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 № 974 здійснено реорганізацію територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Указу Президента України від 08.11.2011 № 445/2011 Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України з земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов цілком правомірного висновку про те, що позивач - ГУ Держгеокадастру України є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів, яке, в свою чергу, є правонаступником Державного комітету із земельних ресурсів

В той же час слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Виходячи із положень законодавства, які були наведені вище, органи, які є попередниками позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

При цьому, зміна органу, який здійснює контрольно-наглядові повноваження у сфері земельних відносин, не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Оскільки за наслідками розгляду даного спору судами достеменно встановлено, що оспорюване рішення Височанської сільської ради було прийнято 08.11.2011, а оспорюваний договір оренди землі укладений 28.05.2012 (дата його державної реєстрації), то саме з цих дат для особи, які уповноважені здійснювати права власника спірної земельної ділянки розпочався перебіг позовної давності для позовних вимог про визнання цього правочину недійсним.

Отже позивач як правонаступник Держземагенства України, яке, у свою чергу було правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, мав би довідатись про прийняте Височанською сільською радою рішення та про укладання договору оренди землі ще з 2012 року. Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Твердження прокурора та позивача, що Відділ Держкомзему в Охтирському районі відповідно до Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, яке затверджене наказом Держкомзему від 17.06.2008 №123, (в редакції чинній на момент державної реєстрації оспорюваного договору) не виконував функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель на території Охтирського району, колегія суддів вважає необгрунтованим.

При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно абзацу 33 пункту 4 вказаного Положення Відділ Держкомзему в районі здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів.

Крім того слід зазначити, що спірний договір було зареєстровано Відділом Держкомзему у Охтирському районі Сумської області 28.05.2012 року.

Отже Відділом Держкомзему у Охтирському районі Сумської області своїми діями сприяв укладенню спірного договору, що також свідчить про обізнаність державного органу, який був правопопередником позивача, про оспорюване рішення та укладений на його підставі спірний договір ще у 2011 році

Таким чином, оскільки даний позов заявлено у січні 2018 року і прокурором та позивачем не наведено поважних причин пропуску позивачем позовної давності за заявленими вимогами, то у позові слід відмовити в порядку частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Окрім цього слід зазначити, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, право користування земельною ділянкою є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладення спірного договору гарантується ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор, заявляючи позов про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним укладеного на підставі цього рішення договору оренди землі, посилається на порушення, допущені Височанською сільською радою Охтирського району Сумської області, тобто за відсутності порушень з боку набувача права користування спірною земельною.

В рішенням Європейського суду з права людини від 24 червня 2003 року № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" зазначено "оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", Оже визнання недійсним та скасування рішення, згідно якого громадянин отримав майно (в даному випадку земельну ділянку) від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Встановлений Конценцією принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня2011 року (заява № 29979/04), суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119) (п.70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Як вже зазнеачалося вище, другий відповідач отримав право користування спірною землею на підставі рішення Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 08.11.2011 "Про затвердження технічної надання документації на земельні ділянки ПрАТ "Сад" під будівлями" та укладеного на підстапві вкаазного рішення договору оренди землі, який, в свою чергу, було зареєстровано зареєстрований у відділі Держкомзему в Охтирському районі 28.05.2012 за № 592030004002631 (кадастрові номери 5920381200:04:001:5079 площею 14,5939 га, 5920381200:02:001:5015 площею 9,0609 га).

Отже другий відповідач визнається таким, що отримав майно (право користування спірною землею) на підставі рішення органу влади і мирно володіє вказаним майном, а тому він не повинен відповідати за помилки, вчинені органами влади в процесі надання йому зазначеного майна, та не може бути позбавленим своєї власності внаслідок недотримання органом влади вимог законодавства.

При цьому слід врахувати, що, як вже зазначалося, на час прийняття оспорюваного рішення Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області конкретна процедура проведення торгів з продажу права оренди землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, на недотримання якої вказує у позові прокурор , на законодавчому рівні розроблена не була.

В той же час подача прокурором позову з метою позбавлення такого права може свідчити про непропорційне втручання у право другого відповідача на мирне володіння своїм майном, відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рвшення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування цієї ухвали відсутні.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129 270, 271, пунктом 1 частини 1 статті 275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12 квітня 2018 року по справі № 920/23/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30.07.2018.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.