Рішення

від 20.07.2018 по справі 465/5501/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5501/17

2/465/141/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ РОШЕ Україна" про захист прав споживачі,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, в якому просив Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю ІВ РОШЕ Україна (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 33 Код ЄДРПОУ 37101730) стосовно ненадання українською мовою інформації про товари, які ними реалізовуються неправомірними; Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ІВ РОШЕ Україна (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 33 Код ЄДРПОУ 37101730) надати інформацію про товари, які ними реалізовуються українською мовою на запит, що був надісланий в порядку ЗУ Про захист прав споживачів .

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав аналогічні пояснення викладеним у позові та до відповіді до відзиву. Просив позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, по справі надав відзив та доповнення до відзиву, в яких зазначив, що відповідач не є власником Веб-сайту і не наділений правом внесення будь-якої інформації на Веб-сайт. Відповідно до інформаційної бази даних WHOIS реєстрантом доменного імен yves-rocher.ua є компанія Laboratories De Biologie Vegatale YVES ROSHER S.A. Вважає, що вимога позивача зобов'язати відповідача надавати позивачу всю необхідну інформацію про товари, які ним реалізуються, в тому силі і на інформаційному порталі, українською мовою, є безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про засади державної мовної політики передбачено, що кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України Про засади державної мовної політики , державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 вказаного Закону кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

Частина 2 статті 18 Закону передбачає, що в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп (справа про застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті 10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Отже, за загальним правилом, яке міститься у наведених вище нормах матеріального закону, у всіх сферах суспільного життя в Україні українська мова використовується як державна мова.

Стаття 1 Закону України Про захист прав споживачів визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до ст.17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Згідно із п. 1.4 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 103, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити споживачів необхідною, достовірною, своєчасною та доступною інформацією про перелік послуг, що надаються, тарифи на них, час приймання і видачі замовлень, асортимент і ціни на товари, що пропонуються до продажу, години доставки замовлень, споживчі властивості товарів, строки їх придатності до споживання або гарантійні строки та строк служби.

Згідно із п. 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Як встановлено судом, що позивач 01 березня 2017 року завітав у інтернет-магазин http://www.yves-rocher.ua/ , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ІВ РОШЕ Україна та мав намір придбати товар - шампунь для волосся. Однак на жаль не зміг цього зробити, оскільки вся інформація на веб-ресурсі відповідача оформлена іноземною мовою. Позивач прийняв рішення оформити запит про надання інформації, який 01 березня 2017 року скеровано відповідачу, однак, відповідач не надав жодної відповіді. 28.08.2017 року позивач, повторно, звернувся до відповідача із запитом, але відповідач не надав інформацію про товар, який цікавить споживача.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача щодо твердження представника відповідача про наявність супровідної документації, до додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом, оскільки така інформація не розміщена на веб-сайті.

Оскільки, на веб-сторінці інтернет-магазину міститься інформація про характеристики товару, його ціна, зовнішній вигляд, тощо, це дає можливість кваліфікувати зазначений інтернет-магазин, як електронний каталог. У той же час, веб-сайт, де розміщений згаданий каталог є програмним засобом, за допомогою якого невизначене коло покупців має змогу здійснити замовлення товару.

Отже, інтернет-магазин, відповідно до положень статті 699 ЦК України, є публічною пропозицією укласти договір.

Відповідно до статті 700 ЦК України, продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України Про засади державної мовної політики , до кожної мови, визначеної у частині другій ст. 7, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. За рішенням місцевої ради (чи за ініціативою мешканців певної території) в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Оскільки, передбачені вказаним Законом заходи не проводились, відповідне рішення місцевою радою не приймалось, відсутні підстави для відмови у наданні інформації іншою мовою, ніж державною.

Відповідно до ст.4 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду за захистом порушених прав.

Як вбачається із ст. 21 даного Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Законута пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;7) ціну продукції визначено неналежним чином;8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У постанові 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1996 року № 5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів зазначено, що у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Суд приходить до висновку, що ненадання інформації державною мовою свідчить про порушення законних прав споживача.

Таким чином судом встановлено, що відповідач порушив норми п. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 15 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: право позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги надані суду докази, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає позовні вимоги позивача повністю доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1409,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю ІВ РОШЕ Україна (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 33 Код ЄДРПОУ 37101730) стосовно ненадання українською мовою інформації про товари, які ними реалізовуються неправомірними.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ІВ РОШЕ Україна (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 33 Код ЄДРПОУ 37101730) надати інформацію про товари, які ними реалізовуються українською мовою на запит, що був надісланий в порядку ЗУ Про захист прав споживачів .

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю ІВ РОШЕ Україна (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 33 Код ЄДРПОУ 37101730) 1409,60 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ванівський Ю.М.