Постанова

від 30.07.2018 по справі 2-2580/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2580/11 Номер провадження 22-ц/786/1815/18Головуючий у 1-й інстанції Бурбак В.М. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіна О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2010 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 20835,40 грн.

Крім того, позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій ПАТ КБ ПриватБанк просив суд накласти арешт на нерухоме майно, рухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2, а також заява про обмеження останнього у в праві виїзду за межі України.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2010 року заяву ПАТ КБ ПриватБанк задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

У липні 2018 року ухвалу оскаржив ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині обмеження ОСОБА_2 у праві виїзді за межі України до виконання ним зобов'язань.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Закон України Про судоустрій і статус суддів ( тут і далі наведене законодавство, що було чинним і у діючій редакції, на момент застосування оскаржуваного заходу забезпечення позову) визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін суд встановлений законом поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року та Лавентс проти Латвії від 7 листопада 2002 року).

Повноваження судів при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачало вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року.

Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України, на момент постановлення оскаржуваної ухвали, була відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що суд застосував зазначений спосіб забезпечення позову помилково.

Таким чином доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню в частині обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ПАТ КБ Приватбанк в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п.2 ч.1, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2010 року скасувати в частині задоволення заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

В іншій частині ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Прядкіна

Судді: /підпис/ С. Б. Бутенко

/підпис/ Г.Л. Карпушин

Повнийтекст постанови складено 30.07.2018р.

Згідно з оригіналом:

СуддяАпеляційного суду

Полтавськоїобласті О. В. Прядкіна