Рішення

від 18.07.2018 по справі 640/5254/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/5254/18

н/п 2/640/1812/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

18 липня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Восьма Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2018 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить встановити факт визнання батьківства ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно позивача; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,3 м2 та житловою площею 39,9 м2 після батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5; та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, розміром 2,64 га, за НОМЕР_3, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з визначення меж в натурі, на території Циркунівської сільської ради, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації від 19 грудня 2002 року за № 496, кадастровий № НОМЕР_2 після батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які не перебували в зареєстрованому шлюбі. Позивач має рідного брата ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1, який є відповідачем по справі. Їхнім вихованням та утриманням займались батьки, які проживали разом з 1962 року. Батько ОСОБА_3 працював у совхозі і йому надали житло для його родини: дружини та двох дітей за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі батьки сторін проживали до самої смерті, а позивач там проживає і досі. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла матір позивача та відповідача ОСОБА_4 20.12.2006 року батько позивача ОСОБА_3, дружина позивача, позивач, діти та онуки позивача отримали право власності на житло, і стали власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках кожний, тобто по 1/6 частині. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача та відповідача ОСОБА_3, та після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/6 частини вказаної квартири, та земельна ділянка, розміром 2.64 га за НОМЕР_3 на території Циркунівської сільської ради з кадастровим номером НОМЕР_2. Позивач та відповідач після смерті батька є спадкоємцями першої черги. Позивач на день смерті був зареєстрований разом із спадкодавцем, фактично прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ч.3 ЦК України, та звернувся до 8 ХДНК із заявою про прийняття спадщини. Відповідач спадкове майно не приймав, та не звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька. Однак, свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі позивач не взмозі отримати, оскільки, запис про батька в його свідоцтві про народження відсутній, а тому відсутні документи, що підтверджують родинний зв'язок, та йому було рекомендовано звернутись до суду. Тому, позивач змушений звернутись до суду з вказаною заявою, оскільки той факт, що ОСОБА_3 є батько позивача підтверджується рядом документів та доказів, а саме те, що вони завжди проживали та були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, у військовому білеті позивача зазначені його батьки, будинковою книгою, страховим свідоцтвом на ім'я позивача тощо.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача ОСОБА_5, в якій вона просить розглянути справу за своєї відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся в установленому законом порядку, що підтверджується зворотніми повідомленнями, причину неявки

не повідомив, та клопотань про відкладення судового розгляду не надавав.

Від представника третьої особи 8 ХДНК надійшла до суду заява, в якій він просить розглядати справу за відсутності представника, та у вирішенні питання покладався на розсуд суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 10.04.2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5, та витребувано у 8 ХДНК належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, та було залучено 8 ХДНК в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

В судовому засіданні було задоволено клопотання позивача ОСОБА_5 про допит свідків.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі, та справу призначено до судового розгляду.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_4, та його матір'ю в свідоцтві про народження зазначена ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, а в графі Батько дані відсутні.

Відповідач та позивач по справі є рідними братами.

Згідно з архівним записом у прибудинковій книзі: ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4, та дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_2. проживали за адресою: АДРЕСА_1.

У військовому білеті позивача батьками зазначені ОСОБА_4 як матір, а ОСОБА_3 як батько, відповідач як брат.

20.12.2006 року батько позивача ОСОБА_3 та родина позивача отримали свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло за реєстр. №2-06-096, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, та на момент своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

На момент смерті ОСОБА_3 на праві власності йому належали 1/6 частини вказаної квартири, та земельна ділянка, розміром 2.64 га за НОМЕР_3 на території Циркунівської сільської ради з кадастровим номером НОМЕР_2.

Із матеріалів спадкової справи № 583/2017 заведеної Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини щодо майна ОСОБА_3 звернувся тільки позивач, та повідомив нотаріальну контору, що в нього відсутній документ, який би підтверджував родинний зв'язок з померлим.

Відповідно до відповіді державного нотаріуса 8 ХДНК від 13.03.2018 року, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки неможливо встановити факт родинних відносин з померлим ОСОБА_3, та рекомендовано звернутись до суду за захистом свого права.

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8, які є сусідами позивача, вказали, що батьком позивача є дійсно ОСОБА_3, та вони з матір'ю позивача не перебували в зареєстрованому шлюбі, але мали сумісних дітей, та позивач завжди називав померлого ОСОБА_3 батьком , а той його сином .

Відповідно наданої до суду довідки КП Жилсервіс-МЖК від 18.08.2017 року за №464, вбачається, що позивач зазначений як син померлого ОСОБА_3

Статтею 315 ЦПК України , що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, зокрема, якщо запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або такий запис зовсім відсутній.

Закон СРСР Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю від 27 червня 1968 року у статті 3 встановив, що відносно дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року від осіб, які не перебували у шлюбі між собою, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і тієї особи, яка визнає себе батьком дитини. У випадку смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе її батьком,

факт визнання батьківства може бути встановлений у судовому порядку.

Аналогічні положення передбачені статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року, яким введено у дію Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд, оцінивши надані позивачем докази, показання свідків у їх єдності і взаємозв'язку встановив, що ОСОБА_3 визнавав себе батьком позивача, у спілкуванні звертався до нього як до сина, надавав йому матеріальну підтримку, та вони були завжди зареєстровані та мешкали за однією адресою. Також до суду надані листи, які померлий ОСОБА_3 писав своєму синові - позивачеві.

Встановивши, що ОСОБА_3 визнавав себе батьком позивача, проте у зв'язку з народженням позивача без реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідний запис у свідоцтво по народження не внесений, суд приходить до висновку про встановлення цього факту, оскільки від нього залежить право позивача на спадкування після ОСОБА_3

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (статті 1216,1217 ЦК України)

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша статті 1225 ЦК України).

Відповідно до статей 1296,1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Встановивши, що позивач звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у зв'язку з відсутністю доказів родинного зв'язку між ним і померлим ОСОБА_3 державним нотаріусом 8 ХДНК відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , при пред'явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем, тому судові витрати покладаються на самого позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5, 12,13, 133, 137,141, 259, 264,265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1222, 1268, 1258, 1261, 1266 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Восьма Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Встановити факт визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, свого батьківства щодо ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Циркуни Харківського району Харківської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,3 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку, розміром 2,64 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Циркунівської сільської ради, на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації від 19 грудня 2002 року за № 496, кадастровий № НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 липня 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ