Рішення

від 12.07.2018 по справі 753/886/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/886/18

провадження № 2/753/3421/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С..

при секретарях Горбенко А.О., Степанишиної Г.А.

за участю:

позивач не з'явилася

представника позивача ОСОБА_2

відповідачі не з'явилися

представник відповідачів не з'явився

третя особа не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору найму (оренди) житла та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

встановив:

Позивач ОСОБА_3 (далі позивач), звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 (далі відповідач-1), ОСОБА_5 (відповідач -2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, про визнання недійсним договору найму (оренди) житла та усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що є власником квартири АДРЕСА_1

25.08.2017 ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фатхутдіновою І.В. від 01.06.2016 за реєстровим № 286, від імені ОСОБА_3 уклала договір найму (оренди) вказаної квартири (далі - Договір) з ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1068. Позивач просить визнати вказаний договір недійсним у зв'язку з тим, що він укладений внаслідок зловмисної домовленості представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 з іншою стороною договору ОСОБА_4, виходячи з наступного. Так на думку позивача, через розлучення батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яке розглядається Печерським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_10 (справа № 757/62980/17-ц), між сестрами сталися неприязні стосунки. Намагання та спроби ОСОБА_3, як доньки, знайти шляхи примирення та відновлення попередніх сімейних стосунків ОСОБА_10 з ОСОБА_9 залишались безрезультатними. ОСОБА_10, яка є матір'ю позивача обрала шлях впливу на позивача із використанням фінансового та матеріального ресурсу, у тому числі шляхом порушення майнових прав ОСОБА_3 в частині користування квартирою АДРЕСА_1.

Починаючи з 2015 року у вказаній квартирі, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, тимчасово, безкоштовно проживала давня та близька знайома ОСОБА_10 - ОСОБА_5 разом із донькою ОСОБА_6

Вирішивши продати квартиру, позивач 23.08.2017 повідомила ОСОБА_5 про свої наміри та звернулась з проханням звільнити квартиру. В подальшому, 28.08.2017 донька ОСОБА_5 - ОСОБА_6 під час особистої зустрічі з ОСОБА_3 повідомила, що виселятися з квартири позивача вони з матір'ю не збираються, оскільки, як виявилося, існує письмовий договір найму (оренди) житла від 25.08.2017. Після чого ОСОБА_6 передала ОСОБА_3 копію зазначеного договору.

Згідно з умовами даного договору, належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, передано у тимчасове платне користування Наймачу - ОСОБА_4 для проживання у ній Наймача та для проживання разом з Наймачем, ОСОБА_6 на строк 5 років з моменту передачі-прийняття квартири.

Фактично на підставі цього договору у квартирі проживають ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_4 за певних життєвих обставинах мешкає вже тривалий час за кордоном.

Як передбачено пунктом 5.1 спірного договору плата за найм (оренду) квартири становить 6 000, 00 грн., щомісячно, а п. 8.2.1 вказаного договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою Наймодавця до закінчення строку дії цього договору, при умові належного виконання умов цього договору з боку Наймача, Наймодавець повинен сплатити Наймачеві неустойку в національній валюті України гривні у розмірі, еквівалентному 300 000, 00 (трьомстам тисячам) доларів США за офіційним курсом Національного банку на день сплати.

Встановлена всупереч інтересам Наймодавця надмірно висока неустойка, фактично позбавляє позивача права в односторонньому порядку достроково розірвати договір оренди (найму) житла.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_5, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_3, виданої 01.06.2016, за згодою ОСОБА_10, керуючись власними інтересами та інтересами ОСОБА_6 щодо подальшого безперешкодного, безкоштовного проживання у квартирі, вступила у зловмисну змову з іншою стороною договору - ОСОБА_4, яка у сімейному конфлікті здійснює підтримку матері - ОСОБА_10, та уклала договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1, на явно невигідних умовах для Позивача, що відповідно суперечить інтересам власника житла - ОСОБА_3

Крім того, пунктом 6.5. вищезазначеного договору найму (оренди) житла визначено, що Наймодавець дає згоду Наймачу на вчинення дій всупереч інтересам Наймодавця, зокрема:

- без додаткового погодження з Наймодавцем змінити замки вхідних дверей та кімнат квартири;

- встановлювати сигналізацію та інші системи охорони квартири;

- здавати квартиру в піднайом ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Отже, ОСОБА_3 фактично всупереч її волі, внаслідок зловмисної змови ОСОБА_5 з ОСОБА_4, ОСОБА_10 фактично позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю та просив його задовольнити. Суду пояснив, що позивач фактично втратила право розпоряджатися власною квартирою, яка їй належить на праві приватної власності. ОСОБА_5 достеменно відомо про конфлікту ситуацію між позивачем та ОСОБА_10 Вчинені дії ОСОБА_5, як представника позивача очевидно суперечить та шкодить її інтересам. Спроби досягнути домовленості про звільнення квартири не досягли результатів. Позивач упродовж майже року зазнає значних збитків, оскільки навіть не отримує коштів за фактичне користування квартирою іншими особами, а надмірно висока неустойка в розмірі 300 000 доларів США, унеможливлює розірвання договору в односторонньому порядку.

ОСОБА_5 є довіреною особою ОСОБА_10 та фактично працівником групи компаній Петрус , співвласником яких є ОСОБА_10 На підтвердження наявності довірених відносин між цими особами ним надано лист ТОВ Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів Британська міжнародна школа - Київ № 09 від 24.01.2018, згідно з яким ОСОБА_10 уповноважено ОСОБА_5 приводити (привозити) та забирати дітей зі школи.

Окрім цього, представником позивача ОСОБА_2 також надано документальне підтвердження взаємозв'язків ОСОБА_6 (дочка ОСОБА_5.) із ОСОБА_10 - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_2 станом на 19.02.2018, відповідно до якого ОСОБА_6, починаючи з 27.10.2017, є керівником ТОВ Лайткор Груп (код ЄДРПОУ 39741838). В свою чергу кінцевим бенефіціарним власником (контролером) цього підприємства є ОСОБА_10

За твердженням представника позивача ОСОБА_4 не мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а фактично проживає разом із матір'ю ОСОБА_10 в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2. Як доказ суду надано копію акту обстеження умов проживання № 5 від 16.01.2018, складеного службовими особами Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Щодо фактичного проживання ОСОБА_6 вказано про те, що відповідно до інформації Укрпошта нею отримано заяву про долучення до матеріалів справи доказів за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджує її фактичне проживання за вказаною адресою.

Відповідно до пояснень представника позивача свідченням того, що вартість оренди (найму) квартири за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 6 000 грн. (шість тисяч гривень) згідно з умовами договору від 25.08.2017, явно не відповідає ринковим цінам на оренду аналогічного житла у Дарницькому районі м. Києва є відомості із сайту Fn.ua під назвою Фотонедвижимость . Наприклад, аналогічна 3-х кімнатна квартира у цьому ж домі № 12 здається за ціною 12 000 грн.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнав, через його безпідставність та необгрунтованість. Підтримав обставини, що викладені у відзиві та просив у позові відмовити в повному обсязі.

12.07.2018 представник відповідачів в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що буде надавати правову допомогу підозрюваному в цей день під час допиту в Службі безпеки України о 15 год. 30 хв.

Крім того, від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки вона буде перебувати у відрядженні.

Третя особа ОСОБА_6 правом подання пояснень не скористалася, інших заяв, клопотань, суду не надала. Про дату судового розгляду повідомлена належним чином.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини Чікоста і Віола проти Італії .

Наведене свідчить про недобросовісність здійснення відповідачем ОСОБА_5 та представником відповідачів своїх процесуальних прав.

Слід звернути увагу, що такі дії порушують права інших учасників розгляду справи, які добросовісно виконують покладений процесуальним законом обов'язок, усупереч дій/поведінки відповідача ОСОБА_5 та представника відповідачів.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_5 жодного разу не з'явилася в судові засіданні та те, що представник відповідачів ОСОБА_11 не з'явився 11.06.2018 та 12.07.2018, тобто повторно, враховуючи тривалість розгляду справи, а також, те що фактично судом було вирішено клопотання, заслухано вступне слово представників сторін та досліджено докази, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідачів та їх представника, на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду 30.01.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду 20.02.2018 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті з визначенням відповідачам додаткового строку для подання відзиву, третій особі для надання пояснень.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 237 ЦК України представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, позивач довіреністю від 01.06.2016 уповноважила відповідача ОСОБА_5 управляти (користуватися, здавати в оренду) належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 /а.с. 12/.

Крім того, встановлено, що 25.08.2017 ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фатхутдіновою І.В. 01.06.2016 за реєстровим № 286, від імені ОСОБА_3 уклала договір найму (оренди) вказаної квартири з ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1068 /а.с. 7-9/.

За умовами спірного договору, ОСОБА_3 (Наймодавець) від імені якого діяла ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (Наймач) уклали договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1 з наступними умовами: плата за найм (оренду) квартири становить 6 000, 00 грн., щомісячно не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, строк дії договору становить п'ять років, у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою Наймодавця до закінчення строку дії цього договору, при умові належного виконання умов цього договору з боку Наймача, Наймодавець повинен сплатити Наймачеві неустойку в національній валюті України гривні у розмірі, еквівалентному 300 000, 00 (трьомстам тисячам) доларів США за офіційним курсом Національного банку на день сплати /пп. 4.1, 5.1, 5.2, 8.2.1/.

Крім того, пунктом 6.5. вищезазначеного договору найму (оренди) житла встановлено, що Наймодавець дає згоду Наймачу на вчинення дій всупереч інтересам Наймодавця, зокрема:

- без додаткового погодження з Наймодавцем змінити замки вхідних дверей та кімнат квартири;

- встановлювати сигналізацію та інші системи охорони квартири;

- здавати квартиру в піднайом ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.232 ЦК передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.232 ЦК України довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані у зв язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Виходячи зі змісту даної норми вбачається, що представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому якщо він вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, і це доведено в суді, правочини мають визнаватися судом недійсними.

Таким чином, для визнання правочину недійсним з підстав передбачених ст. 232 ЦК України необхідно наступні умови: наявність домовленості представника однією сторони з іншою, умисел в діях представника, а саме, чи усвідомлював він, що вчиняє правочин в супереч інтересам довірителя та чи бажав ( або усвідомлював) несприятливі наслідки такого правочину для довірителя, виникнення внаслідок таких дій несприятливих наслідків для довірителя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 22 постанови від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою стороною належить до правочинів, в яких зовнішнє волевиявлення не відображає справжньої внутрішньої волі особи. Представник, вчиняючи правочин, не виражає свою власну волю, його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника та контрагента воля довірителя не доводиться і підмінюється волею представника, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Аналогічну позицію висловлено Апеляційним судом м. Києва (справа № 760/16913/15-ц).

За правилами ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В судовому засіданні встановлено, що зміст спірного правочину щодо найму квартири суперечить положенням Цивільного Кодексу України, оскільки вчинений на явно не вигідних умовах для позивача (розмір неустойки в декілька разів перевищують вартість квартири), волевиявлення учасника правочину ОСОБА_3 не було вільним, та не було спрямовано на настання таких наслідків, що були обумовлені у п. 5.1, 8.2.1 оспорюваного правочину.

Судом встановлено, що квартира передавалась за договором оренди у стані придатному для проживання - після проведення ремонтних робіт. Умови договору щодо високої неустойки в розмірі 300 тисяч доларів США у разі одностороннього розірвання договору позивачем є такими, що суперечать інтересам позивача.

Правочин, вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, належить до оспорюваних.

В судовому засіданні представником позивача доведено про наявність зловмисної домовленості між представником позивача та іншою стороною у договорі.

Відповідачем не спростовано вказаного та факту проживання у вказаній квартирі ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з абз.2 п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння (відповідно до ст.391 ЦК України) підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої Законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

У відповідності до наведених норм законодавства, сторони мають право на надання їм у володіння та користування майном, яке їм належить на праві власності, вони мають право користуватися ним для особистих цілей і підстави для обмеження цих прав відсутні.

Таким чином, враховуючи, що спірний договір оренди слід визнати недійсним, суд вважає, що захисту підлягає порушене право позивача на розпорядження квартирою, оскільки в судовому засіданні встановлено, що третя особа ОСОБА_6 проживає в квартирі позивача. А отже, необхідно усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_6

Що стосується позовних вимоги ОСОБА_3 в частині усунення перешкод у здійсненні її права користування та розпорядження вказаною квартирою, шляхом виселення ОСОБА_5, то вони заявлені без достатніх правових підстав, оскільки суду не надано доказів, що вона користується вказаною квартирою та була в неї вселена.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що вимоги позову підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, таким чином на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до понесених сторонами витрат та доказів в підтвердження їх понесення.

При цьому, вимоги позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги з відповідачів задоволенню не підлягають, оскільки останньою не надано доказів проведення взаєморозрахунків зі своїм представником та акту виконаних робіт.

На підставі викладеного, керуючись стст. 15, 16, 203, 215, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір найму (оренди) житла від 25.08.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим Сергієм Вікторовичем 25.08.2017 року, зареєстрований в реєстрі № 1068.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 960 гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 960 гривень 00 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_5.

Третя особа: ОСОБА_6, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення суду виготовлено 23.07.2018 року.

Суддя: