Постанова

від 20.09.2018 по справі 753/886/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/7930/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/886/18

20 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Мицик Ю.С., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору найму (оренди) житла та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, -

в с т а н о в и в :

17 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору найму (оренди) житла та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення. Просила суд визнати недійсним договір найму (оренди) житла від 25 серпня 2017 року, укладений між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим СергіємВікторовичем 25 серпня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за №1068; припинити дії, які порушують її майнові права шляхом усунення їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 25 серпня 2017 року ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фатхутдіновою І.В. від 01 червня 2016 за реєстровим № 286, від її імені уклала договір найму (оренди) вказаної квартири з ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1068. Вказаний договір є недійсним у зв'язку з тим, що він укладений внаслідок зловмисної домовленості її представника ОСОБА_5 з іншою стороною договору ОСОБА_2 Зазначає що, починаючи з 2015 року у вказаній квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, тимчасово та безкоштовно проживала близька знайома її матері ОСОБА_5 разом із донькою ОСОБА_6 Вказує, що, вирішивши продати квартиру, 23 серпня 2017 року вона повідомила ОСОБА_5 про свої наміри та звернулась з проханням звільнити квартиру. В подальшому, 28 серпня 2017 року донька ОСОБА_5 - ОСОБА_6 під час особистої зустрічі повідомила їй, що виселятися з квартири вони з матір'ю не збираються, оскільки існує письмовий договір найму (оренди) житла від 25 серпня 2017 року, згідно з умовами якого, належну їй квартиру АДРЕСА_1 передано у тимчасове платне користування наймачу - ОСОБА_2 для проживання у ній наймача та для проживання разом з нею ОСОБА_6 на строк 5 років з моменту передачі-прийняття квартири. Зазначає, що пунктом 8.2.1 спірного договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою наймодавця до закінчення строку дії цього договору, при умові належного виконання умов цього договору з боку наймача, наймодавець повинен сплатити наймачеві неустойку в національній валюті України гривні у розмірі, еквівалентному 300 000, 00 доларів США за офіційним курсом Національного банку на день сплати. Встановлена всупереч її інтересам, як наймодавця , надмірно висока неустойка, фактично позбавляє її права в односторонньому порядку достроково розірвати договір оренди (найму) житла. Вказує, що фактично, всупереч її волі, внаслідок зловмисної змови ОСОБА_5 з ОСОБА_2, ОСОБА_9, вона позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном. Не обгрунтовано низькою визначено плату за найм трикімнатної квартири у розмірі 6000,00 грн. щомісячно ( п.5.1 договору), що також не відповідає її інтересам та волевиявленню. Не відповідають її інтересам і умови п.6.5 договору найму, які надають наймачу право без додаткового погодження з нею змінювати замки вхідних дверей та кімнат квартири, встановлювати сигналізацію та інші системи охорони, реєструвати місце проживання наймача в даній квартирі, здавати квартиру в піднайм ОСОБА_9Такі умови договору фактично позбавлять її доступу до квартири та не грунтуються на вимогам закону, порушують її права, як власника квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору найму (оренди) житла та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.

Визнано недійсним договір найму (оренди) житла від 25 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим Сергієм Вікторовичем 25 серпня 2017 року, зареєстрований в реєстрі № 1068.

Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у користуванні квартирою № 309, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Бажана, 12, шляхом виселення ОСОБА_6.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 960 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 960 гривень 00 копійок.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 20 серпня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду дійсним обставинам справи не відповідають. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5, діючи за довіреністю позивача ОСОБА_4, вступила в злочинну змову з ОСОБА_2 та уклала договір оренди на явно невигідних умовах для позивача, що суперечить інтересам власника житла ОСОБА_4, є необґрунтованим та спростовуюється довіреністю, з якої вбачається, що вона підписана ОСОБА_4 та в ній зазначено, зокрема, право здавати (передавати) квартиру в оренду, укладати договори оренди квартири, визначати самостійно терміни і інші умови договору оренди квартири. Також, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про настання для позивача негативних наслідків за укладеним від її імені представником договору найму ( оренди) житла. Зазначає, що невиконання наймачем обов'язку зі сплати орендної плати чи невиконання повіреним його обов'язку щодо передачі коштів від правочину вчиненого в інтересах довірителя та від його імені, не є підставою визнання такого правочину недійсним. Зазначає, що судом першої інстанції стягнуто з відповідачів на користь позивача не підтверджені документально судові витрати.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій та статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &qu з;Голос України&q?дд; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій та статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_10 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

01 червня 2016 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважила відповідача ОСОБА_5 управляти (користуватися, здавати в оренду) належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1.

25 серпня 2017 року ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фатхутдіновою І.В. 01 червня 2016 року за реєстровим № 286, від імені ОСОБА_4 уклала договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1068.

За умовами спірного договору найму ( оренди ) житла, ОСОБА_4 (наймодавець), від імені якого діє ОСОБА_5, та ОСОБА_2 (наймач) уклали договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1 .

Згідно умов п.1.1 договору найму, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасова платне користування квартиру, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 98,50 кв.м., в тому числі, жилою площею 57,40 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 для проживання в ній наймача та для проживання в ній разом з наймачем громадянки ОСОБА_6 на строк, зазначений у п.4.1 цього договору, за плату, яка передбачена в п.5.1 цього договору.

Відповідно до умов п.4.1 договору найму, строк дії цього договору за домовленістю сторін становить 5 ( п&q? д;ять) років з моменту передачі та прийняття квартири відповідно до акту приймання-передачі.

Пункт 4.2 договору визначає, що строк найму може бути змінений лише за взаємною згодою обох сторін.

Згідно умов п.5.1 договору, плата за найм квартири становить 6000,00 грн. щомісячно та сплачується щомісячно. Представник наймодавця від імені наймодавця свідчить та гарантує, що наймодавець вважає зазначену в цьому пункті договору плату за най вигідно для наймодавця, її розмір не пов&q?ог;язаний зі збігом якихось важких для наймодавця обставин і повністю наймодавця задовольняє.

Пункти 6.5.1 -6.5.4 договору найму визначає, що наймодавець дає згоду наймачу на наступне:

без додаткового погодження з наймодавцем змінити замки вхідних дверей та кімнат квартири;

без додаткового погодження з наймодавцем встановлювати сигналізацію та інші системи охорони квартири;

без додаткового погодження з наймодавцем зареєструвати своє місце проживання за адресою квартири;

без додаткового погодження з наймодавцем здавати квартиру в піднайом ОСОБА_9 та укладати відповідні договори піднайму на будь-яких умовах відповідно до діючого законодавства України.

Пункт 8 договору найму визначає відповідальність сторін.

Згідно вимог п.8.1.1 договору найму, наймач у випадку нецільового використання квартири сплачує неустойку у розмірі 1000,00 грн.

Пункт 8.2 договору найму визначає, що у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою наймодавця до закінченн6я строку дії договору, зазначеного в п.4.1, при умові належного виконання умов цього договору з боку наймача, наймодавець повинен сплатити наймачеві неустойку в національній валюті України гривні у розмірі, еквівалентному 300 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день сплати.

Відповідно до акту приймання-передачі квартири відповідно до договору найму (оренди) житла від 25 серпня 2017 року, квартира АДРЕСА_1 була передана представником ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 наймачу ОСОБА_2 25 серпня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, визнаючи недійсним договір найму (оренди) житла від 25 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на те, що вказаний оспорюваний правочин вчинений внаслідок зловмисної домовленості між представником позивача та іншою стороною у договорі на явно невигідних для позивача умовах. Волевиявлення учасника правочину ОСОБА_4 не було вільним та не було спрямовано на настання наслідків, визначених п.5.1, п.6.5, п.8.2.1 договору найму квартири, а тому є передбачені ст.ст. 203, 215, 232 ЦК України для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він зроблений судом з урахуванням повно та об&q?ст;єктивно встановлених обставин справи, досліджених судом доказів, з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 237 ЦК України представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 довіреністю від 01 червня 2016 уповноважила відповідача ОСОБА_5 управляти (користуватися, здавати в оренду) належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фатхутдіновою І.В. 01 червня 2016 року за реєстровим № 286.

25 серпня 2017 року ОСОБА_5, діючи на підставі вказаної довіреності від імені ОСОБА_4, уклала договір найму (оренди) вказаної квартири з ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1068.

Відповідно до вимог статей 203, 627 ЦК України, правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.232 ЦК передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.232 ЦК України довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Виходячи зі змісту даної норми матеріального права, представник має діяти в інтересах особи, яку він представляє. Тому якщо він вступив у зловмисну домовленість з другою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляв, правочини мають визнаватися судом недійсними.

Таким чином, для визнання правочину недійсним з підстав передбачених ст. 232 ЦК України необхідно наступні умови: наявність домовленості представника однієї сторони з іншою, умисел в діях представника, а саме, чи усвідомлював він, що вчиняє правочин в супереч інтересам довірителя та чи бажав ( або усвідомлював) несприятливі наслідки такого правочину для довірителя, виникнення внаслідок таких дій несприятливих наслідків для довірителя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 22 постанови від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою стороною належить до правочинів, в яких зовнішнє волевиявлення не відображає справжньої внутрішньої волі особи. Представник, вчиняючи правочин, не виражає свою власну волю, його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника та контрагента воля довірителя не доводиться і підмінюється волею представника, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

За правилами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що умови оспорюваного правочину щодо найму квартири позивача, а саме:

умови п.5.1 щодо встановлення орендної плати за трикімнатну квартиру в м.Києві у розмірі 6000, 00 грн., що не відповідає ринковим цінам;

умови п.6.5 щодо надання згоди наймодавцем наймачу на зміну замків вхідних дверей та кімнат квартири без додаткового погодження з наймодавцем; на встановлення сигналізації та інших систем охорони квартири без додаткового погодження з наймодавцем;на реєстрацію свого місця проживання за адресою квартири без додаткового погодження з наймодавцем; на здачу квартири в піднайом ОСОБА_9 та на укладення відповідних договорів піднайму на будь-яких умовах відповідно до діючого законодавства України без додаткового погодження з наймодавцем здавати квартиру в піднайом ОСОБА_9 та укладати відповідні договори піднайму на будь-яких умовах відповідно до діючого законодавства України;

умови п. 8.2.1 договору щодо сплатити наймодавцем неустойки наймачеві в національній валюті України гривні у розмірі, еквівалентному 300 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день сплати, у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою наймодавця до закінченн6я строку дії договору, зазначеного в п.4.1, при умові належного виконання умов цього договору з боку наймача, є вкрай невигідними для наймодавця ОСОБА_4 та призвели до виникнення через це несприятливих наслідків для неї, так як фактично на протязі п&q?ко;яти років, без сплати неустойки у розмірі еквівалентному 300 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день сплати, вона не зможе користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Тоді як наймачу надані фактично всі права щодо користування квартирою, реєстрації свого місця проживання в квартирі без погодження з наймодавцем.

Підписання довіреною особою ОСОБА_4 ОСОБА_5 договору найму ( оренди) квартири АДРЕСА_1 на таких невигідних для її довірителя умовах свідчить про наявність у її діях умислу на вчинення правочину не в інтересах довірителя внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною правочину, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_4 та визнання укладеного від її імені ОСОБА_5 правочину недійсним з визначених ст. ст. 232. 203, 215 ЦК України підстав.

Доводи апеляційної скарги про відсутність передбачених с. 232 ЦК України підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так як ОСОБА_5 діяла за нотаріально посвідченою довіреністю позивача ОСОБА_4, яка надавала довіреній особі право здавати (передавати) квартиру в оренду, укладати договори оренди квартири, визначати самостійно терміни і інші умови договору оренди квартири, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

В постанові від 18 липня 2018 року у справі № 357/6663/16-ц Верховний Суд зазначив, що, за змістом ст. 232 ЦК України, необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, здійснення представником ОСОБА_4 ОСОБА_5 дій по укладенню оспорюваного правочину на підставі нотаріально посвідченої довіреності та в межах повноважень наданих нею, не свідчить про відсутність правових підстав, визначених ст. 232 ЦК України , для визнання такого правочину недійсним.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про необгрунтованість висновку суду першої інстанції щодо настання для позивача негативних наслідків за укладеним від її імені представником договору найму ( оренди) житла, так як суд повно та об&q?о ;єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази та дав їм вірну правову оцінку.

Свій висновок суд обгрунтував тим, щоумови п.5.1 щодо встановлення орендної плати за трикімнатну квартиру в м.Києві у розмірі 6000, 00 грн., що не відповідає ринковим цінам, умови п.6.5 щодо надання згоди наймодавцем наймачу на зміну замків вхідних дверей та кімнат квартири без додаткового погодження з наймодавцем; на встановлення сигналізації та інших систем охорони квартири без додаткового погодження з наймодавцем;на реєстрацію свого місця проживання за адресою квартири без додаткового погодження з наймодавцем; на здачу квартири в піднайом ОСОБА_9 та на укладення відповідних договорів піднайму на будь-яких умовах відповідно до діючого законодавства України без додаткового погодження з наймодавцем, умови п. 8.2.1 договору щодо сплатити наймодавцем неустойки наймачеві в національній валюті України гривні у розмірі, еквівалентному 300 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день сплати, у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативою наймодавця до закінчення строку дії договору, зазначеного в п.4.1, при умові належного виконання умов цього договору з боку наймача, є вкрай невигідними для наймодавця ОСОБА_4 та призвели до виникнення через це несприятливих наслідків для неї, так як фактично на протязі п&q?он;яти років, без сплати неустойки у розмірі еквівалентному 300 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день сплати, вона не зможе користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Тоді як наймачу надані фактично всі права щодо користування квартирою, реєстрації свого місця проживання в квартирі без погодження з наймодавцем.

Суд вірно послався в рішенні на негативність таких наслідків для довірителя ОСОБА_4 та про незгоду її з такими наслідками та діями її представника за довіреністю ОСОБА_5

Укладення представником за довіреністю ОСОБА_5 договору найму ( оренди) житла від 25 серпня 2017 року від імені ОСОБА_4 на вишезазначених умовах свідчить про вчинення нею при укладенні вказаного правочину дій не на користь її довірителя, а на користь іншої сторони договору, що свідчить про наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другоюстороною правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що невиконання наймачем обов'язку зі сплати орендної плати чи невиконання повіреним його обов'язку щодо передачі коштів від правочину вчиненого в інтересах довірителя та від його імені, не є підставою визнання такого правочину недійсним, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, так як суд не посилався в рішенні на вказану обставину, як на підставу визнання оспорюваного правочину недійсним. Задовольняючи позов, визнаючи правочин недійсним, суд посилався на те, що зміст спірного правочину щодо найму квартири суперечить положенням ЦК України, оскільки вчинений на явно невигідних умовах для позивача ( розмір неустойки в декілька разів перевищує вартість квартири), волевиявлення учасника правочину ОСОБА_4 не було вільним та не було спрямовано на настання наслідків, обумовлених у п.5.1, п.6.5, п.8.2.1 оспорюваного правочину.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції стягнуто з відповідачів на користь позивача не підтверджені документально судові витрати, так як на підтвердження сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви у розмірі 1920,00 грн. позивачем надано квитанцію ПАТ &q? п; ПриватБанк&q?ер; та виписку про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. ( а.с. 30-32).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору найму (оренди) житла від 25 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каюровим СергіємВікторовичем 25 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі № 1068 та в частині розподілу судових витрат є законним та обґрунтованим.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_6, так як рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, з огляду на наступне..

У відповідності до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі позивач і відповідач

Згідно вимог ч.1 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі і до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обов&q?же;язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не є стороною у даній справі, вона залучена до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, а тому рішення суду першої інстанції в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири третьої особи ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до третьої особи ОСОБА_6 309 по проспекту Миколи Бажана , 12 в м.Києві.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13,48,53, 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з цієї квартири третьої особи ОСОБА_6 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до третьої особи ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення її з квартири АДРЕСА_1

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м.Києва від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року

Головуючий: Судді: