Рішення

від 31.07.2018 по справі 826/17208/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2018 року № 826/17208/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Райтон до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Райтон (далі ТОВ Райтон ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2014 року № 2001391502.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з висновком акту перевірки від 29.07.2014, а також прийнятим ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2014 № 2001391502, вважає його повністю необґрунтованим та таким, що прийняте із грубим порушенням вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні 07.08.2017 судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, тому на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - юридична особа, зареєстрована 12.09.2013 за №10681020000034860, ідентифікаційний код 38889027, станом на дату складання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 01.11.2013р. за №38890226508, у період, за який проводилася перевірка, було платником податків на додану вартість, згідно свідоцтва від 01.11.2013р. №200144327 з видами діяльності: Морське рибальство , Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків , Оптова торгівля фруктами й овочами , Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками , Неспеціалізована оптова торгівля , Складське господарство , зареєстроване за адресою вул. Байкова, 7, Голосіївський район, м. Київ, 03039, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та направлення від 09.07.2014р. №1995/15-02 та відповідно до наказу від 09.08.2014р. №1723 проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Райтон з питання перевірки правомірності нарахування ТОВ Райтон від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2014 року, за результатами якої складено акт №1125/1-26-50-15-02-38889027 від 29.07.2014р.

В ході проведення перевірки встановлено порушення пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року на суму 235 907 грн.

На підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення 14.08.2014 року № 2001391502 на суму 235 907 грн. 00 коп.

Позивачем було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва вищезазначене податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки №1125/1-26-50-15-02-38889027 від 29.07.2014, де постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 17.12.2014р. у задоволенні позовних вимог ТОВ Райтон відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 апеляційну скаргу ТОВ Райтон залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016р. касаційну скаргу ТОВ Райтон задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015. скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України, зазначено, що під час нового розгляду, судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та ТОВ Морська перлина , дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі - Положення).

Частина 3 розділу 1 Положення, визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частина 1 розділу 2 Положення, фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Згідно з частиною 8 розділу 2 Положення, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (далі - Наказ).

Пунктом 4 Наказу, об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно до пункт 5 Наказу, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з пункт 6 Наказу, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пункт 7 Наказу визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Наказ № 88).

Відповідно до пункт 2.4 Наказу № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Наказу № 88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Морська Перлина (Постачальник) укладено договори поставки від 03.03.2014 №1 та від 10.03.2014 №1, за умови якого Постачальник продає Покупцю рибні консерви в асортименті. Кількість, асортимент та ціна товару визначаються в видаткових накладних.

На підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю Морська перлина виписано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Райтон податкові накладні від 10.03.2014 № 10, 9, 6, 7, 8, 11, 12 та від 11.03.2014 № 15, 16, від 12.03.2014 № 19, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, від 13.03.2014 № 28, 27, від 14.03.2014 № 32, 33, від 15.03.2014 № 37, 36, від 17.03.2014 № 41, 40, 42, від 18.03.2014 № 45, 46 на загальну суму 1 415 444,40 грн., видаткові накладні від 10.03.2014 за №PH-000121, №PH-000120, №PH-000117, №PH-000118, №PH-000119, №PH-000122, №PH-000123, від 11.03.2014 за №PH-000124, №PH-000125, від 12.03.2014 за №PH-000128, №PH-000126, №PH-000127, №PH-000128, №PH-000130, №PH-000131, №PH-000132, №PH-000133, від 13.03.2014 за №PH-000069, №PH-000068, від 14.03.2014 за №№PH-000073, №PH-000074, від 15.03.2014 за №№PH-000078, №PH-000077, від 17.03.2014 за №PH-000081, №PH-000082, №PH-000083, від 18.03.2014 за №PH-000086, №PH-000087.

Стосовно позиції контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту, то зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судом також не беруться до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів якості, оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а товарно - транспортна накладна є супровідним документом для транспортування, а придбання суб'єктами господарювання ТМЦ здійснюється не лише за її наявності, а й на підставі інших первинних документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних.

Аналогічна позиція відносно товарно-транспортних накладних та дотримання контрагентами правил господарської діяльності зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.07.2013р. по справі №К-27876/10.

З огляду на викладене, суд наголошує, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ТОВ Морська Перлина договору виконані, про що свідчать первинні документи.

Відповідно до ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про наявності у ТОВ Райтон первинних документів, щодо підтвердження реальності вчинених операцій й виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ Морська перлина , що були досліджені під час розгляду справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року № 2001391502 є неправомірним та підлягає скасуванню.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТОН" (03039, м. Київ, вул. Байкова, буд. 7, код ЄДРПОУ 38889027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року № 2001391502.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа