Постанова

від 25.07.2018 по справі 5810/12/2670

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 5810/12/2670 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Курило Л.В.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р. (суддя Тітов О.М.; м. Харків; повний текст рішення складено 06.03.2018) по справі № 5810/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Голдер-Електронікс Україна") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва державної податкової служби, (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0002342209 від 20.04.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2012 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року рішення судів попередніх інстанцій було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2016 року передано адміністративну справу № 2а-5810/12/2670 на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0002342209 від 20.04.2012 р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, буд.18, оф.10, код ЄДРПОУ 33633023) судові витрати в загальному розмірі 2178,19 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 19 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.2, код ЄДРПОУ 39669867).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, неповне з'ясування судом всіх фактичних обставин по справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, з посиланням на отриману податкову інформацію зазначає про відсутність у контрагента позивача - ПП Сайд Маркет , необхідних умов для здійснення господарських операцій: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим вважає, що господарські операції між позивачем та ПП Сайд Маркет не мали реального характеру. Також апелянт посилається на неможливість підтвердити податкові зобов'язання з ПДВ ПП Сайд Маркет за березень 2011 року у розмірі 4 053 982 грн. За таких обставин, на думку податкового органу, складені податкові накладні ПП Сайд Маркет не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ Голдер-Електронікс Україна суму ПДВ у розмірі 4 053 982 грн., в т.ч. в березні 2011 року у сумі 4 053 982 грн. в бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.08.2005 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 33633023, номер запису в ЄДРПОУ 1066 102 0000 02188, з наступною перереєстрацією 14.12.2011 року у Печерській районній у м. Києві державній адміністрації за адресою 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ ААБ №149914, основний офіс знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 20-б. Основними видами діяльності позивача за КВЕД згідно Довідки АА №397713 є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення (51.47.9), ремонт інших побутових електричних товарів (52.72.2), тощо.

У період з 29.02.2012 по 28.03.2012 посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. від 04.04.2012 р. № 116/22-9/33633023, яким відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.206 р. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та, як наслідок, завищення податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 4053982 грн.

На підставі вищезазначених висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002342209 від 20.04.2012 р., яким позивачу за порушення вказаних норм законодавства України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4684363,00 грн., з яких, за основним платежем 4 053 982 гривень та 630 381 гривень за штрафними санкціями.

Висновок про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за березень 2011 року зроблений відповідачем на підставі аналізу показників, наведених у базі "Системне автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даних додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, Акту Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції № 556/236-36526593 від 05.03.2012 р. про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Сайд Маркет" (код 36526593) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 р. по 31.07.11 р., у якому, зокрема, зазначено, що право власності на об'єкти нерухомого майна за ПП "Сайд Маркет" не зареєстровано, ПП "Сайд Маркет" не є землекористувачем, у ПП "Сайд Маркет" транспортні засоби не зареєстровані, відповідно до БД 1-ДФ, загальна кількість працюючих на ПП "Сайд Маркет" складала, зокрема, за 1-й квартал 2011 року - 2 особи, відповідно, враховуючи зазначене, господарські операції між ПП "Сайд Маркет" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

У Акті про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдер-Електронікс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. від 04.04.2012 р. № 116/22-9/33633023, зокрема, зазначено, що, враховуючи те, що у ПП "Сайд Маркет", (код ЄДРПОУ 36526593), відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ПП "Сайд Маркет", (код ЄДРПОУ 36526593), не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п. 14.1.36 ПК України.

У вказаному Акті перевірки також зазначено, що, податкові накладні, видані вказаним контрагентом позивача не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суму ПДВ 4 053 982 грн. в березні 2011 року, внаслідок чого ТОВ "Голдер- Електронікс Україна" не мало права на податковий кредит в березні 2011 року у сумі 4 053 982 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0002342209 від 20.04.2012 р. винесено з порушенням норм чинного законодавства України, що стало підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Враховуючи викладене вище, є існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Сайд Маркет" було укладено Договір поставки №1 від 28.02.2011 р., на виконання якого було здійснено поставку товарів (побутової техніки, посуду) на загальну суму 24 323 891, 77 грн., в т.ч. ПДВ 4 053 981,99 грн.

На виконання вказаного договору ПП "Сайд Маркет" було виписано податкові накладні, копії яких представник позивача надав до матеріалів справи.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що стан ПП "Сайд Маркет" - зареєстровано, відомості - підтверджено.

Таким чином, що на час здійснення вищевказаних господарських операцій позивач та його контрагент ПП "Сайд Маркет" були зареєстровані у відповідності до чинного законодавства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платниками податку на додану вартість, мали належний обсяг правосуб'єктності та право складати та надавати податкові накладні своїм контрагентам в підтвердження поставки товару та їх права на податковий кредит, що не спростовано представником відповідача.

Оплата придбаного товару проведена позивачем у повному обсязі за період з квітня по жовтень 2011 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками та Довідкою АБ "Південний" від 08.08.2012 №01416-18/ЗБТ з реєстром, тобто позивачем сплачено ПДВ на придбані у ПП "Сайд Маркет" товари у їх вартості.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля непродовольчими товарами. Позивач здійснює вказану господарську діяльність з 02.08.2005 року, а придбаний у ПП "Сайд Маркет" товар поставлявся позивачем на підставі договорів поставки іншим мереженим покупцям і дистриб'юторам, що підтверджується відповідними договорами поставки та видатковими накладними, дослідженими судом та долученими до матеріалів справи, зокрема, договором поставки №1784/30/10 від 01.04.2010 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Епіцентр К" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними, договором поставки №6531/1 від 13.11.2009 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Альфа-Маркет" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними; договором поставки № 3941 від 01.04.2010 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Верса" та відповідними видатковими накладними; договором поставки №25/09 від 01.01.2009 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "ТЕХНОПОЛІС-1" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними; договором поставки №10902 від 01.02.2011 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Адвентіс" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними; договором поставки №Г15-11 від 15.11.2010 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Комфі Трейд" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними; договором поставки №3691 від 18.09.2009 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Торгова компанія Ельдорадо" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними; договором поставки №52 від 01.08.2009 р. між позивачем (як постачальником) та ТОВ "Експансія" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними; договором поставки від 01.04.2010 р. між позивачем (як постачальником) та ПП "ТАВРІЯ Плюс" (як покупцем) та відповідними видатковими накладними.

На підтвердження надходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Голдер-Електронікс Україна" від вказаних покупців суду надана Довідка АБ "Південний" від 19.07.2012 р. № 01301-17/3БТ з реєстрами № №1, 2, 3,4.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що факт придбання позивачем товарів у ПП "Сайд Маркет" підтверджено відповідними первинними документами, які зазвичай супроводжують та підтверджують фактичну поставку товару, у тому числі, відповідними видатковими, податковими та товаротранспортними накладними, зокрема, факт придбання товарів у вищезазначеного контрагента підтверджений представленими договором № 1 від 28.02.2011, видатковими та податковими накладними, які підтверджують здачу-приймання товару, дату поставки (придбання товару), дату переходу права власності на товар, дослідженими судом.

Досліджені судом вище вказані податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України і відображені в реєстрі отриманих податкових накладних покупця (платника податків); факт оплати позивачем придбаних товарів у вищезазначеного контрагента підтверджено представленими банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, поставленого за договором №1 від 28.02.2011 р. та довідкою банку; факт подальшого використання товарів, придбаних у ПП "Сайд Маркет", у господарській діяльності платника податку, а саме шляхом продажу його ТОВ "Голдер-Електронікс Україна" дистриб'юторам, торговельним мережам і іншим покупцям, підтверджений усіма необхідними документами (договорами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками).

Порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період з ПП "Сайд Маркет»під час судового розгляду не встановлено.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за спірний період та валових витрат, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Щодо посилання податкової інспекції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, колегія суддів зазначає, що такі доводи самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Колегія суддів вважає, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Варто зазначити, що зміст укладеного між позивачем та ПП "Сайд Маркет" договору передбачав поставку товарів, а саме: побутової техніки та посуду.

З матеріалів справи судом встановлено, що видами діяльності за КВЕД ПП "Сайд Маркет" є: інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; транспортне оброблення вантажів; організація перевезення вантажів. Тобто ПП "Сайд Маркет" не є виробником товарів, що постачались позивачеві, і здійснює лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань. Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, засвідчені наведеними документами.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій були необхідні для виконання спірних операцій але були відсутні.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З приводу посилання податкового органу на неможливість підтвердити податкові зобов'язання з ПДВ ПП Сайд Маркет за березень 2011 року у розмірі 4 053 982 грн, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 року було витребувано від Північного відділення Луганської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області копії податкової декларації з ПДВ, поданої ПП "Сайд Маркет" (код ЄДРПОУ 36526593) до ОДПІ, за березень 2011 року з додатком № 1 (розрахунок коригування ПДВ), додатком № 5 (розшифровка податкових зобов'язань в розрізі контрагентів), реєстру виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків з ПДВ за березень 2011 року.

На виконання зазначеної ухвали податковим органом було надано вказану декларацію. В Розшифровці податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП "Сайд Маркет" у додатку 5 цієї декларації зазначено 29 контрагентів - постачальників, у яких ПП "Сайд Маркет" придбавало товари й роботи, які дають право на формування податкового кредиту, а також 96 контрагентів-покупців, на адресу яких ПП "Сайд Маркет" здійснювало поставку товарів/послуг, серед яких є ТОВ "Голдер-Електронікс Україна" (ІПН 336330236521) - № з/п 38, що спростовує вищезазначені доводи відповідача.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", зокрема, у пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яких зауважень щодо змісту і форми вищевказаних первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій, складених між позивачем та його контрагентом - ПП "Сайд Маркет", відповідачем не представлено, так само, як і не спростовано факту здійснення позивачем оплати вказаному контрагенту у повному обсязі за отримані товари та належне відображення позивачем у податковій звітності показників господарської діяльності за спірний період.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Голдер-Електронікс Україна" та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002342209 від 20.04.2012 р.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316/317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 по справі № 5810/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Л.В. Курило Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 31.07.2018.