Постанова

від 26.07.2018 по справі 372/1441/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1441/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г. Провадження № 22-ц/780/2658/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С. Категорія 46 26.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А. , Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області, Державна реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Товариство з обмеженою Відповідальність НВК "Горизонт" про визнання державного акту та договору дарування недійсним, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області, Управління Держгеокадастру Обухівського району Київської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, вчиненого під впливом обману,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся суду з позовом, в якому просить визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1100 га, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради, Обуховського району, Київської області, який виданий 17 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_2 та визнати недійсним договір дарування цієї земельної ділянки, укладений 21 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначив, що 29 жовтня 1996 року рішенням виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області йому була передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,10 га., та 02 серпня 2001 року отримано державний акт на право приватної власності на землю.

22 листопада 2007 року на підставі рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 січня 2005 року йому було видано державний акт серії НОМЕР_2 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1067 га.

18 грудня 2007 року він відчужив, а відповідач, ОСОБА_2, придбав земельну ділянку площею 0,11 га., яка знаходиться на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для обслуговування будівель та господарських споруд, та належала позивачу згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, який був зареєстрований у книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 2186.

17 листопада 2008 року відповідач, ОСОБА_2 отримав державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, який був зареєстрований в книзі реєстрації актів за №010833101059. Відповідно до даного акту, земельна ділянка площею 0,11 га., знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Старі Безрадичі, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_5; зовнішні межи земельної ділянки складають від А до Б - 38,02 метра, від Б до В - 11,56 метрів, від В до Г - 16,50 метрів, від Г до Д - 38,08 метрів, від Д до А - 28,06 метра; сусідніми землекористувачами є від А до Б - землі загального користування, від Б до В - ОСОБА_6, від В до Г - ОСОБА_7, від Г до А - ОСОБА_8.

21 жовтня 2012 року цю земельну ділянку ОСОБА_2 подарував ОСОБА_5.

В березні 2016 року він звернувся до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за довідкою на земельну ділянку, площею 0,1067 га в СТ Берегове але йому було повідомлено, що ця земельна ділянка в відсутня, так як вона вже зазначена в державному акті відповідача ОСОБА_2 При отриманні копії цього державного акту було встановлено, що в державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відповідача замість даних про земельну ділянку, придбану в нього, згідно договору купівлі-продажу від 18 грудня 2007 року, внесені дані його іншої земельної ділянки, яку він йому не відчужував.

Вважає, що внесення в державний акт на право приватної власності відповідача відомостей про іншу земельну ділянку є порушенням його права власності на земельну ділянку.

У свою чергу, ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, як вчиненого під впливом обману, в якій зазначив, що 18 грудня 2007 року придбав земельну ділянку у ОСОБА_3 та здійснив її оформлення з врахуванням наявної інформації отриманої від первісного позивача і на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки йому не було відомо, що первісний позивач має документи на право власності на ще одну земельну ділянку, яка має аналогічні ознаки: площу, місцезнаходження та конфігурацію. Вважає, що первісний позивач фактично намагається позбавити його прав на земельну ділянку, яка була реальним предметом договору купівлі-продажу. У зв'язку з цим просить визнати договір купівлі продажу земельної ділянки від 18 грудня 2007 року вчиненим ним під впливом обману з боку ОСОБА_3 із правовими наслідками відповідно до ст. 230 ЦК України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2018 року первісний позов задоволено, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,1100 га, виданий 17 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_2, визнано недійсним договір дарування, укладений 21 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1636, стягнуто ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судовий збір на користь Державної судової адміністрації України в розмірі по 551, 20 грн. з кожного. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_2, є недійсним внаслідок помилки, яка має істотне значення, то і договір дарування цієї земельної ділянки від 21 жовтня 20120року також є недійсним, згідно зі ст. 203 ЦК України. Однак, зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_2 не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 1996 року рішенням виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 га., що підтверджується копією рішення.

02 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності, який був зареєстрований у книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 2186, що підтверджується копією акту.

Як вбачається з даного державного акту, земельна ділянка площею 0,11 га., розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для обслуговування будівель та господарських споруд; зовнішні межи земельної ділянки складають від А до Б - 18,99 метра, від Б до В - 58 метрів, від В до Г - 19 метрів, від Г до А - 58 метрів, сусідніми землекористувачами є від А до Б - землі сільради, від Б до В - ОСОБА_9, від В до Г - проїзд, від Г до А - ОСОБА_10

Відповідно до акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 01.07.2004 року встановлено, що сусідніми землекористувачами є ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8.

17 січня 2005 року ОСОБА_3 згідно з рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1067 га для ведення садівництва в СТ Березове Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. 22 листопада 2007 року на підставі цього рішення було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010733100751.

Як вбачається з даного державного акту земельна ділянка площею 0,1067 га. розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_5; зовнішні межи земельної ділянки складають від А до Б - 38,02 метра, від Б до В - 11,56 метрів, від В до Г - 16,50 метрів, від Г до Д - 38,08 метрів, від Д до А - 28,06 метра; сусідніми землекористувачами є від А до Б - землі загального користування, від Б до В - ОСОБА_6, від В до Г - ОСОБА_7, від Г до А - ОСОБА_8.

18 грудня 2007 року згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужив, а ОСОБА_2, придбав земельну ділянку площею 0,11 га., яка розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для обслуговування будівель та господарських споруд. 17 листопада 2008 року ОСОБА_2 отримав державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який був зареєстрований в книзі реєстрації актів за №010833101059.

21 жовтня 2012 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_5 цю земельну ділянку площею.

В березні 2016 року позивач звернувся до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з заявою про видачу довідки на земельну ділянку в СТ Берегове , але йому було повідомлено, що в нього ця земельна ділянка вже відсутня, так як зазначена в державному акті відповідача ОСОБА_2

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.03.2017 року призначено по цивільній справі земельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої встановлено, що фактичні межі земельної ділянки не відповідають межам згідно координат поворотних точок з документації із землеустрою.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно зі ст.78 ЗК України встановлено, що право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За правилом ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, являються наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 17 листопада 2008 року на ім'я відповідача ОСОБА_2, є недійсним внаслідок помилки, яка має істотне значення, і права позивача були порушені і підлягають відновленню, а також правильно вважав, що і договір дарування цієї земельної ділянки від 21 жовтня 2012 року також є недійсним, згідно зі ст. 203 ЦК України, а тому ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову ОСОБА_3

Також, колегія суддів погоджується і з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту введення його в оману з боку ОСОБА_3 під час укладання договору купівлі - продажу землі.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: