Постанова

від 26.07.2018 по справі 816/1463/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1463/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року (суддя І.С. Шевяков, повний текст складено 16.05.2018 р.) по справі № 816/1463/17

за позовом Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та борьби зі СНІДом

до Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області , Північно-східного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправною та скасування частини рішення,

ВСТАНОВИВ:

Полтавський обласний центр профілактики ВІЛ - інфекції та боротьби зі СНІДом (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

визнати протиправним та скасувати п. 1 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 07.08.2017 року №20-16-04-3-14/3978.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом - відмовлено.

За наслідками касаційного оскарження судових рішень, постановою Верховного Суду від 31.01.2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05. 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п.1 вимоги Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 07.08.2017 року №20-16-04-3-14/3978 Щодо усунення порушень законодавства в частині порушення пункту 2.4.5 та Додатку 4 наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення від 05.10.2005 року №308/519 щодо завищення витрат з оплати праці, внаслідок підвищення посадового окладу окремих працівників адміністративно-господарського персоналу позивача в розмірі 60%.

Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що обґрунтованість і правомірність вимоги органу фінансового контролю про стягнення заборгованості (чи заподіяних збитків) має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги (в частині тих її пунктів, які вказують на стягнення збитків) протиправною; судом першої інстанції не враховано, що вчинення дій, які перелічуються, є необхідним для усунення лише передумов, що сприяли допущенню порушення; усунення порушення, яке призвело до збитків, можливе лише шляхом їх відшкодування; суд першої інстанції неправомірно застосував ст. 1215 ЦК України, не вірно застосував постанову Верховного Суду від 20.02.2018 р. по справі № 822/2087/17.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначає, що вимога зобов'язує позивача усунути порушення без зазначення конкретних дій, вважає, що для усунення порушень підприємству необхідно внести зміни до колективного договору, для виключення посад працівників, які на думку контролюючого органу, не мають права на підвищення посадового окладу у розмірі 60% , також зазначає, що вимога є обов'язковою для виконання , а тому може бути оскаржена в судовому порядку підконтрольною особою.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Позивач заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014 року по 31.05.2017 року, за результатами якої складено акт №04-21/35 від 10.07.2017 року (т. 1 а.с. 30-51).

Актом перевірки встановлено, зокрема, що в порушення п. 2.4.5 та додатку 4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, до переліку посад працівників, яким підвищуються посадові оклади на 60 % у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, включені посади працівників Центру, характером роботи яких не є діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Протягом ревізійного періоду окремим працівникам Центру, а саме: головному бухгалтеру, начальнику планово-економічного відділу, бухгалтеру, економісту, інженеру з охорони праці, інженеру з метрології, юрисконсульту, інспектору з кадрів, секретарю-друкарці, оператору комп'ютерного набору, слюсару з експлуатації та ремонту газового устаткування, сторожу, прибиральнику території нараховано та виплачено заробітну плату та сплачено ЄСВ на загальну суму 884 154,05 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) бюджету.

07.08.2017 року Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області прийнята вимога №20-16-04-3-14/3978 Щодо усунення порушень законодавства , пунктом 1 якої зазначено про необхідність усунути порушення п. 2.4.5 та Додатку 4 наказу Міністерства охорони здоров'я та Мінпраці та соціальної політики України Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення від 05.10.2005 року №308/519

Вимогою зобов'язано Центр: 1. усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку; 2. опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання про притягнення працівників установи, винних у зазначених порушеннях, до встановлених законодавством відповідальності. (т. 1 а.с. 63-64).

Позивач, не погоджуючись з п. 1 вимоги від 07.08.2017 року, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний позивачем пункт вимоги спрямований на коригування роботи підконтрольної організації в цілому, оскільки передбачає необхідність вчинення певних дій з боку позивача, отже не є рішенням, на підставі якого органи Держаудитслужби мали би вчинити відшкодування виявлених збитків шляхом примусового стягнення. Крім того, факт порушення позивачем Наказу № 308/519 від 05.10.2005р. в частині виплати окремим працівникам Центру СНІДу підвищення у розмірі 60% посадового окладу та нарахування і виплата таким працівникам заробітної плати є не доведеним, а тому вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з п. 13 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання, водночас вимога про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не можу бути примусово стягнута шляхом вимоги, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На виконання вимог Верховного Суду, за наслідками касаційного розгляду цієї справи, суди повинні встановити конкретний перелік дій, що зобов'язаний вчинити Центр з метою усунення порушень, виявлених на підставі акта ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, і в залежності від встановленого вирішувати питання щодо спрямування оскаржуваного пункту вимоги : чи на відшкодування збитків чи на коригування роботи підконтрольної організації.

Суд першої інстанції виходив з того, що для усунення виявлених порушень, Центр має вчинити дії щодо приведення у відповідність колективного договору , яким встановлена зазначена надбавка, а тому спірна вимога спрямована на коригування роботи підконтрольної організації.

Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, оскільки вчинення дій, які перелічуються судом, є необхідними для усунення передумов, що сприяли допущенню порушення, викладеного в п.1 вимоги, але такі дії не мають наслідком усунення вже наявного порушення, зазначеного в акті.

Вимогою зазначено, що Центром завищено витрати з оплати праці, що призвело до матеріальної шкоди (збитків). Отже усунення зазначеного порушення можливо шляхом відшкодування шкоди, а тому діями, які зобов'язаний вчинити позивач з метою усунення порушення, викладеного в п.1 вимоги є відшкодування витрат у сумі 884 154,05 грн.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі № 822/2087/17.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що порушення ( в даному випадку збитки), завдані державі чи об'єкту контролю, відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, обґрунтованість і правомірність вимоги органу фінансового контролю про стягнення заборгованості (чи заподіяних збитків) має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги (в частині тих її пунктів, які вказують на стягнення збитків) протиправною.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволені позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Із врахуванням вищевикладеного, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05. 2018 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 по справі № 816/1463/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Полтавського обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та борьби зі СНІДом відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Курило О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 31.07.2018 року