Постанова

від 31.07.2018 по справі 573/2503/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року

м.Суми

Справа №573/2503/17

Номер провадження 22-ц/788/1193/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 травня 2018 року в складі судді Свиргуненко Ю.М., ухваленого у м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом 21.12.2017 року, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з дати звернення до суду з позовом та до закінчення нею навчання чи до досягнення двадцяти трьох років, у залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Свої вимоги мотивує тим, що з 1999 по 2001 роки перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку - Крістіну, яка на даний час навчається на контрактній основі на медичному факультеті Сумського державного університету на денній формі навчання та не має самостійного заробітку. Вартість освітньої послуги за перший рік становить 25000,00 грн та в подальшому збільшується. Крім того, дочка несе постійні витрати на проїзд, одяг, харчування.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14.05.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є студентом Сумського державного університету, аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.12.2017 року до закінчення навчання, тобто до 30.06.2022 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 640,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що відповідно до ст. 199 СК України аліменти стягують лише у разі якщо батьки мають можливість надавати матеріальну допомогу, однак він такої можливості немає, оскільки на даний час доходом його нової родини є лише заробітна плата його дружини, а позивач та її чоловік є приватними підприємцями та за минулий рік отримали дохід 325579,00 грн та 620000,00 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не направлено.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 199 СК України на батьків покладено обов'язок утримувати свої повнолітніх дітей, які продовжують навчання, та у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, та, враховуючи положення ст. 182 цього Кодексу, визначив розмір аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що з 1999 року по 09.01.2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та має інвалідність з дитинства другої групи з ураженням опорно-рухового апарату (а.с. 18-19, 75).

ОСОБА_5 є студенткою першого курсу медичного факультету Сумського державного університету, денної форми навчання за контрактом. Термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2022 року. Остання зареєстрована у АДРЕСА_1 разом із матір'ю - ОСОБА_1, вітчимом - ОСОБА_6 та малолітнім братом - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23-24).

З договору про надання освітньої послуги з підготовки фахівця з вищою освітою №143 від 14 серпня 2017 року вбачається, що загальна вартість навчання ОСОБА_4 у Сумському державному університеті протягом 2017-2022 складає 151 000 грн., у тому числі за періодами навчання: 2017/2018 - 24 800 грн., 2018/2018 - 26 500 грн., 2019/2020 - 29 400 грн., 2020/2021 - 32 800 грн. та 2021/2022 - 37 600 грн. За умовами договору, університет має право змінювати розмір плати за навчання не більше одного разу на рік і не більш як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік (а. с. 76).

Відповідно до банківської квитанції від 07 серпня 2018 року позивач ОСОБА_8 сплатила на рахунок Сумського державного університету 24 800 грн. за навчання доньки, ОСОБА_4 у 2017-2018 навчальних роках (а.с. 77).

Також встановлено, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6, шлюб між якими зареєстровано 29.09.2007 року, є приватними підприємцями та за минулий рік прозвітували про отримані доходи у розмірі 325 759 грн та 620 000 грн відповідно (а.с. 19, 78-82).

Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_2, останній звільнений із роботи за власним бажанням з 01.05.2018 року та на даний час ніде не працює, за 2017 рік заробітна плата на посаді охоронця ТОВ УКРПРОМФІНАНС-БЕЗПЕКА ЛТД склала 33067,69 грн. (а.с. 49, 83).

До складу сім'ї ОСОБА_2 входять дружина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 47).

Остання є ученицею 2 класу Глухівської загальноосвітньої школи-інтернату ім. І.М. Жужоми. За її утримання в інтернатному закладі за період із вересня 2017 року по січень 2018 року сплачено 1 344,41 грн (а.с. 48).

Дружина відповідача працює лаборантом у Глухівській ЦРЛ та за 2017 рік отримала дохід у розмірі 20412,87 грн (а.с. 84-85).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У п. 20 постанови Пленуму від 15.05.2006 року № 3 Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів та вірно визначив їх розмір, з урахуванням розміру фактичного доходу відповідача та обставини про перебування на його утриманні неповнолітнього сина від другого шлюбу, а доводи апеляційної скарги проте, що відповідач на даний час звільнився з роботи не спростовує висновків суду проте, що він за віком та станом здоров'я є працездатним і тому може надати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

О.Ю. Кононенко