Рішення

від 24.07.2018 по справі 671/489/18

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/489/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд в складі:

головуючої-судді Павлової А.С.,

за участі секретаря судових засідань Козак Г.А.,

представника позивача ОСОБА_3,

представника Волочиської РДА Андріїшин Н.А.,

свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Холодецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, Волочиської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Холодецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, Волочиської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в липні 1988 року позивач постійно проживав в с. Холодець Волочиського району. Ще будучи неповнолітнім, працював в колгоспі ім. Дзержинського на різних роботах, в 1990 році був прийнятий в члени колгоспу. А в серпні 1990 року правлінням колгоспу був направлений на навчання у Чорноострівське ПТУ, яке закінчив в червні 1993 року. Будучи учнем ПТУ, ОСОБА_8 по мірі своїх можливостей приймав участь в колгоспному виробництві.

Колгоспу ім. Дзержинського 28.09.1993 було видано Державний акт на право колективної власності на землю, згідно з рішенням Холодецької сільської ради № 16. Розмір земельної частки (паю) становив 2,52 в умовних кадастрових гектарах.

Отже, на час видачі вказаного Державного акту та на час прийняття Указу Президента України Про порядок паювання земель переданих в колективну власність с/г підприємствам і організаціям позивач був членом цього підприємства, проживав в с. Холодець і мав право на отримання земельної частки (паю), яка йому чомусь Волочиською РДА не видана і в Списки, що додавалися до Державного акту Холодецька сільська рада його, по невідомій причині, не внесла. Про те, що позивач був членом колгоспу ім. Дзержинського свідчать записи в його трудовій книжці, диплом про закінчення ПТУ та видане йому Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП. Інших доказів у нього немає.

У зв'язку з викладеним, позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмір 2,52 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 109171 грн. по колишньому КСП ім. Дзержинського с. Холодець Волочиського району.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.04.2018 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_8 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 26.04.2018 було постановлено цивільну справу № 671/489/18 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.04.2018 відповідач Волочиська РДА надала суду відзив на позов (а.с. 28), копію якого вручено іншим сторонам.

У своєму відзиві представник Волочиської РДА позов ОСОБА_8 не визнав, зазначивши, що позивачем не надано доказів того, що він був членом колгоспу на день розпаювання. Крім того, просив відмовити у задоволенні позову в зв'язку із спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Перше судове засідання, яке було призначене на 17.05.2018 відкладено на 05.07.2018 за клопотанням представника позивача з метою виклику свідків та надання письмових доказів. 05.07.208 розгляд справи було відкладено на 24.07.2018 через перебування головуючої судді на лікарняному.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав за обставин у ньому викладених, просив його задоволити.

Представник Волочиської РДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити повністю, враховуючи викладені у відзиві обґрунтування та застосувати строк позовної давності.

Представник Холодецької сільської ради в судові засідання не з'являвся, про причину неявки суд не повідомив, відзиву не направив. Про розгляд справи був повідомлений к встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення представника позивача та Волочиської РДА, допитавши свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, давши оцінку усім доказам, суд приходить до висновків, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Судом встановлено, що згідно з даних трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 01.07.1988, ОСОБА_8 з 1988 по 1993 рік та з 1996 по 1999 рік працював на посаді різноробочого СВК Ім. Дзержинського (а.с. 7).

ОСОБА_8 з 01.09.1990 по 25.06.1993 навчався в Чорноострівському ПТУ № 39 Хмельницького району Хмельницької області (а.с. 8).

17 липня 1995 року колгоспу Ім. Дзержинського було видано Державний акт на право колективної власності на землі (а.с. 50-51).

Згідно з довідки Відділу у Волочиському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 222/105-17 від 26.07.2017, ОСОБА_8 в списках осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю) по колишньому КСП ім. Дзержинського с. Холодець не включений та сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався.

Розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП ім. Дзержинського с. Холодець становить 2,52 умовних кадастрових гектарів. Державний акт на право колективної власності на землю видано колгоспу ім. Дзержинського с. Холодець Холодецькою сільською радою народних депутатів Волочиського району Хмельницької області. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Холодецької сільської ради народних депутатів від 28.09.1993 № 16. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 11. Нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) по колишньому КСП ім. Дзержинського с. Холодець станом на 01.01.2017 становить 109171 грн. (а.с. 11).

Відомості про КСП ім. Дзержинського та його правонаступників в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, тому що КСП ім. Дзержинського не внесений в Реєстр. Дана інформація підтверджується довідкою Волочиської міської ради від 27.11.2017 № 104 (а.с. 13).

З відзивом на позов представник відповідача - Волочиської РДА надала три архівних витяги по когоспу ім. Дзержинського (а.с. 29-30).

Зокрема, протоколом № 8 засідання правління колгоспу ім. Дзержинського с. Холодець Волочиського району Хмельницької області від 28.06.1990, рекомендовано загальним зборам уповноважених задоволити заяву ОСОБА_8 про прийняття його в члени колгоспу і направлення його на навчання за рахунок колгоспу.

Протоколом № 2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Дзержинського с. Холодець Волочиського району Хмельницької області від 04.07.1990 вирішено прийняти в члени колгоспу ОСОБА_8 і направити його на навчання, а після навчання працювати в колгоспі.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, зазначили, що позивач був членом колгоспу імені Дзержинського в с. Холодець, працював різноробочим, помагав трактористам та комбайнерам. Направлявся колгоспом на навчання, проходив практику також в колгоспі. Свідки стверджували, що в с. Холодець інших осіб із схожим прізвищем не має, ОСОБА_8 та ОСОБА_8- це одна і та ж особа.

Суд не бере до уваги архівний витяг з протоколу № 6 засідання правління колгоспу ім. Дзержинського с. Холодець Волочиського району Хмельницької області від 30.06.1991 про те, що у заяві ОСОБА_8 про направлення його на навчання за рахунок колгоспу було відмовлено, так як він не являється членом даного колгоспу, оскільки з наданої позивачем копії диплома слідує, що він навчався в Чорноострівському ПТУ № 39 в період з 01.09.1990 по 25.06.1993.

Вказане підтверджує ту обставину, що правління колгоспу не могло розглядати 30.06.1991 питання про направлення для навчання позивача в даній справі, оскільки на момент такого розгляду останній уже цілий рік навчався в ПТУ.

При цьому, обставина, що попередні протоколи про прийняття ОСОБА_8 в члени колгоспу і направлення його на навчання хронологічно збігається із датами, вказаними в дипломі про освіту позивача, що в сукупності з поясненнями допитаними в судовому засіданні свідків, свідчить про належність архівних витягів № 8 та № 2 саме ОСОБА_8

Отже, суд вважає доведеним, що позивач 04.07.1990 прийнятий в члени колгоспу Ім. Дзержинського .

Будь-яких доказів про те, що ОСОБА_8 виключався з членів вказаного господарства відповідачами суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеним, що на момент передачі землі у колективну власність, позивач був членом колгоспу (КСП) Ім. Дзержинського .

Наявне в матеріалах справи Свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП серія ХМВЛ № 029894 від 18.08.2008 також доводить вказану обставину (а.с. 9).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що не включення позивача, як члена колгоспу, у список осіб до Державного акту, які мають право на земельну частку (пай) вказаного господарства, суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, вимоги ОСОБА_8 про визнання права на земельну частку (пай) не можуть бути задоволені у даній справі, оскільки вони заявлені з порушенням строків позовної давності, а представником відповідача Волочиської РДА Андріїшин Н.А. заявлено клопотання про застосування вказаних строків.

Так, відповідно до ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статті 71, 76 ЦК УРСР, теж містили відповідні норми про трирічний строк позовної давності та початок його перебігу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа № 6-2469цс16).

Судом встановлено, що Державний акт на право колективної власності на землі із списком осіб, які мають право на земельну частку (пай) було видано колгоспу Ім. Дзержинського 17 липня 1995 року. ОСОБА_8 протягом 1996-1999 років працював у колгоспі.

Позивач звернувся з вказаним позовом лише 27.03.2018 (більш, ніж через 20 років), жодних клопотань про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявляв, а тому суд приходить до висновку що клопотання представника відповідача Волочиської РДА про застосування строків позовної давності підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267, 328 ЦК України, ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до Холодецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, Волочиської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай), - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_8, паспорт НОМЕР_3 від 17.02.1999, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Холодецька сільська рада Волочиського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 05395552, місцезнаходження: Хмельницька область, Волочиський район, с. Холодець, вул. Бродського, 16.

Відповідач: Волочиська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ: 21315251, місцезнаходження: Хмельницька область, м. Волочиськ, пл. Центральна, 1.

Повний тест рішення складено 30.07.2018.

Суддя: