Постанова

від 01.11.2018 по справі 671/489/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 671/489/18

Провадження № 22-ц/4820/140/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Холодецької сільської ради Волочиського району, Волочиської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області в складі судді Павлової А.С. від 24 липня 2018 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

встановив :

В березні 2018 року ОСОБА_4, звертаючись з цим позовом до відповідачів, вказував, що з липня 1988 року він постійно проживав в с. Холодець Волочиського району. В 1990 році був прийнятий в члени колгоспуім. Дзержинського, а в серпні цього ж року правлінням колгоспу направлений на навчання у Чорноострівське ПТУ, яке закінчив в червні 1993 році. 28.09.1993 році КСП ім. Дзержинського видано Державний акт на право колективної власності на землю, згідно з рішенням Холодецької сільської ради №16 розмір земельної частки(паю) становив 2,52 умовних кадастрових гектари.На час видачі зазначеного державного акту та на час прийняття Указу Президента України Про порядок паювання земель переданих в колективну власність сільськогосподарського підприємства позивач був членом цього підприємства, проживав в с. Холодець і мав право на отримання земельної частки (паю). Проте в списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) його помилково не внесли.Тому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 2,52 умовних кадастрових гектари, вартістю 109171 грн. по колишньому КСП ім.Дзержинського с. Холодець Волочиського району.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позовної давності.

В апеляційній скарзіОСОБА_4.вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, висновок суду про сплив позовної давності за його вимогами є помилковим. Не враховано, що заявленим ним позов є негаторним, про усунення порушень його права, а тому правила про позовну давність згідно ст. 149 ЦК УРСР на нього не поширюються. Вважає, що міг пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від часу порушення його права, якщо воно триває.

У відзиві Волочиська районна державна адміністрація просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.Вказує, що ОСОБА_4 не навів поважних причин пропуску строку позовної давності та не просив його поновити. Посилання позивача, що належне йому майно перебуває безпідставно у чужому володінні є помилковим, а висновок щодо визначення його позову як негаторного - неправильним.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4, згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.1988 року, працював на посаді різноробочого СВК Ім. Дзержинського з 1988 р. по 1993 р. та з 1996 р. по 1999 р. ОСОБА_4 з 01.09.1990 по 25.06.1993 рік навчався в Чорноострівському ПТУ № 39 Хмельницького району Хмельницької області.

17 липня 1995 року колгоспу ім. Дзержинського було видано Державний акт на право колективної власності на землі.

ОСОБА_4 не був включений в списки осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю)по колишньому КСП ім. Дзержинського с. Холодець та сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено судам, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта,у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що невключення позивача як члена колгоспу у список осіб,які мають право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Дзержинського с. Холодець (додаток до Державного актуна право колективної власності на землю), суперечило вимогам закону і порушує право позивача на земельну частку.

Разом з тим, відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза строком позовної давності, встановленого законом, при цьому не вказав причин пропуску строку позовної давності та не клопотав про поновлення цього строку.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку щодо пропуску позовної давності є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, чинній на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього кодексу.

За частинами 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про застосування строку позовної давності.

ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовомв березні 2018 року. Жодних клопотань про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач не заявляв.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не застосовується до заявленого позову, який є негаторним.

Так, за змістом ст. 391 ЦК України негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння.

Апеляційний суд констатує, що апелянт не набув у встановленому порядку права на земельну частку (пай), оскільки за змістомпункту 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 особа набуває права на земельну частку (пай) в разі включення до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, з дня видачі цього акта.

Відтак заявлений позов не є позовом власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції правильно констатував, що заявлений позов подано з пропуском позовної давності, позивач не довів, що не знав і не міг дізнатися про порушення свого права, не клопотав про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не навів жодних причин його пропуску.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

А.М.Костенко

Головуючий у першій інстанції - Павлова А.С. Провадження № 22-ц/4820/140/18

Категорія: 47

Доповідач – Л.М.Грох