Постанова

від 24.07.2018 по справі 404/6515/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 404/6515/16-ц

№ провадження 22-ц/781/1041/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Мурашко С. І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.07.2018 року м. Кропивницький

справа № 404/6515/16-ц

провадження № 22-ц/781/1041/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 березня 2018 рокуу складі судді Бершадської О.В.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів та просила стягнути на її користь 20 000,00 Євро та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2013 року відповідач ОСОБА_6, як фізична особа, отримав від неї, як фізичної особи - підприємця та від фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 40 000,00 євро, що підтверджується виданими 03 жовтня 2013 року відповідачем двома розписками на суму 20 000 євро, кожна.

Вона особисто передала відповідачу 20 000 ,00 євро за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2016 року становить 28,9482 грн. за 1 євро, тому борг станом на 03.10.2016 року становить 578964,00 грн.

В розписках вказано, що грошові кошти отримані відповідачем від позивача та від ФОП ОСОБА_10 в якості оплати згідно умов пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року.

Однак, договір співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року, який планувалося укласти між нею, ФОП ОСОБА_10, з одного боку, та приватним підприємцем ОСОБА_8, з іншого боку, останній не підписав, а відтак договір співробітництва є неукладеним, тому отримання відповідачем коштів є безпідставним.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача, що він отримував кошти відповідно до п.6.1 Договору та на підставі довіреності наданої йому ПП ОСОБА_8, кому він і передав кошти, доводи позивача, що відповідач отримав кошти без достатньої правової підстави є передчасними.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2013 року ОСОБА_6 , як фізична особа, отримав від ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 20 000 євро, що підтверджується виданими 03 жовтня 2013 року відповідачем двома розписками.

При цьому, позивач особисто передала відповідачу 20 000 ,00 євро, що за офіційним курсом НБУ 28,9482 грн. за 1 євро, станом на 03.10.2016 року становить 578 964,00 грн.

В розписках вказано, що грошові кошти отримані відповідачем від позивача та від ФОП ОСОБА_10 в якості оплати згідно умов пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року.

Однак, договір співробітництва № 8/10/13 від 03.10.2013 року, який планувалося укласти між позивачем і ФОП ОСОБА_10 з одного боку, та ПП ОСОБА_8 з другого боку, останній не підписав.

В пункті 3.1. неукладеного Договору співробітництва вказано, що ПП ОСОБА_8 надає право позивачу і ФОП ОСОБА_10 на період спільної роботи використовувати логотип, документацію та інші матеріали, надані французькою компанією, яка володіє торговою маркою Zaldiz та яка передала право на їх використання в Україні компанії Модный bazar .

В неукладеному Договорі співробітництва та в розписках відповідач не був стороною цього договору, а підписався в ньому як генеральний директор компанії Модный bazar -тобто, як особа, яка лише узгодила використання торгової марки Zaldiz в м. Харкові на час дії Договору співробітництва.

Згідно з неукладеним Договором співробітництва відсутнє вказування на форму власності компанії Модный bazar , відсутній код ЄДРПОУ цієї компанії, не вказано місцезнаходження та розрахунковий рахунок цієї компанії, також відсутній відбиток печатки цієї компанії, що теж вказує на те, що ця компанія в неукладеному Договорі співробітництва не була стороною договору.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про підприємство або ж компанію з назвами Модный bazar або Модний bazar .

Відповідач не надав жодних документів позивачу та ФОП ОСОБА_10, які б дозволяли їм використовувати торгову марку Zaldiz , також як і не було надано їм відповідачем будь-яких документів щодо того, що відповідач обіймає посаду генерального директора компанії Модный bazar , також відповідач не надав документів щодо того, що ця компанія має право використовувати торгову марку Zaldiz та передавати право на її використання третім особам.

В розписках отримувач грошових коштів вказаний як фізична особа, підпис під розписками він здійснив теж як фізична особа, тобто, отримання відповідачем грошових коштів від позивача було здійснене ним саме як фізичною особою і не було пов'язане зі здійснення ним підприємницької діяльності чи виконанням ним посадових обов'язків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.10.2016 р., ОСОБА_6 є засновником та керівником ТОВ МОДНИЙ БАЗАР (код 37530244), а його місцем реєстрації вказано: 25009, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, Кіровський район, вул. Новосибірська, буд.4.

У позовній заяві (а.с.4-7) та у письмовій правій позиції представника позивача (а.с.74) ФОП ОСОБА_9 просила стягнути на її користь з відповідача кошти з підстав визначених ст.1212 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У позовній заяві позивач просила стягнути на її користь з відповідача кошти з підстав визначених ст.1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини.

Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

До апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_11, який представляє інтереси ФОП ОСОБА_9 про заміну позивача у справі, ФОП ОСОБА_9 на ОСОБА_5.

Оскільки між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_5 24.05.2018 уклали договір відступлення права вимоги від ОСОБА_6 отриманих ним 03.10.2013 грошових коштів судом замінено позивача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_9 на позивача ОСОБА_5 у справі.

Матеріалами справи підтверджується, що 03 жовтня 2013 року між приватним підприємцем ОСОБА_8В. Сторона-1 , та Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_10 і ОСОБА_12, Сторона-2 , укладено договір співробітництва №8/10/13 (далі - Договір), який підписано Стороною-2 , а в графі Сторона-1 проставлений відтиск печатки приватного підприємця ОСОБА_8

Також в Договорі є відмітка: погоджено використання ТМ Zaldiz в місті Харкові на час дії договору №8/10/13. Генеральний директор Модный bazar ОСОБА_6. .

Пунктом 6.1 Договору обумовлено, що Сторона -2 перераховує грошові кошти в сумі, яка еквівалентна 20000 євро Стороні-1 за 30 календарних днів до передбачуваної дати відкриття магазину.

Згідно наявних в матеріалах справи двох копій розписок, ОСОБА_6 прийняв оплату в повному обсязі, в розмірі 20 000 євро, що еквівалентно 224 000 грн. по курсу Приватбанка станом на 03.10.2013 року, від ФОП ОСОБА_12 і ФОП ОСОБА_10, що є невід'ємною частиною договору співробітництва №8/10/13 від 03.10.2013 року, п.6.1.

На підставі довіреності виданої 09.09.2013 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні апеляційного суду, ПП ОСОБА_8 довірив ОСОБА_6 бути його представником у взаємовідносинах з суб'єктами господарювання, отримувати товарно-матеріальні цінності, в тому числі грошові кошти, здійснювати інші дії направлені на відкриття, розвиток торгової мережі магазинів торгової марки Zaldiz в місті Харків.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач ОСОБА_6 отримуючи кошти діяв не від свого імені, а від імені ПП ОСОБА_8 відповідно до п.6.1 Договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач передавала кошти відповідачу відповідно до п.6.1 Договору.

ПП ОСОБА_8 до участі у справі залучений не був, доводи відповідача, що він отримував кошти на підставі довіреності виданої ПП ОСОБА_8 та передав кошти останньому, належними та допустимими доказами не спростовано.

Оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача, що він отримував кошти відповідно до п.6.1 Договору та на підставі довіреності наданої йому ПП ОСОБА_8, кому він і передав кошти, доводи позивача, що відповідач отримав кошти без достатньої правової підстави є передчасними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, правонаступником якої є ОСОБА_5, залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 березня 2018 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Дуковський

О.Л.Карпенко