Постанова

від 15.06.2020 по справі 404/6515/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 404/6515/16-ц

провадження № 61-43264св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Бершадської О. В., та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Мурашка С. І., Дуковського О. Л., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 жовтня 2013 року ОСОБА_2 , отримав від неї та ФОП ОСОБА_5 40 000 євро, про що

склав відповідні розписки від 03 жовтня 2013 року.

Вона особисто передала відповідачу 20 000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 03 жовтня 2016 року становить 28,9482 грн за 1 євро. Вважала, що станом на 03 жовтня 2016 року борг становить 578 964 грн. В розписках зазначено, що грошові кошти отримані відповідачем в якості оплати згідно пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня 2013 року.

Вказувала, що договір співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня

2013 року, який планувалось укласти між нею, ФОП ОСОБА_5 , з одного боку, та ФОП ОСОБА_3 , з іншого боку, останній не підписав, а відтак цей договір не є укладеним, тому отримання відповідачем коштів є безпідставним.

За таких обставин просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті кошти у розмірі 20 000 Євро.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 липня

2017 року залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ФОП ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача про отримання ним коштів відповідно до пункту 6.1 співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня 2013 року на підставі довіреності, наданої йому ФОП ОСОБА_3 , якому він і передав ці кошти, посилання позивача на те, що відповідач отримав кошти без достатньої правової підстави є передчасними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня

2018 року замінено первісного позивача ФОП ОСОБА_4 її правонаступником - ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 , правонаступником якої

є ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року залишено без змін.

Приймаючи постанову від 24 липня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 , отримуючи кошти, діяв не від свого імені, а від імені ФОП ОСОБА_3 на виконання пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня 2013 року, а тому відсутні підстави вважати, що ці кошти безпідставно набуті відповідачем. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Лук`янчиков Ю. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Кіровограда. У листопаді 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

13 квітня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 404/6515/16-ц передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, оскільки ФОП ОСОБА_4 зверталась до апеляційного суду із заявою про відвід суддів Мурашка С. І. та

Карпенко О. Л. у зв`язку з існування сумнів в неупередженості та об`єктивності цих суддів, які розглядали справу № 404/6523/16-ц та ухвалили рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів в аналогічних правовідносинах.

Апеляційний суд помилково зазначив про те, що ФОП ОСОБА_3 не був залучений до участі у справі.

Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій факту неукладення договору між ФОП ОСОБА_4 і

ФОП ОСОБА_5 , з одного боку, та ФОП ОСОБА_3 з іншого, оскільки останній договір не підписав, а сторони договору не дійшли домовленості щодо всіх його істотних умов. Крім того, вказує, що

ФОП ОСОБА_4 не знайома із ФОП ОСОБА_3 та жодного разу із ним не спілкувалась, тому договір між ними не міг бути укладений. При цьому вважає, що якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, то між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що під час отримання коштів

ОСОБА_2 не повідомляв ФОП ОСОБА_4 про те, що діє від імені

ФОП ОСОБА_3 , а тому заявник вважає, що саме відповідач зобов`язаний повернути безпідставно отримані грошові кошти. Крім того, відповідач не надав належних і допустимих доказів передачі ФОП ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих від ФОП ОСОБА_4 .

Суд першої інстанцій безпідставно відхилив клопотання позивача про витребування доказів що стосуються діяльності ФОП ОСОБА_3 та клопотання про призначення почеркознавчої і технічної експертиз довіреності, наданої останнім відповідачу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу, поданому в листопаді 2018 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Тупало М. П. зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Просив врахувати, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до аналізу договору співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня

2013 року, його предмету, прав та обов`язків сторін, який може бути предметом дослідження в межах господарського судочинства, оскільки укладений між суб`єктами підприємницької діяльності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 жовтня 2013 року між

ФОП ОСОБА_3 , Сторона-1 , та ФОП ОСОБА_5 і

ФОП ОСОБА_6 , Сторона-2 , укладено договір співробітництва № 8/10/13, який підписано Стороною-2 , а в графі Сторона-1 проставлений відтиск печатки ФОП ОСОБА_3 . У вказаному договорі наявна відмітка: погоджено використання ТМ Zaldiz в місті Харкові на час дії договору № 8/10/13. Генеральний директор Модный bazar ОСОБА_2 .

Пунктом 6.1 вказаного договору обумовлено, що Сторона-2 перераховує грошові кошти в сумі, яка еквівалентна 20 000 євро, Стороні-1

за 30 календарних днів до передбачуваної дати відкриття магазину.

Суди встановили, що згідно наявних в матеріалах справи двох копій розписок ОСОБА_2 прийняв оплату в повному обсязі, в розмірі

20 000 євро, що еквівалентно 224 000 грн по курсу Приватбанка станом

на 03 жовтня 2013 року, від ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_5 , що є невід`ємною частиною договору співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня 2013 року пункт 6.1.

На підставі довіреності від 02 вересня 2013 року ФОП ОСОБА_3 довірив ОСОБА_2 бути його представником у взаємовідносинах з суб`єктами господарювання, отримувати товарно-матеріальні цінності, в тому числі грошові кошти, здійснювати інші дії, направлені на відкриття, розвиток торгової мережі магазинів торгової марки Zaldiz в місті Харків.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникла це зобов`язання).

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Встановивши, що ОСОБА_2 , отримуючи кошти від ФОП ОСОБА_4 , діяв не від свого імені, а від імені ФОП ОСОБА_3 на виконання

пункту 6.1 договору співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня 2013 року, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що кошти отримані відповідачем, не є безпідставно набутими, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

До такого ж висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 404/6523/16-ц

за позовом ФОП ОСОБА_5 , правонаступником якої є

ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Доводи касаційної скарги про те, що договір співробітництва не можна вважати укладеним є безпідставними, оскільки відповідно до положень

статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Договір співробітництва № 8/10/13 від 03 жовтня 2013 року у встановленому законом порядку не оспорений, а тому в силу положень статті 204 ЦК України зберігає правові наслідки, передбачені ним. Отже, спірні правовідносини виникли з договору, позивач заявила вимогу про повернення коштів, переданих нею у порядку виконання договірних зобов`язань. При цьому правова підстава набуття грошей - договір співробітництва № 8/10/13

від 03 жовтня 2013 року - не визнана недійсною.

Посилання заявника про те, що ФОП ОСОБА_6 , передаючи кошти відповідачу, не знала, що той діє від імені ФОП ОСОБА_3 спростовуються змістом розписки від 03 жовтня 2013 року, в якій зазначено, що кошти передаються саме на виконання пункту 6.1 договору співробітництва, стороною якого є ФОП ОСОБА_3 , та довіреністю останнього від 02 вересня 2013 року.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги щодо безпідставного відхилення заяви ФОП ОСОБА_4 про відвід суддів Мурашка С. І. та Карпенко О. Л., оскільки відвід, заявлений відповідачем окремим суддям колегії суддів апеляційного суду, вирішений у відповідності до вимог процесуального законодавства і підстав для його задоволення не встановлено.

Доводи касаційної скарги про помилкове зазначення в тексті судового рішення відомостей про незалучення ФОП ОСОБА_3 до участі у справі, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки вказані відомості не вплинули на правильність вирішення справи по суті.

Посилання заявника на безпідставне відхилення клопотань позивача про витребування доказів та призначення експертиз не вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ухвалою

від 29 листопада 2017 року вирішено вказані клопотання представника позивача та в ухвалі суду наведено мотиви їх відхилення.

При цьому, відхиляючи клопотання про витребування доказів, місцевий суд обґрунтовано виходив із недотримання представником позивача умов для витребування доказів судом, передбачених статтею 137 ЦПК України (в редакції Кодексу, чинній на час вирішення клопотання). Позивачем та його представником не враховано мотиви місцевого суду, що слугували підставою для відхилення вказаних клопотань та не заявлено повторно ці клопотання із дотриманням вимог норм процесуального права.

В судовому засіданні 23 березня 2018 року ФОП ОСОБА_4 та її представник зазначили про відсутність будь-яких заяв чи клопотань та вважали за можливе розглянути справу по суті, що підтверджено протоколом судового засідання.

За таких обставин, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті спору та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що б призвели до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року, та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта