Постанова

від 01.08.2018 по справі 316/358/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 316/358/18

Провадження №22ц/778/2888/18

Головуючий у 1 інстанції: Капустинський М.В

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Енергодарського міського голови ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області, ухваленого в м. Енергодар, Запорізької області 14 травня 2018 року (повний текст рішення складено 22 травня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_5 до Енергодарського міського голови ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька незалежна телерадіокомпанія TV5 , Енергодарський телеканал ЕНТС, про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_13 року на Енергодарському телеканалі ЕНТС, Енергодарській міський голова ОСОБА_4 (надалі - відповідач) дав наступні твердження (мовою оригіналу): Перед перерывом, мне была объявлена підозра о совершении кримінального правонарушеня по вопросу увольнения в прошлой каденции моей, будучи секретарём Енергодарского городского совета, директора КП Ритуал ОСОБА_6 , що підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_4 з 0 хв.18 сек. по 0 хв.46 сек. Також в цьому ж відеозапису є наступні твердження ОСОБА_4 (мовою оригіналу): Причиной увольнения этого работника послужило то, что он вёл антиукраинскую деятельность 1.Он всячески препятствовал выделению земли для захоронення первого героя Энергодара, погибшего в зоне АТО. В дальнейшем он же препятствовал и блокировал установку памятника, который семья привезла и хотела установить на кладбище. Этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО и защищали наш город и выполняли свой гражданский долг. Мне что нужно было ему орден дать? Я тогда вообще не понимаю , что происходит у нас в стране. , що підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_4 з 0 хв. 57 сек. по 01 хв.55 сек. Зазначене інтерв'ю було поширено в мережі інтернет на каналі youtube - ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

ІНФОРМАЦІЯ_12 р. на телепередачі Тиждень підсумки , стосовно нього - ОСОБА_5, на Запорізькому телеканалі TV5, ОСОБА_4 дав наступні твердження (далі мовою оригіналу): Это не личная месть ОСОБА_6, это продолжение политического сериала в Энергодаре, который длится последние полтора года, а именно политические расправы антинародной группы депутатов представителями оппозиционного блока , то есть со мной и депутатским большинством. После ряда неудачных репресий, в том числе с использованием силовиков, эта антинародная власть пошла на безприцидентный шаг - использовала сепаратиста, который будучи директором КП Ритуал отказывался предоставлять места для захоронення погибших в зоне АТО героев Энергодара. Их обвинения сейчас являются защитой ярого сепаратиста от того, кто стал на защиту памяти наших украинских героев и их осиротевших детей. , це підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 хв. 00 сек. по 01 хв.48 сек. Зазначене інтерв'ю було поширено в мережі інтернет на каналі youtube ІНФОРМАЦІЯ_2 р.: ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_11 р. на Запорізькому телеканалу TV 5, Енергодарський міський голова ОСОБА_4 дав інтерв'ю стосовно нього - ОСОБА_5, в якому сказав (мовою оригіналу): По рекомендации исполнительного комитета, было предложено не продлевать с ним контракт о дальнейшей работе . Причиной стало следующее: этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО. , що підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9. События в Энергодаре з 8 хв.11сек. по 08 хв.36 сек.

Також в цьому ж інтерв'ю з 13 хв.27 сек. по 13 хв.35 сек., ОСОБА_4 говорить (мовою оригіналу): Сегодня представители нашей власти вручили мне підозру. Мне что нужно было ему орден дать? Я тогда вообще не понимаю , что происходит у нас в стране. Також це інтерв'ю було розміщено в мережі інтернет на каналі youtube 24.06.2017 р.: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Посилаючись на те, що таким чином, ОСОБА_4 розповсюдив інформацію яка, враховуючи характер його діяльності, має негативний зміст, оскільки прямо вказує на те, що позивач нібито займався антиукраїнською діяльністю та був сепаратистом, створює враження його причетності до протиправної діяльності, створює підстави для сприйняття його у якості особи причетної до вчинення злочинів, що порушує принцип презумпції невинуватості особи, а отже створив уявлення про нього як про не добропорядну людину, заплямував позитивний імідж неправдивою інформацією.

Зазначаючи також, що поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, яка також завдала позивачу моральної шкоди, оскільки після побаченого у позивача стало погано з серцем він лікувався вдома, але після різкого погіршення стану, був госпіталізований 27.06.2017 року в ДУ СМСЧ №1 м. Енергодар у кардіологічне відділення з діагнозом: гіпертонічна хвороба II, криз, АГII, гіпертензійне серце, високий ризик, де знаходився на лікуванні з 27.06.2017 р. по 06.07.2017 р, що підтверджується виписним епікризом кардіологічного відділення ДУ СМСЧ №1 м. Енергодара та фіскальними і товарними чеками №1769 від 27.06.2017 р., №1770 від 29.06.2017 р. та №151-087700.

Крім того, до позивача стало погане відношення людей, які телефонували з приводу телепередач його дружині, а йому особисто задавали наступні питання: чи є я сепаратистом, чи дійсно я відмовляюсь хоронити на міському кладовищі героїв АТО; чи дійсно я не виплачував заробітну плату робітникам КП Ритуал , які проходять військову службу в зоні АТО.

А отже позивач зазначає, що діями відповідача було завдано йому моральну шкоду.

На піставі зазначеного позивач просив суд: визнати недостовірною інформацію, яка міститься на каналі youtube розповсюджена 09 червня 2017 року: Причиной увольнения этого работника послужило то, что он вёл антиукраинскую деятельность. Он всячески препятствовал выделению земли для захоронения первого героя Энергодара, погибшего в зоне АТО. В дальнейшем он же препятствовал и блокировал установку памятника, который семья привезла и хотела установить на кладбище. Этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО и защищали наш город и выполняли свой гражданский долг. Мне что нужно было ему орден дать? Я тогда вообще не понимаю, что происходит у нас в стране ;

Визнати недостовірною інформацію, яка міститься на каналі youtube розповсюджена 10 червня 2017 року: Это не личная месть ОСОБА_6, это продолжение политического сериала в Энергодаре, который длится последние полтора года, а именно политические расправы антинародной группы депутатов представителями оппозиционного блока, то есть со мной и депутатским большинством. После ряда неудачных репрессий, в том числе с использованием тыловиком, эта антинародная власть пошла на беспрецедентный шаг - использовала сепаратиста, который будучи директором КП Ритуал отказывался предоставлять места для захоронения погибших в зоне АТО героев Энергодара. Их обвинения сейчас являются защитой ярого сепаратиста от того, кто стал на защиту памяти наших украинских героев и их осиротевших детей ;

Визнати недостовірною інформацію, яка міститься на каналі youtube розповсюджена 10 червня 2017 року: По рекомендации исполнительного комитета, было предложено не продлевать с ним контракт о дальнейшей работе . Причиной стало следующее: этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО. ;

Зобов'язати ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1), протягом п'яти робочих днів з моменту набрання даним рішенням суду законної сили, опублікувати, в засобах масової інформації, спростування поширених недостовірних відомостей про ОСОБА_5 виклавши спростування наступним чином: Всі відомості, що сказані мною у інтерв'ю від 08.10.2017 р., ІНФОРМАЦІЯ_12 р. та ІНФОРМАЦІЯ_11 р. по відношенню до ОСОБА_5 - не відповідають дійсності ;

Припинити поширення недостовірної та такої, що принижує честь і гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_5 у спосіб заборони ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1) поширювати у будь-який спосіб недостовірну та таку інформацію, що принижує честь і гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_5;

Стягнути з ОСОБА_4 ( адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. (ста тисяч гривень 00 коп.) завданої моральної шкоди, що полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації останнього;

Пропорційно задоволеним позовним вимогам, тягнути з ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у складі яких, зокрема, сплачений мною судовий збір.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнато недостовірною інформацію, яка міститься на каналі youtube розповсюджена 09 червня 2017 року: Причиной увольнения этого работника послужило то, что он вёл антиукраинскую деятельность 1.Он всячески препятствовал выделению земли для захоронения первого героя Энергодара, погибшего в зоне АТО. В дальнейшем он же препятствовал и блокировал установку памятника, который семья привезла и хотела установить на кладбище. Этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО и защищали наш город и выполняли свой гражданский долг. Мне что нужно было ему орден дать? Я тогда вообще не понимаю, что происходит у нас в стране.

Визнато недостовірною інформацію, яка міститься на каналі youtube розповсюджена 10 червня 2017 року: Это не личная месть ОСОБА_6, это продолжение политического сериала в Энергодаре, который длится последние полтора года, а именно политические расправы антинародной группы депутатов представителями оппозиционного блока, то есть со мной и депутатским большинством. После ряда неудачных репрессий, в том числе с использованием тыловиком, эта антинародная власть пошла на беспрецедентный шаг - использовала сепаратиста, который будучи директором КП Ритуал отказывался предоставлять места для захоронения погибших в зоне АТО героев Энергодара. Их обвинения сейчас являются защитой ярого сепаратиста от того, кто стал на защиту памяти наших украинских героев и их осиротевших детей.

Визнати недостовірною інформацію, яка міститься на каналі youtube розповсюджена 10 червня 2017 року: По рекомендации исполнительного комитета, было предложено не продлевать с ним контракт о дальнейшей работе . Причиной стало следующее: этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО.

Зобов'язано ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1), протягом п'яти робочих днів з моменту набрання даним рішенням суду законної сили, опублікувати, в засобах масової інформації , спростування поширених недостовірних відомостей про ОСОБА_5 виклавши спростування наступним чином: Всі відомості, що сказані мною у інтерв'ю від 08.10.2017 р., ІНФОРМАЦІЯ_12 р. та ІНФОРМАЦІЯ_11 р. по відношенню до ОСОБА_5 - не відповідають дійсності

Стягнуто з ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_5 розмір моральної шкоди в сумі 100000 (ста тисяч) гривень 00 копійок, розмір сплаченого судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, а всього підлягає стягненню 101762 (сто одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

В задоволенні решти вимог позовної заяви - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Енергодарський міський голови ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є: вказана інформація висловлена відповідачем є оціночними судженнями які не підлягають спростуванню та доведенню правдивості; суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачитися перед позивачем; спростування недостовірної інформації здійснюється у той же спосіб у який вона поширена; відсутність доказів про завдання позивачеві моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу надано не було.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26.07.2018 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає.

Відповідно до мотивувальної частини оскарженого рішення, судом першої інстанції встановлено, що дослідженими доказами підтверджено та не спростовано відповідачем, що розповсюдження в Інтернет-мережі інформації щодо позивача не носять характеру оціночного судження, а містять конкретні твердження, які не підтверджено жодними доказами, а отже вони є неправдивими та такими, що наносять шкоду у тому числі діловій репутації позивача.

Далі в оскарженому рішенні суд зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів достовірності інформації, яка була розповсюджена у соціальній Інтернет-мережі відносно позивача. В свою чергу, позивачем доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем. Суду доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, які не відповідають дійсності чи перекручені. Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначена інформація є недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, а отже така інформація підлягає спростуванню.

Жодних інших обставин судом попередньої інстанції не встановлено, суд не встановив, і в мотивувальній частині рішення не зазначив, коли де і ким в якому конкретно засобі масової інформація і конкретно яка була поширена інформація, яку він вважав недостовірною і чи є фактично така інформація недостовірною, в який спосіб і в якому засобі масової інформації вона повинна спростовуватись.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до відеозапису, який мається на диску і доданому позивачем до матеріалів справи а.с. 15, ІНФОРМАЦІЯ_13 року на Енергодарському телеканалі ЕНТС, Енергодарській міський голова ОСОБА_4 (надалі - відповідач) дав наступні твердження (мовою оригіналу): Перед перерывом, мне была объявлена підозра о совершении кримінального правонарушеня по вопросу увольнения в прошлой каденции моей, будучи секретарём Енергодарского городского совета, директора КП Ритуал ОСОБА_6 , що підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_4 з 0 хв.18 сек. по 0 хв.46 сек. Також в цьому ж відеозапису є наступні твердження ОСОБА_4 (мовою оригіналу): Причиной увольнения этого работника послужило то, что он вёл антиукраинскую деятельность. Он всячески препятствовал выделению земли для захоронення первого героя Энергодара, погибшего в зоне АТО. В дальнейшем он же препятствовал и блокировал установку памятника, который семья привезла и хотела установить на кладбище. Этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО и защищали наш город и выполняли свой гражданский долг. Мне что нужно было ему орден дать? Я тогда вообще не понимаю , что происходит у нас в стране. , що підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_4 з 0 хв. 57 сек. по 01 хв.55 сек. Зазначене інтерв'ю, за доводами позивача, було поширено в мережі Інтернет на каналі youtube - ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Відповідно до того ж відеозапису, який який мається на диску і доданому позивачем до матеріалів справи а.с. 15, ІНФОРМАЦІЯ_12 р. на телепередачі Тиждень підсумки , на Запорізькому телеканалі TV5, ОСОБА_4 дав наступні твердження (далі мовою оригіналу): Это не личная месть ОСОБА_6, это продолжение политического сериала в Энергодаре, который длится последние полтора года, а именно политические расправы антинародной группы депутатов представителями оппозиционного блока , то есть со мной и депутатским большинством. После ряда неудачных репресий, в том числе с использованием силовиков, эта антинародная власть пошла на безприцидентный шаг - использовала сепаратиста, который будучи директором КП Ритуал отказывался предоставлять места для захоронення погибших в зоне АТО героев Энергодара. Их обвинения сейчас являются защитой ярого сепаратиста от того, кто стал на защиту памяти наших украинских героев и их осиротевших детей. , це підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 хв. 00 сек. по 01 хв.48 сек. Зазначене інтерв'ю, за доводами позивача, було поширено в мережі Інтернет на каналі youtube ІНФОРМАЦІЯ_2 р.: ІНФОРМАЦІЯ_10

Відповідно до того ж відеозапису, який мається на диску і доданому позивачем до матеріалів справи а.с. 15, ІНФОРМАЦІЯ_11 р. на Запорізькому телеканалу TV 5, Енергодарський міський голова ОСОБА_4 дав інтерв'ю в якому сказав (мовою оригіналу): По рекомендации исполнительного комитета, было предложено не продлевать с ним контракт о дальнейшей работе. Причиной стало следующее: этот человек отказывался выплачивать заработную плату работникам КП Ритуал , которые в тот момент находились в зоне АТО. , що підтверджується відеозаписом ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9. События в Энергодаре з 8 хв.11сек. по 08 хв.36 сек. Також в цьому ж інтерв'ю з 13 хв.27 сек. по 13 хв.35 сек., ОСОБА_4 говорить (мовою оригіналу): Сегодня представители нашей власти вручили мне підозру. Мне что нужно было ему орден дать? Я тогда вообще не понимаю , что происходит у нас в стране. Також це інтерв'ю, за доводами позивача, було розміщено в мережі Інтернет на каналі youtube 24.06.2017 р.: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із частиною другою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості . Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку . Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання , то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Таким чином, оцінка роботи ОСОБА_5 як директора Комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради, який на період роботи на цій посаді був свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, як з боку колег, політичних апонентів, інших публічних осіб, активістів так і пересічних громадян. Інформація, поширена відповідачем стосується виключно професійної діяльності позивача, а не його приватного життя. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, положень закону та роз'яснень в цілому не врахував та не звернув належної уваги на необхідність розрізняти фактичні твердження та оціночні судження, а також те, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недостовірною інформації, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача.

Слід зауважити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (рішення ЄСПЛ у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" заява № 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, суд першої інстанції не врахував належним чином, що поширена інформація щодо позивача як публічної особи - в період його роботи директором Комунального підприємства Ритуал Енергодарської міської ради, та залишив поза увагою те, що висловлювання відповідача, які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

З метою привернути увагу громадськості, відповідач виразив суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на дії позивача, власну оцінку його поведінки та звернув увагу на наявність між ними (сторонами у справі) тривалого взаємного конфлікту.

Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірних інтерв'ю, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань та з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.

Окрім цього, відповідно до п. 9 Постанови Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи N 1, від 27.02.2009 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

Відповідно до п. 11 Постанови Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи N 1, від 27.02.2009 відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Позивач звернувся з позовом у цій справі не до фізичної особи ОСОБА_4 а до Енергодарського міського голови ОСОБА_4, про, що зазначено в позові, однак юридична особа в якій останній працює до участі у справі не притягувалась і вказане питання судом не вирішувалось.

Відповідно до п. 12 Постанови Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи N 1, від 27.02.2009 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта , особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПКв адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет .

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначав, що всі вказані відеоінтерв'ю відповідача були розміщені і поширені в мережі Інтернет.

У статті 1 Закону України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року № 1280-IV зазначено:

домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється;

доменне ім'я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

Поняття "веб-сайт" міститься у наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року № 327/225 "Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади", згідно з яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім'ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.

Судом не вирішувалось питання притягнення до участі у справі власника веб-сайту, дані про нього не витренувались в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв.

Однією із підстав для відмови в позові є незалучення до участі у справі належного відповідача, повноважень у суду апеляційної інстанції на залучення до участі у справі належних відповідачів ЦПК України не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано жодних доказів того, що, розміщення спірної інформації у мережі Інтернет, про спростування якої він просить відбулось саме відповідачем чи третіми особами.

Окрім цього, суд попередньої інстанції, задовольняючи позов, відповідно до позовних вимог, зобов'язав відповідача ОСОБА_4, протягом п'яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, опублікувати, в засобах масової інформації, спростування поширених недостовірних відомостей про ОСОБА_5

При цьому суд не зазначив в яких саме засобах масової інформації повинна бути публікація, не притягнув вказаний засіб інформації в якості співвідповідача для участі у справі, оскільки таке рішення стосується його прав та обов'язків покладених судом щодо публікації.

Відповідно до п. 25 Постанови Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи N 1, від 27.02.2009 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація .

Суд встановивши, що інформація була поширена в мережі Інтернет, шляхом розміщення відеоінтерв'ю з відповідачем, визначив спосіб спростування інший, а саме шляхом опублікування в засобах масової інформації, не обґрунтувавши зміну способу, не визначивши на якій сторінці, яким шрифтом, яким тиражем і яким саме друкованим засобом масової інформації, не притягнутим до участі у розгляді справи, повинна бути здійснена така публікація.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, в контексті всієї поширеної інформації щодо ОСОБА_5, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у поширеній інформації містяться оціночні судження особи, яка дала інтерв'ю та своє ставлення до дій позивача на посаді директора комунального підприємства.

Вирішуючи спір, суд попередньої інстанції викладеного не врахував та помилково вважав, що поширена відповідачем інформація викладена у формі подачі істинних фактів, у зв'язку з чим дійшов до необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, однак судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Не підлягає задоволенню і вимога про відшкодування моральної шкоди у розумінні частини 1 статті 23 ЦК України, оскільки апеляційним судом не встановлено порушення прав ОСОБА_5

Вказані висновки відповідають висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другоїї судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №766/12234/17, провадження №61-11673св18, а також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2018 року у справі №658/1795/17-ц, провадження №61-17367св18.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарського міського голови ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у цій справі скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Енергодарського міського голови ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька незалежна телерадіокомпанія TV5 , Енергодарський телеканал ЕНТС про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 1 серпня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: