Рішення

від 15.06.2010 по справі 2-122/2010

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-122

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року м.Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1О

при секретарі Дутка С.І.

з участю

позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

третіх осіб Булучинської сільської ради, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Буську цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_3, ОСОБА_7, третіх осіб Балучинська сільська рада,

ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування

жилим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6

А.І., ОСОБА_7, третіх осіб Балучинської сільської ради, ОСОБА_4.

Позов мотивує тим, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1,

Буського району, Львівської області. Будинок придбала у ОСОБА_4, згідно договору

купівлі-продажу будинку від 04 вересня 2008 року. Згідно умов договору ОСОБА_4

зобов'язувався виселитись з даного будинку, оплатити всі комунальні послуги на момент

виселення, виписатись з проданого будинку разом з членами сім"ї до 30.09.2008 року.

Відповідачка ОСОБА_5 в будинку не проживає з липня 2008 року, інші відповідачі не

проживають взагалі. В добровільному порядку відповідачі знятись з реєстрації не

бажають. В даному будинку позивачка проживає вже другий рік, однак не може

зареєструватися за даною адресою, оскільки там зареєстровані відповідачі. Просить

визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщення,

стягнути судові витрати з ОСОБА_4

Позивачка ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, дала пояснення аналогічні

мотивам позовної заяви. Просить задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позову. Суду пояснив, що

поки був живий дядько ОСОБА_8, який був чоловіком ОСОБА_8

ОСОБА_9 і помер 13 грудня 1997 року, вони проживали в даному будинку. Після

смерті дядька вони змінили місце проживання. ОСОБА_8 склав заповіт 05.02.1996

року, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_3, а саме 1/2 частину

будинку, 1/2 частину господарського будинку і все те, що є в хаті. Вважає, що даний позов

порушує його права як власника % частини будинку.

Третя особа ОСОБА_4 позов підтримав. Суду пояснив, що будинок № 36 по вул.

Сонячній, с. Русилів, Буського району, Львівської області він купив у своєї тітки

ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого

Буською державною нотаріальною конторою 04.12.2007 року. ОСОБА_5 приходиться

йому тіткою, після смерті дядька ОСОБА_8, тітка проживала одна. Відповідачі

ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 в будинку не проживаю з 1988 року. Коли продавав

будинок № 36 по вул. Сонячній, с. Русилів, Буського району, Львівської області Казановій

І.Є. в будинку були зареєстровані крім тітки ОСОБА_5, ще й ОСОБА_6, ОСОБА_6

А.І., ОСОБА_7 Проте, що відповідачі були зареєстровані він повідомив позивачку і

зобов"язувався їх виписати, в строк зазначений в договорі, однак добровільно відповідачі

не погодились.

Голова Булучинської сільської ради ОСОБА_12 поклався на розсуд суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_13 в судовому засіданні

15.04.2010 року суду пояснила, що вона проживала в даному будинку разом з своєю

сім"єю до 1997 року. Після смерті дядька вони переїхали до с. Балучин, Буського району.

Діти були прописані за згодою тітки ОСОБА_5 та дядька ОСОБА_8 в будинку №

36 по вул.. Сонячній, в с.Русилів.

Заслухавши пояснення позивачки на підтримання позову, пояснення відповідача,

представника відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до

наступного висновку.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 04 вересня 2008 року (а.с. 7)

позивачка ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 будинок № 36 по вул. Сонячній, с. Русилів,

Буського району, Львівської області. Договором передбачено, що сторони домовились,

про те, що продавець ОСОБА_4 зобов'язувався виписатись з проданого будинку разом з

членами його сім"ї та всіма прописаними в цьому будинку особами, до 30.08.2008 року, на

що покупець ОСОБА_2 дала свою згоду.

Згідно довідки від 29.01.2010 року № 40 (а.с.6), яка видана Балучинською

сільською радою Буського району Львівської області, в будинку № 36 по вул. Сонячній, с.

Русилів, Буського району, Львівської області зареєстровані відповідачі.

З акту обстеження житлового будинку від 15.06.2007 року вбачається, що при

обстеженні встановлено, що в житловому будинку ОСОБА_5 ніхто із зареєстрованих

громадян не проживав, про що підтвердили сусіди ОСОБА_14, ОСОБА_15

Згідно представлених витягів погосподарської книги на 1996-2000 роках в списку

членів господарства значились: ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3,

ОСОБА_7 (витяг доданий до матеріалів справи), на 2006-2010 роки в списку членів

домогосподарства значаться: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 (витяг

доданий до матеріалів справи.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997

року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР "Про ратифікацію

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого

протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності

права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування

своїм майном та закріплює право особи на безперешкодне користування своїм майном та

закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатися належним йому

майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до

закону.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст.

150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного

проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на

власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК

України члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі),

що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно

до угоди з власником.

З вищезазначеного випливає, що право члена сім'ї власника будинку

користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності

на це майно.

Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей

будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів

її сім"ї на користування цим будинком.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки змінився

власник житлового будинку № 36 по вул. Сонячній, в с.Русилів, Буського району,

Львівської області, якою є ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6

А.І., ОСОБА_7 були зареєстровані за згодою попереднього власника, законом не

передбачено перехід прав і обов"язків попереднього власника в частині збереження права

користування житлом членів сім"ї колишнього власника у випадку зміни власника

будинку.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 150, 156 ЖК України, ст. 383, 405 ЦК

України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до

Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР "Про ратифікацію Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та

протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК

України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати такими, що втратили право користування будинком № 36 по вул.

Сонячній, в с.Русилів, Буського району, Львівської області ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду

Львівської області через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі в 10

денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал рішення.