Рішення

від 30.07.2018 по справі 821/781/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/781/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Волна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2018 року № 0000921422 та № 0000931422,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що 01.09.2017 року на адресу ПАТ "Волна" надійшов лист № 3466/10/21-22-14-06-18 від 28.08.2016 року від Головного Управління ДФС у Херсонській області із запитом про надання інформації по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками у лютому 2016 року.

Всі податкові накладні, що отримані від контрагентів-постачальників та відображених ПАТ "Водна" в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, зареєстровані в ЄДРПН у встановлені законодавством строки.

Враховуючи відсутність встановлення конкретних фактів порушення підприємством норм чинного законодавства, ПАТ "Волна" відмовило Головному управлінню ДФС у Херсонській області в наданні запитуваних документів.

На підставі направлення від 26.01.2018 року №51 виданого Головним управлінням ДФС у Херсонській області головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань, управління аудиту Головного управління ДФС у Херсонській області Салгаловою Катериною Василівною відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 26.01.2018 №139, проведена позапланова виїзна перевірка публічного акціонерною товариства "Волна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за лютий 2016 по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками: ТОВ "Крайслін", ТОВ "Дантлін", ТОВ "Астікс" та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

Дана перевірка проведена на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу, яка передбачає здійснення та проведення документальних позапланових перевірок за наявності таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000921422 від 27.03.2018 року публічному акціонерному товариству "Волна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 833242,50 грн. в тому числі 666594 грн. за основним зобов'язанням та 166648,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0000931422 від 27.03.2018 року публічному акціонерному товариству "Волна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1429583,75 грн., в тому числі 1143667 грн. за основним зобов'язанням та 285916,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для збільшення зазначених сум грошових зобов'язань стали висновки акту від 16.02.2018 року №32/21-22-14-06 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Волна" (код 03785444) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за лютий 2016 рік по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками: ТОВ "Крайслін" (код 40166582), ТОВ "Дантлін" (код 40211053), ТОВ "Астікс" (код 40211089) та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності".

Перевіркою не встановлено відсутність первинних документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження показників витрат для визначення об'єкта оподаткування, як саме не встановлено недостовірність наданих перевіряючим первинних документів.

Висновки, які викладені в акті перевірки, порушують закріплений Конституцією України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 27.03.2018 року № 0000921422, за яким публічному акціонерному товариству "Волна" збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 833242,50 грн., в тому числі 666594 грн. за основним зобов'язанням та 166648,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 27.03.2018 року № 0000931422, за яким публічному акціонерному товариству "Волна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1429583,75 грн., в тому числі 1143667 грн. за основним зобов'язанням та 285916,75 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями;

- стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області на користь публічного акціонерного товариства "Волна" понесені судові витрати.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження на 16.05.2018 року.

16.05.2018 року розгляд справи відкладено на 21.05.2018 року у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

17.05.2018 року до суду надійшов відзив на позов. Відповідач не погоджується з вимогами викладеними в адміністративному позові та вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилається на те, що за результатами податкової інформації за звітний період декларування ПДВ (лютий 2016) встановлено нереальність здійснення господарських операцій (неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг).

Ухвалою суду від 21.05.2018 року продовжено строк для проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Наступне підготовче засідання призначено на 02.07.2018 року.

02.07.2018 року розгляд справи відкладено на 16.07.2018 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

12.07.2018 року позивачем надано до суду відповідь на відзив. Посилається на те, що у запиті не було вказано, які конкретно встановлені факти, норми та статті порушення ПАТ "Волна" та контрагентами податкового законодавства. Крім того, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на ПАТ "Волна". Також, відповідач не проводив документальну перевірку в ТОВ "Дантлін" та ТОВ "Астікс", а ТОВ "Крайслін" не занесено до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва. Висновки відповідача побудовані лише на припущеннях.

16.07.2018 року розгляд справи відкладено на 23.07.2018 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

23.07.2018 року розгляд справи відкладено на 30.07.2018 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року замінено неналежного відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області на Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Представником позивача надано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням.

Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

З 05.02.2018 року по 09.02.2018 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірки ПАТ "Волна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за лютий 2016 року по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ "Крайслін", ТОВ "Дантлін", ТОВ "Астікс" та подальшого використання придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2018 року № 32/21-22-147-06/03785444.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України ПАТ "Волна" за період 01.02.2016 по 29.02.2016 завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 1143667 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за лютий 2016 на загальну суму ПДВ 1143667 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135 ст.135 ПК України, п.11, 19 ПСБО 16 "Витрати", п.6, п.9 ПСБО 9 "Запаси" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 666594 грн.

На підставі акту перевірки від 16.02.2018 року № 32/21-22-147-06/03785444 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2018 року № 0000921422 та № 0000931422.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, податкова звітність має формуватися на підставі даних, підтверджених документами. При цьому обмежень щодо виду, способу оформлення, змісту тощо документів даною статтею Податкового Кодексу України не встановлено. Зважаючи на це посилання в акті перевірки на порушення ПАТ "Волна" є необґрунтованими, оскільки жодного випадку формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, перевіркою не встановлено.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведеної норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Видаткові накладні, видані позивачем покупцям , є бухгалтерськими документами, які підтверджують факт поставки, вони оформлені з урахуванням вимог Закону № 996 та Положення № 88, та є підставою для відображення вартості придбаних товарів у складі валових витрат.

Законом № 996 та Положенням № 88 встановлено вимоги до первинних документів, вони можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниць виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11: "документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце".

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічний висновок Вищого адміністративного суду України наведений в ухвалі від 29.04.2015р. у справі № 2а-0870/12108/11, в ухвалі від 08.06.2015р. у справі № 2270/2640/11, в ухвалі від 17.03.2015р. у справі № 2а-1670/6098/12, в ухвалі від 04.03.2015р. у справі 825/132/13-а, в ухвалі від 24.02.2015р. у справі № 815/5211/13-а, в ухвалі від 27.10.2014р. у справі №826/16184/13-а.

Судом встановлено, що позивачем контролюючому органу було надано документи бухгалтерського і податкового обліку, необхідні для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання ПАТ "Волна" незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на платника податку не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.03.2018 року № 0000921422, за яким публічному акціонерному товариству "Волна" збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 833242,50 грн., в тому числі 666594 грн. за основним зобов'язанням та 166648,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 27.03.2018 року № 0000931422, за яким публічному акціонерному товариству "Волна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1429583,75 грн., в тому числі 1143667 грн. за основним зобов'язанням та 285916,75 грн. за штрафними (фінансовими ) санкціями.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства "Волна" (код ЄДРПОУ 03785444, 75500, м. Генічеськ, вул. К.Маркса, 151, офіс 1) витрати по сплаті судового збору у сумі 33942 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок дві ) гривні 39 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Варняк С.О.

кат. 8.3.3