Рішення

від 20.08.2008 по справі 2-238/2008

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-238

2008 рік

РІШЕННЯ

 іменем України

20 серпня 2008 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі: головуючий суддя Молчанов В.А.,  при секретарі Держепільській Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с Олександрівка цивільну справу за позовами ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім" про розірвання договору оренди земельної частки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з аналогічними позовними заявами в яких вказали,  що на початку 2006 року між ними та відповідачем було укладено договори оренди земельних часток (паїв),  належних їм на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) відповідно: ОСОБА_1 - серії ДН №№ 0192015 та № 0192016,  ОСОБА_2 - серії РН №113592,  ОСОБА_3 - серії ДН № 0192017,  попередньо усно домовившись,  що земельні частки передаються і будуть використовуватись відповідачем до моменту їх виділення на місцевості і отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку,  але не більш ніж на однин рік. Позивачі отримали державні акти на право власності на земельну ділянки і їхні земельні частки ОСОБА_1 07 березня 2006 року серії ЯА № 723515,  ОСОБА_2 10 лютого 2007 року серії ЯГ № 362085 та ОСОБА_3 22 травня 2006 року серії ДН № 097739,  та на початку 2008 року звернулися до ВАТ "Олександрівський Райагрохім" з проханням надалі не використовувати належну їм землю та припинення правовідносин відповідно до договору оренди 2006 року,  на що отримали відповідь,  що договір було укладено на 12 років і строк його дії спливає лише у 2017 році. Починаючі з січня 2008 року позивачі неодноразово зверталися до відповідача з аналогічними вимогами,  але їх було повністю проігноровано,  вважають,  що цим відповідач порушує як земельне законодавство та і їх право власності на земельні ділянки.

На підставі  ст.  14 та 41 Конституції України,   ст.  ст.  319,  391 та 607 Цивільного Кодексу України,  п. 17 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України,   ст.  ст.  1,  15,  17 та 35,  розділом ЇХ Перехідних положень Закону України "Про оренду землі",  Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року "Про затвердження Типового договору оренди землі" просять визнати вказані договори оренди земельної частки недійсними,  забов*язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належними їм земельними ділянками та стягнути з відповідача на їх користь витрати по справі.

У судовому засіданні позивачі та їх представник позови підтримали та підтвердили доводи позовної заяви,  крім того пояснили,  що за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договори оренди підписувала ОСОБА_1 як дружина та мати,  але не заперечують дійсність цих договорів,  що отримували орендну плату за 2006 - 2007 рік. Що вважають перешкодою користування ними на підставі державних актів на право власності їх земельними ділянками відмову відповідача розірвати договір оренди та повернути землю в натурі.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив,  що позивачі добровільно уклали з відповідачем договори оренди свож земельних часток на підставі сертифікатів на право на земельну частку строком 12 років,  позивачі отримували орендну плату,  не вважає підставою для розірвання договору те,  що позивачі замість сертифікатів на право

на земельну частку отримали державні акти на право власності на належні їм земельні ділянки,  бо у розділі 3 договорів оренди передбачено,  що у такому випадку договір не розривається,  а тільки вносяться зміни до загальної частини договорів,  крім того в цьому розділі передбачено забов*язання орендодавця не створювати будь-яких перешкод при виконанні договору. Також  ст.  ст.  525 та 526 ЦК України сторони договору повинні виконувати забов*язання належним чином відповідно до умов договору і одностороння зміна цих умов не допускається,  а позивачі не пропонували відповідачу внесення будь-яких змін до договору.

Судом на підставі пояснень сторін та письмових доказів: копій паспортів,  копій договорів оренди земельної частки,  копій державних актів на право власності на земельні ділянки,  копій заяв позивачів,  копій квитанцій,  встановлено наступне:

На початку 2006 року між позивачами та відповідачем у с.  Новополтавка Олександрівського району Донецької області було укладено договори оренди земельних часток (паїв),  належних їм на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) відповідно: ОСОБА_1 - серії ДН №№ 0192015 та № 0192016,  ОСОБА_2 - серії РН №113592,  ОСОБА_3 - серії ДН № 0192017. Ці договори зареєстровано в Олександрівській селищній раді 16 травня 2006 року. Сторони виконували умови договору. Позивачі отримали державні акти на право власності на земельну ділянки ї їхні земельні частки ОСОБА_1 07 березня 2006 року серії ЯА № 723515,  ОСОБА_2 10 лютого 2007 року серії ЯГ № 362085 та ОСОБА_3 22 травня 2006 року серії ДН № 097739,  та на початку 2008 року звернулися до відповідача з проханням надалі не використовувати належну їм землю та припинення правовідносин відповідно до договору оренди 2006 року,  на що отримали відповідь відповідача про те,  що договір було укладено на 12 років і строк його дії спливає лише у 2017 році.

Згідно п. 17 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України сертифікат на право на земельну частку,  що був підставою для укладення договору оренди земельної частки,  з виділенням його власнику земельної ділянки та видачі йому державного акту на право власності на землю втратив силу правовстановлюючого документу. Таким чином з моменту виділення позивачам земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю з укладених ними з відповідачем на підставі сертифікатів на право на земельну частку договорів оренди земельних часток вибули суб*єкти - орендодавці та предмет договору.

Згідно абзацу другого розділу IX Перехідних положень Закону україни "Про оренду землі" передбачено,  що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власник земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку.

Тому суд не бере до уваги доводи представника відповідача,  бо положення розділу З договорів,  які розглядаються,  про те,  що у разі отримання орендодавцем державного акту на право власності на землю договір не розривається,  а тільки вносяться зміни в загальну частину,  протирічать переліченим вимогам земельного законодавства і  ст.  607 ЦК України,  якою передбачено,  що забов*язання припиняється неможливістю його виконання у зв*язку з обставиною,  за яку жодна з сторін не відповідає. Крім того,  у даному випадку річ йде не про відмову виконання позивачем договору,  який існує,  а про відмову переукладати договір,  що є їх не обов*язком,  а правом,  бо згідно зі  ст.  14 Конституції України  ст.  ст.  319 та 391 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні вимоги щодо володіння,  користування та розпорядження майном. .. власник має право вчиняти відносно свого майна будь-які дії...володіти,  користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд,  а також власник має право вимагати усунення перешкод в реалізації ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тому позов у частині вимоги розірвання договорів оренди необхідно задовольнити.

Що ж до вимог позивачів про усунення перешкод в користуванні належними їм земельними частками суд вважає,  що для задоволення таких вимог нема підстав,  бо

позивачі вказали єдиною перешкодою власне відмову відповідача розірвати договори оренди,  тому сам факт розірвання договорів оренди усуває такі перешкоди.

З відповідача на користь позивачів необхідно стягнути їх витрати по справі: за сплату судового збору 8 гривень 50 коп.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 гривень 50 коп. та витрат на оплату послуг адвоката по 500 гривень,  кожному.

Керуючись  ст.  14 Конституції України,   ст.  ст.  319,  391 та 607,  ЦК України,  п. 17 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України,  розділом IX Перехідних положень Закону україни "Про оренду землі",  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договори оренди земельних часток,  укладені 16 травня 2006 року у с Новополтавка Олександрівського району Донецької області між Відкритим акціонерним товариством "Олександрівський Райагрохім" з одного боку та з другого боку:

ОСОБА_1 на підставі сертифікатів на право власності на земельну частку(пай) серії ДН №№ 0192015 та № 0192016,

ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право власності на земельну частку(пай) серії РН №113592,

та ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право власності на земельну частку(пай) серії ДН № 0192017.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Олександрівський Райагрохім",  розташованого у с Олександрівка Олександрівського району Донецької області,  вул.  Миру,  24,  код ЄДРПОУ,  витрати по справі на користь:

ОСОБА_1,  яка мешкає у с Олександрівка Олександрівського району Донецької області,  вул.  Пролетарська,  6,  - за сплату судового збору 8 гривень 50 коп.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 гривень 50 коп. та витрат на оплату послуг адвоката 500 гривень,  усього стягнути 516 (п*ятсот шістнадцять) гривень,

ОСОБА_2,  яка мешкає у с Олександрівка Олександрівського району Донецької області,  вул.  Пролетарська,  9,  - за сплату судового збору 8 гривень 50 коп.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 гривень 50 коп. та витрат на оплату послуг адвоката 500 гривень,  усього стягнути 516 (п*ятсот шістнадцять) гривень,

та ОСОБА_3,  яка мешкає у с Олександрівка Олександрівського району Донецької області,  вул.  Пролетарська,  6,  - за сплату судового збору 8 гривень 50 коп.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 7 гривень 50 коп. та витрат на оплату послуг адвоката 500 гривень,  усього стягнути 516 (п*ятсот шістнадцять) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження ,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Олександрівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення,  а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.