Рішення

від 05.09.2008 по справі 2-238/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-238/2008 рік.

РІШЕННЯ

 ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

05 вересня 2008 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді - СУРНІНОЇ Л.О.,

при секретарі - ВЕЛИКОЦЬКІЙ А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про

визнання права власності на 1/2 частку квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 10 жовтня 1998 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, але в теперішній час подружні відносини припинені. Відповідачка звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Позивач вказує, що за договором купівлі-продажу від 11.02.2000 року вони з відповідачкою придбали квартиру №103 в будинку №38 в містечку Пархоменко м. Луганська, що підтверджується довідкою БТІ м. Луганська від 02.07.2007 року.

Позивач вважає, що зазначена квартира є їх з відповідачкою спільною власністю, оскільки придбана під час шлюбу з відповідачкою за їх спільні кошти, і його частка у спірній квартирі становить 1/2 частку. Відповідачка не визнає його прав власності на квартиру, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу квартири оформлено на її ім'я.

Позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири №103 в будинку №38 в містечку Пархоменко м. Луганська.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, крім того додав, що спірну квартиру вони з відповідачкою придбали на спільні кошти, які заробили, та за ті, що їм подарували на весілля. Квартиру придбали за 2 150 доларів США, на час придбання квартири він займався підприємницькою діяльністю, але скільки своїх власних коштів він вклав у квартиру, він не пам'ятає. Батьки відповідачки під час покупки квартири дійсно надали допомогу, але ніякої позики не було. Крім того, ремонт квартири відбувався за спільні кошти, також він особисто займався ремонтом квартири, і мати відповідачки давала кошти на ремонт. Іншого житла, крім спірної квартири, він не має.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що було зареєстровано шлюб з відповідачем у зв'язку з тим, що вона чекала дитину, але про подальше спільне проживання розмов не було, кошти на покупку квартири вони з позивачем не відкладали, заробітної плати позивача вистачало тільки на придбання їжі та оплату квартири, яку вони знімали. На весілля її батьки подарували їм 450 доларів США, а знайомі її чоловіка - 50 доларів США. У 2000 році вони знайшли квартиру за адресою: м. Луганськ, містечко Пархоменко, 38/103, яку вирішили купити, квартира коштувала 3 300 доларів США. Всі гроші на покупку квартири позичили її батьки, та інші родичі, її батьки позичили 1 650 доларів США, та 500 доларів США були у них з чоловіком як подарунок на весілля. У позивача було власне житло, тому він не приймав участі у договорі купівлі-продажу. Крім того під час ремонту квартири кошти давала її мати, а позивач тільки поставив вхідні двері, встановив плінтус, і пофарбував підвіконня. У 2003 році вона влаштувала позивача на роботу  на завод,  оскільки  він  мало  заробляв.   Пенсію

відповідач залишав собі, спільного бюджету у них не було. Вона визнає, що позивач має право на частку у спірній квартирі вартістю у 500 доларів США.

Залучена до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що для покупки спірної кварти вона та її чоловік позичали гроші в сумі 1 000 доларів США у її знайомих, додали свої кошти, і подарували всю суму дочці - ОСОБА_2 500 доларів США приніс позивач. Ремонт у квартирі також відбувався за її кошти, які вона дала дочці. ОСОБА_3 пред'явила позов про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири № 103 у будинку 38, в містечку Пархоменко м. Луганська, від якого відмовилася, і ця відмова прийнята судом 06.06.2008 року.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12С, ОСОБА_13, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, с об’є.ктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об’є.ктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім*ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім*ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як встановлено у судовому засіданнія, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1998 року.

Під час перебування сторін у шлюбі було укладено договір купівлі-продажу квартири від 11.02.2000 року, відповідно до якого ОСОБА_2 купила квартиру №103 у будинку № 38 містечко Пархоменко, що знаходиться у м. Луганську. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано в МКП БТІ м. Луганська за ОСОБА_2С, про що свідчить довідка МКП БТІ, яка міститься в матеріалах цивільної справи.

Суд вважає, що позивач, який претендує на 1/2 частину спірної квартири, не довів ті обставини, на підставі яких це майно (спірна квартира) повинно бути визнано судом спільним майном подружжя.

У судовому засіданні встановлено, що спірна квартира придбана відповідачкою хоча і під час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1, але за кошти, які були подаровані їй батьками, тобто належить їй особисто, і, таким чином, у відповідності до ч.  1 п. 2 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю відповідачки.

Ці обставини підтвердили у судовому засіданні свідки.

Так у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснював, що його приятель ОСОБА_14 позичав у нього у січні 2000 року гроші в сумі 1000 доларів США для придбання квартири. Борг йому повертала дружина ОСОБА_14 - ОСОБА_3 Йому відомо, що ОСОБА_14 придбав квартиру.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснював, що спірну квартиру придбали батьки ОСОБА_2, а ОСОБА_1 вкладав гроші в ремонт квартири.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що їй відомо про покупку спірної квартири на початку 2000 року сім*єю ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що спірну квартиру придбав ОСОБА_14 за свої гроші, а також позичав їх у борг.

Свідок ОСОБА_9 пояснювала у судовому засіданні, що їй особисто ОСОБА_14 повідомив про покупку спірної квартири, їй відомо, що ОСОБА_14 для покупки квартири позичав гроші.

Аналогічні пояснення давали у судовому засіданні і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні повідомив, що на придбання квартири ОСОБА_1 давав тільки 500 доларів США, а інші гроші - його батьки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, на підставі договору дарування, укладеного усно між відповідачкою ОСОБА_2 та її батьками ОСОБА_12, власником грошових коштів у розмірі 1 650 доларів США, за які і було придбано спірну квартиру, є відповідачка.

Відповідно до ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу заперечення з цього приводу представника позивача із посиланням на відсутність нотаріального посвідчення договору дарування валютних цінностей у відповідності до ч. 5 ст. 719 ЦК України, оскільки дарування грошей, за які у подальшому буда придбана спірна квартира, відбувалося між батьками і донькою, у яких склалися довірчі сімейні стосунки, які не потребують нотаріального посвідчення.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено відсутність спільних фінансових зусиль подружжя, які направлені на придбання майна - спірної квартири, тому не виникає право позивача на 1/2 її частки.

Посилання позивача на те, що спірна квартира придбана на спільні кошти подружжя, голослівні, позивач, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Судом не приймаються до уваги надані позивачем ксерокопії квітанцій, які, нібито, свідчать про оплату ним торгового місця «Луганський базар», про здійснення операцій обміну валюти, оскільки оригіналів цих документів позивачем не надано, як і неможливо зрозуміти з наданих ксерокопій, на чіє ім*я були видані вказані квітанції.

Довідки про доходи ОСОБА_1 за час роботи у ВАТ «Луганський електроапаратний завод» стосуються 2003 - 2007 p.p., що не відповідає періоду придбання спірної квартири. Довідка з Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська про розмір пенсії позивача за період з 01.01.1999 по 31.12. 2007 року містить інформацію про отримання позивачем незначних доходів, недостатніх для придбання спірної квартири. Крім того, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він займався підприємницькою діяльністю, та отримував доход, оскільки в матеріалах справи містяться декларації про доходи одержані підприємцем ОСОБА_1 за період з 1999 р. по 2002 р. включно, з яких вбачається, що він на період придбання спірної квартири доходів не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено у судовому засіданні, і про це не заперечували сторони, в рахунок оплати вартості спірної квартири подружжям було внесено 500 доларів США, які отримані ними під час весілля у подарунок і є їх спільною сумісною власністю. Таким чином, принцип рівності часток подружжя у разі поділу майна, що є об’є.ктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачений ст. 70 СК України, в даному випадку слід застосовувати у поділі 500 доларів США, які є сумісною власністю сторін. Але позивач не звертався до суду з належним позовом, тому суд немає підстав для врахування такого права, як і права ОСОБА_1 у відповідності до ст. 62 СК України вимагати визнання майна дружини об’є.ктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі вищевикладенного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 328, 368, 722 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_15 до ОСОБА_16 про визнання права власності на 1/2 частку квартири відмовити за необгрунтованністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського района м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.