Рішення

від 19.07.2018 по справі 910/2900/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018Справа № 910/2900/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гамаюн-груп"; До Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт груп"; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"; 2) Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); ПроСтягнення 493 686,47 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача:не з'явився; Від відповідача:не з'явився; Від третьої особи 1:не з'явився; Від третьої особи 2: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамаюн-груп" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елі груп" 295 888,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 15.07.2016 № ИВ000297/540, 13 770,00 грн. 3 % річних, 64 908,64 грн. інфляційних втрат та 119 119,82 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт груп" договірних зобов'язань, зокрема обов'язку оплатити поставлені та передані йому у власність товари.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2900/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третіх осіб, підготовче засідання призначено на 26.04.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 29.05.2018 підготовче судове засідання було відкладено на 19.06.2018 у зв'язку з неявкою відповідача та невиконання ним вимог за ухвалою суду від 27.04.2018.

28.03.2018 позивач подав клопотання про об'єднання справи № 910/2900/18 за справами № 910/1616/18 та № 190/2894/18 за позовом того ж позивача о того ж відповідача.

20.04.2018 від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до суду надійшли письмові пояснення по справі, де вказується про те, що третя особа-1 належним чином виконала грошові зобов'язання перед відповідачем за договором про виконання будівельних робіт з будівництва дошкільного дитячого закладу.

23.04.2018 від Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судом було отримано клопотання з нечіткими вимогами в розумінні процесуального законодавства, з тексту якого вбачається, що третя особа-2 не приймала участі у правовідносинах сторін, надати інформацію щодо предмету спору, господарських чи фінансових питань не може.

26.04.2018 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині нарахування пені, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 295 888,00 грн. основного боргу, 13 770,00 грн. 3 % річних, 64 908,64 грн. інфляційних втрат та 77 742,71 грн. пені.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог була подана з дотриманням вимог процесуального законодавства, її було прийнято судом до розгляду.

26.04.2018 у підготовчому засіданні суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про об'єднання справ та клопотання третьої особи-1. За наслідками засідання було оголошено перерву до 22.05.2018.

22.05.2018 у справі відбулося підготовче судове засідання, підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду на 12.06.2018.

Ухвалою від 15.06.2018 розгляд справи по суті було призначене на 03.07.2018, оскільки 12.06.2018 засідання не відбулося у зв'язку направленням судді у відрядження.

В установлений судом строк відповідач вимоги суду за ухвалою від 19.03.2018 не виконав, відзив на позовну заяву або ж будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо до суду не подав. Також відповідач не направив у судове засідання уповноваженого представника, хоча був завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали від 15.06.2018 в матеріалах справи). У зв'язку з чим розгляд і вирішення справи відбувається за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 166, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

03.07.2018 під час розгляду спору по суті представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача суму боргу за поставлені товари, а також нарахування за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та договірну неустойку за час прострочення.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши подані докази, провівши судові дебати, суд оголосив перерву у засіданні до 19.07.2018.

19.07.2018 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамаюн-груп" в якості продавця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт груп" в якості покупця 15.07.2016 уклали договір купівлі-продажу № ГГ-ИВ000297/540, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця меблі для дошкільного навчального закладу протягом шістдесяти днів з моменту отримання попередньої плати.

Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається до узгодженій вартості, що вказується у накладній.

За умовами п. 3.3 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 07.06.2018 загальна сума договору включає в себе об'єм поставленого товару за весь строк дії договору згідно зі специфікацією, яка є його невід'ємною частиною, також виготовлення товару, його зберігання, завантаження, транспортування, вивантаження, занос, зберігання, підключення, бетонування, земляні роботи та складає 1 059 845,00 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм про договір купівлі-продажу.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме: через неоплату товару, переданого йому за укладеним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що в якості додатку до названого договору сторони оформили специфікацію на 62 найменування виробів, загальною вартістю 1 059 845,00 грн.

02.06.2018 позивач склав на ім'я відповідача рахунок на оплату № ГГ-ИВ000297 на суму 1 059 845,00 грн. щодо оплати 62-х найменувань товарів за договором від 15.07.2016.

Судом встановлено, що передача товару за договором на суму 1 059 845,00 грн. в асортименті, кількості та за ціною, погодженою у специфікації, мала місце 07.06.2017, що підтверджується видатковою накладною № ГГ-ИВ000297, яка містять підписи уповноважених представників сторін та відтиски печаток.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив прийняті товари, перерахувавши 35 957,00 грн. 04.08.2017 та 728 000,00 грн. 05.10.2016, заборгувавши таким чином 295 888,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказувалося вище, відповідач прийняв на себе зобов'язання перерахувати позивачеві 100 % попередньої плати за товар.

Доказів виконання такого грошового зобов'язання матеріали справи не містять, а тому суд виходить з того, що позивач передав відповідачеві товари без отримання 100 % попередньої плати.

Оскільки відповідно до параграфу № 7 глави 79 Цивільного кодексу України притримання є правом, а не обов'язком сторони зобов'язання, суд доходить висновку про те, що дії позивача по передачі товару до отримання повної попередньої оплати не суперечать законодавству та укладеному сторонами договору. У зв'язку з цим, суд вважає доцільним застосування до спірних правовідносин положень ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України, де закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зважаючи на викладене та враховуючи доведені належними і допустимими засобами доказування обставини передачі позивачем і прийняття відповідачем у власність товару, його оплата повинна була відбутися не пізніше 08.06.2017.

Як вже вказувалося, позивач стверджує, що відповідач частково з ним розрахувався.

Дослідивши документи, подані позивачем на підтвердження обставин часткової оплати товарів, суд встановив, що платежі у сумі 35 957,00 грн. та 728 000,00 грн. перераховувалися відповідачем за іншим призначенням платежу, ніж рахунок на оплату від 02.06.2018 № ГГ-ИВ000297 або ж договір, з якого виник спір.

Проте, оскільки позивач врахував ці суми як погашення боргу саме за договором від 15.07.2016 № ГГ-ИВО000297/540, а у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог, а також повноваження надавати оцінку порядку здійснення позивачем бухгалтерського облік під час розгляду заявленого господарського спору, при вирішенні цієї справи суд виходить з того, що зазначені платежі (35 957,00 грн. та 728 000,00 грн.) є частковою оплатою за товар за вказаним договором.

20.11.2017 позивач направив відповідачеві претензію на суму 1 252 658,00 грн. за дев'ятьма укладеними сторонами договорами, в тому числі на суму 295 888,00 грн. за договором від 15.07.2016 № ГГ-ИВО000297/540.

У відповідь на претензію відповідач повідомив, що товариство займається будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом дитячих навчальних закладів та шкіл, фінансування яких проводиться за бюджетні кошти. Посилаючись на затримку у бюджетному фінансуванні відповідач, просить у позивача вибачення за своє прострочення та обіцяє погасити борг після проведення розрахунків з розпорядниками бюджетних коштів.

16.01.2018 позивач надіслав відповідачеві претензію від 15.01.2018 № 01/15-01 за договором від 15.07.2018 № ГГ-ИВО000297/540, в якій вимагав сплати боргу, договірної неустойки і нарахувань за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Направлена претензія залишилася без виконання, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання грошових зобов'язань з оплати товарів за договором купівлі-продажу від 15.07.2016, у зв'язку з цим та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими, доведеним та такими, що підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 77 742,71 грн. пені за період з 05.09.2017 по 05.03.2017, 13 770,00 грн. 3 % річних за період з 07.06.2017 по 05.03.2018 та 64 908,64 грн. інфляційних втрат за період з червня 2017 року по лютий 2018 року.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді договірної неустойки була передбачена сторонами у 5.2 договору, де вказується, що у випадку затримки розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової вставки Національного банку України за кожен день затримки розрахунку.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними.

Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період прострочення відповідача та з урахуванням часткового погашення боргу, розмір 3 % річних та інфляційних втрат з 08.06.2017 по 05.03.2018 складає 13 879,49 грн. та відповідно 55 176,37 грн., пені за 181 день прострочення з 08.06.2017 по 06.12.2018 - 98 290,19 грн., а саме:

- з 08.06.2017 по 03.08.2017 на суму прострочення в розмірі 1 059 845,00 грн. 3 % річних становлять 4 965,30 грн., інфляційні - 19 111,13 грн., пеня - 41 377,51 грн.;

- з 04.08.2017 по 04.10.2017 на суму прострочення в розмірі 1 023 888,00 грн. 3 % річних становлять 5 217,62 грн., інфляційні - 19 433,39 грн., пеня - 43 480,18 грн.;

- з 05.10.2017 по 05.03.2018 на суму прострочення в розмірі 295 888,00 грн. 3 % річних становлять 3 696,57 грн., інфляційні - 16 631,85 грн., пеня до 06.12.2017 - 13 432,50 грн.

Проте, зважаючи на відсутність у суду правовий і процесуальних підстав для виходу за межі позовних вимог в цій їх частині, позовні вимоги про стягнення 3 % річних і пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються частково, а судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт груп" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 18, кв. 1, ідентифікаційний код 35678239) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамаюн-груп" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код 39537875) 295 888 (двісті дев'яносто п'ять тисяч) грн. основного боргу, 13 770 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 3 відсотків річних, 55 176 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 37 коп. інфляційних нарахувань, 77 472 (сімдесят сім тисяч чотириста сорок дві) грн. 71 коп. пені та 6 638 (шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.07.2018.

Суддя О.В. Мандриченко