Постанова

від 31.07.2018 по справі 910/3889/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2018 р. Справа№ 910/3889/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гарматін К.В. довіреність № 932 від 25.06.18

від відповідача: Биліна Р.Г. довіреність № б/н від 25.04.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2018 року (повний текст складено 11.06.2018)

у справі № 910/3889/18 (суддя Грєхова О.А. )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Сервіс"

про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 499798,50 грн., -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Сервіс" заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 499798,50 грн. (з яких 338262,41 грн. заборгованості, 79736,77 грн. інфляційних втрат, 28611,99 грн. 3% річних, 36274,22 грн. пені, 16913,12 грн. штрафу) (а.с.6-11).

У відзиві на позовну заяву по справі №910/3889/18 відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення інфляції, 3% річних, а також частково до вимог про стягнення пені (т.І, а.с. 226-228).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 р. у справі №910/3889/18 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Адоніс-Сервіс" на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" заборгованість в розмірі 103 451,45 грн., пеню в розмірі 31371,52 грн., 3 % річних в розмірі 7226,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 35445,21 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2698,92 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с.284-289).

02 липня 2018 року ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2018 року у справі № 910/3889/18, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018р. у справі №910/3889/18 в частині відмови у стягненні 88810,96 грн. основного боргу, 44294,56 грн. інфляційних втрат, 21385,69 грн. 3 % річних, 4902,70 пені та 16 913,12 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 липня 2018 року, апеляційна скарга ПрАТ "АК "Київводоканал" у справі №910/3889/18 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.

12 липня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3889/18 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/3889/18, розгляд апеляційної скарги ПрАТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 р. у справі № 910/3889/18 призначено на 31 липня 2018 року.

30 липня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу із проханням поновити строк на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2018 року, у зв'язку з перебування у відпустці суддів Пономаренка Є.Ю. та Андрієнка В.В., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), для розгляду справи №910/3889/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

31 липня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 р. у справі №910/3889/18 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

У судовому засіданні 31 липня 2018 року представник ПрАТ "АК "Київводоканал" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник ТОВ "Адоніс-Сервіс" у судовому засіданні 31 липня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, встановила наступне.

10 червня 2011 року між ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач), як постачальником та ТОВ"Адоніс-Сервіс" (далі - відповідач), як абонентом укладено Договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09689А/4-1-02 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації (надалі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну плату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод (т.І, а.с. 13-14).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями засобу обліку , зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Пунктом 2.1.4 Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків, відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання.

Пунктом 3.3.5 Договору визначено, що абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про іншу сторону про його припинення (п. 7.1 Договору).

Також сторонами затверджено "Дислокацію житлового фонду Обслуговуюча організація ТОВ "Адоніс-Сервіс" району Дарницького станом на 30.06.2011 р." з адресою будинку м. Київ, вул. Княжий затон, 9 та особовими рахунками "131-113", "131-114", "131-115", "131-116", "131-117" (т.І, а.с. 15).

Позивач зазначає, що у період з 01.02.2015 по 31.12.2017 ним надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за кодами № 2-1266 та №2-51266 на загальну суму 1253092,33 грн. , на підтвердження чого надано розгорнутий розрахунок (т.І, а.с. 16-20), розшифровки рахунків абонента за період з початку 2015 р. по кінець листопада 2017 р. за кодом 2-1266 (т.І, а.с. 110-125) та з початку 2015 р. по кінець жовтня 2017 р. за кодом 2-51266 (т.І, а.с. 126-136) та акти про зняття показань з приладу обліку, за період лютий 2015 року по грудень 2017 року (т.І, а.с. 21-65).

У матеріалах справи також наявні складені у відповідності з умовами договору (п.п. 2.2.1, 2.2.2) платіжні вимоги-доручення за період з 16.02.2015 р. по 13.12.2017 р. на загальну суму 1253092,33 грн., а саме: за кодом 2-1266, №16021117 від 16.02.2015 р. на суму 13024,68 грн., №12031116 від 12.03.2015 р. на суму 16510,37 грн.,№16041196 від 16.04.2015 р. на суму 18840,07 грн., №26051184 від 26.05.2015 р. на суму 15556,22 грн., №22061268 від 22.06.2015 р. на суму 18873,36 грн., №22071346 від 22.07.2015 р. на суму 30503,53 грн. №17081115 від 17.08.2015 р. на суму 11176,18 грн., №21091120 від 21.09.2015 р. на суму 25269,44 грн., №28101068 від 28.10.2015 р. на суму 30607,26 грн., №17111083 від 17.11.2015 р. на суму 26811,17 грн., №15121078 від 15.12.2015 р. на суму 22180,46 грн., №19011104 від 19.01.2016 на суму 27210,82 грн., №16021205 від 16.02.2016 на суму 22719,12 грн., №16031103 від 16.03.2016 на суму 21959,68 грн., №16041089 від 16.04.2016 на суму 26863,80 грн., №17051107 від 17.05.2016 на суму 21560,03 грн., №16061193 від 16.06.2016 на суму 25758,35 грн., №15071161 від 15.07.2016 на суму 30980,72 грн., №17081136 від 17.08.2016 на суму 27929,72 грн., №15091165 від 05.09.2016 на суму 34733,66 грн., №19101106 від 19.10.2016 на суму 48428,44 грн., №14111172 від 14.11.2016 на суму 38809,76 грн., №14121167 від 14.12.2016 на суму 47144,50 грн., №17011199 від 17.01.2017 на суму 32475,24 грн., №17021123 від 17.02.2017 на суму 51133,07 грн., №10031045 від 10.03.2017 на суму 38710,98 грн.. №7041095 від 07.04.2017 на суму 44681,11 грн.. №17051082 від 17.05.2017 на суму 40974,86 грн., №9061060 від 09.06.2017 на суму 53979,49 грн., 10071160 від 10.07.2017 на суму 46554,26 грн., №9081069 від 09.08.2017 на суму 49552,43 грн., № 8091041 від 08.09.2017 на суму 50419,12, №11101094 від 11.10.2017 на суму 48906,89 грн., №13111044 від 13.11.2017 на суму 45885,23 грн., №13121085 від 13.12.2017 на суму 45878,62 грн. (т.І, а.с. 137-171) та за період з 16.02.2017 по 17.05.2016 р. за кодом 2-51266, а саме №16021118 від 16.02.2015 на суму 6269,76 грн., №12031117 від 12.03.2015 на суму 9874,87 грн., №16041197 від 16.04.2015 на суму 11285,57 грн., №26051185 від 26.05.2015 р. на суму 8889,91 грн., №22061269 від 22.06.2015 на суму 5534,26 грн., №22071347 від 22.07.2015 на суму 7984,27 грн., №17081116 від 17.08.2015 на суму 3049,49 грн., №21091121 від 21.09.2015 на суму 3310,13 грн., №17111084 від 17.11.2015 на суму 1520,40 грн., №15121079 від 15.12.2015 на суму 4926,10 грн., №19011105 від 19.01.2016 на суму 6906,96 грн., №16021206 від 16.02.2016 на суму 6403,06 грн., №16031104 від 16.03.2016 на суму 7445,62 грн., №16041090 від 16.04.2016 на суму 9582,86 грн., №17051108 від 17.05.2016 на суму 7506,43 грн. (т.І, а.с. 172-186).

Крім того, у матеріалах справи наявні: довідка вих. № 104/18 від 02.02.2018, видана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.02.2015 по 10.07.2015 з долученим реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу ТОВ "Адоніс-Сервіс" за період з 01.02.2015 по 10.07.2015; довідку № 51/12-614 від 08.02.2018, видану ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", з долученням реєстру дебетових повідомлень за період з 17.06.2016 по 31.12.2017 з долученим реєстром платіжних повідомлень, що надсилались Розрахунковим департаментом ПАТ "АК "Київводоканал" на адресу ТОВ "Адоніс-Сервіс" за реквізитами р/р №26009314201 за період з 17.06.2016 р. по 31.12.2017 р. та довідку № 9-1/352 від 05.02.2018, видану уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг ТОВ "Адоніс-Сервіс" за період з 11.07.2015 р. по 05.04.2016 р (т.І, а.с. 104-105, 106-108, 109), якими позивач обґрунтовує факт надсилання відповідачу дебетових повідомлень із сумами платежу, номерами особових рахунків, призначенням платежу, номером абонента та періодом, а також визначені у вказаних довідках платіжні вимоги-доручення за період з 16.02.2015 р. по 13.12.2017 р. (т.І, а.с. 137-186).

Відповідно до витягу з реєстрів фінансування управління праці та соціального захисту населення Дарницького району за період з 01.02.2015 р. по 31.12.2017 р. по ТОВ "Адоніс-Сервіс" (код абонента 2-1266) пільги за період 2015-2017 р. склали 31758,33 грн. (т.І, а.с. 65). У матеріалах справи також наявні копії реєстрів по субсидіям датовані у період з 14.09.2015 р. по 12.09.2017 р. (т.І, а.с. 66-77).

Також у матеріалах справи наявні копії платіжних доручень на загальну суму 971822,55 грн. , а саме № 28 від 27.02.2015 на суму 14 800 грн., № 43 від 31.03.2015 на суму 55 000 грн., № 63 від 30.04.2015 на суму 40 000 грн., № 85 від 29.05.2015 на суму 26 000 грн., № 100 від 30.06.2015 на суму 16 000 грн., № 112 від 31.07.2015 на суму 13 000 грн., № 150 від 03.12.2015 на суму 10 000 грн., № 1 від 05.01.2016 на суму 20 000 грн., № 10 від 26.01.2016 на суму 30 000 грн., № 17 від 29.01.2016 на суму 20 000 грн., № 35 від 049.03.2016 на суму 70 000 грн. (проведено банком 09.03.2016), № 81 від 29.04.2016 на суму 68 000 грн., №99 від 31.05.2016 на суму 45 000 грн., № 143 від 29.07.2016 на суму 20 000 грн., № 158 від 31.08.2016 на суму 20 000 грн., № 198 від 31.10.2016 на суму 14 000 грн., № 221 від 16.12.2016 на суму 108 082,55 грн., № 3 від 06.01.2017 на суму 30 000 грн., № 20 від 31.01.2017 на суму 50 000 грн., № 62 від 31.03.2017 на суму 100 000 грн., № 73 від 28.04.2017 на суму 50 000 грн., №107 від 30.06.2017 на суму 40 000 грн., № 168 від 30.11.2017 на суму 42 000 грн., № 178 від 28.12.2017 на суму 70 000 грн. (т.І, а.с. 80-103, 240-251).

На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано "Реєстри надходження грошових коштів від Адоніс-Сервіс, ТОВ за період з 01.02.2015 р. по 31.05.2016 р. та з 01.02.2015 р. по 31.12.2017 р. (всього 931882,55 грн.) (т.І, а.с. 78, 79).

При цьому, відповідачем подано також платіжні доручення на суму 146000 грн., а саме № 15 від 30.01.2018 на суму 60 000 грн., № 37 від 28.02.2018 на суму 46 000 грн. та №55 від 29.03.2018 на суму 40 000 грн. (т.І, а.с. 252-253).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 09689А/4-1-02 від 30.06.2011 в частині здійснення розрахунків.

У апеляційній скарзі позивач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 88810,96 грн. основного боргу зазначає про неповне з'ясування обставин справи та неоднозначне застосування п. 2.2.2 Договору стосовно необхідності зарахування оплати, що була здійснена 30.01.2018, 28.02.2018 та 29.03.2018 у рахунок погашення заборгованості за період 01.02.2015 по 31.12.2017 та про помилковість висновку щодо наявності переплати у розмірі 4478,67 грн. в березні 2015 р. (по коду 2-1266) з посиланням на неврахування заборгованості, що виникла у березні 2015 року за стоки гарячої води у розмірі 9874,87 грн. (по коду 2-51266). Заперечуючи висновки суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи виставлених відповідачу рахунків (в частині 16913,12 грн. штрафу за безпідставну відмову оплатити рахунки) позивач посилається на довідки з реєстрами дебетових повідомлень, які виставлялись відповідачу через установи банків та зазначає, що суму штрафу нараховано у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити відповідача, тобто на його заборгованість, яка відображена у розгорнутому розрахунку (на 338262,41 грн.). Заперечуючи висновки в частині відмови у стягненні 44294,54 грн. інфляційних втрат, 21385,69 грн. 3% річних, 4902,70 грн. пені, позивач зазначає, що їх здійснено без урахування порушення відповідачем строків оплати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують безпідставного заниження позивачем суми коштів, які надійшли від відповідача за договором та обов'язку позивача зараховувати кошти в рахунок погашення існуючої заборгованості (п. 2.2.2.). Також, за доводами відповідача, позивачем обґрунтовано факт безпідставної відмови здійснення оплати відповідачем та суми, на яку у зв'язку з цим нараховується штраф.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується споживання останнім наданих у період з 01.02.2015 р. по 31.12.2017 р. позивачем послуг загальною вартістю 1253092,33 грн.

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів . Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно із чинним законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1 Договору).

За умовами пункту 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів . Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента . За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу .

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2 позивачем направлялись відповідачу дебітові повідомлення, на підтвердження чого надано довідки: вих. № 104/18 від 02.02.2018, видану уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", № 51/12-614 від 08.02.2018, видану ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та довідку № 9-1/352 від 05.02.2018, видану уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" також матеріали справи містять копії платіжних вимог-доручень.

Отже, з урахуванням умов укладеного договору, відповідач повинен був здійснювати розрахунки у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Наданими позивачем платіжними дорученнями (датованими у період з 27.02.2015-28.12.2017) підтверджується сплата відповідачем 971883 грн. (т.І, а.с. 80-103), разом з тим, відповідачем надано платіжні доручення, датовані у період з 30.01.2018 по 29.03.2018 (тобто до звернення з позовом ), якими підтверджується додаткова сплата 146000 грн . (т.І, а.с. 252-253).

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами пункту 2.2.2 Договору, в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу .

Відтак, з урахуванням п. 2.2.2 Договору, сторонами погоджено не право позивача на зарахування таких коштів на власний розсуд, а обов'язок іх зарахування в рахунок погашення існуючого боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо відсутності підстав для стягнення цієї суми заборгованості з відповідача з огляду на зарахування сплачених відповідачем за платіжними дорученнями № 15, № 37 та № 55 коштів у сумі 146000 грн. в рахунок заборгованості, яка не увійшла у позовний період

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем сплачено за надані у спірний період позивачем послуги у розмірі 1 117 882,55 грн.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості за Договором, з урахуванням вартості спожитих послуг, здійснених оплат та загального розміру відшкодування пільг та субсидій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення води за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 складає 103 451,45 грн. (1253092,33-1117882,55-31758,33) та відповідно підлягає стягненню у вказаній сумі з відповідача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Щодо вимог про стягнення на підставі п. 4.2 Договору пені у розмірі 36 274,22 грн. слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняєтеся через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Отже у п. 4.2 Договору сторонами погоджено інший строк нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені за період з січня 2017 по грудень 2017, з урахуванням періодів виникнення заборгованості та моментів її часткового погашення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині стягнення з відповідача пені є обґрунтованими в частині 32 783,63 грн.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності в т.ч. щодо частини розрахованої позивачем суми пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Положення про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-1217гс-16 від 08.02.2017.

Оскілки позивачем здійснено нарахування пені на суму наданих послуг починаючи з лютого 2017 року, а з позовом позивач звернувся 30.03.2018 (т.І, а.с. 6), відтак визначеним договором річним строком нарахування пені є період з 30.03.2017 по 30.03.2018.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, із зазначених у виданій ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" довідці №51/12-614 від 08.02.2018 дат направлення платіжних вимог-доручень, граничний строк оплати з урахуванням п. 2.2.2 Договору за платіжною-вимогою № 17021123 від 17.02.2017 є 22.02.2017 , за платіжною-вимогою-дорученням № 10031045 від 10.03.2017 є 15.03.2017 , що також було враховано при здійснені розрахунку позивачем та контррозрахунку відповідачем.

Таким чином, з 23.02.2017 почалося прострочення з оплати відповідачем платіжної-вимоги № 17021123 від 17.02.2017 та з 16.03.2017 почалося прострочення з оплати відповідачем платіжної-вимоги-дорученням № 10031045 від 10.03.2017

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що здійснені позивачем нарахування пені на суми зазначені у платіжній вимозі №17021123 від 17.02.2017 та платіжній-вимозі-доручення № 10031045 від 10.03.2017 до 30.03.2017, здійснені поза межами річного строку, а тому з урахування пропуску строку позовної давності, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 31 371,52 грн. При цьому, апелянтом вказаних висновків суду першої інстанції спростовано не було.

Щодо вимоги про стягнення 16 913,12 грн. штрафу, на підстав пункту 4.6 Договору колегія суддів зазначає наступне .

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити (п. 4.6 Договору).

Вказане положення договору передбачає можливість нарахування постачальником штрафу у розмірі 5% від суми, зазначеної у направленому рахунку або вимозі щодо оплати, яку безпідставно відмовився сплатити абонент.

За розрахунком позивача, штраф, що підлягає стягненню складає 16913,12 грн. та визначається наступним чином: визначена позивачем до стягнення суму боргу 338262,42 грн. х 5% .

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази одномоментного існування саме вказаної суми боргу (338262,42 грн.) сумарно за конкретними платіжними вимогами. На момент закінчення періоду нарахування позивачем штрафних та фінансових санкцій (31.12.2017), заборгованість відповідача складала 249451,45 грн. та складалась частково з суми визначеної у вимозі-дорученні №10071160 від 10.07.2017, а також вимог доручень №9081069 від 09.08.2017, № 8091041 від 08.09.2017, №11101094 від 11.10.2017, №13111044 від 13.11.2017, №13121085 від 13.12.2017.

При цьому, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку штрафу з урахуванням конкретизації того, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

Позивачем, як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі не доведено того, у чому саме полягала відмова оплатити направлений рахунок, а також не обґрунтовано безпідставність такої відмови.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не направляв відповідачеві рахунки, а надсилав через банк інформаційні дебетові повідомлення , в матеріалах справи також відсутні рахунки, а наявні лише розшифровки до рахунків.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач частково сплачував заборгованість за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати.

Щодо вимог про стягнення 3% річних в розмірі 28 611,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 79 736,77 грн. слід зазначити наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній помилково нараховує 3% річних та інфляційні втрати по 31.12.2017, не враховуючи здійснені позивачем оплати, а також того, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з лютого 2015 р. по грудень 2017 р., з урахуванням контррозрахунку відповідача, періодів виникнення заборгованості та моментів її часткового погашення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обґрунтованим нарахування 3 % річних в розмірі розмірі 7 249 грн., а інфляційних втрат - в розмірі 35 445,21 грн.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат .

Аналіз норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

З розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати з 22.02.2015. В свою чергу, з позовом до суду позивач звернувся 30.03.2018, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що трирічний строк для нарахування 3% річних та інфляційних втрат складає період з 30.03.2015 по 30.03.2018 .

Так, з наявної у матеріалах справи довідки вих. № 104/18 від 02.02.2018, виданої уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" вбачається, що граничний строк оплати, з урахуванням умов Договору за платіжною-вимогою №16021117 від 16.02.2015 - 21.02.2015, за платіжною-вимогою-дорученням №16021118 від 16.02.2015 - 21.02.2015, за платіжною-вимогою-дорученням №12031116 від 12.03.2015 - 17.03.2015, за платіжною-вимогою-дорученням №12031117 від 12.03.2015 - 17.03.2015.

Отже, з 22.02.2015 почалося прострочення з оплати відповідачем платіжної-вимоги № 16021117 від 16.02.2015 та платіжної-вимоги-доручення № 16021118 від 16.02.2015, а з 18.03.2015 за платіжною-вимогою-дорученням № 12031116 від 12.03.2015 - та за платіжною-вимогою-дорученням № 12031117 від 12.03.2015.

Відтак, здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційні втрати на суми зазначені у платіжних вимогах № 16021117 від 16.02.2015 № 16021118 від 16.02.2015, № 12031116 від 12.03.2015, № 12031117 від 12.03.2015 до 30.03.2015, здійснені поза межами строку позовної давності.

З огляду на викладене, з урахування пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 7 226,30 грн. та інфляційні втрати в сумі 35 445,21 грн.

Доказів на спростування вказаного, позивачем надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та при цьому зазначає, що апелянтом не спростовано висновків суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2018 року у справі №910/3889/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2018 року у справі №910/3889/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2018 року у справі №910/3889/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 червня 2018 року у справі №910/3889/18 залишити без змін.

3. Справу №910/3889/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко

Дата складення повного тексту - 01.08.2018 р.