Постанова

від 19.11.2018 по справі 910/3889/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3889/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 (суддя Грєхова О.А.)

у справі № 910/3889/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Сервіс"

про стягнення 499 798,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-Сервіс" (далі - ТОВ "Адоніс-Сервіс"), у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у розмірі 499 798,50 грн, у тому числі 338 262,41 грн - основний борг, 79 736,77 грн -інфляційні втрати, 28 611,99 грн - 3 % річних, 36 274,22 грн - пеня, 16 913,12 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 щодо оплати в повному обсязі спожитих послуг за період з 01.02.2015 по 31.12.2017.

ТОВ "Адоніс-Сервіс" позов визнало частково: щодо основної заборгованості на суму 103 451,45 грн, інфляційних втрат на суму 35 445,21 грн, 3 % річних на суму 7 226,30 грн, пені на суму 31 371,52 грн. Також відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Адоніс-Сервіс" на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" заборгованість в розмірі 103 451,45 грн, пеню в розмірі 31 371,52 грн, 3 % річних в розмірі 7 226,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 35 445,21 грн і витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 698,92 грн.

Судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2018 року ПрАТ "АК "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ПрАТ "АК "Київводоканал" обґрунтовує зокрема тим, що: судами неправильно застосовано положення договору від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 (пункт 2.2.2) щодо порядку першочергового погашення боргу з оплати за надані послуги, оскільки кошти, сплачені відповідачем, підлягали зарахуванню за надані послуги до 01.02.2015 і не підлягали зарахуванню у рахунок погашення заборгованості за спірний період; висновки судів щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язання, передбаченого пунктом 4.6 договору від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02, оскільки позивачем не виставлялися відповідні рахунки відповідачу є помилковими та спростовуються довідками банку з реєстрами дебетово-інформаційних повідомлень.

ТОВ "Адоніс-Сервіс" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, а постановлені у справі судові рішення просить залишити без змін та вказує про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 30.06.2011 між ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) і ТОВ "Адоніс-Сервіс" (абонент) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09689А/4-1-02, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною цього договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Згідно з пунктом 2.1.2 договору зняття показань з засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4 договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків, відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання.

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно із чинним законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (пункт 2.2.1 договору).

За умовами пункту 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з пунктами 2.2.3, 2.2.4 договору у разі не отримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5 договору визначено, що абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про іншу сторону про його припинення (п. 7.1 Договору).

Сторонами договору затверджено "Дислокацію житлового фонду" обслуговуючої організації ТОВ "Адоніс-Сервіс" Дарницького району станом на 30.06.2011, адреса будинку: м. Київ, вул. Княжий затон, 9, за особовими рахунками "131-113", "131-114", "131-115", "131-116", "131-117".

Предметом спору у справі, яка розглядається, є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг за договором від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 у заявленому позивачем розмірі за період з 01.02.2015 по 31.12.2017.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відносини сторін урегульовано договором від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02, який за своєю правовою природою є договором надання послуг з водопостачання та водовідведення, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 ГК та статей 11, 202, 509 ЦК.

Згідно зі статтями 901, 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством (стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За змістом статей 1, 20, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом. Споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Судами попередніх інстанцій установлено та відповідачем не заперечується споживання останнім наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2015 по 31.12.2017 загальною вартістю 1 253 092,33 грн, що підтверджується актами про зняття показників з приладів обліку з лютого 2015 року по грудень 2017 року та розшифровки рахунків абонента.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Отже, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, відповідач повинен здійснювати розрахунки у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Також судами установлено, що відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 договору від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 ПрАТ "АК "Київводоканал" направлялося ТОВ "Адоніс-Сервіс" дебітові повідомлення, що підтверджується довідкою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" від 02.02.2018 № 104/18, довідкою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" від 08.02.2018 № 51/12-614 і довідкою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" від 05.02.2018 № 9-1/352.

Відповідно до витягу з реєстрів фінансування управління праці та соціального захисту населення Дарницького району за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 стосовно ТОВ "Адоніс-Сервіс" (код абонента 2-1266) пільги за період 2015-2017 роки склали 31 758,33 грн, що також підтверджено копіями реєстрів по субсидіям за період з 14.09.2015 по 12.09.2017.

Згідно з наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (датованими у період з 27.02.2015 по 28.12.2017), підтверджується сплата відповідачем 971 883,00 грн, а також за платіжними дорученнями, датованими у період з 30.01.2018 по 29.03.2018 (до звернення з відповідним позовом), підтверджено додаткову оплату відповідачем наданих послуг на суму 146 000,00 грн.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій з фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів, відповідачем було сплачено за надані позивачем послуги 1 117 882,55 грн, що не спростовано позивачем.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок розміру заборгованості за договором від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02, з урахуванням вартості спожитих послуг, здійснених оплат і загального розміру відшкодування пільг та субсидій, дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення води за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 становить 103 451,45 грн (1 253 092,33 грн -1 117 882,55 грн -31 758,33 грн), яка підлягає стягненню у вказаному розмірі з відповідача.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання позивача на те, що кошти перераховані відповідачем у лютому та березні 2015 року мають бути зараховані у рахунок погашення заборгованості, яка виникла до 01.02.2015, з огляду на те, що за наданим позивачем розрахунком позовних вимог, доданим до позовної заяви, за березень 2015 року за відповідачем рахувалася переплата у розмірі 4 478,67 грн, що з урахуванням положень пункту 2.2.2 договору від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 виключає можливість зарахування сплачених відповідачем сум за інший період ніж за той, у якому проведено оплату.

Доводи ПрАТ "АК "Київводоканал", викладені у касаційній скарзі, щодо неправильної оцінки судами попередніх інстанцій наданих відповідачем доказів стосовно їх належності та допустимості на підтвердження оплати наданих послуг саме за спірний період, зокрема платіжних доручень від 27.02.2015 № 28, 31.03.2015 № 42, 30.04.2015 № 63 з призначенням платежу:"плата за водопостачання та водовідведення за договором № 09689А/4-1-02 від 30.06.2011", зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути взяті до уваги Касаційним господарським судом з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо доводів ПрАТ "АК "Київводоканал" у частині неправомірної відмови судами попередніх інстанцій у стягненні з відповідача штрафу слід зазначити таке.

За змістом статей 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 4.6 договору від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 сторони передбачили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач протягом спірного періоду частково сплачував суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що дає підстави для висновку про прострочення виконання договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати.

Будь-яких обставин, які б свідчили, що позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги щодо оплати виставлених рахунків, а останній безпідставно відмовлявся від їх оплати судом встановлено не було, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено тих обставин, ні які він послався як на підставу своїх вимог.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки щодо обов'язку відповідача як споживача послуг з водопостачання та водовідведення за договором від 30.06.2011 № 09689А/4-1-02 оплатити позивачу як постачальнику таких послуг заборгованість з їх оплати, яка виникла протягом спірного періоду у розмірі 103 451,45 грн, а також пеню в розмірі 31 371,52 грн, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані відповідно до статті 625 ЦК у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язань. При цьому суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судами доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ПрАТ "АК "Київводоканал" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/3889/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий