Постанова

від 02.08.2018 по справі 910/13604/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. Справа№ 910/13604/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Адаменко І.І. ордер від 21.03.2018;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: Палієнко О.А. довіреність від 28.02.2017;

від третьої особи 2: Дорошенко Г.Ф. довіреність 32. 03.07.2018;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2017 (повне рішення складено 16.11.2017)

у справі № 910/13604/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Печерська районна в місті Києві державна адміністрація,

на стороні відповідача - 2) Київська міська рада, 3) Київська міська державна адміністрація, 4) Департамент суспільних комунікацій Київської міської державної адміністрації

про виселення з нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі №910/13604/17 позовні вимоги задоволено повністю, виселено Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський" з незаконно зайнятого ним нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, загальною площею 144,10 кв.м., стягнуто з Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" 1600 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/13604/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач правомірно займає спірні приміщення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Отрюх Б.В., Станік С.Р.) апеляційну скаргу залишено без руху.

15.01.2018 Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський" подав до Київського апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 21.02.2018.

19.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

19.02.2018 від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

20.02.2018 від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зміною представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 р. відкладено розгляд справи на 21.03.2018

20.03.2018 від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.03.2018 від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про долучення доказів.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/755/18 від 21.03.2018 р. у зв'язку з перебуванням суддів Отрюха Б.В., Станіка С.Р.. у відпустці, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/13604/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.03.2018 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 17.04.2018.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13604/17 у зв'язку із звільненням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. з посади судді Київського апеляційного господарського суду у відставку.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2018 справу №910/13604/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 05.06.2018.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13604/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 відкладено розгляд справи на 03.07.2018.

03.07.2018 розгляд апеляційної скарги не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Зеленіна В.О. на лікарняному.

У зв'язку із необхідністю призначення справи до розгляду після виходу головуючого судді Зеленіна В.О. з лікарняного, враховуючи перебування суддів Зубець Л.П. та Мартюк А.І., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13604/17.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням суддів Зубець Л.П. та Мартюк А.І. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/13604/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Сітайло Л.Г., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 02.08.2018.

Представники відповідача та третіх осіб 3, 4 у судове засідання не з'явились. Про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пояснив, що приміщення передано на баланс позивача та знаходиться у його господарському віданні.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, пояснила, що приміщення є об'єктом комунальної власності і утримується відповідачем без правових підстав.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників позивача і третіх осіб 1, 2 дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", житловий будинок № 7 по вул. Цитадельній, віднесено до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, та згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" цей будинок було передано до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 №509 "Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації", об'єкти житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями були перезакріплені з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва".

Згідно з п. 15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарчим міста Києва" комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" було перейменоване в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (Позивач) та його було віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наведених рішень та розпоряджень, балансоутримувачем житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями у житловому будинку №7 по вул. Цитадельній, в місті Києві, є позивач, який призначений управителем (Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією), яка в свою чергу призначена власником цього майна (територіальною громадою міста Києва).

Як убачається з акта обстеження нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вул. Цитадельна, 7 від 13.07.2017 робочої групи у складі: 2х представників (працівників) позивача, 2х представників (працівників) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (третя особа-1) та 1го представника (працівника) ЖЕД "Печерськжитло" (далі - Робоча група), Робочою групою було здійснено вихід за вищевказаною адресою з метою обстеження нежитлового приміщення площею 144,10 кв.м., що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та його показу потенційному орендарю - голові ГО "Всеукраїнське товариство ветеранів антитерористичної операції" Яранцеву Є.В.

Під час обстеження Робочою групою було встановлено, що у вказаному приміщенні знаходяться особи, які представились представниками Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський" (відповідача), та відповідно до зафіксованих у акті відомостей - ці особи перешкоджали доступу у приміщення членам комісії та представникам ГО "Всеукраїнське товариство ветеранів антитерористичної операції" для проведення обстеження.

На вимогу Робочої групи, до складу якої входили, зокрема, представники позивача (балансоутримувача) та третьої особи-1 (управителя) надати правовстановлюючі документи, на підставі яких представники відповідача перебувають і здійснюють свою діяльність у вказаному приміщенні, останні будь-яких правовстановлюючих документів не надали, але надали пояснення, що користуються цим приміщенням вже тривалий час, а договір оренди знаходиться в Київській міській державній адміністрації на погодженні, однак письмових доказів на підтвердження цього не надали.

З огляду на наведене, Робоча група дійшла висновку щодо самозахоплення приміщення, викликала поліцію, а пізніше направила до поліцію заяву про злочин.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, відповідач зайняття вказаного приміщення визнає, але вважає, що має на це відповідні правові підстави. Докази звільнення відповідачем вказаного приміщення на час розгляду справи та винесення рішення у матеріалах справи відсутні.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив виселення відповідача з зайнятого ним нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, загальною площею 144,10 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідача відсутні докази передачі йому в орендне користування або в управління у встановленому законом порядку спірного приміщення, а тому, оскільки у відповідача відсутні законні підстави займати спірне приміщення, позов балансоутримувача спірного приміщення, про виселення з нього відповідача, підлягає задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, отже відповідач не є його власником, тому не може використовувати приміщення як його "власник", а може лише як користувач на встановлених законом підставах.

Матеріали справи не містять доказів користування відповідачем спірним приміщенням на підставі оренди (договору оренди, укладеного відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна), отже відповідач не є "орендарем" спірного приміщення на підставі вказаного Закону та не має законних підстав посилатися на користування спірним приміщенням "на праві оренди", тому у цій частині заперечення відповідача проти позову судом першої інстанції правомірно відхилені.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням постійної комісії з питань власності Київської міської ради, оформленим протоколом №24 від 13.09.2016, відповідачу було відмовлено у передачі в оренду нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, загальною площею 158,8 кв.м., до складу яких входить і спірне площею 144,10 кв.м., без проведення конкурсу.

Відповідач відноситься до органів самоорганізації населення - представницьких органів, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених Законом України "Про органи самоорганізації населення".

Відповідно до ст. 16 указаного Закону, фінансовою основою діяльності органу самоорганізації населення є:

- кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою для здійснення наданих органу самоорганізації населення повноважень;

- добровільні внески фізичних і юридичних осіб;

- інші надходження, не заборонені законодавством.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону, матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою в оперативне управління. Орган самоорганізації населення для виконання своїх повноважень користується майном згідно з його призначенням.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були зроблені численні звернення до управителя спірного у межах даного спору нежитлового приміщення щодо надання його відповідачу (в орендне користування або в оперативне управління - у різних зверненнях зазначалися різні варіанти) для провадження відповідачем своєї діяльності, як органу самоорганізації населення, а також, що зворотне листування з відповідачем здійснювалось за спірною адресою, як за адресою місцезнаходження відповідача.

Однак, як зазначалось вище, доказів передачі відповідачу спірного приміщення в орендне користування або в оперативне управління (останнє - як це передбачено Законом України "Про органи самоорганізації населення") матеріали справи не містять, тому судом першої інстанції правомірно відхилені посилання відповідача, що приміщення було йому фактично передано, оскільки тривалий час були відсутні заперечення з боку власника, управителя та балансоутримувача проти зайняття відповідачем спірного приміщення.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання відповідача на відкриття його діяльності, з проведенням ремонту, як органу самоорганізації населення, у спірному приміщенні, за участю представників преси та голови управителя спірного приміщення, також не доводить передачі спірного приміщення відповідачу в оренду або в оперативне управління у встановленому законом порядку, оскільки матеріали справи не містять жодного документального підтвердження оформлення передачі спірного приміщення відповідачу в оренду або в оперативне управління.

При цьому, питання відсутності належного, на думку відповідача, реагування на його вищевказані звернення до управителя та інших осіб, у межах даного спору судом обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки предметом даного спору не є оскарження відповідачем наналежного розгляду його звернень.

Щодо посилання відповідача на протокол № 44 від 08.09.2015 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності про погодження питання передачі відповідачу в оренду без конкурсу, як органу самоорганізації населення, на 2 роки та 364 дні, нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, загальною площею 158,8 кв.м., до складу яких входить і спірне приміщення площею 144,10 кв.м., то суд першої інстанції вірно зазначив, що саме по собі таке рішення, за відсутності доказів його реалізації у встановленому законом порядку - шляхом укладення договору оренди відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна, не є правовою підставою для законного перебування відповідача у спірному приміщенні.

При цьому, у подальшому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням постійної комісії з питань власності Київської міської ради, оформленим протоколом №24 від 13.09.2016, відповідачу було відмовлено у передачі в оренду нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, загальною площею 158,8 кв.м., до складу яких входить і спірне приміщення площею 144,10 кв.м., без проведення конкурсу, і доказів оскарження цього рішення матеріали справи не містять.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені посилання відповідача на прийняті ним самим рішення щодо здійснення діяльності, як органу самоорганізації населення, у спірному приміщенні, як правова підстава зайняття спірного приміщення - оскільки доказів, що спірне приміщення, яке є комунальною власністю, було передано відповідачу у встановленому законом порядку у користування на праві оренди або на праві оперативного управління - матеріали справи не містять, а отже користуватися та розпоряджатися спірним приміщенням відповідач законної підстави не мав.

При цьому дійсно, рішенням постійної комісії з питань власності Київської міської ради, оформленим протоколом №26 від 04.10.2016, було створено робочу групу з питання надання відповідачу в оренду нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, проте доказів прийняття рішення про передачу спірних приміщень в оренду відповідачу та доказів реалізації такого рішення (укладення договору оренди відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), матеріали справи не містять, а вказане рішення про створення робочої групи не є законною підставою для користування відповідачем спірним приміщенням.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем квитанції про сплату "за орендне користування" спірним приміщенням факту укладення договору оренди відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не доводять, оскільки відсутній текст договору оренди спірного приміщення, який би містив докази, що сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Натомість сторони не позбавлені права та можливості з'ясувати питання правомірності здійснення та прийняття даних оплат, як "за орендне користування", у межах іншого спору, оскільки у предметом даного спору це питання не є.

Щодо акту від 20.07.2015, складеного начальником ЖЕД "Печерськжитло", керівником відповідача та радником керівника з юридичних питань житлово-комунального господарства та протидії корупції, за яким відповідачу ніби то було передано підвальне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 7, то даний акт сам по собі не є передбаченою законом підставою для правомірного зайняття відповідачем спірного приміщення, оскільки передача спірного приміщення відповідачу шляхом складення лише одного такого акту, і за відсутності укладення договору оренди відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", або за відсутності рішення про передачу приміщення в оперативне управління відповідно до ст.ст. 16-17 Законом України "Про органи самоорганізації населення" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", фактично не відбулась, так як такий акт не є правовстановлюючими документом, який дає підстави для користування спірним приміщенням згідно норм вказаних вище Законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника про витребування майна із чужого незаконного володіння, з метою відновити порушене володіння річчю.

При цьому, відповідно до положень ст.ст.136, 137 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності, а право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором (так званий "титульний володілець"), який на момент пред'явлення позову не володіє цим майном. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, тобто, заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Отже, місцевий господарський суд, відхиляючи доводи відповідача, що права позивача щодо спірного приміщення не порушені, тому він не має права на звернення до суду з даним позовом, вірно зазначив, що позивач у даному випадку діє як представник власника - призначений власником через управителя балансоутримувач спірного приміщення, тому права позивача є порушеними незаконним зайняттям відповідачем спірного приміщення, і отже підлягають захисту.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд вірно встановив відсутність у відповідача доказів передачі йому в орендне користування або в управління у встановленому законом порядку спірного приміщення, а тому, оскільки у відповідача відсутні законні підстави займати спірне приміщення, позов балансоутримувача спірного приміщення, про виселення з нього відповідача, підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, то відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

Таким чином, власник може звернутись з позовом про витребування майна із незаконного володіння у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові від 09.10.2016 у справі №916/2129/15.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/13604/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Лаврський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі №910/13604/17 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13604/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.08.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Л.Г. Сітайло