Постанова

від 31.07.2018 по справі 820/11261/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №820/11261/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я. ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у складі колегії суддів Жигилія С. П., Дюкарєвої С. В., Перцової Т. С. у справі № 820/11261/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства Дергачівська райагрохімія до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення ,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство Дергачівська райагрохімія (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - митний орган, перший відповідач у справі), Головного управління казначейської служби України у Харківській області (казначейство, другий відповідач у справі), в якому просило скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/000912/2 від 27 травня 2013 року та № 807000003/2013/000937/1 від 31 травня 2013 року;

- картки відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00513 від 28 травня 2013 року та № 807100000/2013/00539 від 31 травня 2013 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачене ввізне мито в розмірі 3 097 грн. 43 коп.;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь позивача суму надмірного сплаченого ввізного мита в розмірі 3 097 грн. 43 коп.

18 грудня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду (суддя - Архіпова С. В.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

04 лютого 2014 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено частково, скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/000912/2 від 27 травня 2013 року та № 807000003/2013/000937/1 від 31 травня 2013 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00513 від 28 травня 2013 року та № 807100000/2013/00539 від 31 травня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Дергачівська Райагрохімія (код 05491072) р/р 26003264651600 в Акціонерному товаристві "Укрсиббанк" МФО 05491072 надмірно сплачене ввізне мито в розмірі 3 097 грн. 43 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено .

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктами 3 та 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області списати в безспірному порядку з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь позивача суму надмірного сплаченого ввізного мита в розмірі 3 097 грн. 43 коп., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

13 березня 2014 року митним органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу із клопотанням про зупинення виконання суду апеляційної інстанції.

25 березня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 4 лютого 2014 року до закінчення касаційного перегляду справи та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду матеріали справи № 820/11261/13-а (суддя Сірош М. В.).

28 квітня 2015 року справа № 820/11261/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 грудня 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя-доповідач Веденяпін О. А.)

15 січня 2018 року справу № 820/11261/13-а передано до Верховного Суду .

У касаційній скарзі митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 8, частини 2 статті 19, статті 129 Конституції України, 52-55, 57-64, 256 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та переліку додаткових складових до ціни договору , Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13 липня 2012 року № 362 (далі - Митні рекомендації), а також статей 2, 8, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій під час коригування митної вартості товарів та винесенні карток відмови, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції .

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем не надано належної правової оцінки доводам Харківської митниці щодо застосування інформації з АСАУР та ЄАІС та надання декларантом не усіх документів, згідно з переліком, передбаченим у частинах другої - четвертої статті 53 Митного кодексу України. Митний орган вказує, серед іншого, на безпідставність задоволення позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 3 097 грн. 43 коп. у зв'язку з неподанням позивачем заяви про повернення надмірно сплачених платежів.

Заперечення або відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення частково не відповідає .

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у травні 2013 року позивач з метою розмитнення товару ("ONGRONAT 1080" CAS №36471-62-5 - рідина для виробництва поліуретану), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракт від 10 квітня 2012 року № 2012/0410/1, укладеного з виробником товару BORSODCHEM Zrt (Угорщина) подав митні декларації ІМ 40 ДЕ 807100000/2013/022629 та ІМ 40 ДЕ 807100000/2013/024722 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу митного органу позивачем надано додаткові документи, якими обґрунтовувалися числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган за наслідками розгляду вказаних митних декларацій оформив оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з посиланням на статтю 54 Митного кодексу України .

Митним органом за наслідком розгляду митних декларацій прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/000912/2 від 27 травня 2013 року та № 807000003/2013/000937/1 від 31 травня 2013 року відповідно, і роз'яснено необхідність подання нових митних декларацій.

Підставами для коригування митної вартості митним органом у обох випадках визначено невідповідність обраного методу митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленими розбіжностями в документах, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні партії товару постачались на умовах, визначених зовнішньоекономічним контрактом від 10 квітня 2012 року № 2012/0410/1 та здійснювалися на умовах FCA Казінцбарціка "Інкотермс 2010" .

Умови поставки FCA (Франко-перевізник) Інкотермс 2010 передбачають, що продавець виконує своє зобов'язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до заявленої митної вартості товару декларантом віднесено вартість транспортних послуг з перевезення вантажу за межами України у сумі 9 655 грн. та 7 737 грн., що не є спірним у цій справі.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів .

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, в тому числі, і витрати (складові митної вартості), пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Задовольняючи позов у частині, суд апеляційної інстанції висновувався з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Верховний Суд вказує, що аргументація митного органу в касаційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з АСАУР не враховується, оскільки судом апеляційної інстанції встановлена та доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність рішень митного органу про коригування митної вартості. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано вказав на невідповідність змісту рішень про коригування митної вартості вимогам чинного законодавства, оскільки в них не зазначено підстав для застосування кожного наступного методу визначення митної вартості та переліку документів, які не були надані декларантом або містили розбіжності.

Посилання митного органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги, на думку колегії суддів Верховного Суду, є не прийнятними з огляду на те, що вони розповсюджують свою дію виключно на посадових осіб органів доходів і зборів, призначені для суто внутрішнього обігу і не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України, не підлягають застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

Доводи митного органу щодо безпідставного задоволення позовних вимог про стягнення з позивача надмірно сплаченого ввізного мита є частково обґрунтованими.

Положеннями статті 301 Митного кодексу України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Згідно з приписами підпункту 43.2. Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За змістом підпункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 618) затверджено порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, яким визначено, серед іншого, порядок та підстави для повернення таких коштів.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 3 097 грн. 43 коп., виходив виключно зі встановлення факту наявності надмірно сплачених платежів. Водночас судом апеляційної інстанції не досліджувалися обставини щодо дотримання позивачем порядку повернення надмірно сплачених платежів, наявності чи відсутності податкового боргу, тощо.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції при задоволенні позовних вимог у цій частині допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд у цій частині до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом .

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2, частини 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Дергачівська Райагрохімія (код 05491072) р/р 26003264651600 в АТ "Укрсиббанк" МФО 05491072 надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 3 097 грн. 43 коп., скерувавши справу в цій частині на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер