Рішення

від 20.07.2018 по справі 915/483/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року Справа № 915/483/17

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кузовлєв В.В. - довіреність № 1 від 19.04.2017; Кузовлєва С.М. - довіреність № 1 від 19.04.2017;

від відповідача-1: не присутній;

від відповідача - 2: Лушніков В.П. - на підставі договору про надання правової допомоги від 13.06.2017 р. б/н.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/483/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична база "Південний Буг ", 54001, м. Миколаїв, вул. Набережна, 5,кв. 20,

до відповідача- 1: Миколаївської міської ради, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

до відповідача- 2: Фізичної особи - підприємця Овсянко Ганни Валеріївни, АДРЕСА_1,

про встановлення сервітуту., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Туристична база "Південний Буг" звернулось до господарського суду з позовом до Миколаївської міської ради та фізичної особи-підприємця Овсянко Ганни Вікторівни (підприємець) з позовом про встановлення сервітуту на таких умовах - право проїзду забудовників та представників позивача на транспортних засобах та право проїзду будівельної техніки по частині земельної ділянки яка знаходиться в користуванні підприємця Овсянко.

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98, 100 Земельного кодексу України, мотивуючи тим, що у позивача відсутня інша можливість задоволення потреб у використанні орендованої земельної ділянки загальною площею 1200,00кв.м., (кадастровий номер 4810137200:07:001:0005, на дату передачі в оренду - 4810136300:01:001:0006) з метою будівництва, внаслідок відсутності інших під'їзних шляхів до зазначеної земельної ділянки.

Окрім цього, ТОВ "Туристична база "Південний Буг" зазначає, що здійснив всі можливі дії по встановленню сервітуту за договором з відповідачем-2, але досягти домовленості не вдалося.

У наданих поясненнях, Миколаївська міська рада не заперечує про встановлення сервітуту за рішенням суду.

Фізична особа - підприємця Овсянко Ганна Валеріївна у поясненнях проти позову заперечує посилаючись на те, що встановлення сервітуту є неможливим у зв'язку з тим, що останній не зможе користуватись своєю земельною ділянкою для будівництва; на земельній ділянці відповідача-2 ніколи не існував шлях для проїзду на земельну ділянку позивача; на земельну ділянку позивача існує два інших проїзди поза межами ділянки відповідача-2.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2017 року по справі № 915/483/17 було призначено судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов до такого висновку

Рішенням Миколаївської міської ради №17/8 від 12.12.2003р. позивачу була надана в користування на умовах оренди земельна ділянка за кадастровим номером 4810137200:07:001:0001 (на дату передачі в оренду - 4810136300:01:001:0013) площею 6296 кв.м. для будівництва туристичної бази поблизу житлових будинків №№13-15 по Бузькому бульвару в м. Миколаєві.

На виконання зазначеного рішення був укладений між Позивачем та Відповідачем-1 договір оренди вказаної земельної ділянки, який неодноразово продовжувався і за останнім договором про зміни від 26.12.2016р. №238-16 діє до 01.04.2019р.

Для розміщення будівельного майданчика на період будівництва позивачу додатково була надана земельна ділянка площею 1500 кв.м., що примикає до земельної ділянки площею 6296 кв.м. з фасадної та правої бокової межі.

Рішенням Миколаївської міської ради № 38/32 від 01.10.2009 р. підприємцю Овсянко була надана в користування на умовах оренди земельна ділянка з кадастровим номером 4810137200:07:001:0005 (на дату передачі в оренду - 4810136300:01:001:0006) для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу в районі водно-технічної бази ОСВОД на Бузькому бульварі м. Миколаєва.

02.12.2009 р. між Миколаївською міською радою та підприємцем Овсянко був укладений договір оренди дія якого також неодноразово продовжувалась.

Із ситуаційну планах доданого до договору оренди випливає, що позивач та відповідача-2 не є суміжними землекористувачами. Також на цих планах відсутнє позначення шляху, який пролягав би до земельної ділянки позивача через земельну ділянку відповідача-2.

Як вже вище вказано, ухвалою господарського суду від 27.07.2017 року по цієї справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

На вирішення судової експертизи були поставлені наступні питання:

1) Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду на земельну ділянку загальною площею 6296,00 кв.м. за кадастровим номером 4810137200:07:001:0001 без урахування можливості проїзду через земельну ділянку загальною площею 1200,00кв.м. за кадастровим номером 4810137200:07:001:0005 станом на день обстеження ?

2) Чи є технічна можливість встановлення на земельній ділянці загальною площею 1200,00 кв. м з кадастровим номером 4810137200:07:001:0005 земельного сервітуту у вигляді прав проїзду на транспортному засобі та проїзду будівельної техніки до земельної ділянки загальною площею 6296,00 кв. м з кадастровим номером 4810137200:07:001:0001? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту ?

На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року провадження у справі 915/483/17 поновлено в зв'язку із надходженням на адресу суду експертного висновку №125-079 від 16.04.2018 року.

Здійснивши обстеження земельних ділянок, представлених документів, експерт прийшов до наступних висновків:

1. По першому питанню.

Технічно неможливо влаштування іншого додаткового проїзду на земельну ділянку ТОВ "Туристична база "Південний Буг" загальною площею 6296 кв.м. за кадастровим номером 4810137200:07:001:0001 станом на день обстеження.

2. По другому питанню.

Розробити варіанти встановлення на земельній ділянці загальною площею -1200,00 кв.м за кадастровим номером 4810137200:07:001:0005 земельного сервітуту у вигляді прав проїзду на транспортному засобі та проїзду будівельної техніки до земельної ділянки позивача загальною площею 6296 кв.м. за кадастровим номером 4810137200:07:001:0001 - не надається можливим.

Таким чином, наявність обставин, якими Позивач обґрунтовує свою позовну заяву, спростовуються висновком судового експерта №125-079 від 16.04.2018 року.

Спірні правовідносини, щодо встановлення сервітуту, регулюються главою 32 Цивільного кодексу України - "Право користування чужим майном".

У відповідності до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч.1 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.3 ст. 402 ЦК України).

Згідно ст.404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Правовідносини щодо встановлення сервітуту регулюються також ЗК України.

Частина перша статті 98 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 01.03.2018) визначає, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ч. 2 - ч. 4 ст. 98 ЗК України).

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

З урахуванням наведених норм Земельного кодексу України, встановлення права земельного сервітуту можливе за наявності наступних умов: встановлення сервітуту не позбавить власника (землекористувача) можливості користуватись земельною ділянкою, а встановлення такого сервітуту як право проїзду на транспортному засобі можливо лише за наявності шляху на земельній ділянці, щодо якої встановлюється сервітут.

Позивачем не надано суду достатніх доказів наявності шляху на земельній ділянці фізичної особи - підприємця Овсянко Ганни Валеріївни .

Крім того, як випливає з висновку судової земельно-технічної експертизи, встановлення такого сервітуту - як право проїзду на транспортному засобі та право проїзду будівельної техніки є технічно неможливим , оскільки на частині земельної ділянки вільної від забудови має розташовуватись будівельна техніка Відповідача-2 та будівельні матеріали відповідно до Будгенплану робочого проекту на будівництво спортивно-оздоровчого комплексу Відповідача-2.

Отже, у випадку встановлення сервітуту, Відповідач-2 не зможе використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначення - для будівництва.

Стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до речових прав на майно відносить також право оренди земельної ділянки, що кореспондується з ч.2 ст.395 ЦК України.

Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, яка регулює захист права власності.

Отже, відповідно до наведених норм, права землекористувача захищаються так само як і права власника земельної ділянки.

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року) зазначено три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу між інтересами держави (суспільства пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Таким чином, встановлення сервітуту, про який просить позивач, буде мати наслідком позбавлення відповідача-2 прав користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням - будівництвом спортивно-оздоровчого комплексу, а отже не буде відповідати принципам законності, справедливості, пропорційності, а також положенням ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України.

За таких обставин, в позові слід відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 30.07.2018.

Суддя С.М.Коваль