Постанова

від 01.08.2018 по справі 910/24402/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. Справа№ 910/24402/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Морозів М.В. за ордером від 17.07.2018;

від відповідачів: не з'явились;

від третьої особи 1: Голік О.А. за довіреністю від 27.12.2017; Мізунський А.І. за довіреністю від 13.07.2018;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

від третьої особи 5: Звада Р.В. за довіреністю від 06.04.2018;

від третьої особи 6: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славкіна М.А. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 (повне рішення складено 23.04.2018)

у справі № 910/24402/16 (головуючий суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест"

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича;

2) Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_10

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Запорізький втормет"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (далі - ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк", відповідач 1), з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини, про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги, б/н, від 22.12.2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 10183.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2017 року, до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік" (далі - ТОВ "Атлантік", третя особа 2), ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10, третя особа 3), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. (далі - Нотаріус, третя особа 4) та Національний банк України (далі - НБУ, третя особа 5).

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк", відповідач 2), а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Запорізький втормет" (далі - ПАТ "Запорізький втормет", третя особа 6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року у справі №910/24402/16, позов ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест" задоволено повністю, а саме: визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги, б/н, від 22.12.2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 10183, та скасовано протиправне рішення у формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 року скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 року у справі № 910/24402/16, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 (повне рішення складено 23.04.2018) у справі №910/24402/16 позов Публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" задоволено повністю. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 10183 та скасовано протиправне рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на користь Публічного акціонерного товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" витрат зі сплати судового збору 2 756,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славкіна М.А. 14.05.2018 (згідно відтиску календарного штемпеля на конверті) подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки договір відступлення права вимоги від 22.12.2014 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", за результатами проведеної перевірки був правомірно визнаний нікчемним, оскільки внаслідок його укладення ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" отримало можливість протягом року не сплачувати банку проценти за кредит, при цьому ТОВ "Фінансова компанія "Домініон", було кредитором банку, не сплатило залишок заборгованості в сумі 42793088,64 грн. та 10.07.2015 його засновники прийняли рішення про припинення юридичної особи, однак в подальшому державну реєстрацію припинення було визнано незаконною.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 17.05.2018 (згідно відтиску календарного штемпеля на конверті) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; договір відступлення права вимоги, б/н, від 22.12.2014 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", за результатами проведеної перевірки був правомірно визнаний нікчемним, оскільки внаслідок його укладення ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" отримало можливість протягом року не сплачувати банку проценти за кредит; суд дійшов взаємовиключних висновків щодо перебування банку в процесі припинення; суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку і помилково дійшов висновку, що перевірка правочинів можлива лише протягом тимчасової адміністрації, оскільки нікчемний правочин є нікчемним в силу Закону, а не в силу рішення Уповноваженої особи; судом не надано оцінки доводам відповідача щодо підстав нікчемності правочину; укладенням спірного правочину також було порушено майнові права Національного банку України.

24.05.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Пашкіної С.А., Ткаченка Б.О.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 апеляційні скарги залишались без руху.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/24402/16, об'єднано апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славкіна М.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі №910/24402/16 в одне апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 17.07.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/24402/16.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/24402/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Представник позивача у судовому засіданні 17.07.2018 оголосив відзив на апеляційні скарги, у якому заперечив проти їх задоволення, однак до матеріалів справи відзив не подав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відкладено розгляд справи на 25.07.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/24402/16.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/24402/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Смірнової Л.Г., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

24.07.2018 третьою особою 1 було подано письмові пояснення на відзив позивача від 17.07.2018, у якому заперечує проти доводів позивача та просить задовольнити апеляційні скарги.

25.07.2018 третьою особою 5 було подано письмові пояснення на апеляційні скарги та відзив, у якому заперечує проти доводів позивача та просить задовольнити апеляційні скарги.

25.07.2018 третьою особою 5 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у справі №910/10917/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 відкладено розгляд справи на 27.07.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/24402/16.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2018 р., у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/24402/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Кропивної Л.В., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 відкладено розгляд справи на 01.08.2018.

01.08.2018 третьою особою 1 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у справі №911/954/16.

Представники відповідачів та третіх осіб 2, 3, 4, 6 у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду за адресами державної реєстрації.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неявка у судове засідання представників відповідачів та третіх осіб 2, 3, 4, 6 не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.

Представники третьої особи 1 та 5 у судовому засіданні підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників позивача і третіх осіб 1, 5, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

13.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк", як Кредитодавцем, та третьою особою 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантік", як Позичальником (Боржник) було укладено кредитний договір №33/1/13-KLMV (далі - Договір № 33/1/13-KLMV), зі змінами та доповненнями, відповідно до умов якого (п. 1.1.) в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 33/1/13-KLMV, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 8000000,00 дол. США.

Згідно п. 1.4. Договору № 33/1/13-KLMV (в редакції договору про внесення змін № 4 від 27.08.2014 року) кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 14.08.2015 року включно.

Пунктом 1.5. Договору № 33/1/13-KLMV встановлено, що за користування кредитом Позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: 14% річних за користування кредитними коштами у доларах США та 14 % річних за користування кредитними коштами у ЄВРО.

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 33/1/13-KLMV, 15.02.2013 між ПАТ "Златобанк", як Іпотекодержателем, та третьою особою 3 - Мохаммадом Хані Омран Алі, як Іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі 15.02.2013 року за № 701 (далі - Договір № 701), відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між Позичальником та Іпотекодержателем Договору № 33/1/13-KLMV та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

22.12.2014 року між ПАТ "Златобанк", як Первісним кредитором, та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон", як Новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений нотаріально та зареєстрований за реєстровим № 10183 (далі - Договір № 10183), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за: Договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 року, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "Атлантік".

Згідно п. 1.2. Договору № 10183, у зв'язку з відступленням прав за Договором № 33/1/13-KLMV на підставі цього договору здійснюється відступлення прав за договорами забезпечення, а саме за: договором іпотеки, посвідченим нотаріально та зареєстрованим в реєстрі 15.02.2013 року за №701(зі змінами); договором поруки № 33/1/13-KLMV/Р-1 від 13.02.2013 року та договором поруки № 33/1/13-KLMV/Р-3 від 28.07.2014 року.

Відповідно до п 1.3. Договору № 10183 за цим договором до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного та реального виконання частини наступних обов'язків за кредитним договором, а саме: повернення Боржником суми кредитних коштів в розмірі 8 000 000,00 доларів США, отриманих Боржником згідно з кредитним договором; повернення нарахованих процентів за користування кредитом згідно з кредитним договором в сумі 65333,34 дол. США.

Згідно п. 1.8. Договору № 10183 загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором, яку Новий кредитор зобов'язаний перерахувати Первісному кредитору, складає 127870988,64 грн.

На дату укладання Договору №10183 (22.12.2014) офіційний курс долара США до гривні становив 1585,4396 грн. за 100 доларів США, отже сума відшкодування становила 80 653 333,40 доларів (127870988,64 грн./15,854396), що відповідає загальному розміру суми кредиту та нарахованих процентів.

В п. 2.1. Договору № 10183 встановлено, що Новий кредитор зобов'язаний перерахувати Первісному кредитору на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Златобанк", код банку 380612, отримувач АТ "Златобанк", код ЄДРПОУ 35894495, частину відшкодування відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 85077000,00, без ПДВ, не пізніше 26.12.2014 року.

Також, в п. 2.1.2. Договору № 10183 встановлено, що залишок суми відшкодування за відступлення прав вимоги за кредитним договором в сумі, що складає 42793988,64 грн., підлягає сплаті Новим кредитором Первісному кредитору не пізніше 30.12.2015 року на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Златобанк", код банку 380612, отримувач АТ "Златобанк", код ЄДРПОУ 35894495.

При цьому, згідно п. 2.1.3. Договору № 10183, оскільки відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється з частковим відстроченням платежу, сторони домовились, що Новий кредитор зобов'язаний в день оплати ним частини відшкодування згідно з п.2.1,2. договору, сплатити також Первісному кредитору проценти в розмірі 18% річних.

25.12.2014 року ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" відступило право вимоги за Договором № 33/1/13-KLMV, разом із змінами до нього, та за договорами забезпечення ТОВ "Фактор Консалтс", що підтверджується договором відступлення права вимоги від 25.12.2014 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого за реєстровим № 10293 (далі - Договір № 10293).

В подальшому, 25.06.2015 року між ТОВ "Фактор Консалтс" та позивачем - ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест" було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений нотаріально та зареєстрований за реєстровим № 3527 (далі - Договір № 3527), відповідно до умов якого (п. 1.1.), в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Фактор Консалтс" відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за: Договором №33/1/13-KLMV від 13.02.2013 року, зі змінами до нього, а також право вимоги за договорами забезпечення.

На виконання умов Договору № 3527 між ТОВ "Фактор Консалтс" та ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест" 25.06.2015 року було підписано акт приймання-передачі документів.

Платіжними дорученнями № 4445 від 25.06.2015 року, № 4446 від 25.06.2015 року, № 4448 від 25.06.2015 року і № 4456 від 26.06.2015 року ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест" сплатив ТОВ "Фактор Консалтс" грошові кошти за відступлене право вимоги, що свідчить про набуття Позивачем права вимоги за Договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 року, зі змінами до нього, а також за договорами забезпечення.

Однак, на підставі Постанови Правління НБУ від 13.02.2015 року № 105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно якого з 14.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 12.05.2015 року № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 13.05.2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації АБ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого було розпочато процедуру ліквідації АБ "Златобанк" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ "Златобанк" Славінського В.І. строком на 1 рік - з 13.05.2015 року до 12.05.2016 року включно.

Наказом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" № 36 від 23.05.2016 року до переліку нікчемних правочинів було віднесено Договір № 10183 від 22.12.2014 року, який укладений між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон".

23.05.2016 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" направила ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ТОВ "Атлантік" повідомлення (вих. № 1140 від 23.05.2016 року) про нікчемність Договору №10183 від 22.12.2014 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон", зі змісту якого вбачається, що відповідно до п. 2.1.3. вказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" зобов'язалось в день оплати ним другої (останньої) частини відшкодування, сплатити також Банку проценти в розмірі 18% річних. Внаслідок положень договору, а саме вищезазначеного підпункту 2.1.3. договору, Банк відмовився від свого права щомісячно отримувати проценти в розмірі 18% річних за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами, що безумовно, погіршило фінансове становище Банку. Укладенням договору відступлення ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" отримало переваги (пільги), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, а саме ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" отримало можливість протягом року (з грудня 2014 року по кінець грудня 2015 року) не здійснювати оплату Банку процентів за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами. Таким чином, у випадку не укладення договору відступлення між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та Банком, останній щомісячно отримував від ТОВ "Атлантік" проценти в розмірі 18% річних за користування ним кредитними коштами.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною та зареєстрованого в реєстрі за № 10183 та скасувати протиправне рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач визнав договір відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", однак, на думку позивача, спірний правочин не містив ознак нікчемності, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Заперечуючи проти позову відповідачі та треті особи 1, 5 посилались на те, що договір відступлення права вимоги 22.12.2014 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", за результатами проведеної перевірки був правомірно визнаний нікчемним, оскільки внаслідок його укладення ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" отримало можливість протягом року не сплачувати банку проценти за кредит; нікчемний правочин є нікчемним в силу Закону, а не в силу рішення Уповноваженої особи, укладенням спірного правочину також було порушено майнові права Національного банку України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги від 22 грудня 2014 року не відповідають положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому підлягають визнанню протиправними, а протиправне рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016 підлягає скасуванню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Доводи скаржників про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо розгляду даної справи в порядку господарського судочинства, оскільки спори за участю Фонду та уповноваженої особи Фонду, на думку скаржників, є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність", за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому зазначеним Законом. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Таким чином, із моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Таким чином, оскільки позивач оскаржує дії Уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, даний спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На виконання вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України у даній справі, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Домініон" (ідентифікаційний код 38962190) припинено 05.10.2015 року, а провадження у даній справі відкрито 03.01.2017 року. Отже, оскільки зазначена юридична особа знаходиться в стані "припинено", ТОВ "ФК "Домініон" не могло та не може бути залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, саме через реєстрацію припинення у встановленому законодавством порядку.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України (в редакції, яка діяла на час первісного розгляду справи) визначено права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що заява позивача від 16.02.2017 по своїй суті є заявою про зміну предмету позову, та, оскільки, розгляд справи № 910/24402/16, на час подання заяви, по суті не було розпочато, суд першої інстанції правомірно прийняв зазначену заяву до розгляду. Таким чином, зміна предмета позову відбулась з дотриманням вимог процесуального законодавства, яке діяло на час подання та розгляду вказаної заяви.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Таким чином, зазначеними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент введення тимчасової адміністрації), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 (в редакції чинній на момент введення у ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана: забезпечити збереження активів та документації банку;протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно з пунктом 1.19 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

Таким чином, як є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що як Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так і Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 (в редакціях, які були чинними в період введення та дії тимчасової адміністрації) передбачено, що Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (правочинів) на нікчемність протягом тимчасової адміністрації.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення перевірки на нікчемність Договору про відступлення права вимоги в період дії саме тимчасової адміністрації, в той час як відповідне повідомлення про нікчемність спірного договору (вих. № 1140 від 23.05.2016) було направлено лише 23.05.2016, тобто під час ліквідації ПАТ "Златобанк".

Отже, з системного аналізу наведених положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що для віднесення правочинів до нікчемних з підстав, визначених ст. 38 вказаного закону, є необхідним як віднесення банку до категорії неплатоспроможних, так і виявлення таких правочинів Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і направлення цією особою відповідного повідомлення сторонам такого правочину, тобто без вчинення таких дій у встановлені цим законом строки неможливо віднесення відповідного правочину до нікчемних в той час як суд, при вирішенні спорів з таких правовідносин, перевіряє, чи правомірно Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесла відповідний правочини до нікчемних.

Як зазначалось вище, у повідомленні про нікчемність від 23.05.2016 №1140 вказано, що ТОВ "ФК "Домініон" отримало переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банк, а саме Товариство отримало можливість протягом року не здійснювати оплату банку відсотків за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами. Таким чином, у випадку не укладення договору між ТОВ "ФК "Домініон" та банком останній щомісячно отримував би від ТОВ "Атлантік" проценти в розмірі 18% річних за користування кредитними коштами.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, підстави, якими Уповноважена особа обґрунтовувала нікчемність договору відступлення права вимоги від 22.12.2014, не відповідають дійсності та не відповідають вимогам, встановленим п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на який посилання у спірному повідомленні, оскільки, умовами кредитного договору від 13.02.2013 № 33/1/13-KLMV, укладеного між банком та ТОВ "Атлантік" проценти за користування кредитом передбачені в розмірі 14% річних, а не 18%, як зазначено у повідомленні. При цьому, згідно з п. 5.2. договору відступлення від 22.12.2014, під час його укладення до Кредитного договору не вносилось жодних змін.

Як вбачається зі змісту спірного договору відступлення, новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору частину відшкодування відступлення права вимоги за Кредитним договором у розмірі 85 077 000, 00 грн. не пізніше 26.12.2014, отримання зазначеної суми відповідачами не спростовано. Залишок суми відшкодування за відступлення права вимоги за Кредитним договором в сумі, що складає 42 793 988, 64 грн підлягає сплаті новим кредитором первісному кредитору не пізніше 30.12.2015. Оскільки відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється з частковим відстроченням платежу, сторони домовилися, що новий кредитор зобов'язаний у день оплати ним частини відшкодування згідно з п. 2.1.2. договору сплатити також первісному кредитору проценти в розмірі 18% річних.

Таким чином, відповідно до наведених умов договору відступлення, ТОВ "ФК "Домініон" було боржником ПАТ "Златобанк" на суму 42 793 988,64 грн за договором про відступлення прав вимоги від 22.12.2014. Однак, відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Таким чином, зазначена норма жодним чином не стосується боржників, а мова йде виключено про кредиторів (яким ТОВ "ФК "Домініон" за вказаним договором не був).

Колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду, на які посилались скаржники у своїх апеляційних скаргах та додаткових поясненнях, щодо необхідності обрання належного способу захисту порушеного права, однак, відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Згідно положень ч. 1 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ч. 2 ст. 124 Конституції України (в редакції, чинній на час подання позову) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 3 ст. 124 Конституції України (в чинній на даний час редакції) встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Європейський Суд з прав людини трактує статтю 6 Конвенції розширено, оскільки вона має істотне значення для існування демократії. У справі Делькур проти Бельгії (1970р.) Суд вказав, що в демократичному суспільстві за змістом Конвенції право на справедливий судовий розгляд займає таке важливе місце, що обмежувальне розуміння пункту 1 ст.6 не відповідало б меті і змісту цього положення.

Статтею 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

При цьому, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У даному випадку місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку щодо необхідності захисту прав позивача щодо можливості виконання укладеного 25.06.2015 року між ТОВ "Фактор Консалтс" та позивачем - ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест" договору відступлення права вимоги, у спосіб, обраний у позовній заяві, а саме: шляхом визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 10183 та скасування протиправного рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016.

Крім цього, як зазначалось вище, процедура віднесення банку до неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку здійснюється на підставі рішення Фонду, який приймає таке рішення на підставі рішення Національного банку України.

Статтею 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено оскарження рішень Національного банку України, зокрема банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017 по справі №826/2184/17 за позовом ТОВ "Авангард-Ексгю" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участі третьої особи ПАТ "Златобанк" визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк"; визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк"; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 № 100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 № 99; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Златобанк" на два роки до 13.05.2018 включно; зобов'язано Національний банк України надати ПАТ "Златобанк" строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ "Златобанк" після проведення заходів з його ліквідації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017, а в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 залишено без змін.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції кодексу на момент постановлення постанови суду апеляційної інстанції), постанова (ухвала) суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

На час прийняття оскаржуваного рішення, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2184/17 набрали законної сили, не були скасовані і їх дія не була зупинена, отже вони правомірно враховані судом першої інстанції при розгляді даного спору, оскільки дія вказаних судових рішень була зупинена Верховним Судом 05.07.2018, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Твердження скаржників та третьої особи 5 щодо порушення майнових прав Національного банку України при укладенні договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року, у зв'язку з тим, що 05.03.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Златобанк" (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав № 12/ЗМП, за яким заставодавцем передано майнові права за кредитними договорами, у т.ч. по кредитному договору №33/1/13-KLMV від 13.02.2103, з вказівкою про забезпечення виконання договорів нерухомим майном, та яким встановлено зобов'язання заставодавця - ПАТ "Златобанк" не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої згоди заставодержателя, відхиляються судом, виходячи з наступного.

Скаржники та НБУ вказують, що укладенням вказаного договору відступлення права вимоги, враховуючи відсутність відповідної згоди Національного банку України, ПАТ "Златобанк" розпорядився частиною предмета застави згідно з договором застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 без згоди заставодержателя, чим порушено майнові інтереси Національного банку України.

Вказані твердження оцінені апеляційним господарським судом, однак, суд зазначає, що позивач та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" не є сторонами договору застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014, і не несуть відповідальності за дії ПАТ "Златобанк" щодо укладення договору застави та договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року, тому вказані доводи не знаходять свого підтвердження належними засобами доказування, та не спростовують правомірності позовних вимог.

Крім того, підставою заявленого позову є порушення приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин, при цьому, порушення прав заставодержателя, в даному випадку НБУ, не врегульовано зазначеним Законом, а вони мають самостійний спосіб захисту, передбачений Цивільним кодексом України, Законами України "Про заставу" та "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", отже не можуть входити до предмету доказування в даній справі.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржниками у апеляційних скаргах, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/24402/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славкіна М.А. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/24402/16 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/24402/16.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.08.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.В. Кропивна

Б.О. Ткаченко