Окрема думка

від 01.08.2018 по справі 910/24402/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

Кропивної Людмили Володимирівни

по справі №910/24402/16

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. у справі №910/24402/16, позов ПАТ "ВЗНКІФ "Унібудінвест" задоволено повністю. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги від 22.12.2014р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №10183, та скасовано протиправне рішення у формі повідомлення про нікчемність №1140 від 23.05.2016р.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017р. скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017р. у справі №910/24402/16, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. у справі №910/24402/16 позов Публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" задоволено повністю. Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги від 22.12.2014р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №10183 та скасовано протиправне рішення в формі повідомлення про нікчемність №1140 від 23.05.2016р. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на користь Публічного акціонерного товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" витрат зі сплати судового збору 2 756,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018р. у справі №910/24402/16 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славкіна М.А. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. у справі №910/24402/16 - без змін.

Між тим, вважаю, що висновки суду першої та апеляційної інстанції та мотиви прийнятих ними рішень, не відповідають діючому цивільному правопорядку, законодавству, правовим позиціям Верховного Суду у подібних відносинах та щодо застосування норм матеріального права.

Зі змісту частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" випливає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного суду, висловлену нею в постанові від 16.05.2018р. у справі №910/24198/16 (провадження №12-15гс18), позовні вимоги про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги є невірно обраним способом захисту позивачем своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийнято згадане рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення банку не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, згідно із частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Утім цю норму слід застосовувати з урахуванням положень пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України, яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача.

Рішення відповідача про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку. Тому сам факт прийняття ним рішення про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки рішення банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів діями з прийняття такого рішення. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок повідомлення його про те, що банк прийняв рішення про нікчемність правочинів, оскільки сфера застосування цього рішення обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Рішення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.

Визнаючи обґрунтованими вимоги позову, предмет якого є визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним договору та скасування протиправного рішення у формі повідомлення про нікчемність №1140 від 23.05.2016р., більшість колегії суддів не звернули увагу на обов'язкові висновки Верховного Суду, який у подібних відносинах висловив правову позицію відносно того, що рішення у формі повідомлення не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків для контрагентів банку, а тому їх суб'єктивних прав не порушує, відтак скасування рішення-повідомлення, як і оскарження дій з його прийняття, є способом захисту уявного права, яке не підлягає судовому захисту.

Підсумовуючи викладене, вважаю, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. у справі №910/24402/16 підлягало скасуванню і не повинно було залишатися в силі.

Суддя

Київського апеляційного

господарського суду Л.В. Кропивна

"01" серпня 2018 р.