Постанова

від 01.08.2018 по справі 916/999/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/999/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

За участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_1 на підставі ордеру;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія «ТЕРРА»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. (суддя Петренко Н.Д.)

по справі №916/999/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія «ТЕРРА»

до публічного акціонерного товариства «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ»

про стягнення 2 345 963,79 грн.

ВСТАНОВИВ

У травні 2018 товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія «ТЕРРА» (далі - ТОВ ТПК «ТЕРРА» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до публічного акціонерного товариства «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» (далі - ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» ) в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 2 345 963,79 грн., з яких сума основного боргу - 1 984 468,00 грн., розмір інфляційних втрат - 82 553,87 грн., відсотки річних - 23500,32 грн., пеня - 255 441, 60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ ТПК «ТЕРРА» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 02-08/27 про надання послуг з антикорозійного захисту металоконструкцій від 27.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/999/18.

Одночасно із позовом, ТОВ ТПК «ТЕРРА» звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в які просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ "ОДЕСНАФТОПРОДУКТ", які знаходяться на п/р №26008010035123 в АБ «Південний» МФО 328209 та інших рахунках відкритих у банківських установах, які виявить державний виконавець, у межах ціни позову у розмірі 2 345 963,79 грн.

Так обґрунтовуючи вищевказану заяву ТОВ ТПК «ТЕРРА» зазначає, що звертався до відповідача з претензією з метою досудового врегулювання спору. У відповідях на дану претензію відповідач підтвердив наявність заборгованості, проте просив розглянути можливість реструктуризації заборгованості у зв'язку із тяжким фінансовим становищем. Таким чином, за твердженням позивача, на теперішній час відсутній спір про наявність та розмір заборгованості, але посилаючись складне фінансове положення ПАТ "ОДЕСНАФТОПРОДУКТ" не виконує зобов'язань.

На думку заявника, за відсутності спору про наявність та розмір зобов'язань невиконаних належним чином, відповідачем допускається порушення договору, із врахуванням ухилення відповідача від виконання зобов'язань, заходи по забезпеченню позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі позовних вимог є співрозмірним розміру порушеного зобов'язання. Заявник вважає, що істотний розмір порушених грошових зобов'язань, тривале порушення їх виконання, посилання відповідача на тяжке фінансове становище за відсутності заперечень відповідача щодо наявності та розміру зобов'язань свідчить про подальшу можливість істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. в задоволенні заяви ТОВ ТПК «ТЕРРА» про забезпечення позову відмовлено у повному обсязі.

В мотивах оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначено, що факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зазначив, що не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Не погодившись з даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ ТПК «ТЕРРА» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2018 та винести нову, якою забезпечити позов ТОВ ТПК «ТЕРРА» до ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ "ОДЕСНАФТОПРОДУКТ", які знаходяться на п/р №26008010035123 в АБ «Південний» МФО 328209 та інших рахунках відкритих у банківських установах, які виявить державний виконавець, у межах ціни позову у розмірі 2 345 963,79 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята із невідповідністю висновків, викладених в ній та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Так апелянт зазначає, що всупереч приписів п.п. 1, 2 ч.4 ст. 238 ГПК України суд першої інстанції не надав оцінки листу відповідача від 19.04.2018 за №01/255, в якому останній зазначає, що затримка плати за договором була викликана тяжким фінансовим становищем у зв'язку із чим ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» неспроможне провести розрахунок заборгованості перед позивачем. За твердженням апелянта, даним листом самим відповідачем підтверджено тяжке фінансове становище та неспроможність провести розрахунок заборгованості. Проте, судом першої інстанції не надано оцінку даному листу та не вивчено його зміст, оскільки він заперечує висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів ухилення відповідача від виконання зобов'язань.

З приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник, з посиланням на приписи ст. 136 ГПК України, зазначає, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 2 345 963,79 грн., що є істотною сумою заборгованості, порушення умов договору по оплаті наданих позивачем послуг триває вже 5,5 місяців, досудове врегулювання спору неможливе через тяжке фінансове становище відповідача. Отже, на думку скаржника, вірно зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, суд першої інстанції таку оцінку доводам зазначеним у заяві про забезпечення доводів не надав.

Вважає апелянт, й що поза увагою суду першої інстанції залишився тяжкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується наявними матеріалами справи. На думку скаржника, незадовільний фінансовий стан відповідача, його неспроможність провести розрахунки, може бути підставою вважати, що виконання рішення суду може бути істотно ускладнено або унеможливлено, а як наслідок, за правилом ст. 136 ГПК України є підставою для забезпечення позову. Апелянт також наголошує на істотності суми заборгованості, яка складає майна 17 % статутного капіталу ПАТ «ОДЕСНАФТОПРОДУКТ» .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/999/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія «ТЕРРА» на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. колегією суддів у складі головуючого суддів Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

ОСОБА_2о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Філінюка І.Г. з 02.07.2018.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018 р. для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія «ТЕРРА» на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. у справі №916/999/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія «ТЕРРА» на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. у справі №916/999/18 до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Мишкіної М.А. та призначено справу до розгляду на 01.08.2018.

У судовому засіданні від 01.08.2018 представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи про що свідчать наявні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ ТПК «ТЕРРА» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так ст. 136 ГПК України визначено, що Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач посилався на лист відповідача, наданий на претензію позивача щодо погашення заборгованості, в якому останній підтвердив наявність заборгованості, проте просив розглянути можливість реструктуризації заборгованості у зв'язку із тяжким фінансовим становищем. Також заявником зазначено, що істотний розмір порушених грошових зобов'язань, тривале порушення їх виконання, посилання відповідача на тяжке фінансове становище за відсутності заперечень відповідача щодо наявності та розміру зобов'язань свідчить про подальшу можливість істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.

Разом з цим, саме лише посилання на істотний розмір порушених грошових зобов'язань, тривале порушення їх виконання, тяжке фінансове становище відповідача, на думку суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Колегія суддів відзначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів відзначає, що твердження заявника про тяжкий фінансовий стан відповідача, з посиланням на лист, яким останній підтвердив наявність заборгованості та просив у зв'язку із тяжким фінансовим становищем розстрочити сплату платежів не може бути доказом ухилення відповідача від виконання рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт ухилення відповідачів від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Отже, заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких підстав колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 р. у справі №916/999/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Мишкіна М.А.