Рішення

від 18.07.2018 по справі 908/597/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/30/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 справа № 908/597/18

м. Запоріжжя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» (юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 6Б)

до державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (72242, Запорізька область, Веселівський район, селище Таврія, вул. Центральна, буд. 6)

про стягнення 350361,91 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення суми 350361,91 грн., яка складається з: 54654,55 грн. основної заборгованості на підставі договору позики від 16.03.2011 № П-16/03-11-01 та Угоди від 31.05.2011 про заміну договору позики, 40528,61 грн. 3% річних та 255178,75 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/597/18, присвоєно справі номер провадження 18/30/18, призначено підготовче судове засідання на 10.05.2018; підготовче засідання відкладалося на 06.06.2018; оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 19.06.2018; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України; ухвалою від 19.06.2018 підготовче провадження закрито та розпочато розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 18.07.2018.

В судовому засіданні 18.07.2018 прийнято рішення.

Представник позивача у судове засідання 18.07.2018 не з'явився, письмовою заявою від 17.07.2018 заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 16.03.2011 № П-16/03-11-01 та Угоди від 31.05.2011 про заміну договору позики від 16.03.2011 № П-16/03-11-01 призвело до утворення у останнього заборгованості за отриманий товар в сумі 54654,55 грн., що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 16, 520, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 175, 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. &?н;…&?к; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії. &?в;…&? ; Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &lF;…&gc;

Копії ухвал суду у справі направлялись на вказану позивачем адресу відповідача, яка співпадає з відомостями, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.04.2018 повноважний представник відповідача отримав 14.04.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» (позикодавцем, позивачем у справі) та державним підприємством «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України, яке в подальшому перейменовано на державне підприємство «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (позичальником, відповідачем у справі) 16.03.2011 укладено договір позики № П-16/03/11-01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику позику, яка зазначена в п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути позику у визначений договором строк (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом позики є товар, ціна, асортимент та вартість якого зазначається у видаткових накладних (або актах приймання-передачі).

Згідно із п. 3.1 Договору строк, на який надається позика, розпочинається з моменту її передачі та закінчується 31 грудня 2011 року.

Строк, визначений в п. 3.1 цього договору може бути продовжений за домовленістю сторін з укладанням додаткової угоди до цього договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2011 року (п. 6.2 Договору).

На виконання зобов'язань за вказаним Договором позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 850 698,44 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 155 від 04.03.2011 на суму 20 680,00 грн.;

- № 154 від 16.03.2011 на суму 324 601,60 грн.;

- № 340 від 09.05.2011 на суму 95 448,00 грн.;

- № 341 від 19.05.2011 на суму 409 968,84 грн.

Також, сторонами 31.05.2011 укладено Угоду про заміну договору позики № П-16/03-11-01 від 16.03.2011 на договір купівлі-продажу (новація) (надалі - Угода).

Згідно пункту 1 Угоди позикодавець та позичальник, у зв'язку з зміною комерційних інтересів та напрямів виробничих потреб при здійснені господарської діяльності, прийшли до згоди шляхом заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами змінити договір позики № П-16/03-11-01 від 16.03.2011 (основний договір) на договір купівлі-продажу.

В зв'язку з новацією товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» як позикодавець в подальшому іменується як продавець, а ДП «ДГ «Соцземлеробство» НААН України» , як позичальник в подальшому іменується як покупець (п. 2 Угоди).

Пунктом 3 Угоди змінено умови основного договору щодо визначення порядку та оплати товару, переданого в якості позики, який вважається з урахуванням положень даного договору як такий, що переданий (поставлений) на умовах купівлі-продажу, умови основного договору викладені в наступній редакції:

- ціна переданого товару та товар, який продавець буде поставляти покупцю протягом строку дії основного договору, визначається в актах приймання-передачі та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору позики № П-16/03/11-01 від 16.03.2011 та даної Угоди;

- покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за переданий (поставлений) товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у термін до 31 грудня 2011 року.

На підставі Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог від 19.11.2013 грошові зобов'язання боржника (на той час ДПДГ Соцземлеробство ) за договором № П-16/03-11-01 від 16.03.2011 зараховано на суму 80 022,98 грн.

Вартість отриманого товару покупцем частково сплачено на розрахунковий рахунок продавця наступними платежами: 25.11.2013 на суму 313 380,00 грн. та 26.11.2013 на суму 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Також, на підставі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 05.03.2018 грошові зобов'язання боржника за договором № П-16/03-11-01 від 16.03.2011 частково зараховано на суму 402 340,91 грн. Направлення відповідачу заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог підтверджується копіями фіскальних чеків №№ 2614, 2615 від 05.03.2018 та описом вкладення у цінний лист, які, згідно з інформацією сервісу Укрпошти на сайті інтернет сторінки, отримано 10.03.2018 (арк. справи 25-32).

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2015, в якому відображені в тому числі взаєморозрахунки по договору за договором № П-16/03-11-01 від 16.03.2011, і яким відповідачем підтверджено отримання товару на суму 850 698,44 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у визначений Угодою строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Укладенням Угоди про заміну договору позики № П-16/03-11-01 від 16.03.2011 на договір купівлі-продажу (новація) сторони змінили умови основного Договору щодо визначення порядку оплати товару, переданого в якості позики.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір купівлі-продажу є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і продавець, і покупець, наділені як правами, так і обов'язками. На продавця покладено обов'язок передати товар і надано право на одержання відповідної плати, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний оплатити повну ціну товару і наділений правом вимагати належного виконання умов договору продавцем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з долученої до справи видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 850 698,44 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на цих видаткових накладних та печаткою підприємства (арк. справи 13 - 16).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до умов Угоди відповідач повинен був оплатити вартість отриманого за договором товару до 31.12.2011.

В порушення умов Угоди, відповідач оплату вартості товару у встановлений строк в повному обсязі не здійснив.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 54654,55 грн. основного боргу за Угодою і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 40 528,61 грн. 3% річних та 255 178,75 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період (з 27.03.2015 по 10.03.2018), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що виходячи із суми заборгованості, яка існувала у зазначений період (456995,46 грн.) розмір річних процентів визначено позивачем вірно, стягненню підлягають 40528,61 грн. 3% річних.

Відносно заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, перевіривши правильність розрахунку цієї суми за заявлений позивачем період (з 27.03.2015 по 10.03.2018) за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що сума інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по лютий 2018 року, включно, виходячи із суми 456995,46 грн. заборгованості, що існувала у зазначений період, складає 255178,75 грн., як і зазначено позивачем у позові. Вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються судом повністю.

Слід зауважити, що до наданого позивачем 17.05.2018 клопотання про надання додаткових доказів долучено розрахунок інфляційних втрат, в якому зазначено більшу суму - 262772,39 грн., проте, зважаючи на відсутність з боку позивача клопотання про збільшення розміру позовних вимог, суд до уваги вказаний розрахунок не приймає.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» щодо стягнення з відповідача 54654,55 грн. основної заборгованості на підставі договору позики від 16.03.2011 № П-16/03-11-01 та Угоди від 31.05.2011 про заміну договору позики, 40528,61 грн. 3% річних та 255178,75 грн. інфляційних втрат в повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» . Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача 350361,91 грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 1,5 відсотки ціни позову, що складає 5255,43 грн.

Згідно наданих до позову платіжних доручень № НОМЕР_1 від 22.03.2018 та № НОМЕР_2 від 27.03.2018 позивачем сплачено 11299,56 грн. судового збору, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 6044,13 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету сума зайво сплаченого ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» судового збору в розмірі 6044,13 грн., - за наявності відповідного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (72242, Запорізька область, Веселівський район, селище Таврія, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 00853323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» (юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 6-Б, ідентифікаційний код 36529168) 54654,55 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 55 коп.) основного боргу, 40528,61 грн. (сорок тисяч п'ятсот двадцять вісім грн. 61 коп.) 3% річних, 255178,75 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят вісім грн. 75 коп.) інфляційних втрат та 5255,43 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн. 43 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із знаходженням судді-доповідача у справі ОСОБА_1 з 30 липня по 01 серпня 2018 у відрядженні, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.08.2018.

Суддя В.В. Носівець