Ухвала

від 27.07.2018 по справі 210/3635/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/901/18 Справа № 210/3635/18 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

27 липня 2018 року

Колегія суддів судової палати розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргоюпрокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, -

встановила:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна та дозвіл на його реалізацію у кримінальному провадженні №120018040450000396 від 22 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1971 ч.1 КК України.

Рішення суду обґрунтовано наступним.

В провадженні СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №120018040450000396, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2018 року, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України.

22 червня 2018 року земельну ділянку без кадастрового номера орієнтовною площею 11 га, яка з північної сторони межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1221887000:05:001:1060 та з південної сторони межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1221887000:05:001:1063, яка знаходиться на території Червоненської сільської ради Криворізького району та посів ячменю, виявлений на вказаній земельній ділянці визнано в якості речових доказів.

Оскільки матеріали клопотання слідчого не містять даних про підозру, що урожай є предметом, засобом чи знаряддям злочину, крім того, в клопотанні ставиться питання про накладення арешту на посів сільськогосподарської культури ячменю, з подальшою її реалізацією, що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Прокурор не погодився з даним рішення суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в провадженні СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №120018040450000396, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невідомі особи самовільно зайняли земельну ділянку без кадастрового номера орієнтовною площею 11 га, яка з північної сторони межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1221887000:05:001:1060 та з південної сторони межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1221887000:05:001:1063, яка знаходиться на території Червоненської сільської ради Криворізького району, чим завдано значної шкоди її власнику Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

22 червня 2018 року земельну ділянку без кадастрового номера орієнтовною площею 11 га, яка з північної сторони межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1221887000:05:001:1060 та з південної сторони межує з земельною ділянкою кадастровий номер 1221887000:05:001:1063, яка знаходиться на території Червоненської сільської ради Криворізького району та посів ячменю, виявлений на вказаній земельній ділянці визнано в якості речових доказів.

В зв`язку з цим, виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженні посіву ячменю, засіяного на вищезазначеній земельній, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави/законних власників.

Враховуючи, що речовий доказ у вигляді посіву сільськогосподарської культури ячменю, на самовільно зайнятій земельній ділянці , потребує значних витрат по забезпеченню спеціальних умов їх зберігання та охорони, а також піддаються швидкому псуванню, що може призвести до їх знищення, виникла необхідність у забезпеченні збереження речових доказів шляхом передання їх для реалізації, що можливо без шкоди для кримінального провадження.

Не зважаючи на те, що на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено особу, яка самовільно зайняла вказану земельну ділянку та засадила її посівами ячменю, проте її відсутність не перешкоджає розгляду вказаного клопотання та вирішення питання про долю речових доказів у вигляді посівів ячменю, грошові кошти від реалізації яких відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України, підлягають конфіскації в дохід держави.

Вказує, що слідчий суддя, відмовивши у задоволення клопотання слідчого, не приділив достатньо уваги тому, що згідно наявних в матеріалах кримінального провадження даних були підстави для накладення арешту на посіви пшениці, соняшнику та ячменю, засіяних на вказаній земельній ділянці.

Заслухавши доповідь судді,думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку,позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи з урахуванням положень ст. 132 КПК України питання про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що цей факт не знайшов свого підтвердження наданими до суду апеляційної інстанції матеріалами, крім того жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України, особливо з урахуванням того, що навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. За викладених обставин в колегії суддів відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням слідчого заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку колегії суддів, той факт, що на даний час у цьому кримінальному провадженні будь-якій особі не було повідомлено про підозру, до того ж у самому клопотанні слідчим було зазначено, що на теперішній час досудовим розслідуванням досі не встановлено особу, яка самовільно зайняла вказану земельну ділянку та засадила її посівами ячменю, беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не було в повному обсязі доведено наявності підстав для арешту вищезазначеного майна та необхідності у такому арешті, а також клопотання не містить посилань на те, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України і яким саме. Крім того, санкція ч. 1 ст. 1971 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не було доведено наявності підстав для арешту зазначеного посіву сільськогосподарської культури - ячменю, необхідності у такому арешті, відповідності цього майна критеріям ст. 170 КПК України, та не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна та дозвіл на його реалізацію у кримінальному провадженні №120018040450000396 від 22.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч.1 КК України - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3